👋Всім привіт!

🏴14 червня в Києві відбудеться лекція «Введення в класичний анархізм», яку читатиме наш товариш Денис Хромий.

📚Лектор підійматиме наступні теми: базове визначення анархізму, його головні принципи, фундаментальна структура безвладного суспільства та методи його досягення.

👨‍🏫Окрім того, він розповість про те, що таке влада, держава, чому анархісти проти них, а також наведе відмінності між класичним та не-класичним анархізмом.

Для реєстрації пишіть на цей бот: @ChornozemBot.

Точний час та місце проведення лекції повідомимо зареєстрованим учасникам напередодні події.

Самий час київській молоді набратися знань. Досить тупих мемів, приходьте розбиратися в теорії

Дуже прошу, я вже втомився від хуйні в коментах від вас

Unity

Пост на честь деяких тенденцій, які актуалізуються серед анархістів кожного червня.

Желябов не був педерастом. Махно не був хіпі. Майдан сягає своїм корінням не «Вудстоку», а Шипоту. Можливо, нашому народові пощастило скніти за «залізною завісою», щоб зараз ми мали змогу побачити вже гнилі наслідки «сексуальної революції».

Ми приймаємо сміливість перших психонавтів, що у цілковито розкраяному на «зони впливу» світі взялися штурмувати «фронтири» своїх внутрішніх глибин, однак заперечуємо гедонізм і розбещеність, які неодмінно супроводжували це.

Ми шануємо палкий юнацький дух, що наважився кинути виклик суспільству споживання, однак краще усвідомлюємо засідки, які податливе болото Постмодерну влаштувало для революціонерів всіх штибів (маємо на увазі передовсім гнучке поглинання, перетворення на бренд).

Якщо за глибиною ідейного радикалізму ми воліли б зрівнятися із мрійниками 1960-х, то у царині методів маємо за кумира озброєну завзятість IRA та RAF 1970-х.

Втім, маємо гідних вітчизняних попередників. Якщо нам вдасться поєднати золото Традиції зі сріблом Революції, Кропоткіна – з Юнгером, посеред згарищ просвітницького гуманізму ми перші приймемо пологи нової епохи терпкого чину.

НеоАрхаїка

Став ригачку, якщо тобі теж подобається, як поціновувачі традицій і минулого намагаються вписати персонажів XIX століття в контекст сучасності. Може, Желябов, опинившись у наш час, обрав би стати фембоєм, а не бути страченим, хто зна? Автор засуджує постмодерн, але пост — абсолютно постмодерністський: протиріччя породжують протиріччя. У ньому критика «сексуальної революції» й одночасно заклик наслідувати RAF, які підтримували ідеї сексуальної революції та інші ліві тенденції другої половини XX століття. Постмодерн ґрунтується на поєднанні категорично різних образів — чим і займається автор, поєднуючи золото традиції та срібло революції, Кропоткіна й Юнґера. Хтось заплутався в павутинні постмодерну. Вони шанують палкий юнацький дух, але пост тхне бумерським патріархальним снобізмом. Зазвичай такі юнаки носять дідові кардигани, відрощують смішні вуса й вигукують: «Бог, Гетьман, Україна!».

Увага, товариші-акушери: ваш текст підпадає під кілька пунктів ур-фашизму за Умберто Еко (пункти 1, 2, 10, 12)! Сьогодні без штрафів, але на майбутнє — будьте обережні, щоб не скотитися у відвертий фашизм.

Гомофобний підтекст, що містить пост, суперечить анархістським цінностям. Варто критикувати ліберальний дискурс у подібних спільнотах і засуджувати райдужний капіталізм, але не пригнічувати людей за статевими, гендерними чи сексуальними ознаками.

Чота мене лякає Юнгер)