КОЛЕКЦІЯ ДОВЖЕНКО-ЦЕНТРУ ПОПОВНИЛАСЬ СЕНСАЦІЙНОЮ ЗНАХІДКОЮ

Студенти-кінознавці КНУТКіТ імені І. К. Карпенка-Карого, Алік Дарман і Володимир Прилуцький, знайшли і передали у наш Фільмофонд стрічку «Карл Бруннер», створену на Одеській кінофабриці «Українфільм» режисерами Олексієм Маслюковим і Мечиславою Маєвською у 1936 році.

Плівка зберігалась в архіві студентських робіт випускників університету, який молоді дослідники кіно зараз вивчають, упорядковують і фільмують для свого майбутнього документального проєкту. Поки у віднайденої позитивної фільмокопії відсутня фонограма. Її пошуки продовжуються.

«Карл Бруннер» (також відомий під назвами «Держись, Карлуша!», «Тримайсь, Карлуша!» і навіть «Карлуша, тримайсь!») знятий за сценарієм угорського письменника і теоретика кіно Бели Балажа. Балаж також виступив художнім керівником стрічки. Операторами працювали молодий Михайло Козубенко і досвідчений Євгєній Славінскій, який знімав перші фільми ВУФКУ, а також був одним зі співоператорів авангардистського документального шедевру «Турксиб» (1929) Віктора Туріна.

Кінознавець Любомир Госейко в «Історії українського кінематографа» виділяв «Карла Бруннера» серед інших дитячих фільмів 1930-их через його антинацистське звучання. Тогочасна преса у короткому описі до стрічки так розставляла акценти: «„Тримайсь, Карлуша!" відповідає на питання, що надзвичайно цікавить радянських ребят,— як живуть діти за кордоном. Це — антифашистський фільм, що розкаже про пролетарських дітей Берліна».

«Карл Бруннер» вийшов на екрани 13 жовтня 1936 року у двох варіантах, для дорослої і дитячої аудиторії. Фільм мав успіх у глядачів на кінофестивалі у Донецьку, але отримав доволі критичні відгуки на сторінках російської газети «Кино» і українського журналу «Радянське кіно». Критики полемізували, за що саме потрібно критикувати цю роботу - за недостатню увагу до підпільної діяльності німецьких комуністів чи за розкриття образу Карлуші без необхідного психологічного аналізу.

З журналу «Радянське кіно», №11, 1936 рік:

«Рецензентка (російської газети “Кино” — прим. ДЦ) обвинувачує і автора сценарія, і режисерів за те, що у фільмі не знайшла місця і залишилась поза екраном революційна підпільна робота фрау Бруннер, і на екрані показано лише пригоди її сина Карлуші. Ми стверджуємо, що це обвинувачення грунтується на тому, що Ванда Росоловська не зрозуміла фільму.

Фільм цей, безперечно, має ряд великих недоліків. Авторів його треба добре критикувати, але ж не треба їх збивати з пантелику».

Попри критику режисери Мечислава Маєвська та Олексій Маслюков продовжили працювати у дитячому кіно і створили ще кілька робіт на Київській та Ялтинській кіностудіях.

До сьогодні єдина відома фільмокопія «Карла Бруннера» зберігалась у російському Госфільмофонді.

Віднайдена плівка дозволить ретельніше дослідити і краще зрозуміти українське кіно 1930-их років, зокрема дитячі і пригодницькі фільми того часу, їхню жанрову і пропагандистську складову.

Дякуємо Аліку Дарману, Володимиру Прилуцькому і Вікторії Слопіцькій за вагомий внесок у збереження нашої кіноспадщини та продовжуємо працювати разом над пошуком і поверненням українського кіно.

Фото: Віднайдена плівка у Довженко-Центрі. Карлуша з кавуном на обкладинці журналу «Радянське кіно», № 5, 1936 рік

Завдяки шанувальникам кінематографа та мистецтва продовжуємо по краплині збирати історію українського кіно.

У 2024 році наша колекція поповнилася кіноафішею до фільму «Українська рапсодія» Сергія Параджанова. До Довженко-Центру її передали колекціонери, Ponamarchuk Family.

Афіша надрукована в москві в 1961 році. Її художник Іван Коваленко, майстер плакатної та станкової графіки, народився у Пальмірі на Полтавщині, згодом переїхав до москви і влаштувався у «Рекламфільм».
У 1960 році там само мав свою персональну виставку. Твори Коваленка зберігаються в музеях росії та США.

У прокат «Українська рапсодія» вийшла 1961 року, переозвучена російською мовою. Утім, уважно стежачи за губами, можна помітити, що в кадрі актори розмовляють українською. Тож маємо надію, що вдасться знайти українськомовну доріжку.

На превелику радість, українська афіша авторства Ісаака Суржера також є в нашій колекції — можна оцінити різні погляди та інтерпретації стрічки.

Ми дуже вдячні за цей дарунок і обіцяємо надати йому гідну презентацію в наступних проєктах🤍