16 лютого 1918 Державна Рада Литви, під тиском лівих депутатів з соціал-демократичної партії Литви прийняла «Акт про незалежність Литви».
Християнсько-демократичні та аграрні депутати, які складали більшість Ради Литви підтримували вимоги незалежності, проте були схильні йти на більші компроміси з німецькими силами.
Християнсько-демократичні та аграрні депутати, які складали більшість Ради Литви підтримували вимоги незалежності, проте були схильні йти на більші компроміси з німецькими силами.
Forwarded from Chytomo (Олеся Бойко)
16 лютого 1918 року Рада Литви проголосила Акт незалежності Литви і впродовж наступних 22 років країна була незалежною. Але 1940 року її окупувала радянська влада, 1941 — німецька, а 1945 — знову радянська. Лише 11 березня 1990 року Литва відновила незалежність.
У День відновлення державності Литви нагадуємо про наш спецпроєкт «Литовський акцент». У ньому розповідаємо про литовську прозу та поезію, ілюстраторів, книжковий ринок, знакові події книговидавничої галузі.
#Литва
👉 Підписатися на Читомо в телеграмі
У День відновлення державності Литви нагадуємо про наш спецпроєкт «Литовський акцент». У ньому розповідаємо про литовську прозу та поезію, ілюстраторів, книжковий ринок, знакові події книговидавничої галузі.
#Литва
👉 Підписатися на Читомо в телеграмі
Сьогодні річниця двох незалежностей: Литви та Кубані
Литовська рада, що складалася переважно з християнських демократів і аграріїв, під тиском соціал-демократів прийняла 16 лютого 1918 року «Акт незалежності Литви».
Кубанська Республіка під проводом українського соціал-демократа і козака Луки Бича проголосила свою незалежність і намір приєднатися до України.
Українську більшість республіка отримала від хвиль козаків-біженців під час дезінтеграції запорізького війська в 1775 році. Регіон мав хвилі татарської та слов’янської колонізації, а також етнічні чистки проти місцевого населення російськими військами, що разом призвели до формування української більшості у Кубані.
Українські сили зіштовхнулись з тиском Білої армії, і були жорстоко придушені. Водночас українці не змогли належним чином включити та відстоювати права корінного населення, землю якого українці заселяли. Республіка була розгромлена під час боротьби між російськими червоними та білими військами, а потім була насильно приєднана до Росії.
Литовська рада, що складалася переважно з християнських демократів і аграріїв, під тиском соціал-демократів прийняла 16 лютого 1918 року «Акт незалежності Литви».
Кубанська Республіка під проводом українського соціал-демократа і козака Луки Бича проголосила свою незалежність і намір приєднатися до України.
Українську більшість республіка отримала від хвиль козаків-біженців під час дезінтеграції запорізького війська в 1775 році. Регіон мав хвилі татарської та слов’янської колонізації, а також етнічні чистки проти місцевого населення російськими військами, що разом призвели до формування української більшості у Кубані.
Українські сили зіштовхнулись з тиском Білої армії, і були жорстоко придушені. Водночас українці не змогли належним чином включити та відстоювати права корінного населення, землю якого українці заселяли. Республіка була розгромлена під час боротьби між російськими червоними та білими військами, а потім була насильно приєднана до Росії.
До речі, майже всі українсько-козацькі лідери Кубанської Народної Республіки були членами Української Соціал-Демократичної Робітничої Партії
Крім Луки Бича, Щербина, Рябовіл та інші українські соціалісти грали провідну роль у діяльності Кубані. Всі вони виступали у союзі з корінними народами Кубані, які були природні союзники українців супроти більшовиків і добровольчої армії.
Василь Іванис, на картинці, був членом Товариства Українських Поступовців, і притримувався поміркованої центристсько-лівої орієнтації, і в свою чергу критикував співпрацю деяких укр. діячів з білими
Кубань також стала місцем політичного визрівання багатьох українських діячів, в тому числі Симона Петлюри та Миколи Ковалевського (засновника та провідного діяча УПСР), і була третім центром української кооперації, після Західної і Центральної України.
Кубанські українці також зберігли багаті традиції запорізького війська і козацтва, через що багато хто, в тому числі Україна виділяла козаків як окрему національність чи субнаціональність.
Крім Луки Бича, Щербина, Рябовіл та інші українські соціалісти грали провідну роль у діяльності Кубані. Всі вони виступали у союзі з корінними народами Кубані, які були природні союзники українців супроти більшовиків і добровольчої армії.
Василь Іванис, на картинці, був членом Товариства Українських Поступовців, і притримувався поміркованої центристсько-лівої орієнтації, і в свою чергу критикував співпрацю деяких укр. діячів з білими
Кубань також стала місцем політичного визрівання багатьох українських діячів, в тому числі Симона Петлюри та Миколи Ковалевського (засновника та провідного діяча УПСР), і була третім центром української кооперації, після Західної і Центральної України.
Кубанські українці також зберігли багаті традиції запорізького війська і козацтва, через що багато хто, в тому числі Україна виділяла козаків як окрему національність чи субнаціональність.
Згідно з першим переписом населення в Російській імперії 1897 р. етнічний розподіл населення Кубанської області виглядав так: українці – 47,36%, росіяни – 42,56% , черкеси – 2,1%, карачаївці – 1,4%, решту становили німці, вірмени, греки, білоруси, поляки та ін. В Чорноморській губернії ситуація була дещо іншою: росіяни – 42,8%, українці 16,9%, вірмени – 10,9%, греки – 10,4%, черкеси – 3,3%, осетини 3,3% та ін.
Специфіка життя в регіоні сприяла тому, що не тільки нащадки кубанських козаків переймали місцеві культурні особливості, що виявлялось в одязі чи зброї, але і представники гірських народів вливалися в українське політичне життя. Наприклад, один з майбутніх лідерів комуністичної Адигеї Шахан-Гирей Хакурате був членом Революційної Української Партії, що розповсюдила свою діяльність на Кубані на початку ХХ століття (в тому числі зусиллями Симона Петлюри). Окремі представники народів Кавказу під час революційних подій виступали за союз Кубані з Україною, зокрема міністр юстиції кубанського уряду черкес Айтек Наміток
Богдан Новак
ВАСИЛЬ ІВАНИС ТА ЙОГО ПОГЛЯДИ
НА МИНУЛЕ І МАЙБУТНЄ КАВКАЗУ
Специфіка життя в регіоні сприяла тому, що не тільки нащадки кубанських козаків переймали місцеві культурні особливості, що виявлялось в одязі чи зброї, але і представники гірських народів вливалися в українське політичне життя. Наприклад, один з майбутніх лідерів комуністичної Адигеї Шахан-Гирей Хакурате був членом Революційної Української Партії, що розповсюдила свою діяльність на Кубані на початку ХХ століття (в тому числі зусиллями Симона Петлюри). Окремі представники народів Кавказу під час революційних подій виступали за союз Кубані з Україною, зокрема міністр юстиції кубанського уряду черкес Айтек Наміток
Богдан Новак
ВАСИЛЬ ІВАНИС ТА ЙОГО ПОГЛЯДИ
НА МИНУЛЕ І МАЙБУТНЄ КАВКАЗУ
Forwarded from Спільне | Commons
Їжаки плакали, кололись, але продовжували скролити стрічку 🪤
Поява соціальних мереж стала однією з найвизначніших віх у новітній історії людства. Вони змінили спосіб комунікації, розширили можливості для самовираження, пошуку однодумців та самоорганізації. Проте водночас ці платформи стали інструментами політичного впливу, корпоративного контролю, комерціалізації публічного дискурсу та просто надзвичайно токсичним середовищем.
У нашій новій статті разом з соціал-демократичним піратом Іллясом Ахмедовим ми спробуємо розібратися в тому:
✅ як з майданчика для спілкування соцмережі перетворилися на монополістів, що контролюють публічний дискурс;
✅ чи варто їх регулювати і чому обмеження контенту та «боротьба з дезінформацією» часто лише посилюють вплив технократів;
✅ чи можливий інший інтернет, де домінують не капітал і цензура, а солідарність та демократія?
Також у своїй статті Ілля пропонує варіанти нових цифрових стратегій, які допоможуть уникнути пасток технологічних корпорацій. Тож читайте матеріал та діліться своїми варіантами втечі з Facebook, TikTok і X у коментарях.
Поява соціальних мереж стала однією з найвизначніших віх у новітній історії людства. Вони змінили спосіб комунікації, розширили можливості для самовираження, пошуку однодумців та самоорганізації. Проте водночас ці платформи стали інструментами політичного впливу, корпоративного контролю, комерціалізації публічного дискурсу та просто надзвичайно токсичним середовищем.
У нашій новій статті разом з соціал-демократичним піратом Іллясом Ахмедовим ми спробуємо розібратися в тому:
✅ як з майданчика для спілкування соцмережі перетворилися на монополістів, що контролюють публічний дискурс;
✅ чи варто їх регулювати і чому обмеження контенту та «боротьба з дезінформацією» часто лише посилюють вплив технократів;
✅ чи можливий інший інтернет, де домінують не капітал і цензура, а солідарність та демократія?
Також у своїй статті Ілля пропонує варіанти нових цифрових стратегій, які допоможуть уникнути пасток технологічних корпорацій. Тож читайте матеріал та діліться своїми варіантами втечі з Facebook, TikTok і X у коментарях.
Спільне
Політики погано регулюють, а технологічні олігархи експлуатують соціальні медіа-платформи. Але є альтернатива
Чи можливий інший інтернет, де домінують не капітал і цензура, а солідарність і демократія?
Майдан був місцем величезної самоорганізації суспільства. Серед тих, хто приймав в ньому участь, хто ідеологічно був близький до самого серця майдану, та хто героїчно поклав життя під час цієї революції, були анархісти.
Пропоную до ознайомлення!
Пропоную до ознайомлення!
Forwarded from Низовина
👤Сергій — це український політолог і журналіст, учасник обох українських революцій, який загинув 20 лютого 2014 від пострілу снайпера на Майдані у дні важких боїв.
✍️ Перед його загибеллю український інфопростір побачив есе Сергія, в якому він описав власне бачення демократичного і лібертарного шляху розвитку Майдану. Воно полягає в розвоєві народом власної суб'єктності через створення організацій, спілок і груп на засадах всебічної самоорганізації, яка мала би привести до формування органів низової демократії по всій Україні.
👉Дізнатися більше про Сергія Кемського можна на його профілі у проекті «Меморіал».
Ми невеличкий колектив і вдячні будь-якій підтримці, тож якщо ти хочеш допомогти, див. за посиланням «Як підтримати проєкт?».
«Низовина» в Instagram
Syg.ma
Друкарня
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Прочитав книгу «Вільні і рівні»: як виглядало б справедливе суспільство?
Ця книжка представляє собою чудовий маніфест егалітарної політики — «Ви моделюєте суспільство, але не знаєте, ким ви будете в ньому — багатим чи бідним, чоловіком чи жінкою, геєм чи гетеросексуальним. Як би ви хотіли, щоб це суспільство виглядало? Це революційний мисленнєвий експеримент, запропонований найбільш відомим політичним філософом двадцятого століття Джоном Ролзом»
В книжці автор розбирає простою мовою політичну теорію Ролза (часто цитованого на цьому каналі), його основні концепції, і практичну реалізацію — які реалістичні реформи ми можемо проводити, щоб приблизити справді економічно, політично і соціально демократичне суспільство? Яке плюральне і інклюзивне бачення ми можемо створити в період реакції і атак на «політику ідентичності»?
Дуже цікава, і невелика робота, яку всім рекомендую
Ця книжка представляє собою чудовий маніфест егалітарної політики — «Ви моделюєте суспільство, але не знаєте, ким ви будете в ньому — багатим чи бідним, чоловіком чи жінкою, геєм чи гетеросексуальним. Як би ви хотіли, щоб це суспільство виглядало? Це революційний мисленнєвий експеримент, запропонований найбільш відомим політичним філософом двадцятого століття Джоном Ролзом»
В книжці автор розбирає простою мовою політичну теорію Ролза (часто цитованого на цьому каналі), його основні концепції, і практичну реалізацію — які реалістичні реформи ми можемо проводити, щоб приблизити справді економічно, політично і соціально демократичне суспільство? Яке плюральне і інклюзивне бачення ми можемо створити в період реакції і атак на «політику ідентичності»?
Дуже цікава, і невелика робота, яку всім рекомендую