через вікно одеської квартири можна побачити як черговий автомобіль піднімає пил з гарячого асфальту. за декілька тижнів, проведених поміж лісу та ставу, відвик від міста і раптово схопив тривожку від небезпечності всього навколишнього. збунтоване сонце змушує чекати на осінь та проклинати літо. місто змушує відчувати себе слабким та безнадійним. раніше я міг прочитати керуака і відправитися ловити попутки на балканах. але зараз, мені хочеться думати, що за горизонтом нічого не існує. краще спокійно збирати звіробій на полі, ніж змагатися за статус міщанина з капіталом.

я би міг споглядати на міський асфальт та його мешканців, але зараз за моїм вікном лелеки.

не пропонуйте мені влаштуватися працювати в приватну школу. по-перше, я не люблю працювати. по-друге, приватні школи мої класові вороги. я вважаю, що кожен має отримувати від школи хуйову освіту та комплекси в подарунок, щоб залишатися ближче до реальності (жартую). який сенс мені переходити до приватної школи, якщо вона акумулює більшість прогресивних учителів для меншості учнів? кого залишимо для всіх інших - совкових вчителів з авторитарними практикам? але не забувайте, що всі «інші» теж формують наше суспільство. краще розхитувати дно української освіти, ніж позбавляти дітей надії на майбутнє. учні та учениці державних шкіл отримують найгірше, як покарання за те, що у їхніх батьків недостатньо товстий гаманець? я проти суцільної приватної освіти, яка призводить до сегрегації суспільства. мені прикро, що з освіти починають робити бізнес, бо якісна освіта повинна бути доступною для всіх. і облиште тези про те, що якісною освітою не можна всіх забезпечити — можна, естонський досвід доводить це.

віддайте все найкраще товстим гаманцям, а все хуйове залиште нам. освіта — право, а не привілеї, а тому нахуй ваші приватні школи.

дивіться, я там, внизу, тобто, в самому низу

пишаюсь бути на дні середньомісячної заробітньої плати 🥰

міністр освіти заявляє, що учителям не варто очікувати підвищення заробітньої плати, бо її вже підвищили помічникам депутатів. на цьому щедрість держави не закінчується - міністерство освіти закупає підручники в 2-3 рази дорожче за середню ціну. навіть нічого нового не придумали, пройшли вже протоптаною стежкою екс-міністра табачника. ось настільки їм похуй на освіту. всі обіцянки та реформи лише ширма, за якою пилять гроші на втраченому майбутньому.

вільним школам міністерства не потрібні.

я не хочу в школу…..

лібертарні педагоги школи Мохегана заперечували тезу про «проблемних дітей» та пропонували відкривати школи для «проблемних батьків»

з чим я повністю погоджуюсь

В Одесі існує непомітний, але важливий бюст болгарському революціонеру — Христу Ботеву. Він є одним з чотирьох головних лідерів болгарського визвольного руху від османського іга. Одеса для Ботева стала місцем формування його особистості та політичних поглядів. Він навчався в одеській гімназії №2 та імператорському новоросійському університеті (сьогоднішній ОНУ ім. Мечникова). Пізніше деякий час працював учителем в бесарабському селі. Настрої Ботева, які відповідали XIX століттю, були просякнуті духом свободи, бунтарства та нігілізму. Ботев був особисто знайомий з Нечаєвим, знаходився під впливом ідей Бакуніна та цитував Прудона. Існує дискусія щодо його політичних поглядів — марксистські чи анархістські, але заперечення ієрархії, ідеї самоорганізації, народовладдя і федералізму роблять його занадто привабливим для лібертарного руху. Особисто мені хочеться проводити аналогії з Драгомановим. Також Христо Ботев був перекладачем та поетом, перекладав на болгарську мову твори Костомарова (одного з засновників Кирило-Методіївського братерства). Після еміграції до Румунії приєднався до Болгарського революційного комітету, який готував повстання проти османів. В 1876 році почалося масштабне Квітневе повстання (Априлско въстание) в Болгарії, в якому Ботев приймає активну участь та помирає від поранення в груди.

Сьогодні в Україні є декілька пам’ятників Христу Ботеву (Ізмаїл, Арциз, Задунаївка), названі села на його честь та заснований меморіальний музей. До російської влади, Ботев, відносився негативно, як і до будь-якої імперії: «Росія, ця розпусниця і вдавана захисниця слов'ян, робить більш радикальні засоби, аби стерти з лиця землі болгарські колонії».

сьогодні день прапора, а значить день лицемірного кічу.

ми, бюджетники, всього ресурс в руках чиновників, яким треба картинка масовості та підтримки. загнаними за списком, на ранкове підняття прапора, я зрозумів, що тут немає нікого, окрім бюджетників. чиновниця наказує ще більше розтягнутися, щоб на фотографіях здавалося більше людей. традиційно грає шароварщина. учениці, які в інстаграмі стрибають під пісні російських реперів, зараз урочисто тримають прапор. голова місцевої ради розповідає про вільних людей вільної країни, а я знову згадую про списки. ще двадцять хвилин спектаклю щирого патріотизму і можна йти додому. дивлюсь на прапори: «чи не помилився я країною?».

не вистачало тільки великого плюшевого пса патрона.

вчора на вчительській конференції нагороджували учителя, який вже пропрацював в школі 59 (!) років і продовжує працювати

щоб розуміли, наскільки все погано з кадрами в освіті

це я під час вчорашнього урагану бюрократії на педраді, на яку мені похуй і виконувати я її не буду

легенда супер-ядерної просрачки, якого перевели до іншої школи, повертається назад в мій клас 🥰

повторювали як писати та визначати століття з шостим класом і вони зробили мені зауваження за це слово на дошці

сьогодні був перший урок історії у п’ятого класу в цьому навчальному році. весь минулий тиждень вони бігали за мною з двома головними питаннями: чи правда, що я квадробер та чи правда, що я буду їхнім учителем. на перше відповідав, що правда; на друге, що вони помиляються. наприкінці уроку вони в мене питають:

- а це був урок?
- так, ми гарно попрацювали!
- але ми пів уроку розважалися…
- саме так!
- *радіють*

о боже, зроби мене нормісом, я так заїбався

на уроці в шостому класі обговорювали археологію:

- я раніше мріяв бути археологом!
- а зараз ким мрієш стати?
- програмістом. батьки сказали, що буду багато заробляти

обережно, капіталізм вбиває ваші мрії