КRАЙ

Бульвар Сансет (1950)


Реальність і світ образів видаються для свідомості його «лицьовою частиною» і «виворотом», між якими свідомість мігрує завдяки своїй тривалій гнучкості.

Петля загортається (демонструючи виворіт) і розгортається (повертаючись у вихідний стан). Так свідомість перебуває в постійному поверненні з потойбіччя, переносячи контрабандою на інший бік закордонні сувеніри, що її збагачують. Втрата здатності до такого переходу призводить до патології: застрягши в одному з можливих для неї «світів», свідомість втрачає здатність до сприйняття чи уяви.

Норма Дезмонд відмовляється повертатися (сходити зі сцени). Замість того, щоб розпустити петлю (знову знайти межі уявного й переступити через них до реального), вона знаходить лазівку в наступний, глибший і згубніший шар – певний «виворіт вивороту», складку, у задушливій атмосфері якої, вигнані, блукаючі й ізольовані, можуть вижити й панувати минулі образи.

Реальне світло більше не турбує око Норми — вона живе під невгасимими софітами. Знайдена складка розповсюджується для неї на весь світ; увесь світ стискається до розмірів складки. Тиск звичного (світ образів – її нормальне середовище діяльності; до того ж, і без цього він зрозумілий, прозорий і передбачуваний) робить повернення все більш нездійсненним.

Петля все більше закручується, поки не перетворюється на зашморг.

www.group-telegram.com/tw/at_cine.com/384

311 viewsJan 29 at 12:14

Бульвар Сансет (1950)


Реальність і світ образів видаються для свідомості його «лицьовою частиною» і «виворотом», між якими свідомість мігрує завдяки своїй тривалій гнучкості.

Петля загортається (демонструючи виворіт) і розгортається (повертаючись у вихідний стан). Так свідомість перебуває в постійному поверненні з потойбіччя, переносячи контрабандою на інший бік закордонні сувеніри, що її збагачують. Втрата здатності до такого переходу призводить до патології: застрягши в одному з можливих для неї «світів», свідомість втрачає здатність до сприйняття чи уяви.

Норма Дезмонд відмовляється повертатися (сходити зі сцени). Замість того, щоб розпустити петлю (знову знайти межі уявного й переступити через них до реального), вона знаходить лазівку в наступний, глибший і згубніший шар – певний «виворіт вивороту», складку, у задушливій атмосфері якої, вигнані, блукаючі й ізольовані, можуть вижити й панувати минулі образи.

Реальне світло більше не турбує око Норми — вона живе під невгасимими софітами. Знайдена складка розповсюджується для неї на весь світ; увесь світ стискається до розмірів складки. Тиск звичного (світ образів – її нормальне середовище діяльності; до того ж, і без цього він зрозумілий, прозорий і передбачуваний) робить повернення все більш нездійсненним.

Петля все більше закручується, поки не перетворюється на зашморг.

BY КRАЙ