Районна бібліотека

​​Щось останнім часом трапляється hidden gem за hidden gem’ом: ненавмисно влаштувала собі марафон книжок, які бозна-скільки років томилися в вішлістах (ще з часів, коли ті були рукописними), і вони всі мене неймовірно радують. У Children of Epiphany всього дюжина читачів на ґудрідз; я не могла навіть нагуглити, як виглядала авторка (знайшла фото тільки на звороті книжки в інтернет-архіві), але це… йомайо. Трохи дисфункційних сімей, трохи фолк горору, трохи тінейдж анґсту, трохи «Сяйва» — і багато, багато стрьомної Греції. Принагідно хочу подякувати — ДЯКУЮ! — Роберту Ейкману, Поллі Гоуп, Саймону Рейвену і тепер ще Френсіс Олівер — за те, що ця країна в моїй голові пов’язана виключно з якоюсь вбивчою їбаниною (онорабл меншн: подруга, яка подарувала мені книжку під назвою Haunted Greece), і греки тепер не зможуть мене переконати, що все це наклеп — тим більше, коли місцеві автори типу Карапану лише підтверджують мої підозри.

Але я про «Дітей богоявлення». Ні, це не дуже гарно написана книжка (мене тіпало від численних Dear Reader…), і не надто унікальна: кілька років тому мені вже траплялася сучасна варіація сюжету «дівчинка переїжджає в нове місце, мандить і чаклує» — чудова Water Shall Refuse Them Люсі Макнайт Гарді. Але Children of Epiphany — це більше, ніж янг едалт про вразливих підлітків, чи приглушений вампірський горор: це передусім роман про змову — змову, яка існує насправді, і ми всі маємо з нею справу. А ще це найпотужніша підніжка тропу про «злих дітей», що мені зустрічалася. О так, діти бувають злими — але найприязніші і найлояльніші з дорослих є в порівнянні справжніми монстрами, бо мають владу над цим маленьким народцем — дітьми, своїми і чужими.

TL;DR Відірватися просто неможливо: вирушаю НІ НЕ В ГРЕЦІЮ на пошуки всього, що ще написала ця жінка.

www.group-telegram.com/tw/your_local_library.com/979

5.1K viewsFeb 3, 2024 at 20:21

​​Щось останнім часом трапляється hidden gem за hidden gem’ом: ненавмисно влаштувала собі марафон книжок, які бозна-скільки років томилися в вішлістах (ще з часів, коли ті були рукописними), і вони всі мене неймовірно радують. У Children of Epiphany всього дюжина читачів на ґудрідз; я не могла навіть нагуглити, як виглядала авторка (знайшла фото тільки на звороті книжки в інтернет-архіві), але це… йомайо. Трохи дисфункційних сімей, трохи фолк горору, трохи тінейдж анґсту, трохи «Сяйва» — і багато, багато стрьомної Греції. Принагідно хочу подякувати — ДЯКУЮ! — Роберту Ейкману, Поллі Гоуп, Саймону Рейвену і тепер ще Френсіс Олівер — за те, що ця країна в моїй голові пов’язана виключно з якоюсь вбивчою їбаниною (онорабл меншн: подруга, яка подарувала мені книжку під назвою Haunted Greece), і греки тепер не зможуть мене переконати, що все це наклеп — тим більше, коли місцеві автори типу Карапану лише підтверджують мої підозри.

Але я про «Дітей богоявлення». Ні, це не дуже гарно написана книжка (мене тіпало від численних Dear Reader…), і не надто унікальна: кілька років тому мені вже траплялася сучасна варіація сюжету «дівчинка переїжджає в нове місце, мандить і чаклує» — чудова Water Shall Refuse Them Люсі Макнайт Гарді. Але Children of Epiphany — це більше, ніж янг едалт про вразливих підлітків, чи приглушений вампірський горор: це передусім роман про змову — змову, яка існує насправді, і ми всі маємо з нею справу. А ще це найпотужніша підніжка тропу про «злих дітей», що мені зустрічалася. О так, діти бувають злими — але найприязніші і найлояльніші з дорослих є в порівнянні справжніми монстрами, бо мають владу над цим маленьким народцем — дітьми, своїми і чужими.

TL;DR Відірватися просто неможливо: вирушаю НІ НЕ В ГРЕЦІЮ на пошуки всього, що ще написала ця жінка.

BY Районна бібліотека