group-telegram.com/booksanuta/2380
Last Update:
видавництво: ВСЛ, 10/10
Легко, специфічно та затягуюче.
Ця книга - типовий британський гумор в усій його красі, якому дано або запасти в серце, або вилетіти копняком під зад із книжкової шафи. В мене однозначно перший варіант.
За зав’язкою маємо пана Смерть, який щиро втомився від своїх обов’язків, від чого вирішує взяти в підмайстера рудого хлопа на ймення Морт. Він до смішного незграбний та допитливий, а ще випадково порушує баланс Дискосвіту. І ось тут починається квест: як все залагодити, поки не отримав по шапці.
Це було… хм… цікаво. Саме так. У автора дуже бурхлива фантазія, і певні речі було важко усвідомити (перечитувала по декілька разів певні абзаци через це). Наприклад, цьогоріч в Дикосвіті фермери збирають урожай із наступного року, головне не забутись посадити зерна наступного року і тим самим не порушити причинно-наслідковий зв’язок. Але то таке, проблеми мого сприйняття.
Взагалі, історія читається легко та швидко. З головних плюсів: твою увагу не розпорошують на декілька ліній (вона тут одна: важлива та доволі широка), дрібка персонажів, з якими автором працює на всі 100% та цікава інтерпретація роботи смерті. Взагалі, все читання я дуже кайфувала з персонажа Смерті. Справді, це просто мій тотем, якого розумію на всі двісті зі ста: втомила рутина, хочеться тиші і відпочинку, а часом настільки уходиш в себе, що обов’язково пропустиш якийсь хаос, хоча потім тобі все рівно його розгрібати.
Тож, підведу для себе підсумки: Террі Пратчетт мені поки що сподобався, цикл цікавий і я обов’язково придбаю продовження, челендж - виконано🫡
Раджу.
#дегустація
