group-telegram.com/XIIsterne/311
Last Update:
За Трампа торговельна політика, ймовірно, буде більш агресивною, зосередженою на тарифах, ізоляціонізмі та протекціонізмі. Трамп розглядає торгівлю як гру з нульовою сумою, посилить заходи проти Китаю та союзників, таких як ЄС, щоб зменшити торговельний дефіцит США. Його адміністрація надаватиме пріоритет внутрішньому виробництву та автаркії, розглядаючи торгівлю як інструмент національної безпеки та геополітичного впливу.
На противагу цьому, Камала Гарріс, як очікується, не надаватиме пріоритету торгівлі, принаймні на початку свого президентства. Її підхід значною мірою продовжуватиме «орієнтовану на працівників» торговельну політику Байдена, наголошуючи на сталих і справедливих торговельних практиках з акцентом на правах людини, трудових та екологічних стандартах. Гарріс, найімовірніше, буде підтримувати стратегічні партнерства та багатосторонні механізми, хоча також буде готова використовувати тарифи вибірково, особливо проти Китаю, щоб захистити американські робочі місця та галузі, що також не відповідатиме багатостороннім правилам.
Економічна безпека у фокусі обох кандидатів, але Трамп і Гарріс пропонують різні методи та швидкість її досягнення.
Американські робочі місця та економічна безпека, зосереджена на антикитайській політиці, будуть на передньому плані торговельної політики США наступного президента. Різниця між кандидатами полягатиме в стратегії, обраній для відновлення американських робочих місць, а також у швидкості її імплементації: радикальне чи стратегічне відокремлення.
Мета Трампа – «перемістити цілі галузі промисловості» назад до США та зменшити залежність від Китаю з міркувань національної та економічної безпеки: по суті, здійснити відокремлення від КНР, а також покарати інші країни, з якими США мають дефіцит торговельного балансу.
Зі свого боку, Гарріс скоріш за все залишиться послідовницею вибіркового стратегічного відокремлення Байдена.
У своїй передвиборчій програмі Гарріс заявляє, що зосередиться на збереженні «американського лідерства в галузі напівпровідників, чистої енергії, ШІ та інших передових галузях майбутнього», а також на боротьбі з китайською недобросовісною торговельною практикою, «яка підриває інтереси американських робітників».
Вона була прихильницею Закону про зниження інфляції (IRA), Закону про науку і технології CHIPS та Закону «Купуй американське» і продовжуватиме зосереджуватися на просуванні американського виробництва та інновацій, а також на протидії зростанню Китаю, навіть якщо це означатиме порушення правил СОТ щодо субсидій.
Що стосується тарифів, то Гарріс виступала проти їх використання Трампом, називаючи їх «національним податком з продажів» з огляду на їхній вплив на американських робітників. Адміністрація Байдена зберегла багато мит Трампа і лише пом'якшила трансатлантичні торговельні відносини, тимчасово призупинивши санкції, пов'язані з суперечкою між Boeing та Airbus, і підвищивши тарифи на імпорт європейського алюмінію та сталі. Вона також не побоялася запровадити нові тарифи (до 100%) проти Китаю. Але вони були спрямовані на конкретні технології, тоді як Трамп вплине на величезний спектр основних споживчих товарів. Гарріс, ймовірно, і надалі буде обережною у запровадженні тарифів, націлюючи їх переважно на Китай і мінімізуючи непередбачувані наслідки для американських домогосподарств. Союзники, такі як ЄС, можуть розраховувати на те, що їм вдасться уникнути мит на їхній експорт.
Очікується, що жодна з адміністрацій не надаватиме пріоритетності угодам про вільну торгівлю, а багатостороння взаємодія, особливо зі СОТ, буде депріоритезована. Що стосується демократів – їх саботаж роботи СОТ розпочався ще в часи президенства Обами і продовжився за Байдена.
Посилення тиску на союзників з метою приведення їх у відповідність до американського бачення світу в поєднанні з більш орієнтованою на внутрішню політику США, призведе до посилення пріоритетності стратегічної автономії та економічної безпеки ЄС.