ще два дні пекла, звіт, і можна нарешті знову читати книжечки без потреби виривати собі кожен хребець по приїзді додому🥀
сьодні дочитаю тихушніків 😞

✨『The Silent Companions』✨

🌟🌟🌟

🤩 Готичний роман то така штука, в яку лізти хочеться лізти голими руками. Розглядати кожну дрібницю крізь спектр символізму, думати, що ж то воно таке мало означати, на що вказувати насправді під обкладинкою містики, що насправді лише відволікає увагу як іграшка, якою мати займає дитину поки треба робити роботу.
І втім життєво важливо цю обкладинку і символіку разом із піднятими темами зав'язати у одне. Зробити так, щоб ці троє не тільки поєднувались, а й доповнювали одне одного. "Компаньйони" із тим не справились.

👋 Те, що не має рухатись, але рухається як горрор елемент, певно, є моєю римською імперією ще з часів першого софт ребуту доктора хто. Концепт плакучих янголів то впевнена трійка з усіх вигадок сценаристів загалом, бо це дійсно лякає, і символізмом образу і дією загалом. Тож, коли Елсі ближче до кінця стверджувала своїй напарниці, що на ті дерев'яні фігурки тре дивитись, джерело натхнення стало вже підкреслено очевидним. І від того нуднішим. (звідки вона дійшла до того висновку, втім, так і незрозуміло)
Втім, найбільше захопила і розчарувала згодом саме тема фемінності, досвіду жіноцтва у дев'ятнадцятому (і сімнадцятому) сторіччі. Вона дуже гарно вибудовує себе впродовж усієї оповіді, особливо ненадійність в очах інших слів жінки, яка тільки втратила чоловіка, яка вагітна, яка виявляє власні емоції не так, як від неї очікують. Чоловічий погляд на такий досвід вже сам по собі будинок з привидами, він ніколи тебе не відпустить, як тільки ти впадеш йому в око, він завжди знайде найслабше місце крізь яке зможе досягти власної мети.

😹 І саме це мало стати лебединою піснею цієї історії, на мою думку. Через те, як багато уваги зосереджується тільки на цьому, через те як потенційно грає разом із цим сама канва сюжету, в якому обидва доступні жіночі голоси (крізь щоденник далекої пращурки роду та "сповідь" головної героїні) ненадійні і мутують власними поглядами під чоловіків поруч із ними. Це могла б бути дуже гарна гра на лезі жанру і разом із тим реконструкція кореня зла саме у жіночому началі. Я не можу описати, наскільки сильно це просилось, наскільки сильно це було очевидно.

🤪 Але наратив стріляє собі ж у коліно з дробовика: корінь зла таки йде з жінки, з її утроби, втілює себе у дочці і так і не пояснює себе бо мотивація то щось людське коли казати цитатою. Незважаючи навіть на утворену таким надто простим виходом ж сюжетну діру у історії появи тих дерев'яних фігур в принципі. Це надто просто і надто дешево. Це, врешті, чергова демонізація (буквально) людей із вродженою інвалідністю. Із головним висновком із кожної піднятої тематики у чому саме? Що життя паскудне і ми все одно помрем? Для розуміння цього не обов'язково читати, врешті, достатньо лише подивитись по сторонах.

🕖 І довершальним у голову, звісно, той факт що найбільшим джерелом зла у житті головної героїні стають самі жінки. Бо ігнорування, закриття очей, зрада довіри, врешті, припадають саме на жіночих персонажів. І від того у роті по завершенню — гіркий, неприємний присмак очікувань, що не були втілені у свій повний потенціал, виявившись врешті чимось не більшим за фальшиву наживку, затягнутою грою з однією з безлічі інших тематик, що теж не були доведені до кінця.

🌟 Але це дійсно написано добре. Мова у авторки така, що екранізації не треба — метафори, правильний підбір описувальних прикметників транслюють картинку самі по собі. Темну, безнадійну, із акцентами у кольорах чортополохів. Поки пробігалась по відгуках, бачила нарікання щодо темпу оповідання, але щодо цього точно не можу жалітись. Якщо ви любите шукати деталі, натяки на події, що відбудуться пізніше в сюжеті ще на початку — тут робота пророблена також бездоганно. І втім форма, яка гарна б не була, таки не рятує. Шкода, бо воно мало усі ознаки на те, що я б рекламувала на кожному кутку пізніше.

🔪 колись головним reveal'ом минулого героїнь перестануть бути зґвалтування у дитинстві або ж просто будуть правильно піднесені, препаровані рефлексії на цю тематику, але поки це досі атракціон, мда.

😞 як же мене ця колонка Винничука відкинула на "мою темну Ванессу", а потім крізь тотожну призму травми й на своє болюче.
I'm done being respectful, я хочу усім чоловікам того, що вони роблять із жінками, і двічі — тим, хто закриває на подібне очі, точно знаючи що відбувається.

ну це просто база фундамент і ґрунт 🌈
можна передзамовляти 🏳️‍🌈

маленький пат-пат собі ж по голові, бо корисно:
на диво, поки без сломпу щодо життєвих пригод ака навчанні і існування себе як людської одиниці, а не тільки свідомості. багато чого поробила і знайшла ще більше того, що треба зробити в майбутньому.
перша ж стаття з будинків з привидами вже на інтродакшні роздула мій список на читання цікавими екземплярами що з книг, що з ще одних статей (looking forward to почитати статтю про квірну перспективу у готичних романах). ніщо не люблю більше, як набивати собі величезні конспекти у обсідіані, тож тут теж задоволена.
по читанню вже другий тиждень бачу внутрішню потребу зайнятись чимось ще окрім як читанням, тож поки так працює хай книжечки чекають ритму буднів, а вихідні присвячу тому, на що не вистачає сил серед тижня.

з хіхі хєхє категорії глянула залпом шостий AHS, їбейша крінжа, дуже мейл гейз, дуже сценарно фігово, але концепт як такий у інші б руки.. насправді, просто фанатка found footage горрору як такого.
сил моральних на наступний тиждень і собі і вам, хоча із новинами таки вже броня, бо зате прикольно. 🙂

ви може забули, тож я вам напам'ятаю своє тяжіння до коллажиків.
не знаю наскільки сильно це передає мої очікування щодо книзі вже після, уно, однієї глави, але глянем що там вийде. так, ця уно, одна глава, була доволі продаючою.🐰
юпд::/ колись перестану юзати картинки жінок у зеленому, хоча ні, не перестану, бо дуже вже тяжію до символіки за цим кольором на жіночих персонажках.
#shadowsbetweenus@whtbt

『Shadows Between Us』

🌟🌟🌟🌟🌟

❤️‍🩹 Мені дуже добре одразу після прочитання, і наче треба почекати, розсмакувати усі деталі, але таки не бачу сенсу: це просто дуже добре. Всім дуже радю, усе класно, ніде немає флопу, міцно і добре написано, розходимось.

🦋 Це антигероїня, без меча але з ножем, не воїтелька, але та ще борчиня, без зайвих літературних спроб змалювати її сильною за кошт усіх решта. Усе те, чим не змогла бути гг Клинка, прости господи, з однією єдиною місією: звабити короля, одружитися на ньому аби тільки врешті його вбити й забрати собі трон.

😴 Я дуже люблю роментезі. Це настільки моє не/ґілті плежа, що мені в кайф читати і поганих представників і хороших і взагалі будь-яких бо ніщо не зробить так харашо як стара добра історія про кохання. Втім, коли серед прохідних таки трапляється діамант, ще й із гет відносинами (все дуже погано на цьому полі), хочеться вдягтися під свідчиню єгови і ходити до кожної фелоу enjoyerки жанру аби покласти в руці і загадково щезнути.

🌟 Що купило одразу: одяг, і та увага, яка йому приділяється. Дайте мені книгу із описом вбрання кожного персонажа на сторінки і я буду дуже задоволено потім розповідати, що він мав на меті.

🤩 Гумор, бо хороший гумор це вам не лохлани, від цього я тихенько пищала у ковдру або ховалася обличчям під комір парки аби ковтнути реальну посмішку.

✨ Врешті, остаточно вкрав серце саме чоловічий персонаж, бо такий відверто вулнерабл у порівнянні до головної героїні. Живий, відвертий, із своїми глибокими тарганами і їбалом, по якому одразу все ясно і the hardest bitch to catch. Дайте мені слабких чоловіків, які не намагаються сховатись за маскулінністю у прояві емоцій і я буду зривати собі голос описуючи його реакції А. у дзвінку із імітацією діалогів між героями (за останній час це було найбільш enjoyable, бо балакати про те що мені подобається я можу безкінечно).

🖤 Це, врешті, те, як резонують болячки головних героїв одне із одною і як максимально смачно розгорається цей повільний вогник поміж ними. Це те, що розтягуєш його як смачнючий десерт, як смагувати нугу, яка дається повільно, але втім поступово тане у роті. Краса неймовірна.

🌟 Якщо коротко то: платтюшки, інтриги, придворна жизнь, боротьба за місце під сонцем у будь-який спосіб і оголеність більша за шкіру. Врешті, голос героїні, який дуже легко впізнати серед інших, що для жанру — дійсно досягнення.
🐈 Читати всім, хто теж по шедоу деддісах.

писи:: той самий троп де герої разом проти всіх🌟
писи::: найбільше фентезі, звісно, це те що мужика виховали ставитись до жінок як до рівних🌟

🐈‍⬛ і ще забула! вказати, яка ж там класна реалізація абілки тих тіней у короля, аж на глибинному рівні заздрила, що не додумалась до такого ж бо це ну вау, дуже гарно і вигідно сюжету/взаємодіям між героями

довго думаю останніми днями про мою курсову дослідження фо фан про будинки із привидами та їх зв'язок із фемінізмом попри поки що відсутність часу на саме переварювання нової інформації. втім, вже думаю куди це присунуть. сюди на канал окремою серією дописів на пам'ять однозначно да, але хочеця ще й власний досвід у цій лінзі спробувати, помацати так би мовити наскільки рясно зможу вшити себе у жовті шпалери цей троп як письменниця.🍒
думала що, куди, чи придумувати нову героїню (мій перший досвід із саме жіночим повом як центром), чи ж взяти когось десь з власного мережива сюжетиків. а потім мене як знайшло куди.🥠
довго балакала тут і не тільки тут про своїх кровосісь, тож таки із цим зародком ідеї бачу дуже цікавий спосіб ознайомити шановних читачок/ів із не дуже звичного навіть самій пойнту.😏