А що взагалі можна сказати про ситуацію, яка склалася?
Три роки поспіль вимагати патріотизму та колективної відповідальності від людей, яких декілька десятиліть годували пропагандою егоїстичного життя заради отримання примітивних насолод звідусіль! Це взагалі диво, що вже й так велика кількість українців стала до зброї.
Все матеріальне – це відблиск ідей, тож і "звичайне", побутове життя людини базується навколо них. Якщо світогляд людини базується навколо здобуття особистої матеріальної вигоди, комфорту та насолоди – вона може бути принциповою в якихось проміжних питаннях, але кінцева її ціль буде в отриманні цих речей, у будь-яких масштабах: від пияцтва, до володіння мільйонними статками.
Справді любити ідеї – привілей окремих людей, але в більшій, чи меншій мірі, це стосується всіх: те, в що ти віриш, те, як ти вихований, і те, заради чого ти живеш повністю визначає твою поведінку, діяльність та долю взагалі.
Колективна відповідальність виховується дуже складним чином: треба будувати систему виховання людини навколо високих, світлих ідей, пояснювати людині складні концепції, взаємозв'язки, вчити її вкладати свої зусилля у певну справу, привчати не розчаровуватися, коли не має очевидного та простого результату, вчити долати труднощі у взаємодії, привчати до існування в спільноті, яка живе під сяйвом певних ідей.
Це прості тези, відомі всім.
Під впливом ідей будують країни, мережі однодумців, кооперативні підприємства і взагалі все на світі.
В чому ідея України? Яке її обгрунтування? Якісь благородні визначення цього стосуються лише невеликої частини людей, та й це не було колись здавна офіційно заявленою та усталеною позицією "у світі", так би мовити. Це не напрям, у якому всі впродовж десятиліть були скеровані в єдиному зусиллі. Благородні ідеї, взагалі-то, були багато років в маргінезі. Звідусіль лунало: якщо ти їх притримуєшся, якщо ти правий ідеаліст – ти сектант, дурень, носій небезпечної ментальної хвороби, парія. На тебе треба підозріло дивитись і в пристойне суспільне середовище не пропускати.
Навіть мотив виживання – що він собою уявляє, якщо немає колективної відповідальності, високих ідей та далеких цілей? Вижити на війні просто – їдеш з самого початку за кордон, наприклад, і там живеш.
Україна, за яку варто воювати та жити – права, націоналістична, традиціоналістична. Але це – мрія, а в реальності воює недобита пізнім капіталізмом проблемна периферійна держава східної Європи. І воює – свідомо, добровільно, на вістрі подій – насамперед та її частина, яка захоплена тою мрією.
У ОУН під боком була УРСР – це теж була Україна, там були спілки письменників-українців, український нарід, українська земля, українські колгоспи, українські корови в тих колгоспах. Чим вона їх не влаштовувала? А чому нас має влаштовувати Україна, яка сталася впродовж цих 35 років? Зараз нам це сильно дається взнаки, недарма історики в своїх інтерв'ю постійно згадують УНР – хоча якісь паралелі проводити то дурна справа, бо "архетипи" надто нависають та взагалі дуже небезпечні своєю тенденцію відтворюватись, коли їх згадують надто часто. Розбіжність мрій та реальності, виснажує та зневірює, єдиний світлий промінь – перебування серед однодумців, бо вони всі живуть надією щодо утвердження їх спільної ідеї.
Здебільшого, хто готовий воювати, знає що робить та, власне, воює – воюють саме за національну Україну, за праву ідею. Саме тому підрозділи, створені правими націоналістами, найбільш ефективні на війні: в них є ідея, далекосяжна мрія, і була встановлена ще до війни система виховання кадрів.
І от знов ми на перших абзацах: проблема в тому, що це зовсім недавно були неприйнятні, маргінальні явища. А суспільство виховується роками, а не хоба – і от створилася мобілізована нація під ключ. То й мобілізаційний резерв у нас відповідний.
А що взагалі можна сказати про ситуацію, яка склалася?
Три роки поспіль вимагати патріотизму та колективної відповідальності від людей, яких декілька десятиліть годували пропагандою егоїстичного життя заради отримання примітивних насолод звідусіль! Це взагалі диво, що вже й так велика кількість українців стала до зброї.
Все матеріальне – це відблиск ідей, тож і "звичайне", побутове життя людини базується навколо них. Якщо світогляд людини базується навколо здобуття особистої матеріальної вигоди, комфорту та насолоди – вона може бути принциповою в якихось проміжних питаннях, але кінцева її ціль буде в отриманні цих речей, у будь-яких масштабах: від пияцтва, до володіння мільйонними статками.
Справді любити ідеї – привілей окремих людей, але в більшій, чи меншій мірі, це стосується всіх: те, в що ти віриш, те, як ти вихований, і те, заради чого ти живеш повністю визначає твою поведінку, діяльність та долю взагалі.
Колективна відповідальність виховується дуже складним чином: треба будувати систему виховання людини навколо високих, світлих ідей, пояснювати людині складні концепції, взаємозв'язки, вчити її вкладати свої зусилля у певну справу, привчати не розчаровуватися, коли не має очевидного та простого результату, вчити долати труднощі у взаємодії, привчати до існування в спільноті, яка живе під сяйвом певних ідей.
Це прості тези, відомі всім.
Під впливом ідей будують країни, мережі однодумців, кооперативні підприємства і взагалі все на світі.
В чому ідея України? Яке її обгрунтування? Якісь благородні визначення цього стосуються лише невеликої частини людей, та й це не було колись здавна офіційно заявленою та усталеною позицією "у світі", так би мовити. Це не напрям, у якому всі впродовж десятиліть були скеровані в єдиному зусиллі. Благородні ідеї, взагалі-то, були багато років в маргінезі. Звідусіль лунало: якщо ти їх притримуєшся, якщо ти правий ідеаліст – ти сектант, дурень, носій небезпечної ментальної хвороби, парія. На тебе треба підозріло дивитись і в пристойне суспільне середовище не пропускати.
Навіть мотив виживання – що він собою уявляє, якщо немає колективної відповідальності, високих ідей та далеких цілей? Вижити на війні просто – їдеш з самого початку за кордон, наприклад, і там живеш.
Україна, за яку варто воювати та жити – права, націоналістична, традиціоналістична. Але це – мрія, а в реальності воює недобита пізнім капіталізмом проблемна периферійна держава східної Європи. І воює – свідомо, добровільно, на вістрі подій – насамперед та її частина, яка захоплена тою мрією.
У ОУН під боком була УРСР – це теж була Україна, там були спілки письменників-українців, український нарід, українська земля, українські колгоспи, українські корови в тих колгоспах. Чим вона їх не влаштовувала? А чому нас має влаштовувати Україна, яка сталася впродовж цих 35 років? Зараз нам це сильно дається взнаки, недарма історики в своїх інтерв'ю постійно згадують УНР – хоча якісь паралелі проводити то дурна справа, бо "архетипи" надто нависають та взагалі дуже небезпечні своєю тенденцію відтворюватись, коли їх згадують надто часто. Розбіжність мрій та реальності, виснажує та зневірює, єдиний світлий промінь – перебування серед однодумців, бо вони всі живуть надією щодо утвердження їх спільної ідеї.
Здебільшого, хто готовий воювати, знає що робить та, власне, воює – воюють саме за національну Україну, за праву ідею. Саме тому підрозділи, створені правими націоналістами, найбільш ефективні на війні: в них є ідея, далекосяжна мрія, і була встановлена ще до війни система виховання кадрів.
І от знов ми на перших абзацах: проблема в тому, що це зовсім недавно були неприйнятні, маргінальні явища. А суспільство виховується роками, а не хоба – і от створилася мобілізована нація під ключ. То й мобілізаційний резерв у нас відповідний.
BY р0снявий трансхохол
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
What distinguishes the app from competitors is its use of what's known as channels: Public or private feeds of photos and videos that can be set up by one person or an organization. The channels have become popular with on-the-ground journalists, aid workers and Ukrainian President Volodymyr Zelenskyy, who broadcasts on a Telegram channel. The channels can be followed by an unlimited number of people. Unlike Facebook, Twitter and other popular social networks, there is no advertising on Telegram and the flow of information is not driven by an algorithm. He floated the idea of restricting the use of Telegram in Ukraine and Russia, a suggestion that was met with fierce opposition from users. Shortly after, Durov backed off the idea. Telegram, which does little policing of its content, has also became a hub for Russian propaganda and misinformation. Many pro-Kremlin channels have become popular, alongside accounts of journalists and other independent observers. In addition, Telegram's architecture limits the ability to slow the spread of false information: the lack of a central public feed, and the fact that comments are easily disabled in channels, reduce the space for public pushback. The perpetrators use various names to carry out the investment scams. They may also impersonate or clone licensed capital market intermediaries by using the names, logos, credentials, websites and other details of the legitimate entities to promote the illegal schemes.
from us
