from comments

Дуже люблю цей скрін

Продовжуємо з класикою

Я в захваті від державних установ. Розповсюджена практика навчання співробітників – це ніяка. В медицині постійно потрібно отримувати підвищення кваліфікації, курси та спеціалізації (за потреби). Найчастіше установа не платить ні за що, хай там людина працює десятиріччями без зміни місця. Очевидно, про жодні приватні курси для заглиблення в якусь конкретну тему (як-от підготовка документації для акредитації) і мови йти не може. Люди не спішать проходити кваліфікації, бо з власного карману платити повну зарплату для підвищення цієї зарплати на 50 грн не дуже вигідно, еге ж. Колишня колега розповіла, що отримавши в цьому році кандидатську, їй дали підвищення зарплати в 1%. На масштабах бюджетних зарплат це до 200-300 грн. ВАУ, 4 роки для такого покращення життя.

Ну і установам така ситуація з курсами вигідна: це знижує мобільність співробітника, оскільки для нової роботи може не вистачити навичок. Створюється атмосфера, де зміна роботи стає серйозною проблемою. «Та і тут не звільнять точно, а там раптом не справлюсь».

Але інша сторона медалі – коли приходить перевірка чи нова методика для освоєння, люди не взмозі з цим впоратись. Немає навчених людей для нормального ведення документації, немає кому опановувати і мотивації.

Звісно так не всюди, є приклади прекрасного і чесного керівництва, яке працює для надання найкращих послуг, навчає персонал та запроваджує кращі стандарти. Але таких людей загалом в житті мало.

Прочитали? А тепер збір грошів:

Наха любима

Пан Гітлер, я заїбався

Сука хто на пост про Гітлера поставив ригачку