Telegram Group & Telegram Channel
Новий рік я зустріли цього разу майже вдома в Донецьку... Через так багато років після виїзду звідти мене як ніколи тягне до рідного краю. Я ніби відчуваю себе людиною, до якої повернулася пам'ять...

Як бути максимально близько до дому, коли він віджатий у тебе, загороджений лінією фронту, закритий ворожою зброєю та військами... Чи можна хоча би наблизитися впритул до того місця, до якого ще можна? Де ця межа, цей край, до куди їхати, а де спинитися, щоб не перетворити таку, як ніколи раніше, тягу до свого дому, на просте самогубство... 

Я приїхали трьома потягами із ялинкою та їжею на новорічні страви у Краматорськ. Місто своє і чуже водночас. Чуже, бо в ньому ще ніколи не були, і воно все ж не Донецьк. Своє, бо це хоч трохи близько, це вже мій Донбас, мої терикони і таке ж моє промислове місто з шахтами і заводами, трохи не для людей, трохи не так для щастя, як для важкої роботи і щоб робити метал... Трошки без віри в богів, а серце зігрівається, бо за вікном працює ТЕЦ ... А так дуже холодно... І ще я зараз не можу назвати не своїм те місто, яке стоїть одним з головних фортпостів... 

Краматорськ... місто звичайних цивільних тролейбусів. Аж бачиш, як один зупиняється на світлофорі, чекаючи зеленого світла, і так само стоїть поруч новенький танк, який... коли ти бачиш техніку в Києві, то миттєво думаєш «це їде на Схід»... а тут він їде... в сусіднє село чи містечко... Це вже майже точка призначення, це вже майже війна. 

Біга дітвора... Російськомовна... Сидять люди у піцерії... Ідуть пенсіонери за пенсією... Двіж в Аврорі за дешеві китайські штуки для дому... По РЕБу на кожній автівці... Волонтери та більш небайдужі, які, як сім'ї звірят — по своїх «норках» — осередках, точечках міста — роблять все, аби сонце тут... зійшло... для когось... не над пустими руїнами...

Це Краматорськ. Мій новий рік був таким. «Як зустрінеш, так і
проведеш»? — нехай, що би це не значило...



group-telegram.com/ikrapkablog/178
Create:
Last Update:

Новий рік я зустріли цього разу майже вдома в Донецьку... Через так багато років після виїзду звідти мене як ніколи тягне до рідного краю. Я ніби відчуваю себе людиною, до якої повернулася пам'ять...

Як бути максимально близько до дому, коли він віджатий у тебе, загороджений лінією фронту, закритий ворожою зброєю та військами... Чи можна хоча би наблизитися впритул до того місця, до якого ще можна? Де ця межа, цей край, до куди їхати, а де спинитися, щоб не перетворити таку, як ніколи раніше, тягу до свого дому, на просте самогубство... 

Я приїхали трьома потягами із ялинкою та їжею на новорічні страви у Краматорськ. Місто своє і чуже водночас. Чуже, бо в ньому ще ніколи не були, і воно все ж не Донецьк. Своє, бо це хоч трохи близько, це вже мій Донбас, мої терикони і таке ж моє промислове місто з шахтами і заводами, трохи не для людей, трохи не так для щастя, як для важкої роботи і щоб робити метал... Трошки без віри в богів, а серце зігрівається, бо за вікном працює ТЕЦ ... А так дуже холодно... І ще я зараз не можу назвати не своїм те місто, яке стоїть одним з головних фортпостів... 

Краматорськ... місто звичайних цивільних тролейбусів. Аж бачиш, як один зупиняється на світлофорі, чекаючи зеленого світла, і так само стоїть поруч новенький танк, який... коли ти бачиш техніку в Києві, то миттєво думаєш «це їде на Схід»... а тут він їде... в сусіднє село чи містечко... Це вже майже точка призначення, це вже майже війна. 

Біга дітвора... Російськомовна... Сидять люди у піцерії... Ідуть пенсіонери за пенсією... Двіж в Аврорі за дешеві китайські штуки для дому... По РЕБу на кожній автівці... Волонтери та більш небайдужі, які, як сім'ї звірят — по своїх «норках» — осередках, точечках міста — роблять все, аби сонце тут... зійшло... для когось... не над пустими руїнами...

Це Краматорськ. Мій новий рік був таким. «Як зустрінеш, так і
проведеш»? — нехай, що би це не значило...

BY і крапка. блоґ




Share with your friend now:
group-telegram.com/ikrapkablog/178

View MORE
Open in Telegram


Telegram | DID YOU KNOW?

Date: |

The regulator said it had received information that messages containing stock tips and other investment advice with respect to selected listed companies are being widely circulated through websites and social media platforms such as Telegram, Facebook, WhatsApp and Instagram. For Oleksandra Tsekhanovska, head of the Hybrid Warfare Analytical Group at the Kyiv-based Ukraine Crisis Media Center, the effects are both near- and far-reaching. At this point, however, Durov had already been working on Telegram with his brother, and further planned a mobile-first social network with an explicit focus on anti-censorship. Later in April, he told TechCrunch that he had left Russia and had “no plans to go back,” saying that the nation was currently “incompatible with internet business at the moment.” He added later that he was looking for a country that matched his libertarian ideals to base his next startup. "We as Ukrainians believe that the truth is on our side, whether it's truth that you're proclaiming about the war and everything else, why would you want to hide it?," he said. One thing that Telegram now offers to all users is the ability to “disappear” messages or set remote deletion deadlines. That enables users to have much more control over how long people can access what you’re sending them. Given that Russian law enforcement officials are reportedly (via Insider) stopping people in the street and demanding to read their text messages, this could be vital to protect individuals from reprisals.
from tw


Telegram і крапка. блоґ
FROM American