group-telegram.com/sofiyske_bratstvo/772
Last Update:
#люди_братства
Архімандрит Серафім Панкратов: Як не загинути на війні
Після написання останнього дописа на цю тему, отримав відгук від знайомого, який перекликався з двома з описаних мною історій. А на наступний день був ще більш вражаючий фідбек. Не написав про це відразу, але вирішив, що варто хоча б зараз.
Ось перша історія. Цитата (з дозволу автора): “Прочитав Вашу публікацію про те як не загинути на війні і хочу підтвердити з власного досвіду. Коли в мене був брат на нулі, також було два рази відчуття сильної небезбеки, і в ті моменти посилено молився і просив молитовної підтримки в групах. Коли він виходив потім на зв'язок, то підтверджував, що дійсно були дуже небезпечні ситуації і що чудом усі живі вийшли в першому випадку, в другому вціліли після авіа-атаки. Тому за воїнів хто на нулі, молитись треба обов'язково. Брат людина не церковна, він себе просто налаштував на позитив, ну і звісно за нього багато людей молилось. І він казав, що просто відчував, що він ніби як в якомусь колпаку. Вернувся живий, здоровий, без подряпин, лише контузії”.
Отримав цей відгук в час, коли був на конференції Софійського братства. У той же день, пізніше, присилає повідомлення разом зі скрином переписки моя хороша подруга. Пише, що її брат, разом зі співслуживцями, опинився в оточенні, і що навряд чи їх зможуть розблокувати, вивести звідти. Що вони готуються битись до останнього. Я звернувся до учасників конференції (більшість з яких – священики) і ми молились разом за те, щоб Господь зберіг життя цих воїнів та вивів їх з оточення. Молились в перший день, та вранці другого. І вже у другій половині другого дня прийшла звістка: «Вони вижили. Усі. Але у них все згоріло». На мої зустрічні запитання відповіла: «Сказав, що було чудо. Їх вогнем палили, але їх бліндаж ніби куполом накрило». Ну і відбилися, уникнули оточення.
Цікаво, що один і той самий образ виник у тих, хто врятувався – купол. Саме про подібне відчуття, що ніби були під куполом, чув і раніше від воїнів, які розповідали про випадки чудесної допомоги від Бога завдяки молитві, їх власній, або когось з близьких.
Обидва попередні дописи “Як не загинути” я закінчував тим, що Богу все можливо. І хоч я дійсно в це вірю, багато разів в цьому переконувався і з досвіду інших і з власного, але мене не полишало відчуття що цих слів недостатньо. Мені ж відомі випадки, коли багато людей молилось, наприклад, за зцілення, але зцілення не відбулось, хоча в іншому являлась явна, відчутна допомога Бога хворому та його сім’ї. Або що не всі, хто на фронті моляться, виживають. Чи можеш ти щось сказати про це, чому таке буває, які умови того, щоб молитва була дієва, була “почута”. Що можна сказати про умови такої молитви, про умови віри? Чи існує у молитви якась техніка, чи це цілком таємнича річ? Вкотре відчуваю водночас і бажання про це написати і страх (чи все вірно, що ти про це надумав, або, може ти напишеш якусь явну банальщину?). Так що ставлю собі таке завдання. Ну, добре, ще не написав, а вже анонсуєш, навіщо? Ціну набиваєш? А це щоб точно не передумати) Хоча як скоро це буде, не знаю...
Джерело
BY Софійське Братство
Share with your friend now:
group-telegram.com/sofiyske_bratstvo/772