Вікторович думає

Вікторович думає

<unknown> – Radiohead - Man of War

0:16

This media is not supported in your browser

VIEW IN TELEGRAM

Долучайтесь до збору патронатної служби на лікування бійців-
Банка.

Взагалі познайомився з цим хлопцем
4.04.2022 підчас збору добровольців на деблокаду Маріуполя.

Ми попали в одне відділення, дуже спокійний хлопець. Він виявився з Маріуполя, йому було 18 років, він ніде не служив і ніколи не тримав зброю в руках; він був одягнутий в кросівки типу абібас, штани за 40 грн схожі на підштанники, куртка ніби він її носив з 6го класу.

І він добровольцем прийшов на війну, на місію «очко», яка мала початись на днях, без будь-якого досвіду та вишколу,
за суспільство в якому він ніхто по суті.

І таких було 95% тих хто прийшов-ніщєйоби, малолітки, простаки, і всі зовсім не навчені.
Це мене тоді вразило, і я тоді пріофігів з життя (наочно побачивши і відчувши такі речі)

Але вони прийшли, і це викликало у мене сум і в той же час повагу. Я вирішив залишитися з ними із за почуття солідарності.
Допомогти їм стати бойовою одиницею, ротою, щоб вони не стали гарматним мʼясом на цій війні; і як би там не сталось-розділити їх випробування. І розіділив.

Це і був той «зототий фонд» добровольців весни 22го.
Які зупинили ворога на південному Донбасі тоді(Михайло отримав тоді перше поранення бід час обстрілу «Граду» у н.п Времіївка, але пораненим допоміг врятувати іншого бійця який втратив ногу ), Лиманському напрямку пізніше в 23му(Там Михайло отримав опіки в Серебрянському лісі ), і деякі з них продовжують виконувати бойову роботу вже під Нью-Йорком приїхавши туди як «пожежна команда».

«Немає у світі сили більшої ніж воля добровольця»

#філософія@ViktorovichDumaye

@ViktorovichDumaye

www.group-telegram.com/us/ViktorovichDumaye.com/353

1.7K viewsJan 24 at 17:08

Долучайтесь до збору патронатної служби на лікування бійців-
Банка.

Взагалі познайомився з цим хлопцем
4.04.2022 підчас збору добровольців на деблокаду Маріуполя.

Ми попали в одне відділення, дуже спокійний хлопець. Він виявився з Маріуполя, йому було 18 років, він ніде не служив і ніколи не тримав зброю в руках; він був одягнутий в кросівки типу абібас, штани за 40 грн схожі на підштанники, куртка ніби він її носив з 6го класу.

І він добровольцем прийшов на війну, на місію «очко», яка мала початись на днях, без будь-якого досвіду та вишколу,
за суспільство в якому він ніхто по суті.

І таких було 95% тих хто прийшов-ніщєйоби, малолітки, простаки, і всі зовсім не навчені.
Це мене тоді вразило, і я тоді пріофігів з життя (наочно побачивши і відчувши такі речі)

Але вони прийшли, і це викликало у мене сум і в той же час повагу. Я вирішив залишитися з ними із за почуття солідарності.
Допомогти їм стати бойовою одиницею, ротою, щоб вони не стали гарматним мʼясом на цій війні; і як би там не сталось-розділити їх випробування. І розіділив.

Це і був той «зототий фонд» добровольців весни 22го.
Які зупинили ворога на південному Донбасі тоді(Михайло отримав тоді перше поранення бід час обстрілу «Граду» у н.п Времіївка, але пораненим допоміг врятувати іншого бійця який втратив ногу ), Лиманському напрямку пізніше в 23му(Там Михайло отримав опіки в Серебрянському лісі ), і деякі з них продовжують виконувати бойову роботу вже під Нью-Йорком приїхавши туди як «пожежна команда».

«Немає у світі сили більшої ніж воля добровольця»

#філософія@ViktorovichDumaye

@ViktorovichDumaye

BY Вікторович думає