Херсон є настільки прекрасним місцем, скільки й багатостраждальним. Провів в ньому з майже два роки він мені став ріднішим за Одесу, та тягне кожного разу все більше до себе. Я не та людина, яка любить драматизувати або перебільшувати ті чи інші ситуації. Головним для мене було, є і буде спокій близьких та рідних людей, оскільки вони і без того завжди хвилювалися за мене. Навіть якщо бачу найбільш неприємну картину в своєму житті, я до неї підходжу з вірою в краще. За останні дні ж (точніше, все сталося за одну добу) спочатку друг потрапив в лікарню з опіками 2-го ступеня в наслідку обстрілу, а інші двоє, чудом не постраждав від цього, двічі ризикували померти від скиду з дрона на Новій Пошті. Утім, чого ще очікувати від пошти, яка знаходиться прямо навпроти Олешок. Ну і не варто забувати, що Херсон це таке місце, де все ж не найкраща ідея наразі ходити в мультикамі й без аптечок.
Власне, як я вже впевнився в процесі написання свого дослідження по темі окупації, часом коли заходить річ про Херсон то якраз люблять драматизувати, граючи на почуттях близьких, підписників і т. д., від чого на душі моїй стає дурно. Не рідко люди панікують від обстрілів десь там, але при цьому знаходять в собі сміливість запитати чи сказати місцевим, які тут прожили окупацію, що вони «колаборанти» не гідні жити в суспільстві приборкуючи пам'ять. Люди, що часто приїжджають в Херсон під гаслами "хочу зрозуміти місто" так і не пробують цього зробити, обмежуючись адреналіном від прильотів. Ми, своїми ж руками, ніби створили штучний образ, в якому місто та люди не нужденні. Створюємо пробіли в історії, натомість регулярно пишучи в соціальних мережах про її відродження. Саме ж місто як винагороджує щирих людей, так і не зможе ніколи прийняти тих, хто популістськи галасує про свій героїзм та обстріли. Одного разу приїжджа людина мене спитала, чи не візьму я її при наступному прильоті поряд до завалів. Утім, найвірнішою відповіддю, як на мене, була і лишається такова, що краще б того нового прильоту ніколи не сталося.
Головним чином Херсон якщо і можна зрозуміти, то виключно розмовляючи з місцевими людьми роками. Дізнаючись локальні історії, трагедії та переживання, саме так ми можемо дізнатися глибоку історію, що таїться навколо нас. Історією, що не обмежується однією-двома лінією розвитку. Як на мене, люди головним чином не слабки і гріховні, або ж такі, що діють виключно в інтересах власної вигоди. Люди здатні вчиняти розважливо без необхідності бути примушеними до цього; за нормальним обставин люди є настільки поміркованими та порядними, наскільки це можливо, і здатні організовувати себе та свої спільноти без потреби сторонніх вказівок (що, зокрема засновується на ґрунтовних дослідженнях багатьох народів, що жили без влади тисячі років). Утім, про що знову ж таки річ, якщо ми можемо побачити це не виключно в етнографічних нотатках, але і просто розмовляючи з людьми прямо сьогодні — людьми, які лишившись без влади знайшли в собі сили за окупації головним чином згуртуватися в допомозі один одному. Зауважу, що це не поодинокі випадки, а такі, що зустрічаються всюди, до куди дотягувалася моя рука з диктофоном. Якщо ви колись опинитеся в Херсоні, не цурайтесь місцевих, які спочатку можуть до вас скептично поставитися (через те, що ви тут не прожили з ними трагедії та часто чуючи від приїжджих якраз погані слова), все зміниться від вашої щирості, яку, сподіваюсь, ви разом з людяністю ще не встигли загубити у вирії подій років. Пройде день, другий, і ось ви вже сидітимете вдома за борщем, гладячи собаку чи кішку місцевої людини, яка хоче поділитися своїми словами з тими, хто хоче їх постаратися зрозуміти та відчути колорит, їхнє місто та часто приховані історії. Не думайте, що спілкування з людьми того не варте, реальний світ поза постами в соц. мережах може вас щиро здивувати. Не варто шукати виключно позитивних подій або драматизувати погані. Не приборкуйте пам'ять, бо ж будь справді гарний чи поганий досвід — вони неодмінна частина нас самих. Та й хай буде благословенним день, що затягнув мене у це болото!
Херсон є настільки прекрасним місцем, скільки й багатостраждальним. Провів в ньому з майже два роки він мені став ріднішим за Одесу, та тягне кожного разу все більше до себе. Я не та людина, яка любить драматизувати або перебільшувати ті чи інші ситуації. Головним для мене було, є і буде спокій близьких та рідних людей, оскільки вони і без того завжди хвилювалися за мене. Навіть якщо бачу найбільш неприємну картину в своєму житті, я до неї підходжу з вірою в краще. За останні дні ж (точніше, все сталося за одну добу) спочатку друг потрапив в лікарню з опіками 2-го ступеня в наслідку обстрілу, а інші двоє, чудом не постраждав від цього, двічі ризикували померти від скиду з дрона на Новій Пошті. Утім, чого ще очікувати від пошти, яка знаходиться прямо навпроти Олешок. Ну і не варто забувати, що Херсон це таке місце, де все ж не найкраща ідея наразі ходити в мультикамі й без аптечок.
Власне, як я вже впевнився в процесі написання свого дослідження по темі окупації, часом коли заходить річ про Херсон то якраз люблять драматизувати, граючи на почуттях близьких, підписників і т. д., від чого на душі моїй стає дурно. Не рідко люди панікують від обстрілів десь там, але при цьому знаходять в собі сміливість запитати чи сказати місцевим, які тут прожили окупацію, що вони «колаборанти» не гідні жити в суспільстві приборкуючи пам'ять. Люди, що часто приїжджають в Херсон під гаслами "хочу зрозуміти місто" так і не пробують цього зробити, обмежуючись адреналіном від прильотів. Ми, своїми ж руками, ніби створили штучний образ, в якому місто та люди не нужденні. Створюємо пробіли в історії, натомість регулярно пишучи в соціальних мережах про її відродження. Саме ж місто як винагороджує щирих людей, так і не зможе ніколи прийняти тих, хто популістськи галасує про свій героїзм та обстріли. Одного разу приїжджа людина мене спитала, чи не візьму я її при наступному прильоті поряд до завалів. Утім, найвірнішою відповіддю, як на мене, була і лишається такова, що краще б того нового прильоту ніколи не сталося.
Головним чином Херсон якщо і можна зрозуміти, то виключно розмовляючи з місцевими людьми роками. Дізнаючись локальні історії, трагедії та переживання, саме так ми можемо дізнатися глибоку історію, що таїться навколо нас. Історією, що не обмежується однією-двома лінією розвитку. Як на мене, люди головним чином не слабки і гріховні, або ж такі, що діють виключно в інтересах власної вигоди. Люди здатні вчиняти розважливо без необхідності бути примушеними до цього; за нормальним обставин люди є настільки поміркованими та порядними, наскільки це можливо, і здатні організовувати себе та свої спільноти без потреби сторонніх вказівок (що, зокрема засновується на ґрунтовних дослідженнях багатьох народів, що жили без влади тисячі років). Утім, про що знову ж таки річ, якщо ми можемо побачити це не виключно в етнографічних нотатках, але і просто розмовляючи з людьми прямо сьогодні — людьми, які лишившись без влади знайшли в собі сили за окупації головним чином згуртуватися в допомозі один одному. Зауважу, що це не поодинокі випадки, а такі, що зустрічаються всюди, до куди дотягувалася моя рука з диктофоном. Якщо ви колись опинитеся в Херсоні, не цурайтесь місцевих, які спочатку можуть до вас скептично поставитися (через те, що ви тут не прожили з ними трагедії та часто чуючи від приїжджих якраз погані слова), все зміниться від вашої щирості, яку, сподіваюсь, ви разом з людяністю ще не встигли загубити у вирії подій років. Пройде день, другий, і ось ви вже сидітимете вдома за борщем, гладячи собаку чи кішку місцевої людини, яка хоче поділитися своїми словами з тими, хто хоче їх постаратися зрозуміти та відчути колорит, їхнє місто та часто приховані історії. Не думайте, що спілкування з людьми того не варте, реальний світ поза постами в соц. мережах може вас щиро здивувати. Не варто шукати виключно позитивних подій або драматизувати погані. Не приборкуйте пам'ять, бо ж будь справді гарний чи поганий досвід — вони неодмінна частина нас самих. Та й хай буде благословенним день, що затягнув мене у це болото!
BY Imara Notia
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
"Russians are really disconnected from the reality of what happening to their country," Andrey said. "So Telegram has become essential for understanding what's going on to the Russian-speaking world." "He has to start being more proactive and to find a real solution to this situation, not stay in standby without interfering. It's a very irresponsible position from the owner of Telegram," she said. Some privacy experts say Telegram is not secure enough So, uh, whenever I hear about Telegram, it’s always in relation to something bad. What gives? Russian President Vladimir Putin launched Russia's invasion of Ukraine in the early-morning hours of February 24, targeting several key cities with military strikes.
from ua
