Прочитала Die Feuerbutze (1923) Пауля Буссона — дивний історичний роман, про який ніхто б зараз не пам’ятав, якби не автор жахів Карл Едвард Ваґнер. Ваґнер (гм) у 80-х скомпілював список найкращих горор-романів: 13 сайфайних, 13 містичних і 13 без містики: «Вогняні духи» опинилися в останній категорії.
Насправді, цей відомий «список 39-ти» не те що занадто суб’єктивний — він місцями просто поганий: К.Е.В. додавав в основному маловідомі романи, щоби звернути на них увагу публіки, тому там купа мотлоху, який заслужено загубився між двома світовими війнами. Проте роман «Вогняні духи» вартий уваги. Це хроніка Тирольського повстання, побаченого очима чужинця, а ще — історія про те, як серед людей, чию землю і культуру відбирає імперія, починають ширитися випадки одержимості.
Спочатку тиролець не господар у своєму домі, а потім і у власній голові: місцеві порівнюють одержимість духом із випадками, коли лисиця у відсутність борсука займає його нору. До речі, в рамках воїстину їбанутої синхронії, дочитуючи роман, я натрапила на допис однієї рос. письменниці, яка в березні '22 лементувала про санкції, а тепер із Сакартвело пише, що вона «русскоязычный барсук, покинувший нору после того, как в нее нассали лисы» (тут саме місце для панчлайну того самого анекдота про рос. генерала, якому нєкій подпоручік заблював мундир).
Прочитала Die Feuerbutze (1923) Пауля Буссона — дивний історичний роман, про який ніхто б зараз не пам’ятав, якби не автор жахів Карл Едвард Ваґнер. Ваґнер (гм) у 80-х скомпілював список найкращих горор-романів: 13 сайфайних, 13 містичних і 13 без містики: «Вогняні духи» опинилися в останній категорії.
Насправді, цей відомий «список 39-ти» не те що занадто суб’єктивний — він місцями просто поганий: К.Е.В. додавав в основному маловідомі романи, щоби звернути на них увагу публіки, тому там купа мотлоху, який заслужено загубився між двома світовими війнами. Проте роман «Вогняні духи» вартий уваги. Це хроніка Тирольського повстання, побаченого очима чужинця, а ще — історія про те, як серед людей, чию землю і культуру відбирає імперія, починають ширитися випадки одержимості.
Спочатку тиролець не господар у своєму домі, а потім і у власній голові: місцеві порівнюють одержимість духом із випадками, коли лисиця у відсутність борсука займає його нору. До речі, в рамках воїстину їбанутої синхронії, дочитуючи роман, я натрапила на допис однієї рос. письменниці, яка в березні '22 лементувала про санкції, а тепер із Сакартвело пише, що вона «русскоязычный барсук, покинувший нору после того, как в нее нассали лисы» (тут саме місце для панчлайну того самого анекдота про рос. генерала, якому нєкій подпоручік заблював мундир).
The company maintains that it cannot act against individual or group chats, which are “private amongst their participants,” but it will respond to requests in relation to sticker sets, channels and bots which are publicly available. During the invasion of Ukraine, Pavel Durov has wrestled with this issue a lot more prominently than he has before. Channels like Donbass Insider and Bellum Acta, as reported by Foreign Policy, started pumping out pro-Russian propaganda as the invasion began. So much so that the Ukrainian National Security and Defense Council issued a statement labeling which accounts are Russian-backed. Ukrainian officials, in potential violation of the Geneva Convention, have shared imagery of dead and captured Russian soldiers on the platform. Messages are not fully encrypted by default. That means the company could, in theory, access the content of the messages, or be forced to hand over the data at the request of a government. Telegram was founded in 2013 by two Russian brothers, Nikolai and Pavel Durov. In 2018, Russia banned Telegram although it reversed the prohibition two years later. These administrators had built substantial positions in these scrips prior to the circulation of recommendations and offloaded their positions subsequent to rise in price of these scrips, making significant profits at the expense of unsuspecting investors, Sebi noted.
from tw
