group-telegram.com/booksanuta/2617
Last Update:
видавництво: КСД, 9/10
Розмірено, напружено та печально.
Я зрозуміла схему, за якою мені подобаються книги Кінга: просто братись за товстунці, де він затягує і описує все, що тільки можна. Ладно, це жарт. Але як то кажуть: в кожному жарті є доля жарту.
Цього разу зав’язкою є спроба змінити минуле. Джейка його майже друг посвящає в таємницю «кролячої нори» в 1959 рік, що знаходиться в комірчині його забігайлівки, та пропонує зробити благородне діло: врятувати Кеннеді. Спочатку головний герой думає, що він марить, але згодом згоджується на цю авантюру. І ось автор, окрім життя шістдесятих, описує нам і про те, яку ж вагу має час.
Це розповідь про історію, про час, про людей, про принципи і, звісно, про любов. Побічна головній лінії про Кеннеді та Освальда історія кохання змушує нас тільки більше проникнутись симпатією до Джейка/Джорджа, і десь там в глибині підмітити, що це чергова спроба минулого завадити змінити його. В певний момент стосунки Джейка та Сейді взагалі виходять на перший план, і на нас навалюється ще неприємна думка, а що ж буде далі?
Але при всій моїй симпатії, ось цей момент мене і роздратував. Так, я розумію, що за чотири роки на самоті в минулому просто неможливо не мати симпатії, най і найменшої, та здавалось, що в моменті Джейк справді готовий відмовитись від своєї місії заради кохання. Знаєте, я не настільки романтик, аби його зрозуміти. Але це справа кожного сприйняття.
В цілому, це добра розмірена історія про спробу вплинути на минуле. Питання в тому, а чи це добре? Відповідь раджу пошукати на сторінках, бо то все спойлери вже.
І та, «Необхідні речі» і «Під куполом» вона все ж не перевершила.
#дегустація
