group-telegram.com/churcher_info/153
Last Update:
Деякі міркування щодо конфлікту навколо храму Стрітення у Львові
#церковнаборотьба
#угкц
Про це протистояння вже багато писали медіа, тому, якщо захочете, пропонуємо ознайомитися з передісторією на РІСУ та порталі pol-ukr.
Якщо коротко: у дев’яностих громада греко-католиків міста Львів узяла під опіку храм Стрітення Господнього на вулиці Винниченка 30а, який у 1918-1939 роках належав латинській церкви. Після розпаду СРСР там був музей, а вже з 1997 року громада УГКЦ почала відновлювати храм і у 2002 році отримала його у колективну власність. За словами представника громади, ніхто не претендував на храм, але після візиту до Львову Папи Іоанна Павла ІІ, РКЦ в Україні отримала Палац єпископів, розташований поруч з церквою і представники латинського обряду вирішили повернути себе ще й цей храм.
Архієпископ РКЦ Мечислав Мокшицький звернувся до Апостольського Нунція, який порадив йому разом з митрополитом Ігорем Возьняком звернутися до Арбітражного Суду Апостольського Престолу. Суд виніс рішення передати храм у канонічне підпорядкування Львівської Архідієцезії РКЦ. Цікаво тільки те, що ніхто з Курії Львівської Архієпархії УГКЦ не бачив цього рішення, оскільки, Апостольський Нунцій озвучив його без документального підтвердження. Митр. Ігор підкорився рішенню Суду та ліквідував парафію УГКЦ, яка опікувалася храмом. Але церква знаходиться у колективної власності релігійної громади, яка є юридичною особою. Примусово зліквідувати громаду може лише влада, яка має чітку позицію: «Держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій. Відповідно до чинного законодавства рішення про ліквідацію релігійної громади або зміну її підлеглості та визначення правонаступника може бути прийняте лише на загальних зборах відповідної громади не менше як двома третинами її членів. Усім іншим юридичним особам, органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування забороняється вчиняти будь-які дії щодо майна релігійних організацій.»
Тому й виходить, що самі того не бажаючи, представники РКЦ розпалили вогонь релігійного та, на жаль, міжетнічного протистояння. Цьому посприяв Мечислав Мокшицький, який в ефірах польського радіо ремствував на пригноблення РКЦ в Україні, мовляв, українці греко-католики всіляко намагаються підкреслити, що вони тут господарі, не повертаючи представникам РКЦ старі польські костьоли. Тому, на його думку Возьняк має просто «переписати майно та храм на єпархію, навіть якщо представники громади не віддадуть документи». Якось надто багато рейдерства в останніх часах, не знаходите?
Проблема досі не вирішена, бо не зважаючи на те, що УГКЦ примусово зліквідувала парафію, представники громади не мають наміру віддавати храм, вони самостійно проводять богослужіння, запрошуючи різних священників. До речі, будівля Львівської митрополії РКЦ в Україні має 3000 кв. м, а будинок Львівської митрополії УГКЦ – лише 300 кв.м. Хто кого пригноблює?
Ми знаємо, що нас читає багато священників, громадських діячів та ієрархів, тому пропонуємо подумати: чи не ліпше тримати майно та будинки у власності єпархій або держави, аби уникати міжконфесійних та релігійних конфліктів? У такому випадку не буде таких колізій між державними та церковними законами, буде розподілено повноваження і зміцнене зв'язок між парафіями та єпархією, якщо у священоначалля є підстави віддати храм представникам іншої конфесії – це буде архієрейське рішення. А між собою усередині однієї конфесії та обряду розбиратися завжди легше.
P.S. Повний текст відповіді ЛОДА на лист митрополита Ігоря Возьняка пропонуємо до уваги у файлі нижче.
BY ✙ Churcher ✙

Share with your friend now:
group-telegram.com/churcher_info/153