Захист прав постраждалих від війни: необхідні негайні дії
☝️Сьогодні в Офісі Омбудсмана відбулася важлива нарада щодо обговорення першочергових проблемних питань, які потребують розв'язання за напрямом захисту прав осіб, які постраждали від збройної агресії проти України.
Приєдналися до наради народні депутати України, представники міністерств, експерти, представники громадянського суспільства та міжнародних організацій.
❗️Низка проблем із захистом прав ВПО посилилася з ухваленням рішень щодо реорганізації Мінреінтеграції в Міннац’єдності та передачею більшості повноважень Мінреінтеграції до Мінрозвитку та Мінсоцполітики.
Серед викликів, зокрема, варто зазначити:
▪️відсутність чіткої координації у сфері захисту постраждалих;
▪️відсутність міністерства, відповідального за координацію процесу евакуації;
▪️затягування з оновленням переліку ТОТ та районів бойових дій;
▪️невизначеність щодо координації діяльності місць тимчасового проживання;
▪️комунікаційний вакуум для постраждалих та юридична невизначеність через зміну повноважень міністерств;
▪️відсутність актуальних стратегічних документів, пов’язаних з внутрішнім переміщенням, зайнятістю та забезпеченням житлом ВПО.
Ситуація, яка склалася, є неприпустимою та вимагає негайного втручання Парламенту та Уряду, адже під загрозою — права тисяч українців!
‼️Результати цієї наради та шалені виклики, які варто негайно розв'язати для захисту прав ВПО, я повідомлю під час засідання Уряду!

❗️"БИЛИ НОГАМИ, РУКАМИ, ПЛАСТИКОВЫМИ ТРУБКАМИ, ПРКАМИ, СКАКАЛКАМИ - ВСЕМ ЧЕМ УГОДНО"

886 діб - саме стільки пробув у російській неволі азовець Максим Кондрашев. Спершу він перебував у полоні в Оленівці, пізніше - в Донецькому СІЗО. Тут же йому довелося взяти провину за злочини, які він не скоював. Росіяни засудили Максима до довічного терміну позбавлення волі. Кондрашев став першим українцем, якого етапували в колонію "Чорний дельфін".

Про побиття, знущання та вся правда про полон - у цьому відео👇

https://youtu.be/58YeQcu1eB0?si=8UrgmAWKv2oTjJjZ

Вчора в центрі Миколаєва (на півдні) жінка з вибухівкою в сумці підірвалася біля групи військових. Внаслідок вибуху вона загинула, один військовий помер, ще шестеро отримали поранення, частина – у важкому стані.

Виконавцям пропонують 250-300 тис. грн за перенесення сумки без розголошення її вмісту. Після цього вибуховий пристрій детонує разом із носієм.

к зазначає військовий експерт Васильчук, деякі обміни полоненими зривалися через несподівану обізнаність російської сторони з чутливою інформацією, що тепер може бути пов’язано з діяльністю підозрюваного.
https://novyny.org/2025/02/13/vykrytyj-shchur-v-sbu-vplyvav-na-obminy-polonenykh/

І ще трохи про щурів:



😬 Кремлівський «щур» у СБУ: хто він такий?

Сьогодні голова СБУ Малюк особисто затримав російського агента — кадрового співробітника СБУ Дмитра Козюру. Моє джерело в правоохоронних органах повідомило, що він понад 20 років мав доступ до інформації під грифом «цілком таємно».

Що я про нього дізнався?
👧Козюра працював у кадровому відділі Академії СБУ та знав особові справи всіх курсантів. З 2016-го очолював штаб АТЦ, що давало йому доступ до секретних даних.
👧У 2015-му бойовим управлінням АТЦ керував генерал Валерій Шайтанов, якого у 2023-му засудили за держзраду. Цей факт вказує на зв’язок Козюри з іншими агентами рф у СБУ.

Козюра — не єдиний агент Кремля у цій структурі. Після вторгнення викрили:
👧Олега Кулініча — ексначальника СБУ Криму.
👧Андрія Наумова — ексголову внутрішньої безпеки СБУ, який втік перед війною.

Сірий Кардинал | Підписатись

Шановні дівчата!
У рамках проекту #КолоДійВояцькийВизвіл Розпочинаємо набір на курс психологічної підтримки. Кожна з сім'ї зниклого чи полоненого захисника України, може взяти участь у ньому онлайн.

Про час вже з психологом домовлено , це по понеділках з 19.30 по 21.30.

Розпочинаємо вже сьогодні. У першій групі є ще місця.

Ведуча курсу: Катеринич Олена - психолог, арт- терапевт, кризовий психолог, психолог-сексолог, тренер.

Курс підтримки має дати відповіді на питання: де знайти сили, стимули,сенси рухатися далі, попри всі страхи , хвилювання, нестерпне очікування рідного.

Плануємо, що зустрічей для однієї групи буде 6. Якщо група виявить бажання продовжувати, буде продовження ще на 6 зустрічей.

Важливо себе підтримувати у цей час. Тому охочих просимо записуватися у Людмили +380674055484.

Якщо у кого є питання, чи пропозиції щодо даного курсу, пишіть мені або Людмилі в особисті.

Цей текст хочеться поширити усіма мовами, розвісити плакатами на будинках, кричати про це на все горло!! Що роблять із людиною російські паскуди. Як вибивають життя по краплині найхитрішими способами. Аби мучився, що є українцем.
Це розповідь кікбоксера Олексія Ануля про девʼять місяців російського полону, або девʼять місяців найбільш нелюдського пекла. 108 днів карцеру, постійні побої, психологічні тортури, голод…
Далі – пряма мова Олексія:
«Після чергових катувань повернувся в камеру. У мене вже було заготовлене скручене простирадло, на якому планував повіситися. Тільки закидаю на решітки нар, аж переді мною з’являється силует покійної бабусі. Вона померла незадовго до війни. Ходить, миє умивальник і каже: «Куди ти зібрався? Ти ще дітям подарунки на Новий рік не купив». У мене двоє: доньці — дев’ять, сину — п’ять. Наглядачі через відеоспостереження побачили, що я нібито з кимось розмовляю, відчинили камеру й знову з усієї сили побили мене», — згадує Олексій.
У полоні, аби не вмерти з голоду, Олексію довелося їсти живу мишу, зберігаючи цей шматок мʼяса як скарб і порятунок від голодної смерті. І ніби цього було мало, знову безкінечні побої і знущання.
«Якось я спіймав її і вдарив об цвяшок. Убити не встиг, зірвав лише шматок шкіри. Наглядачі бачать, що в мене в карцері є рух, що було заборонено. Ідуть до мене, відчиняють двері. Щоб мишеня не втекло, кидаю до рота. Притискаю зубами, щоб не побігло в стравохід. Він обгризає мені піднебіння, прокушує язик. Хвіст як пропелер у всьому роті. Дряпає кігтями. Мені, коли вони заходять, треба доповідь зробити. А я не можу, бо не хочу відпускати їжу. Кілька днів до того не їв, нічого не давали.
Вивели мене й почали бити по правій нирці. Били сильно. Синьо-зелена гематома довго не сходила на тому місці. Б’ють, а я міцно мишу тримаю в зубах. Із рота кров тече. Вони подумали, що відбили мені нирку: «Вставай, вот так тебе лучше будет». Насправді то було через покусаний мишею рот. Тому тоді катування було недовгим.
Я заповзаю до камери по фекаліях на підлозі, бо протікала труба. Ледь є сили встати, а на душі радісно. Болю не відчував. На рівні підсвідомості розумів, що їм м’ясо. І це мені допоможе дожити до ранку. У роті смак крові й печінки. Ніби свинець облизуєш. Шерсть застрягла між зубами. Виплюнув лише мишачі зуби. Хвіст жував довго, як жуйку».
“Били щодня, безперестанку і без причини. О 6:00 підйом. І починається: о 7:00 б’ють, о 8:00 на перевірці б’ють, о 10:00 перед прогулянкою б’ють. Ідеш по СІЗО — б’ють, перед прогулянковим двориком б’ють, заходиш туди — б’ють ще сильніше”.
Це сучасний “Гетсиманський сад” Багряного, лише в тисячі, тисячі разів страшніше.
Дякую Олексію за мужність розповіді і Texty.org.ua за матеріал.
Додаю посилання в коментарі, закликаю максимально поширювати текст!!!

Він двічі був у російському полоні.
Після повернення з другої неволі знову пішов на війну.
Євген Чуднєцов,
азовець.
Вперше потрапив у полон 14 лютого 2015 року під час боїв біля Широкиного. Його утримували на території так званої "ДНР" і саме там місцеві "прокурори" вимагали стратити бійця "Азову". Євгена засудили до 38 років колонії, але, на щастя, у 2017 році його обміняли.
"Я був квінтесенцією світового зла: з добробату, місцевий, із татуюванням тризуба, який я набив у рідній Макіївці ще в 17 років, через що мене називали бандерівцем. Я готовий був ще сидіти в полоні "ДНР", лише б росія впала!"
Вдруге він потрапив у полон у травні 2022-го, обміняли його через рік.
«Коли ми виходили в полон з «Азовсталі», нас одразу повезли на Оленівку. І туди зігнали працівників з усіх СІЗО, тюрем, щоб вони проводили догляди, щоб ми нічого «забороненого» не пронесли. І першого «знайомого» я побачив ще там. Це був один з «вертухаїв», який мене охороняв, коли я був в першому полоні.Спочатку я його не помітив, це він мене одразу признав. Підійшов такий, посміхається і каже: «У нього Тризуб набитий». Я кажу: «Там не тільки Тризуб, у мене взагалі вся рука забита».
«Під час обох полонів були тортури. І були наслідки. У першому полоні мені зуби видирали плоскогубцями, під час другого полону такого вже не робили. Просто вибили зуби. До моменту подій у Маріуполі й мого другого полону я вважив 95 кг, на момент звільнення — 59-60 кг..
Крім Оленівки, я пройшов Таганрог. Після нього у мене були закрита черепно-мозкова травма, акуботравма, перелом руки, перелом ноги, дев’яти ребер. І залишилися деякі шрами на обох руках і ногах від підвішування в кайданках, електрошокеру й тапіку.
Пізніше вони перестали використовувати «тапік», тому що ослаблені організми і багато було випадків серцевих нападів серед полонених.
Та використовували інші «методи». «Дельфін» – це коли ганчірку на обличчя і поливають водою, і таке відчуття, що тонеш. Є ще «мотоцикліст» – це коли застібають кайданки, потім у такому положенні згинають і між передпліччями та коліними суглобами просовують залізну палицю, і на цій палиці тебе підвішують: ти як мотоцикліст. Потім крутять, і шрами залишаються. Ну, і паралельно, залежно від того, пощастить чи ні, оскільки висиш дупою до них, то можуть шокером бити чи просто палицею.
У полоні «азовців» катують в три рази сильніше, ніж усіх інших, а медиків «Азову» ще більше.
Я п***юлей вигрібав більше, ніж, мабуть, усі разом: я з Донецької області, я весь забитий тату: Бандера, Шевченко; це мій другий полон…».
Наразі Євген, як бойовий медик, знову на передовій.
Допоки війна.
Людина залізного духу
Євген Чуднєцов

Об'єднання родин зниклих безвісти 150 ОМБр організовує проведення МИРНОЇ АКЦІЇ ПАМ'ЯТІ, МОЛИТВИ, НАДІЇ!!!
Вже ОДИНАДЦЯТЬ років наша країна у вогні війни, ТРИ роки з яких повномаштабного вторгнення. Одинадцять років болю, втрат і очікувань. Одинадцять років надії, відчаю та боротьби
Ми не маємо права забути тих, хто віддав життя за наше майбутнє. Ми не маємо права мовчати про тих, хто зник безвісти чи перебуває в полоні.
24 ЛЮТОГО, М. ЛЮБОМЛЬ, ЦЕНТРАЛЬНА ПЛОЩА, 18:00, ПРИЄДНУЙСЯ!!!
Ми збираємось, щоб пам’ятати. Щоб молитися. Щоб нагадати світу: боротьба триває.
Принесіть із собою своє серце, сповнене вдячності та надії.
Будьте голосом тих, хто не може говорити.
Разом – до перемоги!
Адже, всі ми розуміємо: "ЗАБУТТЯ-ГІРШЕ ЗА ЗРАДУ!!!"