Їй було лише 19.

Вона не шукала камер, слави. Не викладала гучних постів. Не рахувала, скільки допомоги передала — просто робила. Тихо, з серцем. Для своїх. Для нашої армії. Для тих, кому було важче.

Її звали Софія. Вона була волонтеркою. Доброю, світлою, чуйною. З тих людей, хто завжди в тіні — але саме вони тримають цю війну. Саме на них усе тримається.

Учора російська ракета вбила її в Києві.

Ця ракета не «влучила не туди». Вона зробила рівно те, чого хотіла: вбила ще одну людину, яка дуже любила життя, людей і свою країну. І була небезпечною для ворога — не зброєю, а любов’ю, дією, світлом. Вона робила життя кращим для всіх, хто з нею перетинався.

Сьогодні ми плачемо. А завтра — знову працюємо. Бо її справа — жива. Бо її серце — у кожному, хто пам’ятає.

Слава Тобі. І вибач.

Окрему подяку та шану виказують бійці 73 МЦСпО, СЗР, 14 полку

Написати нам | Мерч | Підтримати канал