З нагоди ребрендингу Радехівського цукрового заводу було організовано фуршет. Після фуршету виступав Умберто Еко з доповіддю на тему: «Біткоїн для Галичини: шанса чи загроза».

Андрій Іванович Садовий запитав, чи варто відкривати «Макдональдс» у приміщенні ратуші.

— Аякже, — відповів я, — «Макдональдс» — це магдебурзьке право для міста.
— Подивляю вашому гострому розуму, — прицмокнув мер, — Ви чимось нагадуєте мені Євгена Маланюка.

Коли хрестили мого п'ятого сина, я весь день відчував на собі тінь смутку. Мав непереборне відчуття, що він стане посіпакою Коломойського.

Перед виступом Брітні Спірс я прорвався до закулісся і запропонував їй вдягнути мій греко-католицький мерч. «Повірте, — сказав я, — від цього виграють всі».

Була новорічна ніч, я сидів у товаристві старих дисидентів.Тричі намагався нав'язати усій компанії свою гру — складання столика-метелика на швидкість. Заохотити їх було нелегко.

У Центрі Шептицького відбувався ярмарок «Все для кондиціонерів». Серед розваг були човниковий біг, перетягування канату і кусання паляниці. Трохи заважали пісні «ДДТ», але загалом атмосфера була затишна.

а) це не прощання;

б) я щойно створив неприступний бастіон християнської моралі і української державности. прошу: https://instagram.com/panromanblog

як дивно це читати. особливо дату.

У крамниці «Eva» за мною довго ходив Руслан Марцінків. Трепетно, наче зчеплення, він притримував для мене якусь директиву. «Ромаріо, — сказав він, — контролюйте, щоб тут не було етнічних чисток».

Відвідував виставку скульптур «Чортківська офензива» в «МедведчукАртЦентрі». Довго роздивлявся збірне погруддя Богдана Хмельницького і Кузьми Скрябіна. До мене підійшов охоронець і вдумливо кивнув на експозицію. «Нехуйово, правда?» — сказав він.

Сиділи на ґанку з Тімоті Снайдером і їли печінковий торт. Дивились «Міняю жінку» на телефоні. «Романе, — раптово звернувся до мене Тімоті Снайдер, — чи Ви такво згрубша вважаєте себе другом України?» «Поза сумнівом», — відповів я.

«Скільки одна дівчина
може зʼїсти шашлика?
Мені самому цікаво…»

Олег Лишега

Цьому відеу 12 років, там 639 переглядів, 600 з яких — мої.

https://youtu.be/2R10oR1fo_M

Зайшов у фірмовий магазин «Молокія», у них грала пісня Кузьми. Я зробив їм зауваження. «Це шо нахуй за цинізм?» — сказав я.

Був затриманий за псування фасаду балончиком. Довго вибачався перед копами за напис «Юля Тимошенко на щиті».

До Лановецького осередку «Союзу українок» завітав Кріштіану Роналду з презентацією книжки «Сповідь на перевалі духу».

Тричі за вечір пан Роналду засудив сексизм у спорті і сказав, що «баби тоже можуть грати футбола». У залі посилено аплодував адмінресурс.

Олег Татаров зірвав урок біології, щоб аґітувати нас, дітей, записуватися «на козацтво». Представлявся ветераном, хоча його інвалідність мала ознаки вродженої. Мій однокласник підняв руку і запитав: «А то козацтво нам шось дасть чи ПРОСТО БУДЕМО, ЯК ВИ?»

Їхав у таксі з водієм-нерезидентом. Чоловік обурювався тим, як Луцьк втратив свій ядерний потенціал. Казав, що пасувало би «опше відрізати ту волинську гангрену». Я наголосив, що у Луцьку досі є значна частина українського населення. «То факт», — сказав він і відригнув всередину себе.

Їв сосиски і складав шкірки на книжку «Брама Європи».

Був на мітинґу «Maloros lives matter». Багатотисячну колону трудового елементу намагався зупинити якийсь силовик з кавою. Чоловік активно жестикулював. Говорив мало, але звʼязно. Мав слово-паразит «диряві».