Українська Кровна Єдність

Українська Кровна Єдність

Учора, 23 листопада, в день пам'яті Голодомору, учасники київського відділу Української Кровної Єдності з допомогою побратимів з Крові й Честі Україна відвідали меморіал Голодомору і вшанували загиблих у 1921-22, 29-33 і 45-47 рр. українців. Ця надважлива…

Аби вірно діяти в сучасності, потрібно правильно розуміти минуле.

Голодомор це величезний досвід для української нації. Досвід, нажаль, не засвоєний. Висновки з нього або зроблені невірно й маніпулятивно, або не зроблені взагалі. Зазвичай, максимум, на що здатні сучасні лідери думок, це "пам'ятаємо, помстимося". Але тут виникають питання, а що саме пам'ятати і кому саме мститися?

Ми зі своєї сторони можемо виділити із цього сумного досвіду декілька однозначних висновків, які допоможуть нам у сучасності.

По-перше. Етнічний характер Голодомору загальновідомий і беззаперечний. Це геноцид українців. Але далі майже ніхто не продовжує цей очевидний логічний ланцюжок. Геноцид однієї нації за національною ознакою можуть проводити лише інші нації, оскільки сам характер розділення між тими, кого знищують і хто знищує, — національний. А тому тут не вийде звинуватити виключно тільки абстрактну ідеологію комунізму. Вочевидь, корінь проблеми тут саме етнічний, а не ідеологічний. Найпростіше після цього просто визнати винуватцями одних тільки московитів. Однак, по-перше, хоча московити складали більшість безпосередніх виконавців Голодомору, прізвища його основних організаторів, зазвичай, абсолютно не схожі на російські, а по-друге, хоча подавляюча більшість жертв Голодомору була саме українцями і найбільш жорстоке винищення людей відбувалось саме на українських землях. Залишається фактом знищення більшовиками також і кількох мільйонів жителів Поволжя, Казахстану і Білорусі, що українцями не були. Вочевидь, істинна проблема тут не стільки саме у Москві як такої, а насамперед в принципі у владі чужинців на українській землі. Адже сам етнічний характер геноциду, який ми прояснили на початку цього абзацу, а до нього й купа історичних і статистичних фактів, підтверджують непропорційно величезну кількість чужинців, часто іншої раси, серед організаторів Голодомору й абсолютну більшість українців серед його жертв на нашій землі. Іншим націям і расам у кінцевому рахунку начхати на українців, вони завжди слідують своїм національним груповим інтересам. І в часи Голодомору їх інтерес був саме у винищенні нас — українців. Саме тому ми більше ніколи не маємо допустити господарювання, впливу й влади чужинців над українцями. Господарем в Україні має бути українець. Голодомор вчить нас, що Україна повинна бути не багатонаціональною державою, а етнічною й расовою державою білої української нації.

Продовження.

www.group-telegram.com/tw/krovna_yednist.com/382

892 viewsedited  Nov 25 at 22:03

Аби вірно діяти в сучасності, потрібно правильно розуміти минуле.

Голодомор це величезний досвід для української нації. Досвід, нажаль, не засвоєний. Висновки з нього або зроблені невірно й маніпулятивно, або не зроблені взагалі. Зазвичай, максимум, на що здатні сучасні лідери думок, це "пам'ятаємо, помстимося". Але тут виникають питання, а що саме пам'ятати і кому саме мститися?

Ми зі своєї сторони можемо виділити із цього сумного досвіду декілька однозначних висновків, які допоможуть нам у сучасності.

По-перше. Етнічний характер Голодомору загальновідомий і беззаперечний. Це геноцид українців. Але далі майже ніхто не продовжує цей очевидний логічний ланцюжок. Геноцид однієї нації за національною ознакою можуть проводити лише інші нації, оскільки сам характер розділення між тими, кого знищують і хто знищує, — національний. А тому тут не вийде звинуватити виключно тільки абстрактну ідеологію комунізму. Вочевидь, корінь проблеми тут саме етнічний, а не ідеологічний. Найпростіше після цього просто визнати винуватцями одних тільки московитів. Однак, по-перше, хоча московити складали більшість безпосередніх виконавців Голодомору, прізвища його основних організаторів, зазвичай, абсолютно не схожі на російські, а по-друге, хоча подавляюча більшість жертв Голодомору була саме українцями і найбільш жорстоке винищення людей відбувалось саме на українських землях. Залишається фактом знищення більшовиками також і кількох мільйонів жителів Поволжя, Казахстану і Білорусі, що українцями не були. Вочевидь, істинна проблема тут не стільки саме у Москві як такої, а насамперед в принципі у владі чужинців на українській землі. Адже сам етнічний характер геноциду, який ми прояснили на початку цього абзацу, а до нього й купа історичних і статистичних фактів, підтверджують непропорційно величезну кількість чужинців, часто іншої раси, серед організаторів Голодомору й абсолютну більшість українців серед його жертв на нашій землі. Іншим націям і расам у кінцевому рахунку начхати на українців, вони завжди слідують своїм національним груповим інтересам. І в часи Голодомору їх інтерес був саме у винищенні нас — українців. Саме тому ми більше ніколи не маємо допустити господарювання, впливу й влади чужинців над українцями. Господарем в Україні має бути українець. Голодомор вчить нас, що Україна повинна бути не багатонаціональною державою, а етнічною й расовою державою білої української нації.

Продовження.

BY Українська Кровна Єдність