Дорогі у Христі!

Праздно вітаю вас із майбутнім Різдвом Христовим в числі гурту Шлях-Доріженька!

Радісно поширюємо Благу Вість в дусі українського Різдва по Німеччині.

Христос ся рождає!

СОБОР - папка українських православних телеграм-каналів. Від статей до мемів, від мемів до товарів і звісток із фронту. Приєднуйтесь і пропонуйте кандидатів на поповнення списку.

https://www.group-telegram.com/addlist/SCwWGuXBLZ0yMDQy

https://www.group-telegram.com/addlist/SCwWGuXBLZ0yMDQy

https://www.group-telegram.com/addlist/SCwWGuXBLZ0yMDQy

Місіонерство через води

Вода сакральна тим, що у ній здійснюється матеріальна частина хрещення – таїнства входу до Церкви Христової. Людина через погруження виявляє активну волю при пасивній участі тіла, що віддається у руки смерті Христової.

Так само місіонерство на Русі ширилось водами. Дніпро привело до Києва ап. Андрія. Ще яскравішим прикладом (особливо через призму ідеї "хрещення у смерть" (Рим. 6:3) є чудо з мощами священномученика Климента, якого втопили якорем (теж символ хреста) в Азовському морі. Тіло знайшли й поховали, але зрештою і його мощі було змито. Їх знайшов на острові місіонер і брат св. Мефодія – св. Кирило, навіть написав твір «Знайдення мощей святого Климента».

Гадаємо, для України є честю бути обмитою двома морями та мати Дніпро за артерію. Бо ці води послужили проповіді, відтак – таїнству. Бог надто гарно творить історію.

Фреска св. Климента зі св. Софії Київської

Бажаємо щасливої неділі!

Гетьманська грамота ✙ |
#скрижаль_духовна

Браття і сестри, Христос народився - Славен єси, наш милий Боже - у виконанні гурту Шлях-Доріженька: серед виконавців є і сам власник цієї спільноти.

На славу Божу прослуховуйте!

https://youtu.be/qrEWxEyOJmI?si=uweAUZR-lVaBXx-n

Заспівали разом спонтанно Ой п'є Байда (співаю перший голос).

Вітаю з Різдвом Христовим всіх старостильників, а також роблю оголошення: для першого випуску журналу «Вічне Євангеліє» шукаємо історії від християн-комбатантів. Це можуть бути історії-свідчення, коли Бог врятував Вас, або можливо якісь богословські роздуми, котри спіткали Вас на бойових, чи можливо інші історії, де Ви чітко відчували Божу присутність. Для того, аби прийняти участь пишіть в бот: @troens_ridder_bot

"Горить Лос-Анджелес, а багато людей пов'язує ці пожежі з тим, що десь селебрітіз з неповагою сказали про Бога на якомусь із своїх кіношних івентів. Навряд хтось здоровомислячий має сумнів щодо того, що про Бога слід згадувати із вдячністю. Але жахає оця спроба спрощення фактів, якась дивна кровожерливість та запит багатьох людей бачити прояви "Божої присутності у світі" саме такими.

Я передивилась багато відео на цю тему. І, що цікаво, що, приміром, мусульмани також масово репостять те саме, тільки з цитатами про "швидку відповідь від Алаха за Палестину".

По-перше, вогонь не обирає, а горять будинки не лише тих, хто був на івенті та сміявся над дурним зневажливим жартом. Дивлюся відео, як чоловік плаче від щастя над втятованим з вогню котом; як інший чоловік ловить зайця, рятуючи від полум'я. І не хочу вірити, що усі люди, постраждалі від стихії, були найбільшими грішниками у світі. Бо при такій картині світу - у всіх нас дуже погані новини.

Скажу, що психологічні механізми віктимблеймінгу (обвинувачення жертви) старі, як світ. Це захист психіки. Коли щось з кимось стається, ми почуваємося безпорадними. Адже якщо це дурна фатальність, вона може статися і з нами. Тож психіка підсвідомо шукає причину, чому з людиною сталося щось погане і що вона робила не так. Бо тоді ми ж маємо "рецепт", що не робити, аби з нами точно не трапилося. Однак це так не працює. Інакше - в мене питання, чому не горить рф, яка не просто насміхається над вірою, а експлуатує її, виправдовуючи війну та фізично знищивши вже десятки храмів в Україні?

Тож тут згадується цитата з Ісаї 55: "Бо ваші думки не Мої це думки, а дороги Мої то не ваші дороги, говорить Господь". Не варто спрощувати життя. Будь-яка масова трагедія - тест на емпатію."
Взяв зі сторінки Лєна Шторм у фейсбук.
Погоджуюсь повністю.

Привіт! Вчора був пост про головний ключ до вивчення іноземної мови.
Ми іноді дуже нудно та наполегліво повторюємо одне і теж саме: інтерес, допитливість, цікавість - це ваше паливо в вивченні мови.
Згодні?
Ось завтра у мене буде етер з людиною, яка пійшла дуже далеко за своїм інтересом.
Завтра в ефірі — унікальна особистість: Іван Денісевич. Іван вирізняється своєю пристарстю до давних мов та текстів.
Свого часу він вирушив до Італії, аби студіювати мистецтво в Академії міста Урбіно. Перебування в Італіі та ґрунтовне вивчення історії мистецтв відкрило для Івана невідомі світи давнини.
Так народилося його захоплення стародавніми мовами.
Невдовзі Денісевич вступив до Римської Accademia Vivarium Novum, де опановував латину та давньогрецьку мови. Нині він продовжує навчання в Падуанському університеті, досліджуючи скарбниці давньої літератури та класичних мов.
Мови, з якими працює Іван:
* Давньогрецька
* Латина
* Церковнослов'янська
Збирає стародавні книжкі.
Викладає давньогрецьку, латину та італійську мову.

Запрошую всіх на ефір завтра, об 11:30 (по Київському часу) на одну мовознавчу бесіду.

Буду в якості запрошеного я, автор цього каналу, натомість спілкуватимусь із дорогим другом, викладачем та головою школи іноземних мов IKIGAI, Костянтином Євтєєвим.

Ефір буде на сторінці за цим посиланням. 

Щодо інтервʼю: потребую його доповнити текстово.

Чому вивчати давні мови?

Це питання ідентичности. Українська культура несе характеристики однозначно європейської культури. Але для того, щоб зрозуміти нашу культуру і що її робить європейською, треба зануритися в наступне питання: в чому полягає наш культурний фундамент, який ми розділяємо з рештою європейських націй?

Європейська цивілізація стоїть на результаті науково-культурної діяльности Античности, Пізньої Античности та Середньовіччя.
Наприклад: сьогодні одне з найваживаніших словесно понять, над яким нависла загроза, є слово демократія: це грецьке слово (δημοκρατία, тобто від старогрецького κράτος, влада, і δῆμος, народ, тобто народовладдя) і диктатура (від латинського dictatura, функція диктатора у Римській Республіці), це поняття, які були сформульовані в Античності.

А для того, щоб сповна пізнати цей фундамент, потрібно володіти передусім давньогрецькою та латиною (а я додав би ще й словʼянську).

Родоначальника європейської літератури, міфічного Гомера (VIII ст.) Іліяда й Одіссея були написані давньогрецькою, Фалес Мілетський (VII-VI ст.) був одним із перших філософів, який намагався пояснити природні явища без звернення до міфології, заклавши основи наукового мислення, переданий давньогрецькою. Сократівські діялоги Платона (V-IV ст.), які заклали основи європейської філософії, передані давньогрецькою. Аристотель (IV ст.), учень Платона, який систематизував знання в різних галузях, його праці стали основою для багатьох наукових дисциплін, писав давньогрецькою. Нарешті Новий Завіт був переданий грецькою. Плотин (III ст. після Р.Х.) засновник неоплатонізму, його вчення вплинуло на розвиток християнського богослівʼя та середньовічної філософії, також писав давньогрецькою, як і Григорій Ніський (IV ст. після Р.Х.), який своїми працями зробив значний внесок у формування православної доктрини. Іван Золотоустий (IV-V ст. після Р.Х.) відомий своїм красномовством та глибокими проповідями, його літургійні тексти, зокрема літургія Івана Золотоустого, досі використовуються в християнських богослужіннях, писав давньогрецькою. Аврелій Августин (IV-V ст. після Р.Х.) його праці, зокрема Сповідь (Confessiones) та Про град Божий, (De Civitate Dei) синтезували християнське вчення з платонізмом, заклавши основи західної теології та філософії, писав латиною. Іван Дамаскин (VII-VIII ст.), богослов і філософ, що систематизував православне вчення, спростовував іконоборчі настрої, його праці вплинули на східне та західне богослівʼя, писав давньогрецькою. Михайло Пселл (XI ст.) ромейський енциклопедист, філософ та історик, сприяв відродженню платонізму в Ромейській Державі, писав грецькою. Фома Аквінський (XIII ст.), перший католицький філософ, поєднавши християнське вчення з аристотелівською філософією, створив систему, яка вплинула на католицьке богослівʼя та західну філософію. Греколатинських авторів море ще, яких необхідно згадати: вони сформували лик Європи, від греколатинської скарбниці дохристиянської та християнської спадщини у вас будуть ключі в якості знань цих мов (і потрібно підкреслити, що ці дві культури є нероздільними - адже всі від Адама).

Однак найголовніша теза, до якої я веду, це теза виховного характеру: коли ми повертаємось до праць, які продукувала антична, пізньоантична та середньовічна культури, ми будемо відновлювати звʼязок з літературою здебільшого не тільки глибоко інтелектуальною, а передусім повчальною, яка вічно оспівує чесноти, таким чином виховуючи морально-етичну частину особистості, яка знаходиться в цьому греко-латинському полі. Практичним свідченням, яке я хотів би привести, є визнання дохристиянської літератури (продукти, видані інтелектуалами із язичницького культурного поля) різними християнськими інтелектуалами, тобто грамотними мужами і жонами (Анна Комніна!), які належали до рішучої культури в питаннях релігійно-філософських: тому представлю мій літературний переклад однієї епіграми Івана Мавропода (Ἰωάννης Μαυρόπους, XI ст.), відомого царгородського педагога, поета та ритора, який виховав раніше згаданого філософа, свого учня, Михайла Пселло (Μιχαήλ Ψελλός, XI ст.):

Епіграма на Платона і Плутарха:
Якби я когось із противних язичників
Від Твоєї суворости, мій Христе, звільнити хотів би,
Простив би мені Платона й Плутарха еллінів:
Бо обидвоє згідно зі словом і способом діла
До Твоїх законів, проживши, дістались найближче.

(Ἐπίγραμμα εἶς τὸν Πλάτωνα καὶ τὸν Πλούταρχον
Εἴπερ τινὰς βούλοιο τῶν ἀλλοτρίων
τῆς σῆς ἀπειλῆς ἐξελέσθαι, Χριστέ μου,
Πλάτωνα καὶ Πλούταρχον ἐξέλιό μοι:
ἄμφω γὰρ εἰσὶ καὶ λόγον καὶ τὸν τρόπον
τοῖς σοῖς νόμοις ἔγγιστα προσπεφυκότες.)

Тобто література як християнська, так і дохристиянська, маючи цей виховний потенціал, здатна нас змінити на краще, і це у всій повноті відбудеться тоді, коли буде пряма взаємодія з нашого боку із текстом, який вивчаємо.

Вивчаючи граматику цих мов, ви будете вивчати основу всіх наук. Кодифікація граматик грецької та латини почалась ще у часи пост-Олександрійські, і вона стала зразковою для кодифікації інших мов. Щодо важливости граматики, звернуся до прикладу з вітчизняного культурного поля, у мовознавця і церковного діяча Мелетія Смотрицького (XVI-XVII ст.), що у своїй Граматиці словʼянської мови, праці, яка нарешті стандартизувала церковнословʼянську, передає слова італійського гуманіста Полідора Вергілія (XV-XVI ст.) у передмові:

І полидор виргилій […] глаголет: грамматика єсть дражайшеє паче іних свободних наук знаніє. Понеже прочиїх наук єдино єсть основаніє. Убо сіє ученіє паче всіх преславніє єсть: ібо показуєт путь к прочиїх вниманію.

Тобто якщо коротко: Грамматика єсть всіх наук основаніє.

Це дійсно так, адже якщо ми будемо понад усе знати конструкт слова, ми будемо ближчими до більш точного розтлумачення сенсів філософських, історичних та богословських.

Доречно тут буде згадати про викладання класичного мовознавства на території України-Руси.

Я хотів би згадати братські школи: виникнення українських освітніх установ (найвідомішими були Львівська братська школа, заснована у 1586 р., та Київська братська школа, заснована у 1615 р., але такі школи існували й в інших центрах руського життя: у Вільно, Перемишлі, Луцьку, Камʼянці-Подільському...) повʼязане з падінням центру православного світу, Царгородом, у 1453 році, і з експансією католицького світу (в тому числі завдяки єзуїтським учбовим закладам, де старожитній руський народ полонізовувався) у часи утворення Речі Посполитої, укріплені потім Берестейською Унією 1596 році, мало не тільки православно-апологетичний та національний характер (де старанно викладали також русинську, тобто українську мову: цьому свідченням є словник Словʼяноруський Памви Беринди 1627 р.), а й гуманістичний: в контексті викладання семи вільних наук (лат. septem artes liberales, які розбивалися на trivium та quadrivium, і малися на увазі граматика, діалектика, риторика, поетика, арифметика, геометрія, астрономія та музика) грецькою, словʼянською та латиною учні та викладачі мали користуватися між собою, про це свідчать не тільки наші бібліотеки, переповнені різного роду літературою, надрукованою цими мовами, а й статути і устави: наприклад, знайшов колись фрагмент, який згадував один з приписів Львівської братської школи, згідно з яким учні зобовʼязувалися говорити грецькою (давньою) та словʼянською мовами як між собою, так із вчителями, натомість безсумнівним є таке ж використання латини. Але конкретно процитую пізніший фрагмент, взятий із академічного статуту 1736 року Києво-Могилянської академії (заснована у 1632 р.), який диктує:

Натомість як учні-відвідувачі усіх лекцій, так і передусім викладачі зобовʼязані говорити усюди та понад усе латинською мовою.

(Loqui autem sermone latino super et ubique omnium scholarum auditores ac praecipue magistri omnino obligantur.)

Тобто можна сміливо стверджувати, що οἱ κοζάκοι Ἑλληνιστὶ διαλέγεσθαι ἐδυνήσαντο, potebant kozaki Latine colloqui, адже освіта передусім в братських школах була вельми доступною, однак це не головна тема.

Метод говорити давніми мовами - мав особливий розквіт у добу Ренесансу. Його ефективність визнали гуманісти, від яких історію «говоріння давніми мовами» в якості методики вивчення старогрецької та латини і виводять.

Передусім італійські гуманісти, часом разом із грецькими інтелектуалами, біженцями із підкореного остаточно Царгороду, що передусім тікали до Італії через Венеціянську Республіку, створювали різні освітні обʼєднання (наприклад Academia neoplatonica, заснована у Флоренції 1462 р. філософом Марсілієм Фічіно, Academia Aldina, заснована у 1494 р. у Венеції), які мали за мету, якщо загально, поглиблення та поширення знань як цих мов (особливо старогрецької), так і тих сенсів, які греколатинська література транслювала. Якщо коротко, як при таких інтелектуальних обʼєднаннях, так і при університетах, латину і грецьку викладали методом природнього вивчення: полягав він у перекладі, письмі, співбесідах так, як ми це робимо, вивчаючи англійську чи інші мови.

Τὸ θεμέλιον τῆς πίστεως

Мораль цього відео: треба днями та ночами молитись давньогрецькими текстами в новогрецькому читанні, аби отче наш подарував вам особистого вовка, котрого ви будете щупать за бочок