Логово котоловки🎧🎸
Любі друзі Мені якось ніяково просити, але вчора русня "постукала" і в наші двері... 😓Вчора будинок моєї мами в Сумах постраждав від обстрілу. Більше 80 поранених, 11 загиблих, з яких двоє — наші сусіди. В моєї мами на руках вмерла наша сусідка... На щастя…
Бути "сильною" я навчилась ще будучи шкєтом. Через не можу, Через не хочу, Через ще трішки, оце от все. Прориватися з кожного нового дна на поверхню. Тримати емоції на ланцюзі у підвалі. Вирізати криві посмішки на масках.
Я нічого не просила, я не давала собі волі просто постраждати навіть якщо біль роздирав до кісток.
До недавна
В цьому році щось пішло по-іншому. Я стала іншою. Коли біля мого дому влучив іскандер, я зробила дещо out of character
Я попросила про допомогу
Мені було так лячно це робити, тільки б ви знали. Мені було страшно просити , бо ж в людей грошей нема, зборів і так купа. Я крінжувала з рілсу і "сумної музики з тіктоку" на фоні вбитих сусідів. Мені здавалося що я настільки асоціалізувалась від людей, що ніхто і не зверне увагу.
І наскільки ж бляха я помилялась...
Чи здивую я вас, якщо скажу, що ніколи не отримувала стільки підтримки?
Десятки повідомлень, сотні репостів, донатів від 1 гривні до декількох тисяч. І просто Ней-мо-вір-на кількість безумовної любові
Я думала що останок року проведу в новій депресивній спіралі. Але ви стали причиною, чому я досі не забула що таке щира посмішка.
Я не знаю як віддячити кожному. Вас було так багато, що я просто не перелічу всі імена. Мої найближчі сонечка, і абсолютні незнайомці, люди яких бачила всього раз, знайомі з минулих епізодів життя. Ви дали мені дещо значно більше, ніж просто донат. Ви зашили нову рану на серці та дали ромашковий чай.
Просто дякую. Від душі
І наостанок
Я б дуже хотіла, щоб моя мама відчула те саме тепло. Цей збір був цілющим для мене в багатьох сенсах цього слова. Але. Поки я отримувала сотні слів підтримки, моя мама всього цього не бачила. Вона як завжди взяла на себе роль сильної.
Вона ніколи не скаже, але я знаю що їй болить.
Тому, якщо ви хочете поділитися ще частинкою теплоти і любові, за бажанням можете написати щось для неї. Анонімно чи ні, з вказанням міста чи без, довго чи коротко — це не важливо.
Я передам кожен коментар їй разом з коштами зі збору
Цілую, Лєра❤️
Я нічого не просила, я не давала собі волі просто постраждати навіть якщо біль роздирав до кісток.
До недавна
В цьому році щось пішло по-іншому. Я стала іншою. Коли біля мого дому влучив іскандер, я зробила дещо out of character
Я попросила про допомогу
Мені було так лячно це робити, тільки б ви знали. Мені було страшно просити , бо ж в людей грошей нема, зборів і так купа. Я крінжувала з рілсу і "сумної музики з тіктоку" на фоні вбитих сусідів. Мені здавалося що я настільки асоціалізувалась від людей, що ніхто і не зверне увагу.
І наскільки ж бляха я помилялась...
Чи здивую я вас, якщо скажу, що ніколи не отримувала стільки підтримки?
Десятки повідомлень, сотні репостів, донатів від 1 гривні до декількох тисяч. І просто Ней-мо-вір-на кількість безумовної любові
Я думала що останок року проведу в новій депресивній спіралі. Але ви стали причиною, чому я досі не забула що таке щира посмішка.
Я не знаю як віддячити кожному. Вас було так багато, що я просто не перелічу всі імена. Мої найближчі сонечка, і абсолютні незнайомці, люди яких бачила всього раз, знайомі з минулих епізодів життя. Ви дали мені дещо значно більше, ніж просто донат. Ви зашили нову рану на серці та дали ромашковий чай.
Просто дякую. Від душі
І наостанок
Я б дуже хотіла, щоб моя мама відчула те саме тепло. Цей збір був цілющим для мене в багатьох сенсах цього слова. Але. Поки я отримувала сотні слів підтримки, моя мама всього цього не бачила. Вона як завжди взяла на себе роль сильної.
Вона ніколи не скаже, але я знаю що їй болить.
Тому, якщо ви хочете поділитися ще частинкою теплоти і любові, за бажанням можете написати щось для неї. Анонімно чи ні, з вказанням міста чи без, довго чи коротко — це не важливо.
Я передам кожен коментар їй разом з коштами зі збору
Цілую, Лєра❤️
group-telegram.com/nekover/488
Create:
Last Update:
Last Update:
Бути "сильною" я навчилась ще будучи шкєтом. Через не можу, Через не хочу, Через ще трішки, оце от все. Прориватися з кожного нового дна на поверхню. Тримати емоції на ланцюзі у підвалі. Вирізати криві посмішки на масках.
Я нічого не просила, я не давала собі волі просто постраждати навіть якщо біль роздирав до кісток.
До недавна
В цьому році щось пішло по-іншому. Я стала іншою. Коли біля мого дому влучив іскандер, я зробила дещо out of character
Я попросила про допомогу
Мені було так лячно це робити, тільки б ви знали. Мені було страшно просити , бо ж в людей грошей нема, зборів і так купа. Я крінжувала з рілсу і "сумної музики з тіктоку" на фоні вбитих сусідів. Мені здавалося що я настільки асоціалізувалась від людей, що ніхто і не зверне увагу.
І наскільки ж бляха я помилялась...
Чи здивую я вас, якщо скажу, що ніколи не отримувала стільки підтримки?
Десятки повідомлень, сотні репостів, донатів від 1 гривні до декількох тисяч. І просто Ней-мо-вір-на кількість безумовної любові
Я думала що останок року проведу в новій депресивній спіралі. Але ви стали причиною, чому я досі не забула що таке щира посмішка.
Я не знаю як віддячити кожному. Вас було так багато, що я просто не перелічу всі імена. Мої найближчі сонечка, і абсолютні незнайомці, люди яких бачила всього раз, знайомі з минулих епізодів життя. Ви дали мені дещо значно більше, ніж просто донат. Ви зашили нову рану на серці та дали ромашковий чай.
Просто дякую. Від душі
І наостанок
Я б дуже хотіла, щоб моя мама відчула те саме тепло. Цей збір був цілющим для мене в багатьох сенсах цього слова. Але. Поки я отримувала сотні слів підтримки, моя мама всього цього не бачила. Вона як завжди взяла на себе роль сильної.
Вона ніколи не скаже, але я знаю що їй болить.
Тому, якщо ви хочете поділитися ще частинкою теплоти і любові, за бажанням можете написати щось для неї. Анонімно чи ні, з вказанням міста чи без, довго чи коротко — це не важливо.
Я передам кожен коментар їй разом з коштами зі збору
Цілую, Лєра❤️
Я нічого не просила, я не давала собі волі просто постраждати навіть якщо біль роздирав до кісток.
До недавна
В цьому році щось пішло по-іншому. Я стала іншою. Коли біля мого дому влучив іскандер, я зробила дещо out of character
Я попросила про допомогу
Мені було так лячно це робити, тільки б ви знали. Мені було страшно просити , бо ж в людей грошей нема, зборів і так купа. Я крінжувала з рілсу і "сумної музики з тіктоку" на фоні вбитих сусідів. Мені здавалося що я настільки асоціалізувалась від людей, що ніхто і не зверне увагу.
І наскільки ж бляха я помилялась...
Чи здивую я вас, якщо скажу, що ніколи не отримувала стільки підтримки?
Десятки повідомлень, сотні репостів, донатів від 1 гривні до декількох тисяч. І просто Ней-мо-вір-на кількість безумовної любові
Я думала що останок року проведу в новій депресивній спіралі. Але ви стали причиною, чому я досі не забула що таке щира посмішка.
Я не знаю як віддячити кожному. Вас було так багато, що я просто не перелічу всі імена. Мої найближчі сонечка, і абсолютні незнайомці, люди яких бачила всього раз, знайомі з минулих епізодів життя. Ви дали мені дещо значно більше, ніж просто донат. Ви зашили нову рану на серці та дали ромашковий чай.
Просто дякую. Від душі
І наостанок
Я б дуже хотіла, щоб моя мама відчула те саме тепло. Цей збір був цілющим для мене в багатьох сенсах цього слова. Але. Поки я отримувала сотні слів підтримки, моя мама всього цього не бачила. Вона як завжди взяла на себе роль сильної.
Вона ніколи не скаже, але я знаю що їй болить.
Тому, якщо ви хочете поділитися ще частинкою теплоти і любові, за бажанням можете написати щось для неї. Анонімно чи ні, з вказанням міста чи без, довго чи коротко — це не важливо.
Я передам кожен коментар їй разом з коштами зі збору
Цілую, Лєра❤️
BY Логово котоловки🎧🎸
Share with your friend now:
group-telegram.com/nekover/488