Прийшла весна — народився Шопен. 215 років.
З Днем народження!
Вітати вигідніше гуртом, тож скидаємося на подарунок разом із естонським композитором Лепо Сумерою. Радше, звісно, примазуюсь.
Подаруночок у нас такий: фортепіанна п'єса Сумери 1981 року "Пардон, Фридерик!":
https://youtu.be/pU6e_2VdnTg
Грає Танел Йоаметс (14.02.2018, Концертний зал "Естонія").
Що робить Сумера? А він жартує. І вельми вдало, що в академі трапляється не часто.
Сумера бере ля-мінорну мазурку з 17-го опусу і грає(ться) з нею. Да так, що змушує піаністів танцювати (ось тут взагалі на повну).
Говоримо Шопен, маємо на увазі — рояль, говоримо рояль, маємо на увазі... ну, тут, звісно, можуть бути варіанти, але все одно, Шопен у найперших рядах.
Шопен пов'язаний з роялем нерозривно, в найпрямішому і літературному сенсі. Так чому ж тоді в оммажі композитору не пустити у хід весь інструмент, включно з корпусом і банкеткою, що і робить Сумера.
З Днем народження!
Вітати вигідніше гуртом, тож скидаємося на подарунок разом із естонським композитором Лепо Сумерою. Радше, звісно, примазуюсь.
Подаруночок у нас такий: фортепіанна п'єса Сумери 1981 року "Пардон, Фридерик!":
https://youtu.be/pU6e_2VdnTg
Грає Танел Йоаметс (14.02.2018, Концертний зал "Естонія").
Що робить Сумера? А він жартує. І вельми вдало, що в академі трапляється не часто.
Сумера бере ля-мінорну мазурку з 17-го опусу і грає(ться) з нею. Да так, що змушує піаністів танцювати (ось тут взагалі на повну).
Говоримо Шопен, маємо на увазі — рояль, говоримо рояль, маємо на увазі... ну, тут, звісно, можуть бути варіанти, але все одно, Шопен у найперших рядах.
Шопен пов'язаний з роялем нерозривно, в найпрямішому і літературному сенсі. Так чому ж тоді в оммажі композитору не пустити у хід весь інструмент, включно з корпусом і банкеткою, що і робить Сумера.
150 років Морісу Равелю!
З нагоди ювілею — хореографічна поема "Вальс" (M. 72, 1920)
Автор у своїй "Автобіографії":
Я задумав цей "Вальс" як апофеоз віденського вальсу, що змішується в моєму уявленні з відчуттям фантастичного і фатального вихору.
* * *
У своєму "Вальсі" Равель хотів опинитися на балу в імператорському палаці 1855 року (в якому саме — відкрите питання; точність року дехто також заперечує) і потиснути руку королю, але не монарху, а вальсів — Йогану Штраусу-сину. Немає підстав сумніватися в успіху задуманого, але схоже, що рушив він туди напролом крізь Першу світову.
Відлуння війни у "Вальсі" автор заперечував, точніше, не підтверджував. Равель був скромний і потайливий, і тому рідко коли виносив своє найпотаємніше (а війну він переживав украй гостро) на огляд публіки. Звісно, за винятком власної музики, але музика абстрактна, спробуй зрозумій хто там що мав на увазі. Або не мав.
* * *
Записи:
Серджіу Челібідаке з мюнхенцями (здається, без війни все ж не обійшлося):
https://youtu.be/8Pc8QY3w5XA
Фортепіанна версія з Гленном Гульдом (а ось тут вже точно війна):
https://youtu.be/KR2ECgtxYVw
* * *
Фото Елсі Гордон (1928)
З нагоди ювілею — хореографічна поема "Вальс" (M. 72, 1920)
Автор у своїй "Автобіографії":
Я задумав цей "Вальс" як апофеоз віденського вальсу, що змішується в моєму уявленні з відчуттям фантастичного і фатального вихору.
* * *
У своєму "Вальсі" Равель хотів опинитися на балу в імператорському палаці 1855 року (в якому саме — відкрите питання; точність року дехто також заперечує) і потиснути руку королю, але не монарху, а вальсів — Йогану Штраусу-сину. Немає підстав сумніватися в успіху задуманого, але схоже, що рушив він туди напролом крізь Першу світову.
Відлуння війни у "Вальсі" автор заперечував, точніше, не підтверджував. Равель був скромний і потайливий, і тому рідко коли виносив своє найпотаємніше (а війну він переживав украй гостро) на огляд публіки. Звісно, за винятком власної музики, але музика абстрактна, спробуй зрозумій хто там що мав на увазі. Або не мав.
* * *
Записи:
Серджіу Челібідаке з мюнхенцями (здається, без війни все ж не обійшлося):
https://youtu.be/8Pc8QY3w5XA
Фортепіанна версія з Гленном Гульдом (а ось тут вже точно війна):
https://youtu.be/KR2ECgtxYVw
* * *
Фото Елсі Гордон (1928)
З Днем народження, Трістан Мюрай!
Той щасливий випадок, коли композитора можна привітати особисто, сьогодні йому 78 і він з нами.
Мюрай прославився тим, що разом зі своїми товаришами Жераром Грізе і Мікаелем Левінасом на початку 70-х винайшов і розробив напрямок у композиції, що отримав назву "спектральна музика".
Це відкриття вони здійснили після спілкування і під впливом поглядів музичного відлюдника Джачінто Шельсі, який у своїх пізніх опусах ретельно вивчав природу звуку і розробляв власні ідеї про нього, як про живий організм.
Шельсі приділяв велику увагу тембру, і у своїх творах часто використовував тембральні градації з розмахом від великих амплітуд до найтонших зрушень і переливів. Ці величезні незвідані можливості та ресурси звуку як такого, вразили та захопили молодих на той момент музикантів.
Шельсі трактував природу звуку метафізично, а Мюрай з однодумцями перевели її у сферу точного і складного наукового аналізу, стали розкладати співзвуччя спектрально і приділяти особливу увагу обертонам. Вони працювали з великим набором звукових параметрів, варіювали дисонанси та консонанси, і в результаті переводили змінені піддослідні звуки в нову звукову форму, для виконання її ансамблем з вивіреним складом інструментів, які, за їхніми розрахунками, найбільш точно підходять для озвучування тієї чи іншої партитури. Це, якщо у двох словах)
Крім ідей Шельсі, що послужили відправною точкою, на діяльність спектралистів сильним чином вплинула музика Клода Дебюссі, Едгара Вареза, Олів'є Мессіана та інших композиторів, які багато працювали з тембром і фізичними властивостями звуку: Олександр Скрябін, Дьйордь Лігеті, Яніс Ксенакіс і Карлгайнца Штокгаузена.
У чистому вигляді спектралізм швидко себе вичерпав, але у вигляді окремих принципів, прийомів, напрацювань і технік його й дотепер широко використовують композитори найрізноманітніших напрямків.
* * *
Щодо творчості сьогоднішнього іменинника, то, почавши з творів, заснованих на чистому спектралістському методі, він згодом прийшов до вільнішого його трактування і форми письма.
Крім того, він людина широкого кола інтересів і черпає натхнення з найрізноманітніших джерел: від різноманітних візуальних, мальовничих і поетичних образів (батько композитора — поет Жерар Мюрай) до геологічних і космічних природних явищ та процесів. Пише музику, спираючись на форми природних об'єктів, нанесених на географічні карти, працює із середньовічними релігійними текстами та навіть іноді робить стилізовані вилазки у сферу рок-музики ("Оперативна пам'ять" для синтезатора, електрогітари та ударних).
Також Мюрай виконавець на електронних клавішних, що включають і хвилі Мартено (наприклад, брав участь у записах "Турангаліли-симфонії" Мессіана з Еса-Пеккою Салоненом і Саймоном Реттлом).
* * *
Мабуть, найвідоміший його твір — "13 кольорів сонця, що заходить" для ансамблю (1978):
https://youtu.be/qf_RqpWpS9k
Деякі важливі твори Трістана Мюрая:
"Повітряні краєвиди" (за принципом серій пейзажів Клода Моне, що зображують об'єкт за різного освітлення)
"Дивні атрактори"
"Континентальний дрейф"
"Магелланові хмари"
"Естуарій" (дельта річки)
"Озеро"
цикл "Портулан" (старовинна компасна карта й однойменний віршований цикл його батька)
"Сім слів Христа на хресті"
"...amaris et dulcibus aquis..." (...солодкі й гіркі води..., на текст середньовічного керівництва для паломників Сантьяго-де-Компостела)
Той щасливий випадок, коли композитора можна привітати особисто, сьогодні йому 78 і він з нами.
Мюрай прославився тим, що разом зі своїми товаришами Жераром Грізе і Мікаелем Левінасом на початку 70-х винайшов і розробив напрямок у композиції, що отримав назву "спектральна музика".
Це відкриття вони здійснили після спілкування і під впливом поглядів музичного відлюдника Джачінто Шельсі, який у своїх пізніх опусах ретельно вивчав природу звуку і розробляв власні ідеї про нього, як про живий організм.
Шельсі приділяв велику увагу тембру, і у своїх творах часто використовував тембральні градації з розмахом від великих амплітуд до найтонших зрушень і переливів. Ці величезні незвідані можливості та ресурси звуку як такого, вразили та захопили молодих на той момент музикантів.
Шельсі трактував природу звуку метафізично, а Мюрай з однодумцями перевели її у сферу точного і складного наукового аналізу, стали розкладати співзвуччя спектрально і приділяти особливу увагу обертонам. Вони працювали з великим набором звукових параметрів, варіювали дисонанси та консонанси, і в результаті переводили змінені піддослідні звуки в нову звукову форму, для виконання її ансамблем з вивіреним складом інструментів, які, за їхніми розрахунками, найбільш точно підходять для озвучування тієї чи іншої партитури. Це, якщо у двох словах)
Крім ідей Шельсі, що послужили відправною точкою, на діяльність спектралистів сильним чином вплинула музика Клода Дебюссі, Едгара Вареза, Олів'є Мессіана та інших композиторів, які багато працювали з тембром і фізичними властивостями звуку: Олександр Скрябін, Дьйордь Лігеті, Яніс Ксенакіс і Карлгайнца Штокгаузена.
У чистому вигляді спектралізм швидко себе вичерпав, але у вигляді окремих принципів, прийомів, напрацювань і технік його й дотепер широко використовують композитори найрізноманітніших напрямків.
* * *
Щодо творчості сьогоднішнього іменинника, то, почавши з творів, заснованих на чистому спектралістському методі, він згодом прийшов до вільнішого його трактування і форми письма.
Крім того, він людина широкого кола інтересів і черпає натхнення з найрізноманітніших джерел: від різноманітних візуальних, мальовничих і поетичних образів (батько композитора — поет Жерар Мюрай) до геологічних і космічних природних явищ та процесів. Пише музику, спираючись на форми природних об'єктів, нанесених на географічні карти, працює із середньовічними релігійними текстами та навіть іноді робить стилізовані вилазки у сферу рок-музики ("Оперативна пам'ять" для синтезатора, електрогітари та ударних).
Також Мюрай виконавець на електронних клавішних, що включають і хвилі Мартено (наприклад, брав участь у записах "Турангаліли-симфонії" Мессіана з Еса-Пеккою Салоненом і Саймоном Реттлом).
* * *
Мабуть, найвідоміший його твір — "13 кольорів сонця, що заходить" для ансамблю (1978):
https://youtu.be/qf_RqpWpS9k
Деякі важливі твори Трістана Мюрая:
"Повітряні краєвиди" (за принципом серій пейзажів Клода Моне, що зображують об'єкт за різного освітлення)
"Дивні атрактори"
"Континентальний дрейф"
"Магелланові хмари"
"Естуарій" (дельта річки)
"Озеро"
цикл "Портулан" (старовинна компасна карта й однойменний віршований цикл його батька)
"Сім слів Христа на хресті"
"...amaris et dulcibus aquis..." (...солодкі й гіркі води..., на текст середньовічного керівництва для паломників Сантьяго-де-Компостела)
Друзі, радо запрошуємо на концерт Дмитра Радзецького (Київ)!
Він завітає до нас з 8-ми струною MIDI Радз-гітарою власного винахіду.
У програмі: ф'южн, ембіент, прог-рок.
20 березня
19:00
Art Area ДК
м. Харків, вул. Чернишевська, 13
Квитки:
https://kharkiv.internet-bilet.ua/uk/dmitro-radzetskiy
Вартість: 250 грн.
На вході в день концерту: 300 грн.
Дмитро Радзецький — автор і розробник єдиних у своєму роді унікальних 8-ми та 10-ти струнних MIDI Радз-гітар, які поєднують в собі гітару, бас-гітару і синтезатор.
Максимально насичене звучання музики в сольних виступах Дмитра Радзецького нікого не залишає байдужим, адже ці виступи є прикладом «One Man Band», де авторська музика переплітається з сучасними технологіями та вражаючим візуальним супроводом.
Засновник, керівник і диригент єдиного в країні “Українського Імпровізаційного Оркестру”, який працює в жанрах академічної музики і вільної імпровізації та джазу. Виступав з концертами і приймав участь у фестивалях академічної, експериментальної, джаз і рок-музики у багатьох містах України, Польші, Німеччини, США, Ізраїлю, Чехії, Словаччини, Нідерландів, Болгарії, Австрії, Франції.
Співпрацював з такими видатними музикантами як: Тоні Левін, Пет Мастелотто («KING CRIMSON»), Мілош Єліч і Денис Глінін (“Океан Ельзи”), Ед Менн і Денні Уоллі (Frank Zappa Band), Філ Манзанера («Roxy Music», «Pink Floyd»), Стів Хеккет (“Genesis”).
Наш простір знаходиться у підвальному приміщенні та має статус укриття.
Чекаємо на всіх 🖤
Він завітає до нас з 8-ми струною MIDI Радз-гітарою власного винахіду.
У програмі: ф'южн, ембіент, прог-рок.
20 березня
19:00
Art Area ДК
м. Харків, вул. Чернишевська, 13
Квитки:
https://kharkiv.internet-bilet.ua/uk/dmitro-radzetskiy
Вартість: 250 грн.
На вході в день концерту: 300 грн.
Дмитро Радзецький — автор і розробник єдиних у своєму роді унікальних 8-ми та 10-ти струнних MIDI Радз-гітар, які поєднують в собі гітару, бас-гітару і синтезатор.
Максимально насичене звучання музики в сольних виступах Дмитра Радзецького нікого не залишає байдужим, адже ці виступи є прикладом «One Man Band», де авторська музика переплітається з сучасними технологіями та вражаючим візуальним супроводом.
Засновник, керівник і диригент єдиного в країні “Українського Імпровізаційного Оркестру”, який працює в жанрах академічної музики і вільної імпровізації та джазу. Виступав з концертами і приймав участь у фестивалях академічної, експериментальної, джаз і рок-музики у багатьох містах України, Польші, Німеччини, США, Ізраїлю, Чехії, Словаччини, Нідерландів, Болгарії, Австрії, Франції.
Співпрацював з такими видатними музикантами як: Тоні Левін, Пет Мастелотто («KING CRIMSON»), Мілош Єліч і Денис Глінін (“Океан Ельзи”), Ед Менн і Денні Уоллі (Frank Zappa Band), Філ Манзанера («Roxy Music», «Pink Floyd»), Стів Хеккет (“Genesis”).
Наш простір знаходиться у підвальному приміщенні та має статус укриття.
Чекаємо на всіх 🖤
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Друзі, нагадуємо, концерт Дмитра Радзецького вже завтра!
20 березня
19:00
Art Area ДК
м. Харків, вул. Чернишевська, 13
Квитки:
https://kharkiv.internet-bilet.ua/uk/dmitro-radzetskiy
Програма для 8-ми струнної MIDI Радз-гітари. Інструмент його власного винаходу.
Дмитро — композитор, гітарист, продюсер. Співзасновник та директор проєкту KORA, засновник та диригент Українського імпровізаційного оркестру.
За його плечима співпраця з багатьма всесвітньо відомими музикантами з Pink Floyd, King Crimson, Genesis, Frank Zappa Band etc.
Звісно, з численними українськими також. Наприклад, днями був сумісний виступ зі Стасом Корольовим, а скоро буде з Алою Загайкевич.
Але головне — Дмитро справжній музикант високого художнього та технічного рівня.
У нас він зіграє музику у стилях ф'южн, ембіент та прог-рок. І це будуть справжні ф'южн, ембіент та прог-рок, у його власній виразній інтерпретації.
Приходьте 🖤
20 березня
19:00
Art Area ДК
м. Харків, вул. Чернишевська, 13
Квитки:
https://kharkiv.internet-bilet.ua/uk/dmitro-radzetskiy
Програма для 8-ми струнної MIDI Радз-гітари. Інструмент його власного винаходу.
Дмитро — композитор, гітарист, продюсер. Співзасновник та директор проєкту KORA, засновник та диригент Українського імпровізаційного оркестру.
За його плечима співпраця з багатьма всесвітньо відомими музикантами з Pink Floyd, King Crimson, Genesis, Frank Zappa Band etc.
Звісно, з численними українськими також. Наприклад, днями був сумісний виступ зі Стасом Корольовим, а скоро буде з Алою Загайкевич.
Але головне — Дмитро справжній музикант високого художнього та технічного рівня.
У нас він зіграє музику у стилях ф'южн, ембіент та прог-рок. І це будуть справжні ф'южн, ембіент та прог-рок, у його власній виразній інтерпретації.
Приходьте 🖤
Бартоку - 144!
Люблю цей мем (див. у коментарях), він смішний і точний.
Так воно, мабуть, і було: спостерігаючи, як Барток примудряється балансувати в тональності, Шенберг сміється, ліричний Берг дивиться задумливо-мрійливо, а Веберн і Стравінський відсторонено. Стравінський, звісно, вже пізній.
Єдине, я б поміняв тут місцями Веберна зі Стравіснкім, все-таки першого тональність турбувала менше, ніж останнього, але не я його вигадав, не мені й міняти.
* * *
Сюїта op. 14 Sz. 62, BB 70
Барток написав її в розпал Першої світової війни, в лютому 1916. Вона давно стала класикою фортепіанної музики XX століття, як, утім і всіх інших.
До моменту написання Сюїти Барток остаточно вирішив, як він писатиме для фортепіано, і його подальша опусна фортепіанна музика — продовження і розвиток цього стилю.
Музику Бартока можна розділити на два великі потоки: фольклорні обробки та оригінальна опусна музика. Іноді вони перетинаються, але нечасто і не напряму.
Барток геніальний і там, і там, але з природних причин індивідуальність його стилю найповніше розкривається в оригінальній музиці, до якої й належить Сюїта.
У Сюїті 4 частини, Барток вибудовує їх незвичним для цього жанру чином: три перші танцювальні та повільна споглядальна фінальна. Він не використовує в Сюїті фольклорні запозичення, проте деякі прийоми його письма навіяні фольклором: у першій частині це добре помітні румунські плясові наспіви, а в третій, сам композитор зізнавався, що використовував елементи арабської музики, роздобутої ним під час експедиції до Біскри.
Самому жанру сюїти Барток виявляє свою повну повагу, як і положено, всі частини звучать різноманітно.
Перша — безтурботна і танцювальна, химерна друга, а в токатній третій він щосили розкручує маховик своєї експресії, вона вийшла вкрай напруженою і тривожною.
Фінал стоїть осібно, в ньому з'являється співучість, і на тлі спокійних трохи сумних епізодів, раз у раз виникають мерехтливі спалахи тривожних інтонацій — відгомони кульмінаційної третьої частини.
* * *
Запис буде у виконанні самого іменинника (1929, цього року він гастролював у Радянському Союзі, зокрема в Харкові), піаністом він був не меншим, ніж композитором. А як своє грав — тут у мене взагалі слів немає!
https://youtu.be/1R-g7a9vVAU
Enjoy 🖤
Люблю цей мем (див. у коментарях), він смішний і точний.
Так воно, мабуть, і було: спостерігаючи, як Барток примудряється балансувати в тональності, Шенберг сміється, ліричний Берг дивиться задумливо-мрійливо, а Веберн і Стравінський відсторонено. Стравінський, звісно, вже пізній.
Єдине, я б поміняв тут місцями Веберна зі Стравіснкім, все-таки першого тональність турбувала менше, ніж останнього, але не я його вигадав, не мені й міняти.
* * *
Сюїта op. 14 Sz. 62, BB 70
Барток написав її в розпал Першої світової війни, в лютому 1916. Вона давно стала класикою фортепіанної музики XX століття, як, утім і всіх інших.
До моменту написання Сюїти Барток остаточно вирішив, як він писатиме для фортепіано, і його подальша опусна фортепіанна музика — продовження і розвиток цього стилю.
Музику Бартока можна розділити на два великі потоки: фольклорні обробки та оригінальна опусна музика. Іноді вони перетинаються, але нечасто і не напряму.
Барток геніальний і там, і там, але з природних причин індивідуальність його стилю найповніше розкривається в оригінальній музиці, до якої й належить Сюїта.
У Сюїті 4 частини, Барток вибудовує їх незвичним для цього жанру чином: три перші танцювальні та повільна споглядальна фінальна. Він не використовує в Сюїті фольклорні запозичення, проте деякі прийоми його письма навіяні фольклором: у першій частині це добре помітні румунські плясові наспіви, а в третій, сам композитор зізнавався, що використовував елементи арабської музики, роздобутої ним під час експедиції до Біскри.
Самому жанру сюїти Барток виявляє свою повну повагу, як і положено, всі частини звучать різноманітно.
Перша — безтурботна і танцювальна, химерна друга, а в токатній третій він щосили розкручує маховик своєї експресії, вона вийшла вкрай напруженою і тривожною.
Фінал стоїть осібно, в ньому з'являється співучість, і на тлі спокійних трохи сумних епізодів, раз у раз виникають мерехтливі спалахи тривожних інтонацій — відгомони кульмінаційної третьої частини.
* * *
Запис буде у виконанні самого іменинника (1929, цього року він гастролював у Радянському Союзі, зокрема в Харкові), піаністом він був не меншим, ніж композитором. А як своє грав — тут у мене взагалі слів немає!
https://youtu.be/1R-g7a9vVAU
Enjoy 🖤
Друзі, привіт!
Запрошуємо на концерт фортеп'янної музики
INNER GAZE LANDSCAPES
Ярослава Сердюк, фортеп'яно
28 березня
19:00
Art Area ДК
м. Харків, вул. Чернишевська, 13
Квитки:
https://kharkiv.internet-bilet.ua/uk/gaze-landscapes
Вартість: 250 грн.
На вході в день концерту: 300 грн.
Увага! Концерт перенесений з 22/02, усі квитки придбані раніше — дійсні на нову дату.
Невеличка антологія інтровертної музики від Брамса і Дебюссі до наших сучасників, українських композиторів Сінченка, Палачової та Сильвестрова. Музика, що спонукає до роздумів та спокою — вишукана і красива.
Своєрідний діалог внутрішніх монологів українських та європейських авторів різних епох, проте близьких по естетиці та духу, у майстерному та зануреному виконанні піаністки Ярослави Сердюк.
Програма концерту:
Йоганес Брамс. 3 Інтермеццо ор. 117
Йоганес Брамс. Рапсодія #2 ор. 79
Клод Дебюссі. Прелюдії: "Кроки на снігу", "Дівчина з волоссям кольору льону", "Вітрила".
Клод Дебюссі. Прелюдія і Сарабанда з циклу Pour le piano.
Богдан Сінченко. "Дощова ніч на ставку Шіно Базу".
Богдан Сінченко "Пожовклий зшиток".
Богдан Сінченко. "Шість миттєвостей"
Валентин Сильвестров. 3 багателі ор. 1 (2005)
Катерина Палачова. "Prayer" (Молитва)
Валентин Сильвестров. Постлюдія ор.5 (2005)
Приходьте, буде чудовий вечір 🖤
Запрошуємо на концерт фортеп'янної музики
INNER GAZE LANDSCAPES
Ярослава Сердюк, фортеп'яно
28 березня
19:00
Art Area ДК
м. Харків, вул. Чернишевська, 13
Квитки:
https://kharkiv.internet-bilet.ua/uk/gaze-landscapes
Вартість: 250 грн.
На вході в день концерту: 300 грн.
Увага! Концерт перенесений з 22/02, усі квитки придбані раніше — дійсні на нову дату.
Невеличка антологія інтровертної музики від Брамса і Дебюссі до наших сучасників, українських композиторів Сінченка, Палачової та Сильвестрова. Музика, що спонукає до роздумів та спокою — вишукана і красива.
Своєрідний діалог внутрішніх монологів українських та європейських авторів різних епох, проте близьких по естетиці та духу, у майстерному та зануреному виконанні піаністки Ярослави Сердюк.
Програма концерту:
Йоганес Брамс. 3 Інтермеццо ор. 117
Йоганес Брамс. Рапсодія #2 ор. 79
Клод Дебюссі. Прелюдії: "Кроки на снігу", "Дівчина з волоссям кольору льону", "Вітрила".
Клод Дебюссі. Прелюдія і Сарабанда з циклу Pour le piano.
Богдан Сінченко. "Дощова ніч на ставку Шіно Базу".
Богдан Сінченко "Пожовклий зшиток".
Богдан Сінченко. "Шість миттєвостей"
Валентин Сильвестров. 3 багателі ор. 1 (2005)
Катерина Палачова. "Prayer" (Молитва)
Валентин Сильвестров. Постлюдія ор.5 (2005)
Приходьте, буде чудовий вечір 🖤
100 років П'єру Булезу!
Булез — одним із найбільш ключових і впливових авторів починаючи з повоєнного авангарду і далі. Лідер думок. Він вплинув на багатьох (є навіть таке поняття як булезівщина), але й багато хто з ним сперечався, однак водночас він нерідко давав своїм опонентам можливість розвиватися і писати музику в заснованому ним за підтримки Жоржа Помпіду інституті IRCAM (Інститут дослідження та координації акустики та музики).
За рік до відкриття центру він також заснував ансамбль InterContemporain (неологізм, утворений з inter «між», маючи на увазі “міжнародний” + contemporain «сучасний»), що спеціалізується на Новій та авангардній музиці. Він існує й понині — у своїй сфері, мабуть, це досі найвідоміший і найвпливовіший ансамбль.
У своїй музиці Булез використовував складні техніки композиції в немислимих комбінаціях і поєднаннях — це наче великі надскладні механізми, деталі в яких взаємодіють між собою в якійсь геть неможливій кількості зв'язків і сполучень, завжди дуже злагоджено, логічно й точно. При цьому не обов'язково, що звуків у ній дуже багато, буває, що й не без того, але нагромаджень ніколи немає. Просто незбагненно для розуму, як це все можна тримати в голові, розрахувати та з'єднати.
Крім того, Булез був прекрасним диригентом із дуже широким репертуаром, від ранньої музики до найсучаснішої. Він провів чимало світових прем'єр. Збереглося безліч записів із ним, деякі його трактування можна назвати спірними, але жодного посереднього або прохідного я не чув.
* * *
В Україні музику Булеза, надскладну, наднасичену, надзмістовну та надважливу (хоча б для історії музики) грає тільки Євген Громов, тому ось его монографічний клавірабенд з музикою ювіляра:
https://youtu.be/dpVDqMtR6Vg
XXII Фестиваль "Контрасти", Львів, 02/10/2016
І тут же невеличкий спойлер: щодо музики Булеза у наших широтах, слідкуйте за травневими анонсами й не тільки київськими.
Joyeux anniversaire, Monsieur Pierre.🖤
Булез — одним із найбільш ключових і впливових авторів починаючи з повоєнного авангарду і далі. Лідер думок. Він вплинув на багатьох (є навіть таке поняття як булезівщина), але й багато хто з ним сперечався, однак водночас він нерідко давав своїм опонентам можливість розвиватися і писати музику в заснованому ним за підтримки Жоржа Помпіду інституті IRCAM (Інститут дослідження та координації акустики та музики).
За рік до відкриття центру він також заснував ансамбль InterContemporain (неологізм, утворений з inter «між», маючи на увазі “міжнародний” + contemporain «сучасний»), що спеціалізується на Новій та авангардній музиці. Він існує й понині — у своїй сфері, мабуть, це досі найвідоміший і найвпливовіший ансамбль.
У своїй музиці Булез використовував складні техніки композиції в немислимих комбінаціях і поєднаннях — це наче великі надскладні механізми, деталі в яких взаємодіють між собою в якійсь геть неможливій кількості зв'язків і сполучень, завжди дуже злагоджено, логічно й точно. При цьому не обов'язково, що звуків у ній дуже багато, буває, що й не без того, але нагромаджень ніколи немає. Просто незбагненно для розуму, як це все можна тримати в голові, розрахувати та з'єднати.
Крім того, Булез був прекрасним диригентом із дуже широким репертуаром, від ранньої музики до найсучаснішої. Він провів чимало світових прем'єр. Збереглося безліч записів із ним, деякі його трактування можна назвати спірними, але жодного посереднього або прохідного я не чув.
* * *
В Україні музику Булеза, надскладну, наднасичену, надзмістовну та надважливу (хоча б для історії музики) грає тільки Євген Громов, тому ось его монографічний клавірабенд з музикою ювіляра:
https://youtu.be/dpVDqMtR6Vg
XXII Фестиваль "Контрасти", Львів, 02/10/2016
І тут же невеличкий спойлер: щодо музики Булеза у наших широтах, слідкуйте за травневими анонсами й не тільки київськими.
Joyeux anniversaire, Monsieur Pierre.🖤
piano 119
100 років П'єру Булезу! Булез — одним із найбільш ключових і впливових авторів починаючи з повоєнного авангарду і далі. Лідер думок. Він вплинув на багатьох (є навіть таке поняття як булезівщина), але й багато хто з ним сперечався, однак водночас він нерідко…
Стрім концерту з паризької філармонії до 100-річчя П'єра Булеза:
https://philharmoniedeparis.fr/fr/live/concert/1180011-anniversaire-boulez-100
https://philharmoniedeparis.fr/fr/live/concert/1180011-anniversaire-boulez-100
philharmoniedeparis.fr
Anniversaire Boulez | 100
À l’occasion des célébrations du centenaire Boulez, l’Ensemble intercontemporain et Les Métaboles reprennent cummings ist der dichter et sur Incises, deux chefs-d’œuvre emblématiques de ses sources d’inspiration et de son processus de composition.
Ферруччо Бузоні сьогодні 159 — дата значна, і музика буде такою ж.
А саме: до-мажорний фортепіанний концерт іменинника (1904) з чоловічим хором на слова з фінальної сцени драми у віршах «Аладін» данського поета Адама Еленшлегера.
Запис із Джоном Огдоном за роялем і Лондонським симфонічним оркестром під орудою Яши Горенштейна, а також з хором ім. Джона Оллдіса (у останній частині):
https://youtu.be/ldkNfEq8wT4
Концерт — рекордсмен за тривалістю у своєму жанрі, та й за навороченістю мало кому поступиться.
«И чего там только нет!»
Як вигукнув би ще один сьогоднішній іменинник — Микола Гоголь.
Не фото Бузоні зі своїми улюбленцем, сенбернаром Джотто.
А саме: до-мажорний фортепіанний концерт іменинника (1904) з чоловічим хором на слова з фінальної сцени драми у віршах «Аладін» данського поета Адама Еленшлегера.
Запис із Джоном Огдоном за роялем і Лондонським симфонічним оркестром під орудою Яши Горенштейна, а також з хором ім. Джона Оллдіса (у останній частині):
https://youtu.be/ldkNfEq8wT4
Концерт — рекордсмен за тривалістю у своєму жанрі, та й за навороченістю мало кому поступиться.
«И чего там только нет!»
Як вигукнув би ще один сьогоднішній іменинник — Микола Гоголь.
Не фото Бузоні зі своїми улюбленцем, сенбернаром Джотто.
Сьогодні ювілей в одного цікавого композитора — Маріо Кастельнуово-Тедеско. 130 років!
Народився у Флоренції й навчався в тамтешній консерваторії в Ільдебрандо Піццетті. Пізніше його помітив і допомагав Альфредо Казелла, який у 10-х роках дотримувався модерністських поглядів на композицію.
Кастельнуово-Тедеско, втім, ніколи не був схильний до особливих радикалізмів і працював на стику імпресіоністичних і неокласицистичних стилістик, назви яких на кшталт складних скоромовок, але на слух ця музика доступна і зрозуміла всім.
Він був плідним композитором, схильним до написання програмної музики: написав увертюри до п'єс Шекспіра і поклав на музику всі 33 пісні з його драматичних творів, написав оперу «Мадрагора» за Макіавеллі, фортепіанні п'єси з інколи доволі оригінальними назвами («Зелений промінь», «Водорості», «Русалонька і синя риба», «Танці царя Давида»), тричастинний скрипковий концерт «Пророки» з назвами частин, присвяченими пророкам Ісаї, Єремії та Іллі [https://youtu.be/OxCzevnm1v4 ось він із солістом Яшею Хейфецом і оркестром Лос-Анджелеської філармонії під орудою Альфреда Валленштейна] і багато чого іншого.
Ще до консерваторії Кастельнуово-Тедеско навчався грі на фортепіано і був непоганим піаністом, тож охоче писав фортепіанну музику, а також під враженням від мистецтва Адреса Сеговії — багато гітарної. Вона, мабуть, і є найбільш популярною з його творчості.
У 1939 році композитор емігрував до США (єврейське коріння *), де написав ще багато найрізноманітнішої музики: опери та увертюри за Шекспіром, балети, ораторії за старозавітними книгами, духовні (для синагоги) та світські хори, а також купу кіномузики, що і стало його основною діяльністю.
З 1946 року викладав у Лос-Анджелеській консерваторії / Каліфорнійському інституті мистецтв. Серед його учнів відомий композитор і диригент Андре Перевен, кінокомозитор Генрі Манчіні («Moon River» зі «Сніданку у Тіффані», «Рожева пантера» та ін.) і суперпопулярний композитор блокбастерів Джон Вільямс. Всі вони оскаро- і греміносці, а Превен зробив низку видатних записів академічної музики як диригент і піаніст.
Маріо Кастельнуово-Тедеско свою справу знав добре.
* - Його подвійне прізвище можна перекласти як «новий німецький замок». Його перша частина походить від єврейських предків, які втекли в XV столітті в Італію з Кастилії, а друга була додана пізніше, вже в Італії.
Народився у Флоренції й навчався в тамтешній консерваторії в Ільдебрандо Піццетті. Пізніше його помітив і допомагав Альфредо Казелла, який у 10-х роках дотримувався модерністських поглядів на композицію.
Кастельнуово-Тедеско, втім, ніколи не був схильний до особливих радикалізмів і працював на стику імпресіоністичних і неокласицистичних стилістик, назви яких на кшталт складних скоромовок, але на слух ця музика доступна і зрозуміла всім.
Він був плідним композитором, схильним до написання програмної музики: написав увертюри до п'єс Шекспіра і поклав на музику всі 33 пісні з його драматичних творів, написав оперу «Мадрагора» за Макіавеллі, фортепіанні п'єси з інколи доволі оригінальними назвами («Зелений промінь», «Водорості», «Русалонька і синя риба», «Танці царя Давида»), тричастинний скрипковий концерт «Пророки» з назвами частин, присвяченими пророкам Ісаї, Єремії та Іллі [https://youtu.be/OxCzevnm1v4 ось він із солістом Яшею Хейфецом і оркестром Лос-Анджелеської філармонії під орудою Альфреда Валленштейна] і багато чого іншого.
Ще до консерваторії Кастельнуово-Тедеско навчався грі на фортепіано і був непоганим піаністом, тож охоче писав фортепіанну музику, а також під враженням від мистецтва Адреса Сеговії — багато гітарної. Вона, мабуть, і є найбільш популярною з його творчості.
У 1939 році композитор емігрував до США (єврейське коріння *), де написав ще багато найрізноманітнішої музики: опери та увертюри за Шекспіром, балети, ораторії за старозавітними книгами, духовні (для синагоги) та світські хори, а також купу кіномузики, що і стало його основною діяльністю.
З 1946 року викладав у Лос-Анджелеській консерваторії / Каліфорнійському інституті мистецтв. Серед його учнів відомий композитор і диригент Андре Перевен, кінокомозитор Генрі Манчіні («Moon River» зі «Сніданку у Тіффані», «Рожева пантера» та ін.) і суперпопулярний композитор блокбастерів Джон Вільямс. Всі вони оскаро- і греміносці, а Превен зробив низку видатних записів академічної музики як диригент і піаніст.
Маріо Кастельнуово-Тедеско свою справу знав добре.
* - Його подвійне прізвище можна перекласти як «новий німецький замок». Його перша частина походить від єврейських предків, які втекли в XV столітті в Італію з Кастилії, а друга була додана пізніше, вже в Італії.
Якщо вам знайома хоча б десята частина інструментів цього набору, та що там, — нехай тільки двадцята, — вас можна привітати. Майже напевно ви настроювач і сьогодні ваш день — Всесвітній день настроювача.
Вітаю від серця!
Настроювачі незамінні люди фортеп'янної справи, від яких багато що залежить і які завжди за кадром. А тим часом спробуйте знайти хорошого. Не так це й просто. До речі, не знаю жодного музичного твору, присвяченого їм, а треба.
Щодо картинок, то, звісно, з такими коробами ніхто не ходить, приладдя настроювача набагато скромніше, а на фото набір майстра Генрі Стадлі (1838—1925), який працював у фірмі Smith Organ Co. і потім Poole Piano Company (Квінсі, Массачусет).
У наборі понад 300 інструментів, майстер працював над ним протягом 30 років.
Розмір футляра у відкритому вигляді приблизно метр на метр, на виготовлення набору Генрі Стадлі пустив деревину цінних порід: червоне і чорне дерево, тропічні породи, волоський горіх. Навіть перлини там є.
Нині набір належить приватному колекціонеру, який надає його для експозиції Національному музею Смітсонівського інституту Американської історії.
Вітаю від серця!
Настроювачі незамінні люди фортеп'янної справи, від яких багато що залежить і які завжди за кадром. А тим часом спробуйте знайти хорошого. Не так це й просто. До речі, не знаю жодного музичного твору, присвяченого їм, а треба.
Щодо картинок, то, звісно, з такими коробами ніхто не ходить, приладдя настроювача набагато скромніше, а на фото набір майстра Генрі Стадлі (1838—1925), який працював у фірмі Smith Organ Co. і потім Poole Piano Company (Квінсі, Массачусет).
У наборі понад 300 інструментів, майстер працював над ним протягом 30 років.
Розмір футляра у відкритому вигляді приблизно метр на метр, на виготовлення набору Генрі Стадлі пустив деревину цінних порід: червоне і чорне дерево, тропічні породи, волоський горіх. Навіть перлини там є.
Нині набір належить приватному колекціонеру, який надає його для експозиції Національному музею Смітсонівського інституту Американської історії.