Все більше і більше інфи бачу звідусіль про універ Карпенка Карого у якому я навчалася. Багато з того, що кажуть — це правда. Те, з чим я не стикалася особисто, але чую зараз — я вважаю правдою. Враховуючи свій досвід і знання про цей універ... Я вірю студентам. І сумніву не виникає.

Вибачте, за сумбурний текст далі. Я відчуваю купу усього і мені важко нормально формулювати думку. Я просто дуже хочу висловитись про це все, як випускниця. Хочу вилити частинку думок і почуттів без конкретики і доказів, тому що повноцінно про це все говорити просто не маю змоги. Я поясню чому.

Зараз, прочитавши ці історії від інших студентів (я кажу загалом про універ; навіть не про випадки сексуальних домагань, а більше про психологічне насилля), я усвідомила, що мій мозок просто заблокував значну частину спогадів, щоб мене захистити. У голові спливають нечіткі уривки тих моментів, які ми часто згадували з одногрупниками протягом навчання (хом'ячки, ви не режисер, помрете у злиднях, стогнете дітки, дівчатам головне заміж вийти, бла-бла-бла), а інше у густому тумані. Настільки густому, що тих чотирьох років ніби і не було. Був початок з надіями — був жахливий кінець. Все.

Те, що я тотально забула так багато й пам'ятаю лише свої якісь почуття, втому, емоції і загальну психологічну важкість, а не те, що це спровокувало — багато мені говорить, насправді.
Я така впевнена щодо свого захисного механізму, тому що мій мозок це робить не вперше. Я непогано знаю його цю тактику.
Було таке, що я мала проблему приблизно десять років, а звідки вона взяла коріння й гадки не мала. Я від тієї проблеми страждала і дуже хотіла її вирішити. Змогла врешті пірнути у холодну воду, так би мовити, й просто звикнути до неї. Коли ж проблема зникла, через рік чи два до мене повернувся спогад. Жахливо-неприємний про те, чому ця проблема у мене була. Я була шокована цим... "Як я могла забути настільки травмуючи досвід?"

Я відчуваю бажання доєднатися до "не мовчи", але тупо не маю змоги. Я все забула. Забула... Але все це чуючи, читаючи і намагаючись згадати я починаю плакати хаха
Хоча я могла би освіжити нейронні зв'язки, прочитавши наш груповий чат де є і обговорення, і скріни... І я туди заходила перед тим, як дозволити собі розтектися оце по древу. Але знаєте... Здається я просто не готова переживати це знову. Я довіряю своєму захисному механізхму. Я ще не готова... Воно досі в мені жевріє. Я це відчуваю. Я боюся згадувати.

Але знаєте, що пам'ятаю? Я йшла в університет нічого не знаючи про майстерні і що треба знати до кого вступаєш. Мені було срати. Я йшла на спеціальність і розраховувала отримати знання. Я думала, що незалежно від року отримаю якісну освіту. Я й гадки не мала, що це може залежати від якогось там майстра.

І я не розуміла, чому я маю поважати когось й захоплюватися людиною просто тому що вона мій майстер чи майстер іншого курсу. Така дурня...

Я по замовченню поважаю всіх. Але мою повагу і довіру можна втратити. І я навіть не скажу, що це легко.
Під кінець навчання я ненавиділа свій університет, я була озлоблена і не відчувала поваги — нехай і звично для себе її демонструвала — до більшості працівників, з якими перетиналася щодо випуску, диплому. Боже я досі пам'ятаю, як воно мене все тоді дістало.

Звісно були ті, хто класно навчав і з повагою ставився до студентів, але таких меншість. Кажу про те, що бачила. Про те, що особисто відчувала.

Ненависть вже пройшла (можливо). Образа й злість точно ні.

Я рада, що про цю всю застарілу, зламану та прогнившу систему заговорили. Це круто і сміливо.
Шкода, що мені довелося з нею стикнутися як і багатьом... Але сподіваюся, що іншим не доведеться.

У викладачі мають приймати тих, хто вміє бути викладачем чи хоча б розуміє, що це окрема навичка, яку ТРЕБА розвивати, а не "заслужених когось там" бо ж вони "заслужені". Викладачів мають оцінювати студенти (має бути рейтинг), студентів мають поважати, захищати. ДО ВАС ПРИХОДЯТЬ ДІТИ!

Мені особисто знадобився рік, щоб відійти від чотирьох років навчання у тій атмосфері. Але я для цього працювала з психологом і мала усвідомлення, що то все було ненормально. Не всі це мали...

Певною мірою мені повезло, якщо порівнювати з деякими історіями. Але від того мій досвід не стає менш травматичним.

Безперечно, ці всі випробування збагатили мене досвідом. Але я не вдячна за це лайно. Я вдячна своїй дружній групі, своїм подругам і психологині. Я вдячна собі, що змогла побороти все те, що валилося на мене тоді. Я молодець.

Ми молодці. Ми молодці, шановні студенти і випускники й ті, хто кинув універ, не бажаючи, не маючи змоги це терпіти. Ми заслуговуємо на повагу і нормальне ставлення. Заслуговуємо на похвалу. Маємо право бути незгодними, обуреними. Маємо право висловлюватися. Заслуговуємо бути почутими. Не забувайте про це.

Так, говорити страшно. Особливо коли ти ще там, коли на тебе впливають і тиснуть авторитетом. Я й сама боюсь повертатися у те, лізти за фактами, чіткістю, доказами. Це важко. Тож круто, що деякі мають на це сили і сміливість.

Ви думали, що я всюди кину один і той самий спойлер? Ха! Тримайте двох моїх улюблених галочок і поскоріше йдіть замовляти збірку! 🪶

#art

Теж хочу валентинки і я довго думала щодо того бота, якого всюди кидають... І я не можу. У них на каналі суцільне ШІ 😭

Якщо хочете щось написати мені, можете написати сюди: http://www.group-telegram.com/non1m_bot?start=3qdds
Якщо ніхто нічого не напише то нічого! Я зараз емоційно стабільна і не засмучусь хаха

І взагалі дякую всім, хто заглядає на стрімі і поєднується до нашого маленького ком'юніті 💚

Ви теж піднімаєте мені настрій на стрімах 😌
І я люблю наші локальні меми якісь і маленький колаборації як от з овечками на останньому. І коли ви доєднуєтеся до процесу і підкидуєте ідеї і таким чином покращуєте малюнок. Дякуююю 🫶🏼

АПДЕЙТ: Валентинки перенесла у пост вище!

Я знову зробила складне освітлення для себе на арті і буду намагатися його намалювати 10 годин 😔

Сьогодні день народження у Джеррі, сина моєї співролки Лепі!

З днем народження 🤲🏼

Намалювала останню сцену з ним із рольової 😌

В коментарях буде варіант без текстур.

Це вам два в одному: малюнок на 14 лютого і дн персонажа.

#Гей_хлопці #дн #Джеррі #Олексій

Обіцяла Karpi розписати історію цих персонажів... там так багато тексту ахахаах

Я кину його в коменти тут, щоб потім самій було легше знайти цей переказ.

ХТО ЩЕ КАРТИНКУ НЕ БАЧИВ ПОДИВІТЬСЯ

#Гей_хлопці #Олексій #Ніколас #Джеррі

Ідея мені подобалась, виконання не дуже 😔

Втім все одно вітаю #Джеррі з Днем Народження!!! Яке було вчора 😔
Бажаю йому залишатися тим самим теплом і світлом 💫

#дн #гей_хлопці #хлопчики #арт

Дивіться який гарнюнька 😭

Приходьте о 21:00 дивитися мультики і говорити за навчання в українських університетах хаха

ЛЕДЬ НЕ ЗАБУЛА ЗРОБИТИ АНОНС

Робіт, які я можу показати, не так багато, насправді, тому це більше стрім на побалакати хаха

https://youtube.com/live/Ncvl9ZDvTxo?feature=share

Стрім почався! Приходьте 👀

До речі ем... Мене взяли в артбук і якщо чесно я випала бо була впевнена, що як зазвичай не візьмуть.

Але от, буду працювати над цілою розгорткою вдруге 👀

Ой жінки цілуються.

#Ґаїр