Ви тільки-но подивіться на цю Мармурову надгробну плиту для собаки на прізвисько Партенопа, Римська імперія, Греція, III ст. н.е.
Епітафія говорить: «Тут господар поховав свого грайливого собаку Партенопу на подяку за щастя і взаємну приязнь, які вона йому принесла».
Але потім несподівано сама Партенопа ніби звертається до нас безпосередньо: «Якщо я була другом свого господаря, я заслужила цю могилу. Візьміть приклад з нас і знайдіть собі вірного друга, який любитиме вас, поки ви живі, і подбає про вас, коли ви помрете».
Плита знайдена в акрополі стародавньої Мітілени - колись окремого острівця біля берегів Лесбосу, нині сполученого з ним.
Археологічний музей Стамбула, Туреччина
#антична_зоологія #культурологічні_нотатки
Епітафія говорить: «Тут господар поховав свого грайливого собаку Партенопу на подяку за щастя і взаємну приязнь, які вона йому принесла».
Але потім несподівано сама Партенопа ніби звертається до нас безпосередньо: «Якщо я була другом свого господаря, я заслужила цю могилу. Візьміть приклад з нас і знайдіть собі вірного друга, який любитиме вас, поки ви живі, і подбає про вас, коли ви помрете».
Плита знайдена в акрополі стародавньої Мітілени - колись окремого острівця біля берегів Лесбосу, нині сполученого з ним.
Археологічний музей Стамбула, Туреччина
#антична_зоологія #культурологічні_нотатки
Як «бронювали» власні місця в античних театрах?
Важко уявити, щоб у Стародавній Греції та Римі хтось наважився б зайняти місце особистим предметом – крадіжка у громадських місцях процвітала, особливо у лазнях. Невипадково навіть у римському підручнику ми знаходимо показову фразу, звернену до раба, який мав вартувати одяг: Ne addormias propter fures «Не засинай через злодіїв» (CGL 3.651.10).
Відповідно, доводилося чинити інакше – щоб ніхто не зайняв місце, його просто підписували.
У багатьох грецьких і римських театрах прямо на сидіннях було вибито імена чи посади тих, хто мав на них сидіти. Варіанти позначення були різні, переважно досить короткі: вказувалося ім'я чи посаду.
Але є багато інших прикладів: у Пулі в Істрії на багатьох сидіннях були вибиті монограми. А іноді люди навпаки намагалися дати про себе детальнішу інформацію. В одному театрі Галлії ми знаходимо такий напис:
Gaviae Quietae I Aemili Afri Ilvir(i) I filiae I [Gav?] Blaesi I [- - -]? I [- - -] Bit(urigum) Cub(onun) [l]ocus
"Місце Гавії Квієти, дочки Емілія Афра, дуумвіра, [дружини] Гавія Блеза, [...], [даровано за постановою декуріонів] племені бітуригів-кубів".
Іноді поруч із зазначенням, кому належить місце, були написані і побажання удачі команді, за яку вболіває той, хто сидить на ньому.
І нарешті, у Помпеях було знайдено написи в театрі, де не вказано, кому належить місце, а лишень зазначено факт його зайнятості:
LOCVS OCCUPATVS EST «Місце зайняте» (CIL IV 1097).
Резервували місця не лише у театрах. Наприклад, у латрині в гімназії Ведія в Ефесі на колонах зазначено, яким групам населення відведені ті чи інші відхожі місця:
τραπεζειτῶν γ' ("(місця) мінял/банкірів - три").
#історичні_нотатки
Важко уявити, щоб у Стародавній Греції та Римі хтось наважився б зайняти місце особистим предметом – крадіжка у громадських місцях процвітала, особливо у лазнях. Невипадково навіть у римському підручнику ми знаходимо показову фразу, звернену до раба, який мав вартувати одяг: Ne addormias propter fures «Не засинай через злодіїв» (CGL 3.651.10).
Відповідно, доводилося чинити інакше – щоб ніхто не зайняв місце, його просто підписували.
У багатьох грецьких і римських театрах прямо на сидіннях було вибито імена чи посади тих, хто мав на них сидіти. Варіанти позначення були різні, переважно досить короткі: вказувалося ім'я чи посаду.
Але є багато інших прикладів: у Пулі в Істрії на багатьох сидіннях були вибиті монограми. А іноді люди навпаки намагалися дати про себе детальнішу інформацію. В одному театрі Галлії ми знаходимо такий напис:
Gaviae Quietae I Aemili Afri Ilvir(i) I filiae I [Gav?] Blaesi I [- - -]? I [- - -] Bit(urigum) Cub(onun) [l]ocus
"Місце Гавії Квієти, дочки Емілія Афра, дуумвіра, [дружини] Гавія Блеза, [...], [даровано за постановою декуріонів] племені бітуригів-кубів".
Іноді поруч із зазначенням, кому належить місце, були написані і побажання удачі команді, за яку вболіває той, хто сидить на ньому.
І нарешті, у Помпеях було знайдено написи в театрі, де не вказано, кому належить місце, а лишень зазначено факт його зайнятості:
LOCVS OCCUPATVS EST «Місце зайняте» (CIL IV 1097).
Резервували місця не лише у театрах. Наприклад, у латрині в гімназії Ведія в Ефесі на колонах зазначено, яким групам населення відведені ті чи інші відхожі місця:
τραπεζειτῶν γ' ("(місця) мінял/банкірів - три").
#історичні_нотатки
Мабуть, найголовніша книжкова подія цього року у світовому філософському антикознавстві - це повна публікація влітку розшифрованих щойно віднайдених фрагментів поеми Емпедокла.
Широкому загалу вперше будуть доступні 30 рядків (які були знайдені у Каїрському папірусі - PFouad 218) з поеми «Про природу» Емпедокла, які досі були невідомі людству.
#новини_класики #антична_філософія
Широкому загалу вперше будуть доступні 30 рядків (які були знайдені у Каїрському папірусі - PFouad 218) з поеми «Про природу» Емпедокла, які досі були невідомі людству.
#новини_класики #антична_філософія
Наразі читаю нову монографію 2025 року з цікавою назвою «Корупція в греко-римському світі» (Corruption in the Graeco-Roman world) видавництва Walter De Gruyter…дуже цікаві історичні та культурологічні сюжети з античності, про які мало де написано і зосереджено увагу.
#книжові_новинки
#книжові_новинки
У Видавництві "Апріорі" вперше перекладено українською твори (листи, думки і фрагменти праць) Епікура.
Перекладач: д.філос.н. Павло Андрійович Содомора.
Замовити книгу можна за цим покликанням - https://apriori-publishing.com/product/epikur-listi-osnovni-dumki-fragmenti
#переклади_українською #антична_філософія
Перекладач: д.філос.н. Павло Андрійович Содомора.
Замовити книгу можна за цим покликанням - https://apriori-publishing.com/product/epikur-listi-osnovni-dumki-fragmenti
#переклади_українською #антична_філософія
Книжкові новинки з проблематики класичних студій - історії, філософії, культурології літератури, давньогрецької мови, які мають вийти у світ до кінця 2025 року у німецькому видавництві de Gruyter Brill📚
#книжкові_новинки
#книжкові_новинки
У Туреччині виявили, можливо, гробницю родини легендарного царя Мідаса
Королівську гробницю виявлено в Гордіоні — там же, де було знайдено один із найвідоміших символів античності, Гордієв вузол.
Археологи зробили одне з найважливіших відкриттів за останні десятиліття: у стародавньому фригійському місті Гордіон (Центральна Анатолія) виявлено нову королівську гробницю. Вона може належати родичу легендарного царя Мідаса чи царю. Про це повідомив портал Anatolian Archaeology.
Відкриття було оголошено міністром культури та туризму Туреччини Мехметом Нурі Ерсоєм:
«Це найважливіше відкриття з часів Tumulus Midas. Ми вважаємо, що похована тут людина була представником королівської родини».
Гробницю знайдено у насипі Tumulus T26 під час 121-денної археологічної експедиції під керівництвом професора Сулеймана Юйцеля Шенюрта. Усередині виявлено 88 артефактів, що прекрасно збереглися, включаючи великі бронзові котли, залізні світильники, предмети побуту та декоративні елементи.
Особливу цінність є дерев'яна похоронна камера — рідкісна знахідка такого роду.
Гордіон - столиця міфів та археологічних сенсацій
Місто, розташоване поряд із селом Яссихеюк (район Полатли, Анкара), було столицею фригійської цивілізації та офіційно увійшло до списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 2023 році за своє археологічне значення та 4500-річну історію проживання.
За словами професора Брайана Роуза з Університету Пенсільванії, який очолює міжнародну археологічну місію:
«Гордіон був порівнянний за значимістю з Афінами, Римом та Вавилоном. Це був центр інновацій в архітектурі, деревообробці, текстилі та навіть мозаїці».
До сьогодні Tumulus Midas залишався найвидатнішою гробницею в регіоні, але знахідка в T26 може посісти друге місце за значимістю.
Крім того, знахідки допомагають переглянути міф про «золотий дотик» Мідаса.
До кінця 2025 року знахідки з Tumulus T26, включаючи саму гробницю, планується виставити в Музеї Гордіону.
#новини_класики #антична_історіографія
Королівську гробницю виявлено в Гордіоні — там же, де було знайдено один із найвідоміших символів античності, Гордієв вузол.
Археологи зробили одне з найважливіших відкриттів за останні десятиліття: у стародавньому фригійському місті Гордіон (Центральна Анатолія) виявлено нову королівську гробницю. Вона може належати родичу легендарного царя Мідаса чи царю. Про це повідомив портал Anatolian Archaeology.
Відкриття було оголошено міністром культури та туризму Туреччини Мехметом Нурі Ерсоєм:
«Це найважливіше відкриття з часів Tumulus Midas. Ми вважаємо, що похована тут людина була представником королівської родини».
Гробницю знайдено у насипі Tumulus T26 під час 121-денної археологічної експедиції під керівництвом професора Сулеймана Юйцеля Шенюрта. Усередині виявлено 88 артефактів, що прекрасно збереглися, включаючи великі бронзові котли, залізні світильники, предмети побуту та декоративні елементи.
Особливу цінність є дерев'яна похоронна камера — рідкісна знахідка такого роду.
Гордіон - столиця міфів та археологічних сенсацій
Місто, розташоване поряд із селом Яссихеюк (район Полатли, Анкара), було столицею фригійської цивілізації та офіційно увійшло до списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 2023 році за своє археологічне значення та 4500-річну історію проживання.
За словами професора Брайана Роуза з Університету Пенсільванії, який очолює міжнародну археологічну місію:
«Гордіон був порівнянний за значимістю з Афінами, Римом та Вавилоном. Це був центр інновацій в архітектурі, деревообробці, текстилі та навіть мозаїці».
До сьогодні Tumulus Midas залишався найвидатнішою гробницею в регіоні, але знахідка в T26 може посісти друге місце за значимістю.
Крім того, знахідки допомагають переглянути міф про «золотий дотик» Мідаса.
До кінця 2025 року знахідки з Tumulus T26, включаючи саму гробницю, планується виставити в Музеї Гордіону.
#новини_класики #антична_історіографія
Anatolian Archaeology
Royal Tomb Discovered in Ancient Gordion: Monumental Find Sheds New Light on King Midas’ Legacy - Anatolian Archaeology
A royal burial chamber linked to King Midas has been uncovered in ancient Gordion, Türkiye—offering a major archaeological breakthrough...
Сьогодні, ТГ-канал вперше отримав заряд ⭐️ - Щиро Дякую, хто це зробив/зробила!:)
Буду особливо Вдячний, хто у подальшому за можливості/бажання також буде висловлювати такого роду Підтримку від Шановних Підписників 🤗
Буду особливо Вдячний, хто у подальшому за можливості/бажання також буде висловлювати такого роду Підтримку від Шановних Підписників 🤗
Щоб бути давньогрецьким філософом, недостатньо лише писати трактати і говорити мудрі вислови.. До цього списку великих включали, здається, епічні фейли на фініші. У сьогоднішній добірці — лише сюр від Діогена Лаерція.
💀 Геракліт
«Ліг на сонці, а рабам наказав обмазати його гноєм; і, лежачи так, він помер наступного дня» (IX, 4)
💀 Діоген Синопський
«З'їв сирого восьминога, захворів на холеру і помер» (VI, 76)
💀 Евклід Мегарський
«Купаючись одного разу в Алфеї, він наколовся на тростину і тому помер» (II, 109)
💀 Емпедокл
«Вирушив на Етну, а там кинувся в вогнедишне жерло і зник» (VIII, 69)
💀 Піфагор
«Піфагора схопили, коли він виходив, – перед ним опинився город, весь у бобах… “Краще полон, ніж потоптати їх, – сказав він…”. Тут його наздогнали та зарізали» (VIII, 39)
💀 Ферекід Сіроський
«Помер від вошивості» (I, 118)
💀 Хрісіпп
«Побачивши, як осел зжер його смокви, ... почав сильно сміятися і віддав дух» (VII, 185)
#антична_філософія
«Ліг на сонці, а рабам наказав обмазати його гноєм; і, лежачи так, він помер наступного дня» (IX, 4)
«З'їв сирого восьминога, захворів на холеру і помер» (VI, 76)
«Купаючись одного разу в Алфеї, він наколовся на тростину і тому помер» (II, 109)
«Вирушив на Етну, а там кинувся в вогнедишне жерло і зник» (VIII, 69)
«Піфагора схопили, коли він виходив, – перед ним опинився город, весь у бобах… “Краще полон, ніж потоптати їх, – сказав він…”. Тут його наздогнали та зарізали» (VIII, 39)
«Помер від вошивості» (I, 118)
«Побачивши, як осел зжер його смокви, ... почав сильно сміятися і віддав дух» (VII, 185)
#антична_філософія
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Про нову версію походження
давньогрецьких міст-держав
Публікація в журналі Journal of Economic Behavior & Organization представляє альтернативне пояснення того, як міста-держави виникли в Стародавній Греції. Замість того, щоб бути виключно результатом війни, географії чи внутрішньої політики, дослідження стверджує, що справжнім двигуном цих товариств була торгівля. А саме, перевага кожного міста у виробництві різних товарів і те, як це стимулювало обмін, процвітання, а також конфлікт
У статті, автором якої є Джордан Адамсон, наголошується, що природні відмінності між регіонами, такі як тип рослинності або доступність певних продуктів, призвели до виробничої спеціалізації, яка, у свою чергу, генерувала багатство через торгівлю, приваблювала ворогів, зацікавлених у цьому багатстві, і змушувала спільноти організувати. Саме таким чином, стверджує науковець, могли народитися багато грецьких полісів.
Адамсон пояснює, що торгівля, заснована на порівняльній перевагі, створює багатство, яке приваблює нападників і зрештою стимулює оборону.
Ключем до дослідження є проста концепція, пов'язана з різноманітністю природних багатств. Це означає, що не всі регіони мали однакові умови для виробництва тих самих товарів; деякі були краще пристосовані для вирощування певних культур, інші мали доступ до мінералів, деревини або інших ресурсів, і ця різноманітність створювала природний стимул для обміну.
Щоб перевірити це, Адамсон створив базу даних 696 грецьких міст-держав, що існували між 600 та 320 роками до зв. е. е. Використовуючи історичні записи, екологічні карти та археологічні дані, він визначив, де знаходилися ці поліси, який тип рослинності їх оточував, чи карбували вони срібні монети (хороший показник торгівлі) і були місцями битв чи об'єднання сіл, що древні греки називали synoikismos.
Результати показали, що регіони з великою різноманітністю природних середовищ — тобто, де був більший контраст між тим, що пропонувало одне місто, і тим, що пропонували його сусіди, — мали тенденцію демонструвати три речі: більше використання монет, більшу залученість у конфлікт і більшу ймовірність формування через синійкізм. За словами Адамсона, цю закономірність не можна пояснити так званими ключовими факторами, підкресленими в інших дослідженнях, такими як близькість до моря, доступ до річок або якість грунту.
Це свідчить про те, що результати, пов'язані з містами-державами, краще пояснюються різноманітністю природних ресурсів, ніж будь-яким раніше виділеним ключовим фактором, зазначає автор.
Коли оборона створює міста
Одним із явищ, якому приділяється найбільша увага в дослідженні, є вищезгаданий synoikismos, грецький термін, який відноситься до процесу, за допомогою якого кілька сіл або громад об'єднувалися, іноді фізично, іноді політично, щоб сформувати нове місто-держава. На думку Адамсона, це явище можна інтерпретувати як колективну відповідь на загальну загрозу: грабіж.
Місто, яке розбагатіло за рахунок торгівлі, автоматично ставало метою для інших. Ось чому кілька сусідніх громад могли вирішити об'єднатися і сконцентруватися в одному укріпленому поселенні, і так з'явилися такі міста, як Мегалополіс, заснований незабаром після великої битви між Спартою та Фівами.
Це також дозволяє переосмислити причини давніх воєн. Греки усвідомлювали, що бажання більшого багатства часто лежало основу насильства; військова сила розглядалася як природний засіб отримання ресурсів, пише автор, посилаючись на історичні джерела. Іншими словами: це були не просто територіальні суперечки, а напади, спрямовані на багаті та погано захищені місця.
Ще один фрагмент даних, проаналізованих у дослідженні, стосується появи срібних монет, які не були поширені у будь-якому поселенні. За словами Адамсона, їх наявність вказувала на те, що місто було включене в активні торговельні мережі, і дійсно, він виявив, що міста з карбуванням монет також, як правило, були ареною битв і часто виникали в результаті синойкізму. Карбування срібних монет стала універсальним засобом платежу у всіх містах, відкритих для торгівлі, зазначає автор.
#антична_історіографія
давньогрецьких міст-держав
Публікація в журналі Journal of Economic Behavior & Organization представляє альтернативне пояснення того, як міста-держави виникли в Стародавній Греції. Замість того, щоб бути виключно результатом війни, географії чи внутрішньої політики, дослідження стверджує, що справжнім двигуном цих товариств була торгівля. А саме, перевага кожного міста у виробництві різних товарів і те, як це стимулювало обмін, процвітання, а також конфлікт
У статті, автором якої є Джордан Адамсон, наголошується, що природні відмінності між регіонами, такі як тип рослинності або доступність певних продуктів, призвели до виробничої спеціалізації, яка, у свою чергу, генерувала багатство через торгівлю, приваблювала ворогів, зацікавлених у цьому багатстві, і змушувала спільноти організувати. Саме таким чином, стверджує науковець, могли народитися багато грецьких полісів.
Адамсон пояснює, що торгівля, заснована на порівняльній перевагі, створює багатство, яке приваблює нападників і зрештою стимулює оборону.
Ключем до дослідження є проста концепція, пов'язана з різноманітністю природних багатств. Це означає, що не всі регіони мали однакові умови для виробництва тих самих товарів; деякі були краще пристосовані для вирощування певних культур, інші мали доступ до мінералів, деревини або інших ресурсів, і ця різноманітність створювала природний стимул для обміну.
Щоб перевірити це, Адамсон створив базу даних 696 грецьких міст-держав, що існували між 600 та 320 роками до зв. е. е. Використовуючи історичні записи, екологічні карти та археологічні дані, він визначив, де знаходилися ці поліси, який тип рослинності їх оточував, чи карбували вони срібні монети (хороший показник торгівлі) і були місцями битв чи об'єднання сіл, що древні греки називали synoikismos.
Результати показали, що регіони з великою різноманітністю природних середовищ — тобто, де був більший контраст між тим, що пропонувало одне місто, і тим, що пропонували його сусіди, — мали тенденцію демонструвати три речі: більше використання монет, більшу залученість у конфлікт і більшу ймовірність формування через синійкізм. За словами Адамсона, цю закономірність не можна пояснити так званими ключовими факторами, підкресленими в інших дослідженнях, такими як близькість до моря, доступ до річок або якість грунту.
Це свідчить про те, що результати, пов'язані з містами-державами, краще пояснюються різноманітністю природних ресурсів, ніж будь-яким раніше виділеним ключовим фактором, зазначає автор.
Коли оборона створює міста
Одним із явищ, якому приділяється найбільша увага в дослідженні, є вищезгаданий synoikismos, грецький термін, який відноситься до процесу, за допомогою якого кілька сіл або громад об'єднувалися, іноді фізично, іноді політично, щоб сформувати нове місто-держава. На думку Адамсона, це явище можна інтерпретувати як колективну відповідь на загальну загрозу: грабіж.
Місто, яке розбагатіло за рахунок торгівлі, автоматично ставало метою для інших. Ось чому кілька сусідніх громад могли вирішити об'єднатися і сконцентруватися в одному укріпленому поселенні, і так з'явилися такі міста, як Мегалополіс, заснований незабаром після великої битви між Спартою та Фівами.
Це також дозволяє переосмислити причини давніх воєн. Греки усвідомлювали, що бажання більшого багатства часто лежало основу насильства; військова сила розглядалася як природний засіб отримання ресурсів, пише автор, посилаючись на історичні джерела. Іншими словами: це були не просто територіальні суперечки, а напади, спрямовані на багаті та погано захищені місця.
Ще один фрагмент даних, проаналізованих у дослідженні, стосується появи срібних монет, які не були поширені у будь-якому поселенні. За словами Адамсона, їх наявність вказувала на те, що місто було включене в активні торговельні мережі, і дійсно, він виявив, що міста з карбуванням монет також, як правило, були ареною битв і часто виникали в результаті синойкізму. Карбування срібних монет стала універсальним засобом платежу у всіх містах, відкритих для торгівлі, зазначає автор.
#антична_історіографія