Той невдобний момент, коли купляєш книгу, про яку нічого не чула - суто кошик добити до безкоштовної доставки, потім береш її в одну з тривог в підвал - бо воно ж виглядає, як якийсь легенький романчик, та й за описом таке саме... А потім - просто офігіваєш, бо випадково серед піску знайшовся діамант #топ_місяця #топ_взагалі
Ґрейс йде через все місто, щоб подарувати торт своїй доньці на шістнадцятиріччя. Впродовж цієї подорожі очищення вона рефлексує про своїє життя, згадує якісь події, що привели її саму в ту точку, де вона наразі знаходиться, обдумує свої стосунки і досвід материнства.
Книга дуже повільно розкручується, і спочатку виглядає так, що просто абсолютно неврівноважена жіночка, в якої суттєві проблеми по всім фронтам, буде бісити тебе впродовж всієї оповіді. Потім стається перший зсув - бо перестаєш розуміти, як в те, що ми бачимо в розділах, відмічених як "зараз", могла перетворитися ота блискуча поліглотка, якою героїня була 16 років тому. І тільки в кінці стає зрозуміло, чому постійно проводились асоціації в голові то з "Кім Джійон", то з "Ловець у житі". Все, більше сказати не можу - не те, що тут страшні спойлери, просто дуже важливо пройти шлях героїні поступово, і в тому ритмі, як вона йде.
Абсолютно шалено сподобалось те, як історія розкривалась перед моїми очима - дуже повільно, спочатку напів натяками, шар за шаром, по шматочку пазла за раз. Можливо, саме тому читання не далось мені аж так легко - очікувала чогось легенького, а отримала скорботу, мою улюблену тему для дослідження. Взагалі, в книзі сподобалось все - хоча, буду чесною, місцями було боляче. Може бо книги про материнство не є чимось таким, що мені хоч якось близьке, а може тому, що сама стою на порозі саме того віку, коли час дивитися назад і розуміти, що з тієї, що подає надії, я перетворилася в нервову посередність. Хоча ладно, стосовно останнього стадію прийняття давно вже пройшла.
Книга - просто топ з топів, точно хочу її перечитати за якийсь час, і ще й цього разу на цитати розтягнути. А ще - точно рекомендуватиму її своїм панянкам, особливо тим, хто 35+.
Той невдобний момент, коли купляєш книгу, про яку нічого не чула - суто кошик добити до безкоштовної доставки, потім береш її в одну з тривог в підвал - бо воно ж виглядає, як якийсь легенький романчик, та й за описом таке саме... А потім - просто офігіваєш, бо випадково серед піску знайшовся діамант #топ_місяця #топ_взагалі
Ґрейс йде через все місто, щоб подарувати торт своїй доньці на шістнадцятиріччя. Впродовж цієї подорожі очищення вона рефлексує про своїє життя, згадує якісь події, що привели її саму в ту точку, де вона наразі знаходиться, обдумує свої стосунки і досвід материнства.
Книга дуже повільно розкручується, і спочатку виглядає так, що просто абсолютно неврівноважена жіночка, в якої суттєві проблеми по всім фронтам, буде бісити тебе впродовж всієї оповіді. Потім стається перший зсув - бо перестаєш розуміти, як в те, що ми бачимо в розділах, відмічених як "зараз", могла перетворитися ота блискуча поліглотка, якою героїня була 16 років тому. І тільки в кінці стає зрозуміло, чому постійно проводились асоціації в голові то з "Кім Джійон", то з "Ловець у житі". Все, більше сказати не можу - не те, що тут страшні спойлери, просто дуже важливо пройти шлях героїні поступово, і в тому ритмі, як вона йде.
Абсолютно шалено сподобалось те, як історія розкривалась перед моїми очима - дуже повільно, спочатку напів натяками, шар за шаром, по шматочку пазла за раз. Можливо, саме тому читання не далось мені аж так легко - очікувала чогось легенького, а отримала скорботу, мою улюблену тему для дослідження. Взагалі, в книзі сподобалось все - хоча, буду чесною, місцями було боляче. Може бо книги про материнство не є чимось таким, що мені хоч якось близьке, а може тому, що сама стою на порозі саме того віку, коли час дивитися назад і розуміти, що з тієї, що подає надії, я перетворилася в нервову посередність. Хоча ладно, стосовно останнього стадію прийняття давно вже пройшла.
Книга - просто топ з топів, точно хочу її перечитати за якийсь час, і ще й цього разу на цитати розтягнути. А ще - точно рекомендуватиму її своїм панянкам, особливо тим, хто 35+.
Update March 8, 2022: EFF has clarified that Channels and Groups are not fully encrypted, end-to-end, updated our post to link to Telegram’s FAQ for Cloud and Secret chats, updated to clarify that auto-delete is available for group and channel admins, and added some additional links. In the United States, Telegram's lower public profile has helped it mostly avoid high level scrutiny from Congress, but it has not gone unnoticed. Unlike Silicon Valley giants such as Facebook and Twitter, which run very public anti-disinformation programs, Brooking said: "Telegram is famously lax or absent in its content moderation policy." But because group chats and the channel features are not end-to-end encrypted, Galperin said user privacy is potentially under threat. Such instructions could actually endanger people — citizens receive air strike warnings via smartphone alerts.
from ua
