Сьогодні наткнулась в інсті на допис на тему дискредитації волонтерства в Україні як явища. Знаєте, оці от коментарі від людей типу, що волонтери забирають половину грошів собі, тусуються в оливі, а то й камуфлі, понтуються поздками на фронт і т.д. (поїздки на фронт складно назвати понтами, бо це солідни ризик вмерти. Вважаю, нам всім би не завадило іноді пригадувати як виглядає фронт. Це освіжає сприйняття реальності)
З негативного - на жаль, шахрайство це така штука, що існує давно, вона не винайдена в Україні і не є наслідком війни. Це дуже болісно б'є по волонтерській спільноті. Зокрема тому, у русні є важіль впливу на наше суспільство у вигляді вербування або створення фейкових "волонтерів" котрих потім розкривають на наводках і розкраданні. Іноді шахраями виявляються навіть знайому люди і це дуже лякає. Узагальнення також веде до того, що люди підозрюють у шахрайстві взагалі будь-яких волонтерів, а не лише тих, що не можуть підтвердити свій статус та збори (нас якось звинуватили в шахрайстві, бо людина була впевнена, що податкової більше не існує в Україні, а її функції тепер виконує БЕБ🫠).
Минулого року ми намагалися просунути петицію про зміни у підході до встановлення покарання за шахрайство. Тобто виділити шахрайство під виглядом волонтерства в окрему частину статті КК України або навіть як окрему статтю, оскільки за своєю суттю воно несе більше шкоди для суспільства (погодьтеся є різниця між скамером, що дзвонить вам типу "з банку" о 3 ночі і тим, що імітує збір на потреби підрозділу). На жаль, та петиція не пройшла. Можна спробувати ще раз, але як працює демократія, ми, чесно не розібрались, у нас не набирається 25к підписів.
З чим я категорично не погоджуюсь так це з позиціонуванням волонтерства як "понтів". Це, насправді, складне заняття, бо треба вигадувати, як все організувати, щоб збір закрився і щоб це сталося поки ще потрібно (у нас, на жаль, є досвід того, що збір закривався після загибелі запитувачів і це абсолютно паршиве відчуття, бо здається, що це твоя провина).
Не можу сказати за всіх, але для мене волонтерка це як постійне заняття. Сьогодні 1000 днів повномасштабки або 3 926 днів війни від 2014 року, але я сприймала цю війну як неминучу і невідворотну ще задовго до цього. У мене є досвід роздачі чаю/кави/канапок на Помаранчевій революції, є аналогічний досвід з Революції Гідності, одразу після того з'явились знайомі, котрі відправились на фронт і ми з батьками збирали та передавали їм речі (тоді це в основному була снаряга і медицина). Самостійно ми з адміном почали волонтерити у 21 році. І я рада цим займатись. Ну типу, я не чую, зараз майже зовсім, я не змогла (принаймні поки) бути корисна у ролі бійця, але я не хочу займати позицію байдужості. Окей, я не оформлюю інвалідність, бо мені не потрібні виплати від держави. Засейвила держбюджет на пару тищ грн в місяць. Офіційно працюю і сплачую податки. Ух економічний фронт. Закидую із зп на свої і чужі збори. Уже краще. Займаюсь не лише збором коштів, але й інішими видами допомоги (обмін контактами, "знайди тих людей, що знають людей", юридичні консультації, іноді матеріальна допомога, котра не фінансова). Найс. Але цього мало. Я можу зробити більше. Чому ж мені відмовлятись? Умовно кажучи, я готова цим займатись нескінченну кількість часу.
Дуже шкода що через дії окремих осіб, інформаційні вкиди та загальний рівень недовіри людей одне до одного, страждає репутація усієї групи і знижується обсяг допомоги по зборах. Треба щось з цим робити, напевно🤔
Сьогодні наткнулась в інсті на допис на тему дискредитації волонтерства в Україні як явища. Знаєте, оці от коментарі від людей типу, що волонтери забирають половину грошів собі, тусуються в оливі, а то й камуфлі, понтуються поздками на фронт і т.д. (поїздки на фронт складно назвати понтами, бо це солідни ризик вмерти. Вважаю, нам всім би не завадило іноді пригадувати як виглядає фронт. Це освіжає сприйняття реальності)
З негативного - на жаль, шахрайство це така штука, що існує давно, вона не винайдена в Україні і не є наслідком війни. Це дуже болісно б'є по волонтерській спільноті. Зокрема тому, у русні є важіль впливу на наше суспільство у вигляді вербування або створення фейкових "волонтерів" котрих потім розкривають на наводках і розкраданні. Іноді шахраями виявляються навіть знайому люди і це дуже лякає. Узагальнення також веде до того, що люди підозрюють у шахрайстві взагалі будь-яких волонтерів, а не лише тих, що не можуть підтвердити свій статус та збори (нас якось звинуватили в шахрайстві, бо людина була впевнена, що податкової більше не існує в Україні, а її функції тепер виконує БЕБ🫠).
Минулого року ми намагалися просунути петицію про зміни у підході до встановлення покарання за шахрайство. Тобто виділити шахрайство під виглядом волонтерства в окрему частину статті КК України або навіть як окрему статтю, оскільки за своєю суттю воно несе більше шкоди для суспільства (погодьтеся є різниця між скамером, що дзвонить вам типу "з банку" о 3 ночі і тим, що імітує збір на потреби підрозділу). На жаль, та петиція не пройшла. Можна спробувати ще раз, але як працює демократія, ми, чесно не розібрались, у нас не набирається 25к підписів.
З чим я категорично не погоджуюсь так це з позиціонуванням волонтерства як "понтів". Це, насправді, складне заняття, бо треба вигадувати, як все організувати, щоб збір закрився і щоб це сталося поки ще потрібно (у нас, на жаль, є досвід того, що збір закривався після загибелі запитувачів і це абсолютно паршиве відчуття, бо здається, що це твоя провина).
Не можу сказати за всіх, але для мене волонтерка це як постійне заняття. Сьогодні 1000 днів повномасштабки або 3 926 днів війни від 2014 року, але я сприймала цю війну як неминучу і невідворотну ще задовго до цього. У мене є досвід роздачі чаю/кави/канапок на Помаранчевій революції, є аналогічний досвід з Революції Гідності, одразу після того з'явились знайомі, котрі відправились на фронт і ми з батьками збирали та передавали їм речі (тоді це в основному була снаряга і медицина). Самостійно ми з адміном почали волонтерити у 21 році. І я рада цим займатись. Ну типу, я не чую, зараз майже зовсім, я не змогла (принаймні поки) бути корисна у ролі бійця, але я не хочу займати позицію байдужості. Окей, я не оформлюю інвалідність, бо мені не потрібні виплати від держави. Засейвила держбюджет на пару тищ грн в місяць. Офіційно працюю і сплачую податки. Ух економічний фронт. Закидую із зп на свої і чужі збори. Уже краще. Займаюсь не лише збором коштів, але й інішими видами допомоги (обмін контактами, "знайди тих людей, що знають людей", юридичні консультації, іноді матеріальна допомога, котра не фінансова). Найс. Але цього мало. Я можу зробити більше. Чому ж мені відмовлятись? Умовно кажучи, я готова цим займатись нескінченну кількість часу.
Дуже шкода що через дії окремих осіб, інформаційні вкиди та загальний рівень недовіри людей одне до одного, страждає репутація усієї групи і знижується обсяг допомоги по зборах. Треба щось з цим робити, напевно🤔
BY ✙splendoris △pparent✙
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
Asked about its stance on disinformation, Telegram spokesperson Remi Vaughn told AFP: "As noted by our CEO, the sheer volume of information being shared on channels makes it extremely difficult to verify, so it's important that users double-check what they read." Russian President Vladimir Putin launched Russia's invasion of Ukraine in the early-morning hours of February 24, targeting several key cities with military strikes. "We're seeing really dramatic moves, and it's all really tied to Ukraine right now, and in a secondary way, in terms of interest rates," Octavio Marenzi, CEO of Opimas, told Yahoo Finance Live on Thursday. "This war in Ukraine is going to give the Fed the ammunition, the cover that it needs, to not raise interest rates too quickly. And I think Jay Powell is a very tepid sort of inflation fighter and he's not going to do as much as he needs to do to get that under control. And this seems like an excuse to kick the can further down the road still and not do too much too soon." On February 27th, Durov posted that Channels were becoming a source of unverified information and that the company lacks the ability to check on their veracity. He urged users to be mistrustful of the things shared on Channels, and initially threatened to block the feature in the countries involved for the length of the war, saying that he didn’t want Telegram to be used to aggravate conflict or incite ethnic hatred. He did, however, walk back this plan when it became clear that they had also become a vital communications tool for Ukrainian officials and citizens to help coordinate their resistance and evacuations. Telegram has gained a reputation as the “secure” communications app in the post-Soviet states, but whenever you make choices about your digital security, it’s important to start by asking yourself, “What exactly am I securing? And who am I securing it from?” These questions should inform your decisions about whether you are using the right tool or platform for your digital security needs. Telegram is certainly not the most secure messaging app on the market right now. Its security model requires users to place a great deal of trust in Telegram’s ability to protect user data. For some users, this may be good enough for now. For others, it may be wiser to move to a different platform for certain kinds of high-risk communications.
from ua
