Недавно отримали цікавий приклад, як часом гальмує інформація про стан справ у тих чи інших космічних проєктах. Тобто публікація з'являється, її тривалий час не помічають, потім її починають потрохи розповсюджувати - але вона все одно опиняється поза полем зору.
Зараз мова йде про проєкт навколомісячної орбітальної станції Lunar Gateway, який зараз опинився під чималим знаком питання. Останнім часом постійно циркулюють чутки, що найближчим часом у США на всю місячну програму Artemis чекають радикальні зміни - навіть з'являються заяви, що проєкт навколомісячної станції просто скасують і зосередяться виключно на програмах якомога швидшої висадки людей на Місяць.
А поки що тривають праці над двома базовими модулями Lunar Gateway - Power and Propulsion Element (PPE) i Habitation and Logistics Outpost (HALO). Точні терміни їх запуску досі невідомі - торік міркували про запуск обох модулів на SpaceX Falcon Heavy у 2027 році, то зараз можливе пересунення цих термінів уже на 2028 рік.
Якраз на початку січня 2025 року портал European Spaceflight звернув увагу, що компанія Airbus Defence and Space ще в середині грудня (точніше, 16 грудна 2024 року на офіційному сайті) оголосила про передачу двох блоків електричної підсистеми для майбутнього модуля HALO. Це обладнання отримає Northrop Grumman, який працює над підготовкою й обладнанням модуля HALO.
Мова про підсистему керування та розподілу електроенергії (Power Management and Distribution Subsystem, чи PMAD). Як повідомили в Airbus Defence and Space, це два перших блоки зі замовлення - вони вже пройшли серію випробувань на заводі, після чого Northrop Grumman проведе з ними серію тестових монтувань на HALO. Після цього ці два блоки будуть змонтовані на наземній копії модуля HALO, яка в майбутньому буде використовуватися для операцій підтримки програми Lunar Gateway.
Image Credits: NASA, Airbus Defence and Space
Зараз мова йде про проєкт навколомісячної орбітальної станції Lunar Gateway, який зараз опинився під чималим знаком питання. Останнім часом постійно циркулюють чутки, що найближчим часом у США на всю місячну програму Artemis чекають радикальні зміни - навіть з'являються заяви, що проєкт навколомісячної станції просто скасують і зосередяться виключно на програмах якомога швидшої висадки людей на Місяць.
А поки що тривають праці над двома базовими модулями Lunar Gateway - Power and Propulsion Element (PPE) i Habitation and Logistics Outpost (HALO). Точні терміни їх запуску досі невідомі - торік міркували про запуск обох модулів на SpaceX Falcon Heavy у 2027 році, то зараз можливе пересунення цих термінів уже на 2028 рік.
Якраз на початку січня 2025 року портал European Spaceflight звернув увагу, що компанія Airbus Defence and Space ще в середині грудня (точніше, 16 грудна 2024 року на офіційному сайті) оголосила про передачу двох блоків електричної підсистеми для майбутнього модуля HALO. Це обладнання отримає Northrop Grumman, який працює над підготовкою й обладнанням модуля HALO.
Мова про підсистему керування та розподілу електроенергії (Power Management and Distribution Subsystem, чи PMAD). Як повідомили в Airbus Defence and Space, це два перших блоки зі замовлення - вони вже пройшли серію випробувань на заводі, після чого Northrop Grumman проведе з ними серію тестових монтувань на HALO. Після цього ці два блоки будуть змонтовані на наземній копії модуля HALO, яка в майбутньому буде використовуватися для операцій підтримки програми Lunar Gateway.
Image Credits: NASA, Airbus Defence and Space
З Нового року майже цілий місяць орбітальні запуски здійснювали тільки США та Китай. Але сьогодні вночі географія запусків у 2025 році нарешті розширилася - 29 січня о 00:53 UTC (о 02:53 за київським часом) в індійському Satish Dhawan Space Centre був здійснений запуск ракети-носія GSLV Mark II з супутником NVS-02 (IRNSS-1K).
Цей космічний апарат масою 2250 кг був виведений на геосинхронну орбіту, де буде стане одним з супутників індійської навігаційної системи NavIC (Navigation with Indian Constellation). Повна офіційна назва цієї системи Indian Regional Navigation Satellite System (або IRNSS).
Індія почала розгортання власної регіональної навігаційної системи у 2013 році - сьогоднішній запуск став одинадцятим у рамках цієї програми. У штатному режимі поки що працюють чотири апарати, запущені в 2014 (IRNSS-1B), 2016 (IRNSS-1F), 2018 (IRNSS-1I) і 2023 (IRNSS-1J) роках - найближчим часом до них повинен долучитися якраз сьогоднішній IRNSS-1K. Ще п'ять апаратів через технічні проблеми працюють в обмеженому режимі або виведені з експлуатації. І один апарат (IRNSS-1H) був втрачений під час невдалого запуску в 2017 році.
Це був вже 17-й запуск ракет-носіїв сімейства GSLV (Geosynchronous Satellite Launch Vehicle), які використовуються з 2001 року. Крім того, це був 11-й запуск ракети-носія другого покоління, тобто GSLV Mark II. Загальна статистика - з 17 запусків 11 стали успішними, 2 були частково успішними, 4 завершилися невдачею. Окрема статистика для GSLV Mark II - з 11 запусків 9 стали успішними, 2 були невдалими.
Нагадаємо, що ISRO у 2025 році планує здійснити до десяти орбітальних запусків - у випадку реалізації такої програми цей показник повинен стати новим рекордом для Індії.
Image, Video Credits: ISRO
Цей космічний апарат масою 2250 кг був виведений на геосинхронну орбіту, де буде стане одним з супутників індійської навігаційної системи NavIC (Navigation with Indian Constellation). Повна офіційна назва цієї системи Indian Regional Navigation Satellite System (або IRNSS).
Індія почала розгортання власної регіональної навігаційної системи у 2013 році - сьогоднішній запуск став одинадцятим у рамках цієї програми. У штатному режимі поки що працюють чотири апарати, запущені в 2014 (IRNSS-1B), 2016 (IRNSS-1F), 2018 (IRNSS-1I) і 2023 (IRNSS-1J) роках - найближчим часом до них повинен долучитися якраз сьогоднішній IRNSS-1K. Ще п'ять апаратів через технічні проблеми працюють в обмеженому режимі або виведені з експлуатації. І один апарат (IRNSS-1H) був втрачений під час невдалого запуску в 2017 році.
Це був вже 17-й запуск ракет-носіїв сімейства GSLV (Geosynchronous Satellite Launch Vehicle), які використовуються з 2001 року. Крім того, це був 11-й запуск ракети-носія другого покоління, тобто GSLV Mark II. Загальна статистика - з 17 запусків 11 стали успішними, 2 були частково успішними, 4 завершилися невдачею. Окрема статистика для GSLV Mark II - з 11 запусків 9 стали успішними, 2 були невдалими.
Нагадаємо, що ISRO у 2025 році планує здійснити до десяти орбітальних запусків - у випадку реалізації такої програми цей показник повинен стати новим рекордом для Індії.
Image, Video Credits: ISRO
У SpaceX вже відпрацювали свою січневу програму запусків - вчора, 30 січня о 01:34 UTC (03:34 за київським часом) був здійснений запуск Falcon 9 Block 5 з новим іспанським телекомунікаційним супутником Spainsat NG I.
Це апарат нового покоління з програми Spainsat NG, яка в першу чергу призначена для уряду Іспанії та військових. В іспанських джерелах можна побачити інформацію, що супутники цієї програми матимуть захист від перешкод і зможуть точно визначати геолокацію джерела перешкод. Є навіть припущення, що ці апарати можуть мати певний захист від висотних ядерних вибухів.
На початку в програмі Spainsat NG заплановані запуски двох апаратів - Spainsat NG I (запущений 30 січня 2025 року, повинен замінити на геостаціонарній орбіті старий супутник XTAR-EUR, який працював там з 2005 року) і Spainsat NG II (попередня дата запуску червень 2025 року).
Щоб відправити Spainsat NG I масою 6100 кг на геосинхронну перехідну орбіту, довелося використати перший ступінь Falcon 9 Block 5 у "витратному" режимі, тобто без повернення на Землю. Таким чином, для блоку з серійним номером B1073 цей запуск став 21-м і останнім. До речі, цей ступінь протягом січня встигли використати двічі - спочатку 4 січня для запуску апарату Thuraya 4-NGS, потім 30 січня для Spainsat NG I (інтервал між запусками склав 26 днів).
Image, Video Credits: SpaceX, Airbus SAS
Це апарат нового покоління з програми Spainsat NG, яка в першу чергу призначена для уряду Іспанії та військових. В іспанських джерелах можна побачити інформацію, що супутники цієї програми матимуть захист від перешкод і зможуть точно визначати геолокацію джерела перешкод. Є навіть припущення, що ці апарати можуть мати певний захист від висотних ядерних вибухів.
На початку в програмі Spainsat NG заплановані запуски двох апаратів - Spainsat NG I (запущений 30 січня 2025 року, повинен замінити на геостаціонарній орбіті старий супутник XTAR-EUR, який працював там з 2005 року) і Spainsat NG II (попередня дата запуску червень 2025 року).
Щоб відправити Spainsat NG I масою 6100 кг на геосинхронну перехідну орбіту, довелося використати перший ступінь Falcon 9 Block 5 у "витратному" режимі, тобто без повернення на Землю. Таким чином, для блоку з серійним номером B1073 цей запуск став 21-м і останнім. До речі, цей ступінь протягом січня встигли використати двічі - спочатку 4 січня для запуску апарату Thuraya 4-NGS, потім 30 січня для Spainsat NG I (інтервал між запусками склав 26 днів).
Image, Video Credits: SpaceX, Airbus SAS
Статистика за січень 2025 року
Починаємо черговий цикл традиційної щомісячної статистики космічних запусків - тепер уже за 2025 рік.
Після бурхливої активності наприкінці 2024 року (по 30 запусків у листопаді та грудні) січень 2025 року виглядав відносно спокійним - у світі були здійснені 22 запуски, з них 21 успішний.
1️⃣ 🇺🇸 США - 15 (14 успішних, 1 невдача)
2️⃣ 🇨🇳 Китай - 6 (6 успішних)
3️⃣ 🇮🇳 Індія - 1 (1 успішний)
Як завжди, впевнено лідирують США, які протягом місяця здійснили 15 запусків - вдвічі більше, ніж решта світу. Головним "локомотивом" залишається SpaceX, яка здійснила 14 запусків - 13 на Falcon 9 Block 5 плюс 1 випробувальний політ Starship (завершився невдачею).
Однією з центральних подій січня став перший запуск новітньої ракети-носія Blue Origin New Glenn.
Video Credits: Blue Origin
Починаємо черговий цикл традиційної щомісячної статистики космічних запусків - тепер уже за 2025 рік.
Після бурхливої активності наприкінці 2024 року (по 30 запусків у листопаді та грудні) січень 2025 року виглядав відносно спокійним - у світі були здійснені 22 запуски, з них 21 успішний.
1️⃣ 🇺🇸 США - 15 (14 успішних, 1 невдача)
2️⃣ 🇨🇳 Китай - 6 (6 успішних)
3️⃣ 🇮🇳 Індія - 1 (1 успішний)
Як завжди, впевнено лідирують США, які протягом місяця здійснили 15 запусків - вдвічі більше, ніж решта світу. Головним "локомотивом" залишається SpaceX, яка здійснила 14 запусків - 13 на Falcon 9 Block 5 плюс 1 випробувальний політ Starship (завершився невдачею).
Однією з центральних подій січня став перший запуск новітньої ракети-носія Blue Origin New Glenn.
Video Credits: Blue Origin
Японія сьогодні відкрила свій сезон запусків у 2025 році. 2 лютого о 08:30 UTC (о 10:30 за київським часом) у Tanegashima Space Center був здійснений запуск ракети-носія H3 з супутником QZS-6/SÃCHI (або Michibiki-6).
Ця подія стала своєрідним невеликим ювілеєм - адже це був п'ятий запуск нової ракети-носія H3 (перший був здійснений 3 березня 2023 року). З цих п'яти запусків чотири стали успішними - невдалим був перший, що свого часу спричинило до майже річної перерви в експлуатації ракети-носія нового покоління. Але після цього протягом року (з 17 лютого 2024 року по 2 лютого 2025 року) були здійснені вже чотири запуски H3.
Поки що у всіх випадках здійснювалися запуски ракети-носія в базовій конфігурації H3-22S - з двома воднево-кисневими двигунами LE-9 на першому ступеню (перша цифра 2), з двома твердопаливними прискорювачами SRB-3 (друга цифра 2), з коротким обтічником (літера S, чи Short). Попередні плани на 2025 рік передбачають можливість використання H3 і в інших конфігураціях.
Супутник QZS-6 стане новим елементом Quasi-Zenith Satellite System (QZSS), або Michibiki - японської регіональної супутникової навігаційної системи, яку почали розгортати з 2017 року. Ця система фактично є подвійною - працює як автономна система навігації плюс доповнює американську GPS. Тому й зазначено, що сьогоднішній запуск здійснений в інтересах уряду Японії та US Space Force.
Японія зараз активно працює над створенням власної автономної навігаційної системи (хоч і сумісною з GPS). Початкова конфігурація Michibiki передбачала створення системи з чотирьох космічних апаратів, які доповнювали GPS (цієї мети досягли наприкінці 2021 року). Цього року її планують розширити до семи супутників - сьогоднішній апарат QZS-6 стане п'ятим у системі, протягом року очікується запуск ще двох апаратів (QZS-5 і QZS-7). Поточна концепція Michibiki передбачає розширення системи до 11 супутників.
Photo Credits: JAXA
Ця подія стала своєрідним невеликим ювілеєм - адже це був п'ятий запуск нової ракети-носія H3 (перший був здійснений 3 березня 2023 року). З цих п'яти запусків чотири стали успішними - невдалим був перший, що свого часу спричинило до майже річної перерви в експлуатації ракети-носія нового покоління. Але після цього протягом року (з 17 лютого 2024 року по 2 лютого 2025 року) були здійснені вже чотири запуски H3.
Поки що у всіх випадках здійснювалися запуски ракети-носія в базовій конфігурації H3-22S - з двома воднево-кисневими двигунами LE-9 на першому ступеню (перша цифра 2), з двома твердопаливними прискорювачами SRB-3 (друга цифра 2), з коротким обтічником (літера S, чи Short). Попередні плани на 2025 рік передбачають можливість використання H3 і в інших конфігураціях.
Супутник QZS-6 стане новим елементом Quasi-Zenith Satellite System (QZSS), або Michibiki - японської регіональної супутникової навігаційної системи, яку почали розгортати з 2017 року. Ця система фактично є подвійною - працює як автономна система навігації плюс доповнює американську GPS. Тому й зазначено, що сьогоднішній запуск здійснений в інтересах уряду Японії та US Space Force.
Японія зараз активно працює над створенням власної автономної навігаційної системи (хоч і сумісною з GPS). Початкова конфігурація Michibiki передбачала створення системи з чотирьох космічних апаратів, які доповнювали GPS (цієї мети досягли наприкінці 2021 року). Цього року її планують розширити до семи супутників - сьогоднішній апарат QZS-6 стане п'ятим у системі, протягом року очікується запуск ще двох апаратів (QZS-5 і QZS-7). Поточна концепція Michibiki передбачає розширення системи до 11 супутників.
Photo Credits: JAXA
За кілька днів після свого першого орбітального запуску в 2025 році (супутник навігаційної системи NavIC на ракеті-носії GSLV Mark II) в ISRO мусили визнати наявність серйозних проблем з цим космічним апаратом .
Як стало відомо, ракета-носій відпрацювала належним чином і вивела апарат на тимчасову геосинхронну перехідну орбіту (перигей 170 км, апогей 37500 км). Після цього були успішно розгорнуті сонячні батареї та почалося тестування бортового обладнання.
Але спроба подальших орбітальних маневрів (підйом орбіти з поступовим переведенням супутника на геостаціонарну орбіту) завершилася невдачею. Не вдалося запустити двигуни для подальшої корекції орбіти - не відкрилися клапани впуску окисника. Таким чином, апарат застряг на геосинхронній перехідній орбіті та не спроможний виконувати заплановані функції супутника навігаційної системи. Тепер індійці намагаються змінити алгоритм праці супутника, щоб він був у стані виконувати якісь функції на нинішній орбіті.
Ця історія з двигунами стала кепським сигналом для ISRO. Бо такий збій найближчим часом матиме відчутний вплив на інші космічні проєкти Індії, включаючи програму пілотованого космічного корабля Gaganyaan.
Цілком ймовірно, що ця пригода може призвести до відтермінування запуску NISAR, чи NASA-ISRO Synthetic Aperture Radar. Цей апарат є спільною розробкою NASA й ISRO, запуск планувався в березні на GSLV Mark II. Додаткова деталь - цей проблемний супутник NVS-02 (IRNSS-1K) створений на індійській платформі I-2K, апарат NISAR побудований на індійській же платформі I-3K (чи INSAT 3000). Цілком ймовірно, що найближчим часом запустять серію додаткових наземних тестувань апарату NISAR, що може вчергове відтермінувати його запуск.
Image Credits: ISRO
Як стало відомо, ракета-носій відпрацювала належним чином і вивела апарат на тимчасову геосинхронну перехідну орбіту (перигей 170 км, апогей 37500 км). Після цього були успішно розгорнуті сонячні батареї та почалося тестування бортового обладнання.
Але спроба подальших орбітальних маневрів (підйом орбіти з поступовим переведенням супутника на геостаціонарну орбіту) завершилася невдачею. Не вдалося запустити двигуни для подальшої корекції орбіти - не відкрилися клапани впуску окисника. Таким чином, апарат застряг на геосинхронній перехідній орбіті та не спроможний виконувати заплановані функції супутника навігаційної системи. Тепер індійці намагаються змінити алгоритм праці супутника, щоб він був у стані виконувати якісь функції на нинішній орбіті.
Ця історія з двигунами стала кепським сигналом для ISRO. Бо такий збій найближчим часом матиме відчутний вплив на інші космічні проєкти Індії, включаючи програму пілотованого космічного корабля Gaganyaan.
Цілком ймовірно, що ця пригода може призвести до відтермінування запуску NISAR, чи NASA-ISRO Synthetic Aperture Radar. Цей апарат є спільною розробкою NASA й ISRO, запуск планувався в березні на GSLV Mark II. Додаткова деталь - цей проблемний супутник NVS-02 (IRNSS-1K) створений на індійській платформі I-2K, апарат NISAR побудований на індійській же платформі I-3K (чи INSAT 3000). Цілком ймовірно, що найближчим часом запустять серію додаткових наземних тестувань апарату NISAR, що може вчергове відтермінувати його запуск.
Image Credits: ISRO
Минуло вже 20 днів після одночасного старту двох місячних місій - Blue Ghost M1 (з посадковим модулем Firefly Aerospace Blue Ghost) і Hakuto-R Mission 2 (з посадковим модулем і міні-ровером від японської компанії ispace Inc.).
В ispace Inc. поки що обмежуються короткими та нерегулярними повідомленнями - про здійснення корекції орбіти чи про перевірку бортового обладнання та наукової апаратури. Останнє повідомлення поки що датоване 22 січня - про те, що тайванський науковий прилад Deep Space Radiation Probe (DSRP) успішно збирає дані та передає телеметрію. До речі, це перший в історії науковий прилад, розроблений у Тайвані, який вийшов за межі звичних навколоземних орбіт.
Надалі очікується досягнення наступного етапу програми Hakuto-R Mission 2 - космічний апарат, який все ще перебуває на високоеліптичній навколоземній орбіті, повинен здійснити проліт повз Місяць (можливо, зі здійсненням гравітаційного маневру) та перейти на низьковитратну перехідну траєкторію. Проліт повз Місяць попередньо очікується за місяць після запуску апарату - тобто якраз в середині лютого.
Набагато більше новин "генерує" інша місія - компанія Firefly Aerospace періодично публікує повідомлення про перебіг своєї місії Blue Ghost M1. Апарат досі перебуває на навколоземній орбіті, але вже найближчими днями (орієнтовно 8-9 лютого) повинен здійснити основний маневр і перейти на траєкторію до Місяця - в цьому випадку подорож до супутника Землі повинна тривати приблизно чотири дні.
Вчора, 3 лютого в Firefly Aerospace оголосили, що вже здійснили дві корекції орбіти свого місячного апарату на навколоземній орбіті. При цьому завдяки максимально точній роботі двигунів відпала потреба в здійсненні третьої корекції орбіти - можна зосередитися на тому, щоб найкраще вивести апарат на траєкторію до Місяця.
Одночасно з цим Firefly Aerospace регулярно викладає різноманітні фото та відео, зроблені з борта апарату Blue Ghost під час його подорожі на навколоземній орбіті.
На першому мікро-відео - кадри Землі, зроблені апаратом Hakuto-R 25 січня 2025 року з відстані приблизно 10 тисяч км. Два наступних відео представлені Firefly Aerospace - американська компанія поки що "інформаційно" виграє в японців за ефективністю та ефектністю.
Video Credits: ispace Inc., Firefly Aerospace
В ispace Inc. поки що обмежуються короткими та нерегулярними повідомленнями - про здійснення корекції орбіти чи про перевірку бортового обладнання та наукової апаратури. Останнє повідомлення поки що датоване 22 січня - про те, що тайванський науковий прилад Deep Space Radiation Probe (DSRP) успішно збирає дані та передає телеметрію. До речі, це перший в історії науковий прилад, розроблений у Тайвані, який вийшов за межі звичних навколоземних орбіт.
Надалі очікується досягнення наступного етапу програми Hakuto-R Mission 2 - космічний апарат, який все ще перебуває на високоеліптичній навколоземній орбіті, повинен здійснити проліт повз Місяць (можливо, зі здійсненням гравітаційного маневру) та перейти на низьковитратну перехідну траєкторію. Проліт повз Місяць попередньо очікується за місяць після запуску апарату - тобто якраз в середині лютого.
Набагато більше новин "генерує" інша місія - компанія Firefly Aerospace періодично публікує повідомлення про перебіг своєї місії Blue Ghost M1. Апарат досі перебуває на навколоземній орбіті, але вже найближчими днями (орієнтовно 8-9 лютого) повинен здійснити основний маневр і перейти на траєкторію до Місяця - в цьому випадку подорож до супутника Землі повинна тривати приблизно чотири дні.
Вчора, 3 лютого в Firefly Aerospace оголосили, що вже здійснили дві корекції орбіти свого місячного апарату на навколоземній орбіті. При цьому завдяки максимально точній роботі двигунів відпала потреба в здійсненні третьої корекції орбіти - можна зосередитися на тому, щоб найкраще вивести апарат на траєкторію до Місяця.
Одночасно з цим Firefly Aerospace регулярно викладає різноманітні фото та відео, зроблені з борта апарату Blue Ghost під час його подорожі на навколоземній орбіті.
На першому мікро-відео - кадри Землі, зроблені апаратом Hakuto-R 25 січня 2025 року з відстані приблизно 10 тисяч км. Два наступних відео представлені Firefly Aerospace - американська компанія поки що "інформаційно" виграє в японців за ефективністю та ефектністю.
Video Credits: ispace Inc., Firefly Aerospace
В Європі поступово складають графіки подальших запусків нової ракети-носія Ariane 6, яка повинна хоча б частково повернути європейцям можливість незалежного доступу до космосу. Це має критично важливе значення на тлі постійного зростання напруги між США та Європою, що додатково ускладнюється не надто адекватною поведінкою Ілона Маска, чия компанія SpaceX фактично стала монополістом на ринку американських і міжнародних орбітальних запусків.
Кілька днів тому була оголошена попередня дата другого запуску Ariane 6 - очікується, що він відбудеться 26 лютого. Важливо, що це урядове замовлення в інтересах військових - запуск розвідувального супутника CSO-3. Цей апарат повинен стати третім у системі Composante Spatiale Optique, яка є одним з основних елементів військової космічної програми MUSIS (Multinational Space-based Imaging System).
І в Європі зацікавлені в тому, щоб виводити на орбіти такі спеціалізовані апарати власними силами, а не замовляти ці послуги в США та перебувати в залежності від примх тамтешнього уряду. Попередньо, в ESA прагнуть цього року здійснити до п'яти запусків Ariane 6. При цьому пріоритетними стануть саме урядові та військові замовлення - розвідувальні супутники, метеорологічні супутники, супутники навігаційної системи Galileo...
Image Credits: Arianespace
Кілька днів тому була оголошена попередня дата другого запуску Ariane 6 - очікується, що він відбудеться 26 лютого. Важливо, що це урядове замовлення в інтересах військових - запуск розвідувального супутника CSO-3. Цей апарат повинен стати третім у системі Composante Spatiale Optique, яка є одним з основних елементів військової космічної програми MUSIS (Multinational Space-based Imaging System).
І в Європі зацікавлені в тому, щоб виводити на орбіти такі спеціалізовані апарати власними силами, а не замовляти ці послуги в США та перебувати в залежності від примх тамтешнього уряду. Попередньо, в ESA прагнуть цього року здійснити до п'яти запусків Ariane 6. При цьому пріоритетними стануть саме урядові та військові замовлення - розвідувальні супутники, метеорологічні супутники, супутники навігаційної системи Galileo...
Image Credits: Arianespace
У Rocket Lab USA, Inc. зараз спостерігається досить активний період. По-перше, тривають праці над проєктом нової ракети-носія Neutron, перший запуск якої попередньо запланований вже у 2025 році. По-друге, компанія готується до відкриття свого сезону запусків у 2025 році - 8 лютого очікується запуск ракети-носія Electron на новозеландському Mahia Launch Complex (з черговою партією з п'яти невеликих супутників Kinéis).
Одночасно з тим Rocket Lab USA, Inc. поступово збільшує свій портфель замовлень на орбітальні запуски. Кільки днів тому з'явилося повідомлення, що компанія ще в липні 2024 року підписала угоду з японською компанією iQPS (чи Institute for Q-shu Pioneers of Space, Inc.) на чотири запуски, з них три вже у 2025 році, ще один у 2026 році.
Як відомо, компанія iQPS з грудня 2019 року поступово розгортає на орбіті невелике "сузір'я" SAR-супутників дистанційного спостереження за Землю (з радарами з синтезованою апертурою). Цікаво, що для Rocket Lab USA, Inc. це співпраця вже з другою японською компанією, яка займається створенням "сузір'я" SAR-супутників - раніше була угода на 16 запусків для Synspective (з них вже здійснені 6 запусків у 2020-2024 роках).
Є одна деталь, яка варта уваги - iQPS співпрацювала з різними компаніями та організаціями для запуску своїх супутників. Її апарати запускалися на таких ракетах-носіях, як індійська PSLV, американські SpaceX Falcon 9 i Rocket Lab Electron, японська Epsilon.
Плюс iQPS свого часу замовила запуск на ракеті-носії LauncherOne від Virgin Orbit, але після банкрутства цієї компанії змушена була скористатися послугами Rocket Lab USA, Inc. - 15 грудня 2023 року на Electron був здійснений запуск 100-кілограмового супутника QPS-SAR-5 (TSUKUYOMI-I). І ось тепер підписана угода на чотири запуски поспіль.
Загалом, складається враження, що для iQPS зараз більш привабливим є варіант цільового запуску супутників на визначені орбіти за допомогою ракети-носія Electron, ніж під час "оптових" запусків великої кількості супутників на Falcon 9 у рамках місій Transporter і Bandwagon (були запущені три апарати QPS-SAR в 2023-2024 роках).
Photo Credits: Rocket Lab USA, Inc.
Одночасно з тим Rocket Lab USA, Inc. поступово збільшує свій портфель замовлень на орбітальні запуски. Кільки днів тому з'явилося повідомлення, що компанія ще в липні 2024 року підписала угоду з японською компанією iQPS (чи Institute for Q-shu Pioneers of Space, Inc.) на чотири запуски, з них три вже у 2025 році, ще один у 2026 році.
Як відомо, компанія iQPS з грудня 2019 року поступово розгортає на орбіті невелике "сузір'я" SAR-супутників дистанційного спостереження за Землю (з радарами з синтезованою апертурою). Цікаво, що для Rocket Lab USA, Inc. це співпраця вже з другою японською компанією, яка займається створенням "сузір'я" SAR-супутників - раніше була угода на 16 запусків для Synspective (з них вже здійснені 6 запусків у 2020-2024 роках).
Є одна деталь, яка варта уваги - iQPS співпрацювала з різними компаніями та організаціями для запуску своїх супутників. Її апарати запускалися на таких ракетах-носіях, як індійська PSLV, американські SpaceX Falcon 9 i Rocket Lab Electron, японська Epsilon.
Плюс iQPS свого часу замовила запуск на ракеті-носії LauncherOne від Virgin Orbit, але після банкрутства цієї компанії змушена була скористатися послугами Rocket Lab USA, Inc. - 15 грудня 2023 року на Electron був здійснений запуск 100-кілограмового супутника QPS-SAR-5 (TSUKUYOMI-I). І ось тепер підписана угода на чотири запуски поспіль.
Загалом, складається враження, що для iQPS зараз більш привабливим є варіант цільового запуску супутників на визначені орбіти за допомогою ракети-носія Electron, ніж під час "оптових" запусків великої кількості супутників на Falcon 9 у рамках місій Transporter і Bandwagon (були запущені три апарати QPS-SAR в 2023-2024 роках).
Photo Credits: Rocket Lab USA, Inc.
Недавнє пожвавлення активності Індії в космосі (старт місії SpaDeX, чи Space Docking Experiment, потім запуск нового супутника навігаційної системи NavIC) змінився періодом "гальмування" та відчутних проблем.
Кілька днів тому індійці визнали, що зіткнулися з серйозними проблемами під час виведення навігаційного супутника NVS-02 на планову орбіту - через відмову основних маневрових двигунів апарату. Через це апарат "застряг" на орбіті з параметрами 170*37500 км - з таким перигеєм він цілком може поступово втрачати висоту та з часом згоріти в атмосфері. Зараз в ISRO намагаються за допомогою додаткових малопотужних двигунів корекції орбіти підняти перигей хоча б до 200 км, але шанси на успіх багатьма оцінюються як мізерні.
На додачу до цього недавній успіх зі стикування двох космічних апаратів на орбіті (місія SpaDeX) швидко перейшов у стадію "Поставити на паузу". Планувалося вже наприкінці січня роз'єднати обидва апарати та здійснити чергову серію маневрів з маневрування та стикування (тестування інших алгоритмів).
Але зараз почали з'являтися повідомлення, що обидва апарати перебуватимуть у зістикованому стані десь до березня-квітня. По-перше, виявилося, що обидва апарати не виробляють достатньої кількості енергії. По-друге, в ISRO зіткнулися з такою проблемою, як ускладнене маневрування системи з двох зістикованих апаратів.
Загалом, індійці зараз отримують власний досвід, з якими викликами доводиться стикатися під час реалізації таких завдань, як зближення, стикування, відстикування, маневрування багатомодульних систем... Є можливість здійснити "проєкцію" подібних складнощів на такі проєкти, як доставлення зразків місячного грунту на Землю чи національна орбітальна станція.
До речі, повністю щезли будь-які згадки про додаткову місію на платформі POEM-4 (стартувала спільно зі SpaDeX). У перших числах січня показали кілька дій з рукою-маніпулятором Relocatable Robotic Manipulator-Technology Demonstrator (RRM-TD), після чого настала повна тиша.
Image Credits: ISRO
Кілька днів тому індійці визнали, що зіткнулися з серйозними проблемами під час виведення навігаційного супутника NVS-02 на планову орбіту - через відмову основних маневрових двигунів апарату. Через це апарат "застряг" на орбіті з параметрами 170*37500 км - з таким перигеєм він цілком може поступово втрачати висоту та з часом згоріти в атмосфері. Зараз в ISRO намагаються за допомогою додаткових малопотужних двигунів корекції орбіти підняти перигей хоча б до 200 км, але шанси на успіх багатьма оцінюються як мізерні.
На додачу до цього недавній успіх зі стикування двох космічних апаратів на орбіті (місія SpaDeX) швидко перейшов у стадію "Поставити на паузу". Планувалося вже наприкінці січня роз'єднати обидва апарати та здійснити чергову серію маневрів з маневрування та стикування (тестування інших алгоритмів).
Але зараз почали з'являтися повідомлення, що обидва апарати перебуватимуть у зістикованому стані десь до березня-квітня. По-перше, виявилося, що обидва апарати не виробляють достатньої кількості енергії. По-друге, в ISRO зіткнулися з такою проблемою, як ускладнене маневрування системи з двох зістикованих апаратів.
Загалом, індійці зараз отримують власний досвід, з якими викликами доводиться стикатися під час реалізації таких завдань, як зближення, стикування, відстикування, маневрування багатомодульних систем... Є можливість здійснити "проєкцію" подібних складнощів на такі проєкти, як доставлення зразків місячного грунту на Землю чи національна орбітальна станція.
До речі, повністю щезли будь-які згадки про додаткову місію на платформі POEM-4 (стартувала спільно зі SpaDeX). У перших числах січня показали кілька дій з рукою-маніпулятором Relocatable Robotic Manipulator-Technology Demonstrator (RRM-TD), після чого настала повна тиша.
Image Credits: ISRO
Вже третя американська аерокосмічна компанія розпочала свій сезон орбітальних запусків у 2025 році - після SpaceX i Blue Origin надійшла черга Rocket Lab USA, Inc.
Вчора, 8 лютого о 20:43 UTC (22:43 за київським часом) на новозеландському Mahia Launch Complex був здійснений запуск ракети-носія Electron з п'ятьма мікросупутниками системи Kinéis Constellation. Це вже четвертий запуск з п'яти запланованих. Перший був здійснений в червні 2024 року - скоріш за все, замовлення на всі п'ять запусків буде повністю виконане вже весною.
Це був 56-й орбітальний запуск ракети-носія Electron, з них успішними стали 52. До цього переліку можна додати ще три запуски її суборбітальної версії HASTE (Hypersonic Accelerator Suborbital Test Electron), яку використовують на замовлення урядових програм - головним чином, у галузі досліджень гіперзвуку.
Цього року попередньо заплановані до 12 орбітальних запусків Electron плюс зарезервовані ще два запуски HASTE. Це трохи менше за торішній рекорд, коли були здійснені 14 орбітальних і 2 суборбітальних запуски. Але протягом року ці цифри можуть змінитися в будь-який бік - багато що залежить від замовників. Ще торік Пітер Бек, засновник і генеральний директор Rocket Lab, відзначав той факт, що частину запусків доводиться переносити на пізніші терміни через те, що замовники просто не встигають підготувати свої супутники.
Photo Credits: Rocket Lab USA, Inc., Kinéis
Вчора, 8 лютого о 20:43 UTC (22:43 за київським часом) на новозеландському Mahia Launch Complex був здійснений запуск ракети-носія Electron з п'ятьма мікросупутниками системи Kinéis Constellation. Це вже четвертий запуск з п'яти запланованих. Перший був здійснений в червні 2024 року - скоріш за все, замовлення на всі п'ять запусків буде повністю виконане вже весною.
Це був 56-й орбітальний запуск ракети-носія Electron, з них успішними стали 52. До цього переліку можна додати ще три запуски її суборбітальної версії HASTE (Hypersonic Accelerator Suborbital Test Electron), яку використовують на замовлення урядових програм - головним чином, у галузі досліджень гіперзвуку.
Цього року попередньо заплановані до 12 орбітальних запусків Electron плюс зарезервовані ще два запуски HASTE. Це трохи менше за торішній рекорд, коли були здійснені 14 орбітальних і 2 суборбітальних запуски. Але протягом року ці цифри можуть змінитися в будь-який бік - багато що залежить від замовників. Ще торік Пітер Бек, засновник і генеральний директор Rocket Lab, відзначав той факт, що частину запусків доводиться переносити на пізніші терміни через те, що замовники просто не встигають підготувати свої супутники.
Photo Credits: Rocket Lab USA, Inc., Kinéis
Періодично спливають згадки про різні проєкти невеликих капсул, які могли б виводити якісь корисні вантажі на навколоземну орбіту, з подальшим їх поверненням на Землю.
Кілька днів тому нарешті нагадала про себе німецька компанія ATMOS Space Cargo. Майже рівно рік тому наш канал вже розповідав про концепцію її орбітальної капсули Phoenix (вантажність до 100 кг), обладнаної надувним атмосферним сповільнювачем, який під час повернення апарату на Землю може працювати в атмосфері як тепловий щит і парашут.
Минулого тижня ATMOS Space Cargo опублікувала прес-реліз, у якому повідомила, що Federal Aviation Administration (чи FAA) дозволила запуск капсули Phoenix. Попередньо, її запуск відбудеться в рамках місії SpaceX Bandwagon-3, запланованої на квітень 2025 року - з виведенням партії супутників і апаратів на орбіту середнього нахилу.
Перший політ Phoenix повинен мати суто тестовий характер і триватиме лише кілька годин. Капсула буде зафіксована на другому ступеню ракети-носія Falcon 9 (тобто не піде в самостійний орбітальний політ). І тільки перед зведенням другого ступеню з орбіти Phoenix буде від'єднаний та скерований на посадкову траєкторію. Головна мета - зібрати максимум інформації про роботу бортового обладнання та надувного атмосферного сповільнювача.
Відомо, що апарат Phoenix полетить з тестовим корисним вантажем - є згадки про чотири наукових прилади на борту. Поки перелічені три замовники - німецький аерокосмічний центр DLR, чи Deutsches Zentrum für Luft- und Raumfahrt (тестування детектора радіації) плюс дві компанії, японська IDDK і британська Frontier Space (спеціалізуються з біотехнологічних досліджень).
Photo Credits: ATMOS Space Cargo
Кілька днів тому нарешті нагадала про себе німецька компанія ATMOS Space Cargo. Майже рівно рік тому наш канал вже розповідав про концепцію її орбітальної капсули Phoenix (вантажність до 100 кг), обладнаної надувним атмосферним сповільнювачем, який під час повернення апарату на Землю може працювати в атмосфері як тепловий щит і парашут.
Минулого тижня ATMOS Space Cargo опублікувала прес-реліз, у якому повідомила, що Federal Aviation Administration (чи FAA) дозволила запуск капсули Phoenix. Попередньо, її запуск відбудеться в рамках місії SpaceX Bandwagon-3, запланованої на квітень 2025 року - з виведенням партії супутників і апаратів на орбіту середнього нахилу.
Перший політ Phoenix повинен мати суто тестовий характер і триватиме лише кілька годин. Капсула буде зафіксована на другому ступеню ракети-носія Falcon 9 (тобто не піде в самостійний орбітальний політ). І тільки перед зведенням другого ступеню з орбіти Phoenix буде від'єднаний та скерований на посадкову траєкторію. Головна мета - зібрати максимум інформації про роботу бортового обладнання та надувного атмосферного сповільнювача.
Відомо, що апарат Phoenix полетить з тестовим корисним вантажем - є згадки про чотири наукових прилади на борту. Поки перелічені три замовники - німецький аерокосмічний центр DLR, чи Deutsches Zentrum für Luft- und Raumfahrt (тестування детектора радіації) плюс дві компанії, японська IDDK і британська Frontier Space (спеціалізуються з біотехнологічних досліджень).
Photo Credits: ATMOS Space Cargo