На відміну від Орбана і Фіцо, які ще можуть маневрувати між Брюсселем, Москвою і Вашингтоном; на відміну від країн Центральної Азії, які можуть балансувати між Москвою і Пекіном, Путіну нема де маневрувати, нема між ким балансувати. Гра у багатополярний світ закінчилася для росії глухим кутом.
Як і передбачалося ще у 2022, на арену виходить гравець, в руках якого всі карти.
Стратегічна мета Китаю -- світове домінування, замасковане під назвою "Спільнота спільної долі людства". Ця ідея, яка є офіційною зовнішньополітичною доктриною Китаю, ґрунтується на розумінні, що світ стоїть перед глобальними викликами, які неможливо розв'язати поодинці, тож краще з ними впоратися спільно під керівництвом старшого брата, найсильнішого й наймудрішого. Хто цей старший брат, здогадайтеся.
(Загалом китайський погляд на світ полягає в тому, що Китай завжди був провідною цивілізацією людства, але його принизливо зігнали з цієї позиції в останні 200 років, й ось тепер він повертається на своє законне місце. Це не відповідає дійсності: Китай був провідною цивілізацією протягом 1200 років, умовно з 550 до 1750, але решту часу протягом більш-менш дослідженої 15-тисячолітньої історії людства він пас задніх.)
Якою є стратегія Китаю щодо російсько-української війни?
Чи потрібна Китаю перемога росії? Ні, не потрібна, бо це означатиме посилення росії, набуття нею більшого статусу, а також закріплення в міжнародній практиці права сильних змінювати кордони слабких. Це Китаю не потрібно.
Чи потрібна Китаю поразка росії? Ні, бо це означає посилення західного світу, частиною якого безумовно є Україна. Російська поразка також означає ймовірний розпад росії, після чого різні її частини намагатимуться дистанціюватися від Китаю (тюркські та монгольські народи його бояться й ненавидять), хоча якісь інші частини радо падатимуть в китайські обійми.
То, може, Китаю потрібно безкінечне продовження війни? Ні, бо це збільшує ризики на тлі негативної економічної динаміки.
То який же варіант є найкращим для Китаю? А той, що маємо зараз. Війна продовжується, але ніхто не перемагає. Війна продовжується, але ресурси для ведення війни вичерпуються. А водночас всі бояться ескалації, і це штовхає слабких в обійми Китаю, а сильних примушує робити помилки. В інтересах Китаю росія слабка, але агресивна; цілісна, але цілковито залежна; війна безкінечна, але не гаряча; можливість керувати невизначеністю й позбавити інших такої можливості; можливість використовувати росію як таран, але залишатися за лаштунками, збираючи здобич.
З цієї точки зору, для Китаю все складається якомога краще.
1. Росія не здатна перемогти.
2. Росія не здатна зупинитися й буде продовжувати.
3. Китай не вступає у війну явно, але без нього росія не може продовжувати. Китай може гнучко керувати інтенсивністю подій.
4. Росія не має маневру, не може балансувати між Китаєм і кимось іншим.
5. Російські союзники, васали й сателіти переходять до Китаю всі разом.
6. США програють цей раунд начисто. Європа розгублена.
7. Весь світ розуміє, з ким тут треба домовлятися.
Ключові китайські проблеми:
-- сповільнення економіки, зростання безробіття,
-- значна залежність від експорту,
-- пастка середнього доходу: зарплати зростають, тепер це не дешева майстерня,
-- старіння населення, зупинка демографічного зростання,
-- сильний дисбаланс між чоловіками і жінками,
-- постійна потреба в дешевих ресурсах.
Тож китайська стратегія щодо росії поєднуватиме:
-- поступове отримання контролю над російськими ресурсами: реальний контроль без політичної відповідальності, що можна забезпечити через китайські компанії та спільні проєкти,
-- демографічне проникнення в російські регіони,
-- безпосередній політичний контроль над окремими регіонами без вторгнення, шляхом концесій тощо.
Як тоді виглядає український інтерес? В наших інтересах щоб росія розвалилася й не могла служити китайським інструментом, але щоб це сталося акуратно й не хаотично, до того, як Китай візьме все під контроль.
Валерій Пекар
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Берлін як дзеркало російської неповноцінності
Чому москалі так нав’язливо ненавидять Берлін? Чому не Відень, не Париж, не Лондон — а саме Берлін лишається для них постійною мішенню образ, підозр, антизахідної істерії?
І відповідь на це не в історії жертв, не в “перемозі над фашизмом”. Відповідь — у їхньому приниженому комплексі ефективності.
Бо саме Вермахт показав їм правду: менше людей, менше ресурсів, але краща дисципліна, логістика, стратегія. Коротко — вища якість війни.
Так, срср стали переможцями у тій війні, але не стали прикладом. Навпаки — саме Вермахт сьогодні вивчають у військових академіях світу. Не за ідеологію. А за оперативне мислення.
Світ читає геніального Гудеріана, а не кривавого Жукова. Світ вивчає “бліцкриг”, а не “план Багратіон”.
І це для них — нестерпно. Їх дратує не ворог, а власна тінь. Бо в глибині душі кацап відчуває:
“Ми поклали мільйони — але нас не поважають. Ми перемогли — але не стали зразком.”
Берлін нагадує їм про те, що “перемога” — це ще не повага. І тим більше — не велич.
Переможені, яких вивчають. Переможці, яких забувають.
Вермахт програв — але залишив інтелектуальний слід. срср виграв — але залишив травму, міф і пісню про “дєнь пабєди”.
І тому Берлін для них — це дзеркало. А в дзеркалі — не слава. А комплекс.
Не забувай: той, хто горланить про перемогу, найчастіше — той, хто не може визнати власну поразку у гідності.
✠ Рибачок
Чому москалі так нав’язливо ненавидять Берлін? Чому не Відень, не Париж, не Лондон — а саме Берлін лишається для них постійною мішенню образ, підозр, антизахідної істерії?
І відповідь на це не в історії жертв, не в “перемозі над фашизмом”. Відповідь — у їхньому приниженому комплексі ефективності.
Бо саме Вермахт показав їм правду: менше людей, менше ресурсів, але краща дисципліна, логістика, стратегія. Коротко — вища якість війни.
Так, срср стали переможцями у тій війні, але не стали прикладом. Навпаки — саме Вермахт сьогодні вивчають у військових академіях світу. Не за ідеологію. А за оперативне мислення.
Світ читає геніального Гудеріана, а не кривавого Жукова. Світ вивчає “бліцкриг”, а не “план Багратіон”.
І це для них — нестерпно. Їх дратує не ворог, а власна тінь. Бо в глибині душі кацап відчуває:
“Ми поклали мільйони — але нас не поважають. Ми перемогли — але не стали зразком.”
Берлін нагадує їм про те, що “перемога” — це ще не повага. І тим більше — не велич.
Переможені, яких вивчають. Переможці, яких забувають.
Вермахт програв — але залишив інтелектуальний слід. срср виграв — але залишив травму, міф і пісню про “дєнь пабєди”.
І тому Берлін для них — це дзеркало. А в дзеркалі — не слава. А комплекс.
Не забувай: той, хто горланить про перемогу, найчастіше — той, хто не може визнати власну поразку у гідності.
✠ Рибачок
«Щоб люди пішли за тобою, вони мають бачити, що ти пройшов свій шлях», — командир Третього армійського корпусу Андрій Білецький.
Про принципи управління, найкращу артилерію, як утримують 50 кілометрів фронту, операції в Мощуні, Кліщіївці та Авдіївську кампанію — дивіться у великому інтерв’ю Андрія Білецького.
Також — про роль технологічного прогресу і електронні системи управління боєм, скільки коштує війна на місяць та як Третя штурмова проявила себе в кризових ситуаціях.
Як Трійці вдається утримувати першість в рейтингу уражених цілей, про абсолютний рекорд зі знищення ворога за день, ціну брехні на війні, пріоритетні напрямки у розвитку корпусу та перспективу укладення миру.
Дивіться вже на YouTube-каналі «Бутусов Плюс».
Про принципи управління, найкращу артилерію, як утримують 50 кілометрів фронту, операції в Мощуні, Кліщіївці та Авдіївську кампанію — дивіться у великому інтерв’ю Андрія Білецького.
Також — про роль технологічного прогресу і електронні системи управління боєм, скільки коштує війна на місяць та як Третя штурмова проявила себе в кризових ситуаціях.
Як Трійці вдається утримувати першість в рейтингу уражених цілей, про абсолютний рекорд зі знищення ворога за день, ціну брехні на війні, пріоритетні напрямки у розвитку корпусу та перспективу укладення миру.
Дивіться вже на YouTube-каналі «Бутусов Плюс».
YouTube
ДОКТРИНА БІЛЕЦЬКОГО. "100 ЗАГИБЛИХ БІЙЦІВ - ЦЕ 1,5 МЛРД ГРН. 2 МЛРД $ - ЗАКРИТИ ВЕСЬ ФРОНТ."
00:00 Шлях Андрія Білецького
02:56 Про лідерство
07:31 Найбільша гордість Андрія Білецького
10:37 "Бригада - пожежна команда ОТУ"
12:05 Доктрина Андрія Білецького
21:27 "100 ЗАГИБЛИХ БІЙЦІВ - ЦЕ 1,5 МЛРД ГРН. 2 МЛРД $ - ЗАКРИТИ ВЕСЬ ФРОНТ."
29:03 "За 3 місяці…
02:56 Про лідерство
07:31 Найбільша гордість Андрія Білецького
10:37 "Бригада - пожежна команда ОТУ"
12:05 Доктрина Андрія Білецького
21:27 "100 ЗАГИБЛИХ БІЙЦІВ - ЦЕ 1,5 МЛРД ГРН. 2 МЛРД $ - ЗАКРИТИ ВЕСЬ ФРОНТ."
29:03 "За 3 місяці…
Інженерно-фортифікаційні споруди Франції у підготовці до Другої світової війни
Спочатку зведенням укріплень займалась спеціальна Комісія з організації укріплених регіонів, що складалась з 4 генералів - від артилерії, піхоти, інженерів і Генштабу.
Також комісія CORF (Commission d'Organisation des Régions Fortifiées) мала своїх представників "на місцях".
Комісія мала повну автономність від військового командування на місцях. Тільки вона вирішувала - де, що і як будувати. Далі, коли приватні підрядники починали роботу, функціонал переходив до місцевих "філіалів" комісії.
Саме по такій схемі зводились найсильніші ділянки ліній оборони.
Комісія розглядала і продовження робіт для захисту півночі країни, але нестача бабла + недовольство генералітету зробили справу.
CORF було скасовано, а діло побудови ІФС передали військовим округам на місцях. Мовляв, хай тепер будують самі, у них є плани і стандарти.
Тож, з 1935 року починається період тотальної вакханалії. Кожен генерал стає варлордом і починає створювати свої власні проекти ІФС та їх оснащення.
Про якусь стандартизацію рівня бронювання, наприклад, можна було забути.
Кожен генерал вигадував якісь свої елементи, які вели до додаткових проблем і витрат, до того ж не було єдиної системи, в результаті кожен округ фактично сам "вигадував велосипед".
Центральні директиви були, але "загальні", наприклад було заборонено робити фронтальні амбразури.
Загалом, ця тотальна дурка з унікальними проектами у кожному окрузі тривала до 1937 року. На той час сталось багато цікавого - ремілітаризація Рейнської області і заява Бельгії про нейтралітет.
Французи почали щось розуміти, і міняти підходи. Поступово починають створювати єдині плани укріплень і "спускати" їх вниз, для будівництва військовими інженерами. Але остаточно до якогось єдиного рекомендованого стандарту прийшли аж у 1939, коли було вже дуже пізно.
Вже по суті після вступу у війну починають будувати укріплення за двома стандартами - "легкі" і "важкі", згідно центральних рекомендацій.
Але багато з них залишились недоробленими - не встановлено вентиляцію чи додаткове бронювання чи не замасковано, бо часу вже не було.
Фактично, від стратегічного бачення перейшли до індивідуального, і нічого хорошого з цього не вийшло. Безкінечні зміни проектів, відповідно - затягування, зайві витрати, втрачений час.
Саме тому Франція і підійшла до травня 1940 року з тими проблемами в обороні, які мала".
Частково взято з
Twitter "CorvusFrugilegus"
Спочатку зведенням укріплень займалась спеціальна Комісія з організації укріплених регіонів, що складалась з 4 генералів - від артилерії, піхоти, інженерів і Генштабу.
Також комісія CORF (Commission d'Organisation des Régions Fortifiées) мала своїх представників "на місцях".
Комісія мала повну автономність від військового командування на місцях. Тільки вона вирішувала - де, що і як будувати. Далі, коли приватні підрядники починали роботу, функціонал переходив до місцевих "філіалів" комісії.
Саме по такій схемі зводились найсильніші ділянки ліній оборони.
Комісія розглядала і продовження робіт для захисту півночі країни, але нестача бабла + недовольство генералітету зробили справу.
CORF було скасовано, а діло побудови ІФС передали військовим округам на місцях. Мовляв, хай тепер будують самі, у них є плани і стандарти.
Тож, з 1935 року починається період тотальної вакханалії. Кожен генерал стає варлордом і починає створювати свої власні проекти ІФС та їх оснащення.
Про якусь стандартизацію рівня бронювання, наприклад, можна було забути.
Кожен генерал вигадував якісь свої елементи, які вели до додаткових проблем і витрат, до того ж не було єдиної системи, в результаті кожен округ фактично сам "вигадував велосипед".
Центральні директиви були, але "загальні", наприклад було заборонено робити фронтальні амбразури.
Загалом, ця тотальна дурка з унікальними проектами у кожному окрузі тривала до 1937 року. На той час сталось багато цікавого - ремілітаризація Рейнської області і заява Бельгії про нейтралітет.
Французи почали щось розуміти, і міняти підходи. Поступово починають створювати єдині плани укріплень і "спускати" їх вниз, для будівництва військовими інженерами. Але остаточно до якогось єдиного рекомендованого стандарту прийшли аж у 1939, коли було вже дуже пізно.
Вже по суті після вступу у війну починають будувати укріплення за двома стандартами - "легкі" і "важкі", згідно центральних рекомендацій.
Але багато з них залишились недоробленими - не встановлено вентиляцію чи додаткове бронювання чи не замасковано, бо часу вже не було.
Фактично, від стратегічного бачення перейшли до індивідуального, і нічого хорошого з цього не вийшло. Безкінечні зміни проектів, відповідно - затягування, зайві витрати, втрачений час.
Саме тому Франція і підійшла до травня 1940 року з тими проблемами в обороні, які мала".
Частково взято з
Twitter "CorvusFrugilegus"
Друзі, сьогодні Україна відзначає День Родини та День Вишиванки!
Вишивана сорочка - це потужний енергетичний маяк, що закодований нашими предками як послання до нащадків крізь пітьму століть.
Я застав в своєму рідному краю ті часи, коли на людину у вишиванці дивились з подивом та злобою, а на українську мову реагували з ненавистю і називали "бендера".
Тоді, одягаючи вишивану сорочку, я одразу переходив у протистояння з ватними проросійськими потворами. Сьогодні-ж одягти вишиванку замало. Треба ще діями довести, що за своє право бути вільним, бути українцем - треба воювати, і знищувати ворогів.
Тож коли вдягаєте вишиванку памʼятайте: хтось натомість вдягає камуфляж та броню.
Родина – одна з основних наших цінностей сьогодні. Під час війни цінність родини зростає кратно, проте так само зростає і крихкість сімей воїнів.
Без перебільшення скажу: ми можемо повноцінно перемогти ворога не лише звільнивши нашу землю. Ми маємо першочерговим завданням зберегти нашу Nацію!
Я впевнений: ми в силах вибороти, відстояти, збудувати Велику Україну заради майбутнього українських дітей!
🇺🇦Зі святами, друзі!
(фото 2021 року, Павлоград)
Вишивана сорочка - це потужний енергетичний маяк, що закодований нашими предками як послання до нащадків крізь пітьму століть.
Я застав в своєму рідному краю ті часи, коли на людину у вишиванці дивились з подивом та злобою, а на українську мову реагували з ненавистю і називали "бендера".
Тоді, одягаючи вишивану сорочку, я одразу переходив у протистояння з ватними проросійськими потворами. Сьогодні-ж одягти вишиванку замало. Треба ще діями довести, що за своє право бути вільним, бути українцем - треба воювати, і знищувати ворогів.
Тож коли вдягаєте вишиванку памʼятайте: хтось натомість вдягає камуфляж та броню.
Родина – одна з основних наших цінностей сьогодні. Під час війни цінність родини зростає кратно, проте так само зростає і крихкість сімей воїнів.
Без перебільшення скажу: ми можемо повноцінно перемогти ворога не лише звільнивши нашу землю. Ми маємо першочерговим завданням зберегти нашу Nацію!
Я впевнений: ми в силах вибороти, відстояти, збудувати Велику Україну заради майбутнього українських дітей!
🇺🇦Зі святами, друзі!
(фото 2021 року, Павлоград)
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Відео, що «підірвало мережу»: як знешкоджують нерозірвані КАБи бійці Трійки.
Щодня п*дари запускають КАБи по наших позиціях. Деякі з них не детонують і залишаються лежати в полі.
Щоб знешкодити смертельну небезпеку, бійці-сапери Взводу інженерної розвідки Групи інженерного забезпечення Третьої штурмової знаходять нерозірвані КАБи та знищують їх за допомогою тротилу.
Дивися філігранну роботу саперів, які щодня ризикують життям заради очищення нашої землі від ворожих бомб. Нове відео — вже на нашому YouTube-каналі.
Підпишися, щоб першим бачити найцікавіше!
Щодня п*дари запускають КАБи по наших позиціях. Деякі з них не детонують і залишаються лежати в полі.
Щоб знешкодити смертельну небезпеку, бійці-сапери Взводу інженерної розвідки Групи інженерного забезпечення Третьої штурмової знаходять нерозірвані КАБи та знищують їх за допомогою тротилу.
Дивися філігранну роботу саперів, які щодня ризикують життям заради очищення нашої землі від ворожих бомб. Нове відео — вже на нашому YouTube-каналі.
Підпишися, щоб першим бачити найцікавіше!
Forwarded from Nord Storm
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
🕯️Вічна памʼять другу Латвійцю…
Ікси, Малиш, Латвієць… основа старого NordStorm тепер тримають небо 🌌
Ікси, Малиш, Латвієць… основа старого NordStorm тепер тримають небо 🌌
Коли буде якийсь системний рух по захисту доріг у прифронтових районах антидроновими сітками?!
Підори зараз зашивають цілі траси. Натомість у наших прифронтових містах спокійно літають дрони ворога, і їм нічого не заважає в***бувати як військові, так і цивільні авто. Щодня це загиблі і поранені, навіть не на ЛБЗ!
Цих жертв можна уникнути, якщо ухвалити відповідні рішення. В першу чергу, у вигляді обовʼязкової статті видатків місцевих бюджетів. Але деяким краще, по ходу, закупити скляні зупинки…
@MaksymZhorin 👊🏻
Підори зараз зашивають цілі траси. Натомість у наших прифронтових містах спокійно літають дрони ворога, і їм нічого не заважає в***бувати як військові, так і цивільні авто. Щодня це загиблі і поранені, навіть не на ЛБЗ!
Цих жертв можна уникнути, якщо ухвалити відповідні рішення. В першу чергу, у вигляді обовʼязкової статті видатків місцевих бюджетів. Але деяким краще, по ходу, закупити скляні зупинки…
@MaksymZhorin 👊🏻