Сьогодні купив собі костюм. Останній раз купував костюм в 2008 році. Одягав його з того часу 11 разів. За останні 5 років - 0. Але мілтек та решта справ. Тому вже пасанув декілька івентів з дрескодом. Ще дома смокінг є. Теж років 5 не одягал. Останній раз на спір.
Ну по перше - костюм це треш і угар, особливо піджак. По друге - він коштує, як мій піврічний бюджет на одяг.
А туфлі нові, після 10 років в кєдах, та 2 років в кросовках з ортостельками після перелама стопи - взагалі біль, та не тільки моральний, а ще фізичний.
Таке життя. Як ви там не в Айті бізнесах взагалі живете?
Ну по перше - костюм це треш і угар, особливо піджак. По друге - він коштує, як мій піврічний бюджет на одяг.
А туфлі нові, після 10 років в кєдах, та 2 років в кросовках з ортостельками після перелама стопи - взагалі біль, та не тільки моральний, а ще фізичний.
Таке життя. Як ви там не в Айті бізнесах взагалі живете?
Хтось може мене познайомити з виробником військовї електроніки Корсар?
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Соррі про свинособачу, але це не смішно але дуже актуально :)
Так, знову на спідометрі 9 тисяч км за 4 тижні, і є що розповісти.
Спілкуючись з людьми з НАТО та з МО кількох країн, я вже два роки пояснюю їм, що їм є чого навчитися в України. Але цього разу вони сприйняли мої розповіді під іншим кутом, і за останній місяць це почало перетворюватися на ініціативи на приватному рівні, де контрагентами з українського боку стали приватні компанії, волонтерські організації та навіть окремі волонтери й інженерні групи.
Що ж сталося: Пам'ятаєте, я закликав на хакатон, організований Міністерством оборони Бельгії та Військово-морським флотом Бельгії? Добре, що організовував його мій давній знайомий, якого я знаю майже 15 років і який кілька десятиліть тому переїхав до Бельгії.
Так ось, зареєструвалося кілька людей з України, але приїхали до Зебрюгге на базу ВМФ Бельгії лише двоє людей, які утворили команду, що й виграла цей хакатон. Завдання було сформульоване як "Захист торгових суден і танкерів від атак надводних і підводних безпілотних дронів у Червоному морі". Було багато вводних і обмежень, але загалом завдання було поставлене таким чином. Наша група придумала рішення, обговорила з понад 20 групами інженерів-волонтерів в Україні різні технічні аспекти і за 4 години склала рішення задачі комбінацією не найсучасніших технологій, які розроблені у нас волонтерами і використовуються з 2022 та початку 2023 року у підрозділах. Єдине що — у нас не було завдання захисту суден від таких дронів, оскільки неширокі вантажні судна і танкери обстрілюють ракетами й торпедами, а не лоу-тек рішеннями, якими оперують мавпи у Червоному морі.
Більше того, за ніч, на моє прохання, мої друзі розгорнули кілька простих нейромереж в Каліфорнії та Лондоні і протестували їх на практиці, а зранку на полігоні прожарили кілька листів броні 5 мм термітом + прикріпили до дрона магніт з силою у 200 кг, посадили його на машину на швидкості 50 км/год і втримали його на машині, яка активно маневрувала. До кінця дня у нас було рішення, яке, після обговорення з бойовими офіцерами, було спрощене на порядок.
Як результат хакатону, МО Бельгії отримало не просто ідею, на яку вони розраховували, а готове протестоване рішення у дві ітерації, яке в Європі не вдалося б отримати менш ніж за 12-18 місяців.
Коли ми це отримали, то ми показали, що досвід активних розробок для фронту і активна взаємодія різних інженерних груп, солдатів та офіцерів, які безпосередньо беруть участь на фронті, і можливості мати обладнані потужності для прототипування та випробування, зокрема в бойових умовах, дають змогу дуже ефективно створювати оборонні та наступальні рішення. Як сказав один з офіцерів НАТО: "Тепер зрозуміло, як Іран з гiвна і палиць може створювати цілі нові класи ефективних і недорогих рішень".
І тепер як мінімум три міністерства оборони почали дивитися на цю всю історію трохи по-іншому, а я отримав кілька запитів на інтро.
Спілкуючись з людьми з НАТО та з МО кількох країн, я вже два роки пояснюю їм, що їм є чого навчитися в України. Але цього разу вони сприйняли мої розповіді під іншим кутом, і за останній місяць це почало перетворюватися на ініціативи на приватному рівні, де контрагентами з українського боку стали приватні компанії, волонтерські організації та навіть окремі волонтери й інженерні групи.
Що ж сталося: Пам'ятаєте, я закликав на хакатон, організований Міністерством оборони Бельгії та Військово-морським флотом Бельгії? Добре, що організовував його мій давній знайомий, якого я знаю майже 15 років і який кілька десятиліть тому переїхав до Бельгії.
Так ось, зареєструвалося кілька людей з України, але приїхали до Зебрюгге на базу ВМФ Бельгії лише двоє людей, які утворили команду, що й виграла цей хакатон. Завдання було сформульоване як "Захист торгових суден і танкерів від атак надводних і підводних безпілотних дронів у Червоному морі". Було багато вводних і обмежень, але загалом завдання було поставлене таким чином. Наша група придумала рішення, обговорила з понад 20 групами інженерів-волонтерів в Україні різні технічні аспекти і за 4 години склала рішення задачі комбінацією не найсучасніших технологій, які розроблені у нас волонтерами і використовуються з 2022 та початку 2023 року у підрозділах. Єдине що — у нас не було завдання захисту суден від таких дронів, оскільки неширокі вантажні судна і танкери обстрілюють ракетами й торпедами, а не лоу-тек рішеннями, якими оперують мавпи у Червоному морі.
Більше того, за ніч, на моє прохання, мої друзі розгорнули кілька простих нейромереж в Каліфорнії та Лондоні і протестували їх на практиці, а зранку на полігоні прожарили кілька листів броні 5 мм термітом + прикріпили до дрона магніт з силою у 200 кг, посадили його на машину на швидкості 50 км/год і втримали його на машині, яка активно маневрувала. До кінця дня у нас було рішення, яке, після обговорення з бойовими офіцерами, було спрощене на порядок.
Як результат хакатону, МО Бельгії отримало не просто ідею, на яку вони розраховували, а готове протестоване рішення у дві ітерації, яке в Європі не вдалося б отримати менш ніж за 12-18 місяців.
Коли ми це отримали, то ми показали, що досвід активних розробок для фронту і активна взаємодія різних інженерних груп, солдатів та офіцерів, які безпосередньо беруть участь на фронті, і можливості мати обладнані потужності для прототипування та випробування, зокрема в бойових умовах, дають змогу дуже ефективно створювати оборонні та наступальні рішення. Як сказав один з офіцерів НАТО: "Тепер зрозуміло, як Іран з гiвна і палиць може створювати цілі нові класи ефективних і недорогих рішень".
І тепер як мінімум три міністерства оборони почали дивитися на цю всю історію трохи по-іншому, а я отримав кілька запитів на інтро.
Було дуже багато зустрічей з контрагентами, які спілкувалися з українськими мілтек компаніями та стартапами. Одразу кілька людей звернули увагу на наступне:
Попри те, що українці мають достатньо мотивації та креативу для створення відмінних рішень на основі досвіду теперішніх бойових дій, вони не розуміють однієї важливої речі: різниці між українським ринком озброєнь та, наприклад, європейським. І ця різниця є фундаментальною. Середній зразок продукції в Україні буде знищено протягом 6-8 тижнів. Багато чого буде знищено вже через тиждень, наприклад, FPV або ті ж боєприпаси. Тому ми, окрім ефективності, зосереджені на низькій ціні, високій швидкості виробництва та швидких ітераціях.
Європа не має активних воєнних конфліктів, які дозволяють швидко утилізувати вироблену продукцію. Тому у них оцінка ефективності важлива, але не є першочерговою. Основна увага приділяється тривалому зберіганню в різних умовах і транспортуванню. Тривале зберігання — це, наприклад, 10-20 років з температурами від -30 до +70. А транспортування, наприклад, морем з осадом крапель морської води, яка спричиняє швидку корозію. Звідси вимоги до milstd810 і окремі вимоги до пакування. А ще, як це не дивно, вимоги до екологічності, оскільки більшість такої продукції не буде використано на фронті, а через деякий час буде списано та утилізовано.
До цього можна додати, що європейці та американці вважають український ринок військової продукції ризикованим: непрозорість, корупція, а головне — усі бюджети можуть бути зупинені в момент замороження або закінчення війни. Тому, коли українська компанія приходить за інвестиціями в Європу чи США, інвестори в першу чергу ставлять собі питання: "Чи може це бути продано за межами України?" І найчастіше отримують негативну відповідь. На жаль.
Попри те, що українці мають достатньо мотивації та креативу для створення відмінних рішень на основі досвіду теперішніх бойових дій, вони не розуміють однієї важливої речі: різниці між українським ринком озброєнь та, наприклад, європейським. І ця різниця є фундаментальною. Середній зразок продукції в Україні буде знищено протягом 6-8 тижнів. Багато чого буде знищено вже через тиждень, наприклад, FPV або ті ж боєприпаси. Тому ми, окрім ефективності, зосереджені на низькій ціні, високій швидкості виробництва та швидких ітераціях.
Європа не має активних воєнних конфліктів, які дозволяють швидко утилізувати вироблену продукцію. Тому у них оцінка ефективності важлива, але не є першочерговою. Основна увага приділяється тривалому зберіганню в різних умовах і транспортуванню. Тривале зберігання — це, наприклад, 10-20 років з температурами від -30 до +70. А транспортування, наприклад, морем з осадом крапель морської води, яка спричиняє швидку корозію. Звідси вимоги до milstd810 і окремі вимоги до пакування. А ще, як це не дивно, вимоги до екологічності, оскільки більшість такої продукції не буде використано на фронті, а через деякий час буде списано та утилізовано.
До цього можна додати, що європейці та американці вважають український ринок військової продукції ризикованим: непрозорість, корупція, а головне — усі бюджети можуть бути зупинені в момент замороження або закінчення війни. Тому, коли українська компанія приходить за інвестиціями в Європу чи США, інвестори в першу чергу ставлять собі питання: "Чи може це бути продано за межами України?" І найчастіше отримують негативну відповідь. На жаль.
Forwarded from STERNENKO
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Коли показуєш іноземцю як працює стрім з дрону, та бачиш лайв евакуцію 200х з бою, потім дві доби сум не відпускає... Ну а для іноземця то взагалі...
Продовжу писати про милтек і Європу. Як справедливо зазначили читачі, Україна завжди була країною, яка помітна на ринку озброєнь. У нас був і є ВПК, незважаючи на всі спроби його розвалити. І у нас є державні компанії, які виробляють і продають озброєння. Але це великі державні справи, і я, людина з хай-тека, туди не лізу. Там своя кухня. Коли я пишу про милтек-проєкти, я у 100% випадків пишу про невеликі компанії. З них 10-15% з’явилися в період 2014-2022 років, а решта виникла після 2022 року. Засновані вони найчастіше волонтерами, колишніми військовими, підприємцями та просто людьми, яким не похуй.
З такими я зустрічався в середині 2022 року. Більшість з них відзначалися з одного боку наївністю, нерозумінням реалій і переоцінкою своїх сил, а з іншого — величезною мотивацією, досвідом у розробці інженерних рішень та коротким циклом ітерацій. Ось про такі компанії я й кажу. Вони починали ліпити рішення з гівна і палиць, і багато з них вже давно не існують. Однак деякі (і таких виявилося чимало) за рахунок гнучкості, прямих комунікацій з бойовими підрозділами, інженерного та управлінського таланту, а також гіпермотивації створили дійсно круті продукти. Цінність їхньої продукції не завжди зрозуміла в Європі та Америці, а з боку керівництва країни вона не завжди отримує достойні оцінки.
Я прекрасно розумію, що державна компанія з величезними бюджетами може створити цікавий продукт, який буде продаватися на глобальному ринку озброєнь, маючи умовно необмежене фінансування та цикл розробки, що розтягнутий на роки, а то й десятиліття. Але, чесно кажучи, інновації створюються не там. Мені, як людині, яка майже 20 років провела в стартапах, технологіях та інноваціях, це все нафіг нецікаво.
Отже, дозвольте розповісти, які схеми взаємодії з українськими командами я бачу і є ймовірність, що вони будуть розвиватися далі. Спойлер: більшість із цих схем працюють десятиліттями у світі стартапів, тож нічого нового.
Ітак, перше, що спрацювало у 2022 році. Коли почалася війна у 2014 році, деякі українські підприємці почали розробляти продукти dual-use. З часом вони зрозуміли, що це неможливо реалізувати як бізнес з України і поїхали. Коли почалося повномасштабне вторгнення й Україна почала отримувати допомогу, деякі з них змогли продати свою продукцію міністерствам оборони інших країн для постачання в Україну у якості військової чи гуманітарної допомоги. І в цьому була своя логіка. Це гарні приклади постачання не «того, що у нас на складах», а «того, що дійсно потрібно». Адже наші підприємці, створюючи такі продукти, опиралися на досвід війни з гандонами.
Це окремий тихий потік, де взаємодіють, наприклад, європейські маленькі техкомпанії, засновані українцями (в більшості вже з європейським паспортом), великі групи ВПК Європи та бюджетне фінансування. Але зараз заплигнути в цей поїзд вже складно, хоча я знаю кілька компаній, які йдуть цим шляхом.
Друга модель — це класичний еквізишн. Зараз тривають кілька переговорів про купівлю українських компаній, де українська сторона може надати глибоке розуміння проблеми, доступ до полігону та військових для випробувань і фідбеку, гнучкість та швидку ітеративність. А покупець розуміє, як треба упакувати продукт, щоб його продавати на глобальному ринку. Я стежу за чотирма такими угодами, але вони зараз затрималися через податкові зміни. Точніше, через зміни заднім числом, що люди з грошима сприймають дуже болісно.
Цікаво, що фактично ми матимемо два вироби, один для України з мінімальним дотриманням стандартів — дешево, швидко та ефективно, і другий, не для України, який буде дорожчим у 6-10 разів як для виробництва, так і для продажу за межами України, але вже з дотриманням усіх стандартів і вимог.
Третя модель — це купівля або найм команд з експертизою. Хотів написати еквіхайринг, але в частині «екві» — там, звісно, хрін собачий. Вже кілька команд працюють на цікаві компанії, але, зрозуміло, з умовами, що продукти йдуть на фронт тим чи іншим чином.
З такими я зустрічався в середині 2022 року. Більшість з них відзначалися з одного боку наївністю, нерозумінням реалій і переоцінкою своїх сил, а з іншого — величезною мотивацією, досвідом у розробці інженерних рішень та коротким циклом ітерацій. Ось про такі компанії я й кажу. Вони починали ліпити рішення з гівна і палиць, і багато з них вже давно не існують. Однак деякі (і таких виявилося чимало) за рахунок гнучкості, прямих комунікацій з бойовими підрозділами, інженерного та управлінського таланту, а також гіпермотивації створили дійсно круті продукти. Цінність їхньої продукції не завжди зрозуміла в Європі та Америці, а з боку керівництва країни вона не завжди отримує достойні оцінки.
Я прекрасно розумію, що державна компанія з величезними бюджетами може створити цікавий продукт, який буде продаватися на глобальному ринку озброєнь, маючи умовно необмежене фінансування та цикл розробки, що розтягнутий на роки, а то й десятиліття. Але, чесно кажучи, інновації створюються не там. Мені, як людині, яка майже 20 років провела в стартапах, технологіях та інноваціях, це все нафіг нецікаво.
Отже, дозвольте розповісти, які схеми взаємодії з українськими командами я бачу і є ймовірність, що вони будуть розвиватися далі. Спойлер: більшість із цих схем працюють десятиліттями у світі стартапів, тож нічого нового.
Ітак, перше, що спрацювало у 2022 році. Коли почалася війна у 2014 році, деякі українські підприємці почали розробляти продукти dual-use. З часом вони зрозуміли, що це неможливо реалізувати як бізнес з України і поїхали. Коли почалося повномасштабне вторгнення й Україна почала отримувати допомогу, деякі з них змогли продати свою продукцію міністерствам оборони інших країн для постачання в Україну у якості військової чи гуманітарної допомоги. І в цьому була своя логіка. Це гарні приклади постачання не «того, що у нас на складах», а «того, що дійсно потрібно». Адже наші підприємці, створюючи такі продукти, опиралися на досвід війни з гандонами.
Це окремий тихий потік, де взаємодіють, наприклад, європейські маленькі техкомпанії, засновані українцями (в більшості вже з європейським паспортом), великі групи ВПК Європи та бюджетне фінансування. Але зараз заплигнути в цей поїзд вже складно, хоча я знаю кілька компаній, які йдуть цим шляхом.
Друга модель — це класичний еквізишн. Зараз тривають кілька переговорів про купівлю українських компаній, де українська сторона може надати глибоке розуміння проблеми, доступ до полігону та військових для випробувань і фідбеку, гнучкість та швидку ітеративність. А покупець розуміє, як треба упакувати продукт, щоб його продавати на глобальному ринку. Я стежу за чотирма такими угодами, але вони зараз затрималися через податкові зміни. Точніше, через зміни заднім числом, що люди з грошима сприймають дуже болісно.
Цікаво, що фактично ми матимемо два вироби, один для України з мінімальним дотриманням стандартів — дешево, швидко та ефективно, і другий, не для України, який буде дорожчим у 6-10 разів як для виробництва, так і для продажу за межами України, але вже з дотриманням усіх стандартів і вимог.
Третя модель — це купівля або найм команд з експертизою. Хотів написати еквіхайринг, але в частині «екві» — там, звісно, хрін собачий. Вже кілька команд працюють на цікаві компанії, але, зрозуміло, з умовами, що продукти йдуть на фронт тим чи іншим чином.
Ну і четверта — підглядати за рішеннями. Тут у корпорацій найслабша позиція, адже, як ми пам'ятаємо, готових рішень немає, є рішення в процесі ітерацій, тож вирвати рішення з середини процесу — означає програти гонку. Хоча на глобальних консервативних ринках це може й спрацювати.
Два зауваження окремо:
Перше — наша війна триває довго. А це означає, що у 2022 році всі намагалися знайти рішення, які за 90 днів будуть херачити на фронті масово. За 2023 рік усі перейшли з режиму спринту в режим марафону, і R&D стали більш дорогими і тривалими. Проблеми для вирішення стали складнішими і мають більш серйозний вплив навіть на етапі обмеженого виробництва та впровадження. Якщо так продовжиться, то українці зможуть задати нові правила гри, і догонялки з Іраном за співвідношенням ціна/ефективність стануть більш результативними. Використання передової електроніки у зброї допоможе хоча б наблизитися до паритету з Китаєм.
Друге — на жаль, наші не займаються захистом або хоча б оформленням IP. Це й зрозуміло: ми багато чого підглядаємо, у нас багато чого тягнуть, всі поспішають швидше відправити на фронт, не до цього. Тим більше, що захист IP коштує чимало, але наші рішення легко можуть бути використані корпораціями. Про гандонів ми не говоримо, але там бюрократія, крадіжка та тупість грають на нашому боці. Тим більше, якщо рішення не захищене і його можуть використовувати всі, то інтерес корпорацій до нього падає. На жаль, такі недоліки призводять до втрат. Тож гранти на міжнародні патенти, можливо, тема значно цікавіша та важливіша, ніж гранти на розробку. Отже, отримання патентів на наші ключові розробки поставило б нас у більш вигідне становище на ринку.
Два зауваження окремо:
Перше — наша війна триває довго. А це означає, що у 2022 році всі намагалися знайти рішення, які за 90 днів будуть херачити на фронті масово. За 2023 рік усі перейшли з режиму спринту в режим марафону, і R&D стали більш дорогими і тривалими. Проблеми для вирішення стали складнішими і мають більш серйозний вплив навіть на етапі обмеженого виробництва та впровадження. Якщо так продовжиться, то українці зможуть задати нові правила гри, і догонялки з Іраном за співвідношенням ціна/ефективність стануть більш результативними. Використання передової електроніки у зброї допоможе хоча б наблизитися до паритету з Китаєм.
Друге — на жаль, наші не займаються захистом або хоча б оформленням IP. Це й зрозуміло: ми багато чого підглядаємо, у нас багато чого тягнуть, всі поспішають швидше відправити на фронт, не до цього. Тим більше, що захист IP коштує чимало, але наші рішення легко можуть бути використані корпораціями. Про гандонів ми не говоримо, але там бюрократія, крадіжка та тупість грають на нашому боці. Тим більше, якщо рішення не захищене і його можуть використовувати всі, то інтерес корпорацій до нього падає. На жаль, такі недоліки призводять до втрат. Тож гранти на міжнародні патенти, можливо, тема значно цікавіша та важливіша, ніж гранти на розробку. Отже, отримання патентів на наші ключові розробки поставило б нас у більш вигідне становище на ринку.
Так, питаннячко:
Мені потрібна людина на проєкт місяця на три. Але мені потрібен цікавий мікс скілів:
- розуміння венчурного ринку
- досвід холодного аутбаунду б2б (імейл, LI, Twitter)
- вміння робити презентації
- розуміння статистики та маркетингових досліджень
- гугл спредшитс та айртейбл на рівні просунутого юзера. Хочу нінзю, але розумію, що нінзя буде соціопатом, та попередні пункти не витягне
- вільне використання в роботі LLM та промптів. Бажано багаторічний фоловер та фанат Суділковського, але без датасайнс освіти
- англійська
- самостійна робота, звітність, вміння навчатись, та спроможність організовати роботу в часових зонах навколо кульки, можливо за виключенням -1, -2, -3, -9, -10, -11, +10, +11, +12
Хотів написати "не за всі гррші світу", але в проекті на 3 місяця є бюджет, який можна взяти комбінацією фікс + бонус.
Взагалі коли я вчора в одному проекті обмовився "він коштує як крило Боїнгу", співрозмовник додав "ліво крило будівлі штаб квартири Боїнга" :) тому притримаю різні порівняння.
Пішить в телегу
Мені потрібна людина на проєкт місяця на три. Але мені потрібен цікавий мікс скілів:
- розуміння венчурного ринку
- досвід холодного аутбаунду б2б (імейл, LI, Twitter)
- вміння робити презентації
- розуміння статистики та маркетингових досліджень
- гугл спредшитс та айртейбл на рівні просунутого юзера. Хочу нінзю, але розумію, що нінзя буде соціопатом, та попередні пункти не витягне
- вільне використання в роботі LLM та промптів. Бажано багаторічний фоловер та фанат Суділковського, але без датасайнс освіти
- англійська
- самостійна робота, звітність, вміння навчатись, та спроможність організовати роботу в часових зонах навколо кульки, можливо за виключенням -1, -2, -3, -9, -10, -11, +10, +11, +12
Хотів написати "не за всі гррші світу", але в проекті на 3 місяця є бюджет, який можна взяти комбінацією фікс + бонус.
Взагалі коли я вчора в одному проекті обмовився "він коштує як крило Боїнгу", співрозмовник додав "ліво крило будівлі штаб квартири Боїнга" :) тому притримаю різні порівняння.
Пішить в телегу
Там в масквабаді щось трапилось:
Очевидцы сообщают об отключении электроэнергии сразу в нескольких ЖК в столичном районе Раменки
«ЖК Огни - погасли. Люди остались без света, воды и отопления, а некоторые застряли в лифтах по пути с работы. Целый квартал от Донстроя парализован», пишут жители.
Очевидцы сообщают об отключении электроэнергии сразу в нескольких ЖК в столичном районе Раменки
«ЖК Огни - погасли. Люди остались без света, воды и отопления, а некоторые застряли в лифтах по пути с работы. Целый квартал от Донстроя парализован», пишут жители.
Здається, що в Черкасах сьогодні віряни КГБшного патріархату виписали ліцензію на насильство по відношенню до себе. Я взагалі проти насильства (був до Бучі), і в мене є трохи жалю що використали сльозогінний газ (а не армійську зброю).