ОНИ

Навесні 1970 року, близько полудня двоє друзів вирушили сходити порибалити на ставок, розташований за кілька миль на схід від залізничних колій L&N. біля Шелбі-Сіті, (нині Джанкшн-Сіті), Кентуккі. Головний свідок повинен був повернутися додому до обіду, тому через деякий час, він вирушив назад сам, залишивши свого друга ловити окунів в ставку.

Коли він повертався назад, щось приземлилося на колії прямо перед ним, тобто коли він каже «приземлилася», він має на увазі «стрибнула», тому що все, що він бачив, було розмитим, а потім з'явилася ця істота

Вона була близько 4 футів заввишки і стояла, або сиділа навпочіпки на двох ногах. Товсте тіло було вкрите справжнім тонким хутром, маленька кругла голова рухалася, як у сови, майже по колу. У створіння були маленькі круглі оченята і повний рот гострих, як бритва, зубів - майже таки як у кажана.

Обличчя теж було "кажанячим", маленькі вуха та маленький ніс. Губ не було, тільки зуби. Веретеноподібні руки виглядали так, ніби вони виходили з грудей, і мали довгі пальці, на великі пальці на кожній руці з довгими кігтями. На руках не було ні волосся, ні шерсті, вони виглядали слизькими і маслянистими на вигляд.

Істота, очевидно, погано бачила при денному світлі, тому що сильно мружилася і так і не помітила свідка, хоча приземлилася прямо перед ним - дивне створіння поводилося так, ніби спостерігало за потягами, час від часу терлося своєю крихітною голівкою об руку.

Дивлячись прямо на свідка, воно не бачило його, хоча він був лише за 30 або 40 футів від нього і міг бачити, як ворушиться його шерсть. Істота не видавала жодного звуку.

Свідок був ошелешений - ніколи в житті він не бачив нічого подібного, ні раніше і ні з тих пір. Спочатку він не злякався, бо не знав, чого очікувати, але тримаючи в одній руці коробку зі снастями, а в іншій - вудку, він згадав, що має мисливський ніж і вирішив його дістати. Коли він перекладав вудку з руки в руку, то забряжчав коробкою зі снастями, і саме тоді істота почула його.

Він нахилився вперед, примружила очі і побачивши свідка, відступила назад і трохи надулася. Свідок подумав, що вона збирається напасти на нього і висмикнув свій ніж.

Коли він це зробив, істота злетіла так швидко, що була схожа на розмиту пляму - одним стрибком вона перелетіла через паркан на відстані близько 40 футів і у мить зникла, настільки швидко, що свідок не міг збагнути, наскільки швидко вона могла рухатися.

Він кинувся бігти туди, де воно перестрибнуло паркан, але більше ніколи його не бачив. Неподалік від того місця, де він бачив істоту, знаходилося старе сімейне кладовище з могилами із плит та оточене кам'яною стіною навколо. На цьому кладовищі під могилами є величезні діри. Бабуся розповідала йому про невідому істоту, яку старі люди називають «Graverobber», що дуже швидко рухається та риє ями на кладовищах.

Barton M. Nunnelly, 'The Inhumanoids: Real Encounters with Beings that can't Exist!,; 2011, pp. 88-89

www.group-telegram.com/ua/ufo666ufo.com/2977

365 viewsedited  Sep 17, 2024 at 02:23

Навесні 1970 року, близько полудня двоє друзів вирушили сходити порибалити на ставок, розташований за кілька миль на схід від залізничних колій L&N. біля Шелбі-Сіті, (нині Джанкшн-Сіті), Кентуккі. Головний свідок повинен був повернутися додому до обіду, тому через деякий час, він вирушив назад сам, залишивши свого друга ловити окунів в ставку.

Коли він повертався назад, щось приземлилося на колії прямо перед ним, тобто коли він каже «приземлилася», він має на увазі «стрибнула», тому що все, що він бачив, було розмитим, а потім з'явилася ця істота

Вона була близько 4 футів заввишки і стояла, або сиділа навпочіпки на двох ногах. Товсте тіло було вкрите справжнім тонким хутром, маленька кругла голова рухалася, як у сови, майже по колу. У створіння були маленькі круглі оченята і повний рот гострих, як бритва, зубів - майже таки як у кажана.

Обличчя теж було "кажанячим", маленькі вуха та маленький ніс. Губ не було, тільки зуби. Веретеноподібні руки виглядали так, ніби вони виходили з грудей, і мали довгі пальці, на великі пальці на кожній руці з довгими кігтями. На руках не було ні волосся, ні шерсті, вони виглядали слизькими і маслянистими на вигляд.

Істота, очевидно, погано бачила при денному світлі, тому що сильно мружилася і так і не помітила свідка, хоча приземлилася прямо перед ним - дивне створіння поводилося так, ніби спостерігало за потягами, час від часу терлося своєю крихітною голівкою об руку.

Дивлячись прямо на свідка, воно не бачило його, хоча він був лише за 30 або 40 футів від нього і міг бачити, як ворушиться його шерсть. Істота не видавала жодного звуку.

Свідок був ошелешений - ніколи в житті він не бачив нічого подібного, ні раніше і ні з тих пір. Спочатку він не злякався, бо не знав, чого очікувати, але тримаючи в одній руці коробку зі снастями, а в іншій - вудку, він згадав, що має мисливський ніж і вирішив його дістати. Коли він перекладав вудку з руки в руку, то забряжчав коробкою зі снастями, і саме тоді істота почула його.

Він нахилився вперед, примружила очі і побачивши свідка, відступила назад і трохи надулася. Свідок подумав, що вона збирається напасти на нього і висмикнув свій ніж.

Коли він це зробив, істота злетіла так швидко, що була схожа на розмиту пляму - одним стрибком вона перелетіла через паркан на відстані близько 40 футів і у мить зникла, настільки швидко, що свідок не міг збагнути, наскільки швидко вона могла рухатися.

Він кинувся бігти туди, де воно перестрибнуло паркан, але більше ніколи його не бачив. Неподалік від того місця, де він бачив істоту, знаходилося старе сімейне кладовище з могилами із плит та оточене кам'яною стіною навколо. На цьому кладовищі під могилами є величезні діри. Бабуся розповідала йому про невідому істоту, яку старі люди називають «Graverobber», що дуже швидко рухається та риє ями на кладовищах.

Barton M. Nunnelly, 'The Inhumanoids: Real Encounters with Beings that can't Exist!,; 2011, pp. 88-89

BY ОНИ