читаю монографію софії філоненко про масову літературу й натикаюся на таке:
василь шкляр: «найбільшою нашою проблемою залишається не видання книжки, а розміщення її на видному місці в книгарні. одне, що цих книгарень кіт наплакав, а друге – там, де вони є, українська книжка ніколи не потрапляє на покуть, а губиться в найвіддаленіших закапелках серед джунглів чужинського чтива. явище типове в цілому – все українське почувається вдома сиротою».
у 2007 році відбулася партизансько-громадянська акція «велика листопадова книжкова революція», приурочена до 9 листопада – дня української писемності та мови.
дійство пройшло 7 листопада у великих містах України під гаслом «покладемо край культурному імперіалізму!» і полягало в тому, що в книгарнях треба було витягнути улюблені українські книжки із запилюжених куточків і переставити на видне місце, поклавши поруч аркуш із поясненням, що це зробила «група партизанського книжкового мерчандайзингу».
організатори спорядили учасників цікавою пам’яткою, яка констатує проблему: «зайдіть до будь-якого книжкового магазину та спробуйте знайти там українську книгу. це буде не просто. ми навіть підкажемо, де і як її слід шукати: ● знайдіть найвіддаленішу полицю в найбільш глухому кутку, з табличкою «обережно, тигр»; ● подивіться у самий низ; ● якщо на полиці можна розмістити книги у два ряди, подивіться в другий ряд; ● переконайтесь, що там немає мишоловки чи капкана на ведмедя; ● покопирсайтесь у пилюці та знайдіть. те, що ви знайдете, імовірніше за все й буде українською книжкою; ● якщо з першої спроби вам це не вдалось, повторіть операцію щодо всіх відділів, включно з «магією, езотерикою та куховарством».
думаю, ви відчуваєте те ж саме, що і я. велике щастя, що українська книжка змогла, книгарень більшає й ринок не стоїть
читаю монографію софії філоненко про масову літературу й натикаюся на таке:
василь шкляр: «найбільшою нашою проблемою залишається не видання книжки, а розміщення її на видному місці в книгарні. одне, що цих книгарень кіт наплакав, а друге – там, де вони є, українська книжка ніколи не потрапляє на покуть, а губиться в найвіддаленіших закапелках серед джунглів чужинського чтива. явище типове в цілому – все українське почувається вдома сиротою».
у 2007 році відбулася партизансько-громадянська акція «велика листопадова книжкова революція», приурочена до 9 листопада – дня української писемності та мови.
дійство пройшло 7 листопада у великих містах України під гаслом «покладемо край культурному імперіалізму!» і полягало в тому, що в книгарнях треба було витягнути улюблені українські книжки із запилюжених куточків і переставити на видне місце, поклавши поруч аркуш із поясненням, що це зробила «група партизанського книжкового мерчандайзингу».
організатори спорядили учасників цікавою пам’яткою, яка констатує проблему: «зайдіть до будь-якого книжкового магазину та спробуйте знайти там українську книгу. це буде не просто. ми навіть підкажемо, де і як її слід шукати: ● знайдіть найвіддаленішу полицю в найбільш глухому кутку, з табличкою «обережно, тигр»; ● подивіться у самий низ; ● якщо на полиці можна розмістити книги у два ряди, подивіться в другий ряд; ● переконайтесь, що там немає мишоловки чи капкана на ведмедя; ● покопирсайтесь у пилюці та знайдіть. те, що ви знайдете, імовірніше за все й буде українською книжкою; ● якщо з першої спроби вам це не вдалось, повторіть операцію щодо всіх відділів, включно з «магією, езотерикою та куховарством».
думаю, ви відчуваєте те ж саме, що і я. велике щастя, що українська книжка змогла, книгарень більшає й ринок не стоїть
BY своє'рідне
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
Telegram does offer end-to-end encrypted communications through Secret Chats, but this is not the default setting. Standard conversations use the MTProto method, enabling server-client encryption but with them stored on the server for ease-of-access. This makes using Telegram across multiple devices simple, but also means that the regular Telegram chats you’re having with folks are not as secure as you may believe. What distinguishes the app from competitors is its use of what's known as channels: Public or private feeds of photos and videos that can be set up by one person or an organization. The channels have become popular with on-the-ground journalists, aid workers and Ukrainian President Volodymyr Zelenskyy, who broadcasts on a Telegram channel. The channels can be followed by an unlimited number of people. Unlike Facebook, Twitter and other popular social networks, there is no advertising on Telegram and the flow of information is not driven by an algorithm. This provided opportunity to their linked entities to offload their shares at higher prices and make significant profits at the cost of unsuspecting retail investors. Pavel Durov, a billionaire who embraces an all-black wardrobe and is often compared to the character Neo from "the Matrix," funds Telegram through his personal wealth and debt financing. And despite being one of the world's most popular tech companies, Telegram reportedly has only about 30 employees who defer to Durov for most major decisions about the platform. The company maintains that it cannot act against individual or group chats, which are “private amongst their participants,” but it will respond to requests in relation to sticker sets, channels and bots which are publicly available. During the invasion of Ukraine, Pavel Durov has wrestled with this issue a lot more prominently than he has before. Channels like Donbass Insider and Bellum Acta, as reported by Foreign Policy, started pumping out pro-Russian propaganda as the invasion began. So much so that the Ukrainian National Security and Defense Council issued a statement labeling which accounts are Russian-backed. Ukrainian officials, in potential violation of the Geneva Convention, have shared imagery of dead and captured Russian soldiers on the platform.
from tw
