Forwarded from СУСПІЛЬНЕ НОВИНИ
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
У перший день великого обміну «1000 на 1000» з російського полону повернулися 270 військових і 120 цивільних. Про це уточнили в Координаційному штабі.
Серед звільнених — військовослужбовці ЗСУ, ВМС, ДШВ, Сил ТрО, Нацгвардії та ДПСУ, які захищали Україну на різних напрямках. Звільнені пройдуть медогляд, реабілітацію та отримають належні виплати. Обмін триває — готують повернення наступної групи.
Відео: Telegram/Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими
Серед звільнених — військовослужбовці ЗСУ, ВМС, ДШВ, Сил ТрО, Нацгвардії та ДПСУ, які захищали Україну на різних напрямках. Звільнені пройдуть медогляд, реабілітацію та отримають належні виплати. Обмін триває — готують повернення наступної групи.
Відео: Telegram/Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими
Forwarded from Локальна історія
105 років тому почав діяти перший радянський концтабір СЛОН.
Про нього казали, що влада тут не “совєтская, а соловєцкая”. Свавілля, важка рабська праця та масова смертність, у тім числі й через страти – стали характерними символами майбутньої таборової системи СРСР. Саме у Соловецькому таборі утримували бранців, яких 1937-го розстріляли у Сандармоху.
Соловецький табір спеціального призначення (з російської Соловецкий лагерь особого назначения – СЛОН) підпорядковувався безпосередньо Головному політичному управлінню (ГПУ) – політичній поліції. І якщо на початку 1920-х там утримували близько 200 в’язнів, то у другій половині 1923-го – понад три тисячі. Десять відсотків з них – жінки.
Арештантів поділили на три категорії. До першої належали «політики» – політв’язні з інших лівих партій чи анархісти. Вони мали полегшений режим, додатковий харчовий пайок та самоврядування.
Друга група – “каери” – контрреволюціонери, або ж різного виду інтелігенція, духовенство, дворяни чи буржуазія. В класовій ідеології їх сприймали як найбільших шкідників, то ж і перебували в найгірших умовах. Вони не підпадали під амністії, їх залучали до важких робіт, а будь-яку спробу втечі трактували, як намір “підняти повстання” – тож розстрілювали на місці.
До третьої групи, яку часом називали “шпаною”, належали кримінальні в’язні. Здебільшого це були жебраки, бездомні підлітки чи повії, яких на Соловки відправляли в адміністративному порядку – виселяючи з міських вулиць.
Про концтабір, де утримували українську еліту, зокрема етап, що став “розстріляним відродженням” читайте у матеріалі Святослава Липовецького ↓
https://localhistory.org.ua/texts/statti/slon-pershii-i-vzirtsevii-radianskii-kontstabir/
Про нього казали, що влада тут не “совєтская, а соловєцкая”. Свавілля, важка рабська праця та масова смертність, у тім числі й через страти – стали характерними символами майбутньої таборової системи СРСР. Саме у Соловецькому таборі утримували бранців, яких 1937-го розстріляли у Сандармоху.
Соловецький табір спеціального призначення (з російської Соловецкий лагерь особого назначения – СЛОН) підпорядковувався безпосередньо Головному політичному управлінню (ГПУ) – політичній поліції. І якщо на початку 1920-х там утримували близько 200 в’язнів, то у другій половині 1923-го – понад три тисячі. Десять відсотків з них – жінки.
Арештантів поділили на три категорії. До першої належали «політики» – політв’язні з інших лівих партій чи анархісти. Вони мали полегшений режим, додатковий харчовий пайок та самоврядування.
Друга група – “каери” – контрреволюціонери, або ж різного виду інтелігенція, духовенство, дворяни чи буржуазія. В класовій ідеології їх сприймали як найбільших шкідників, то ж і перебували в найгірших умовах. Вони не підпадали під амністії, їх залучали до важких робіт, а будь-яку спробу втечі трактували, як намір “підняти повстання” – тож розстрілювали на місці.
До третьої групи, яку часом називали “шпаною”, належали кримінальні в’язні. Здебільшого це були жебраки, бездомні підлітки чи повії, яких на Соловки відправляли в адміністративному порядку – виселяючи з міських вулиць.
Про концтабір, де утримували українську еліту, зокрема етап, що став “розстріляним відродженням” читайте у матеріалі Святослава Липовецького ↓
https://localhistory.org.ua/texts/statti/slon-pershii-i-vzirtsevii-radianskii-kontstabir/
Локальна історія
СЛОН: перший і взірцевий радянський концтабір
Концтабір, де утримували українську еліту, зокрема етап, що став “розстріляним відродженням”.
Forwarded from Starodruk
📚 Збереження української друкованої спадщини — це наш спосіб не мовчати.
Сьогодні нашому проєкту — 2 роки.
За 16 місяців після запуску цифрової бібліотеки ми завантажили на сайт 450 стародруків XVI–XVIII століття.
Це книжки, які бачили козацькі часи.
Книжки, що мають голос — але він звучить тихо, якщо ми не допоможемо його почути.
Сьогодні ці тексти читають і досліджують студенти, викладачі, науковці з України, Великої Британії, Польщі, Італії, Сербії та Болгарії.
Вперше вони можуть побачити: українські стародруки — це інша традиція, інше мислення, інша мова.
І це — наш голос.
Ми не копіюємо державні ініціативи.
Ми шукаємо у приватних колекціях, бібліотеках за кордоном і в українських фондах.
І відкриваємо ці тексти — безкоштовно. Для всіх.
🎯 Наступна мета:
▪️ 1000 завантажених видань до кінця року
▪️ 60 описаних пам’яток
▪️ дослідження імен українських граверів, про яких досі майже нічого не знаємо
Наша платформа — відкрита і вільна.
Але навіть свобода потребує ресурсу.
Тільки щорічний хостинг на Amazon обходиться нам у понад 40 000 грн — не враховуючи інші витрати проєкту.
Ми досі фінансуємо все власним коштом. Але підтримка спільноти — критично важлива, щоб продовжувати.
💙 Ваш внесок — це ще одна врятована сторінка нашої історії..
Подаруйте платформі ще один рік життя.
📖 Зробіть донат.
Бо книжки мовчать,
доки ми не даємо їм звучати.
А вони — мають, що сказати.
🔗 Підтримати можна за посиланням
Сьогодні нашому проєкту — 2 роки.
За 16 місяців після запуску цифрової бібліотеки ми завантажили на сайт 450 стародруків XVI–XVIII століття.
Це книжки, які бачили козацькі часи.
Книжки, що мають голос — але він звучить тихо, якщо ми не допоможемо його почути.
Сьогодні ці тексти читають і досліджують студенти, викладачі, науковці з України, Великої Британії, Польщі, Італії, Сербії та Болгарії.
Вперше вони можуть побачити: українські стародруки — це інша традиція, інше мислення, інша мова.
І це — наш голос.
Ми не копіюємо державні ініціативи.
Ми шукаємо у приватних колекціях, бібліотеках за кордоном і в українських фондах.
І відкриваємо ці тексти — безкоштовно. Для всіх.
🎯 Наступна мета:
▪️ 1000 завантажених видань до кінця року
▪️ 60 описаних пам’яток
▪️ дослідження імен українських граверів, про яких досі майже нічого не знаємо
Наша платформа — відкрита і вільна.
Але навіть свобода потребує ресурсу.
Тільки щорічний хостинг на Amazon обходиться нам у понад 40 000 грн — не враховуючи інші витрати проєкту.
Ми досі фінансуємо все власним коштом. Але підтримка спільноти — критично важлива, щоб продовжувати.
💙 Ваш внесок — це ще одна врятована сторінка нашої історії..
Подаруйте платформі ще один рік життя.
📖 Зробіть донат.
Бо книжки мовчать,
доки ми не даємо їм звучати.
А вони — мають, що сказати.
🔗 Підтримати можна за посиланням
send.monobank.ua
Безпечний переказ коштів
Надсилайте безкоштовно та безпечно кошти
Forwarded from The Rolling Fonts
Musée d’Orsay, кастомний шрифт Orsay Elzévir
Давно хотілося розповісти про цю перлину ребрендингу Музею Орсе в Парижі. Красномовна назва шрифта відсилає до ельзевирів, що мали ренесанс у типографічній традиції Франції XIX століття. Така сучасна інтерпретація форм La Belle Époque відповідає духу колекції музею, присвяченій періоду 1848–1914 років.
Є два стилі — прямий та курсив, доповнені великою кількістю фіч. Достатньо кількох характерних літер — і шрифт вже впізнаваний. Такий результат непросто досягти: має значення досвід команди, достатній часовий ресурс на реалізацію проєкту, знання історії, дослідження першоджерел, високий рівень технологічної майстерності, вміння не копіювати, а адаптувати, створювати сучасний вигляд без архаїзації, не перевантажувати та влучно розставляти акценти.
Єдиний недолік — подекуди складно сфокусуватися мистецтві, адже профдеформація змушує погляд повертатися до шрифта. 🙂
Art direction: Zoo designers graphiques
Type design: Rafael Ribas
Font mastering: Jérôme Knebusch
Давно хотілося розповісти про цю перлину ребрендингу Музею Орсе в Парижі. Красномовна назва шрифта відсилає до ельзевирів, що мали ренесанс у типографічній традиції Франції XIX століття. Така сучасна інтерпретація форм La Belle Époque відповідає духу колекції музею, присвяченій періоду 1848–1914 років.
Є два стилі — прямий та курсив, доповнені великою кількістю фіч. Достатньо кількох характерних літер — і шрифт вже впізнаваний. Такий результат непросто досягти: має значення досвід команди, достатній часовий ресурс на реалізацію проєкту, знання історії, дослідження першоджерел, високий рівень технологічної майстерності, вміння не копіювати, а адаптувати, створювати сучасний вигляд без архаїзації, не перевантажувати та влучно розставляти акценти.
Єдиний недолік — подекуди складно сфокусуватися мистецтві, адже профдеформація змушує погляд повертатися до шрифта. 🙂
Art direction: Zoo designers graphiques
Type design: Rafael Ribas
Font mastering: Jérôme Knebusch
маленька книжка, яку довго читала.
можливо, причиною цьому є те, як я знов і знов помічала, що затримала подих і тримаю читання в собі. це не ті вдих-видих, яких не дозволяєш, щоб швидше бігти рядками, а навпаки — напруга, щось важке, щільне.
люблю постапок, він кілька разів виринав тлом протягом книжки, але історія не про це.
щось типу оповіді служниці і дороги: все прям хєрово, а після тягне ще й криво додати: "як в житті".
можливо, причиною цьому є те, як я знов і знов помічала, що затримала подих і тримаю читання в собі. це не ті вдих-видих, яких не дозволяєш, щоб швидше бігти рядками, а навпаки — напруга, щось важке, щільне.
люблю постапок, він кілька разів виринав тлом протягом книжки, але історія не про це.
щось типу оповіді служниці і дороги: все прям хєрово, а після тягне ще й криво додати: "як в житті".
Forwarded from хатка Куцого
Доробила ліноритних русалок, натхненних піснею гурту ДахаБраха