топ три штуки за цю аномальну зиму:
- можна вдягти всі теплі шкарпетки і не жарко
- можна пить грог цілий день з видом на заметіль і уявляти себе суворим арктичним дослідником
- квіти абрикоса і тюльпани в снігу - да, просто да

топ мінус три:
- класний плед, який я замовляла заздалегідь, ТАК І НЕ ПРИЇХАВ
- черепасі Машенці холодно
- айкью настільки відʼємне, що я починаю думати, чи не треба мені роботі платити компенсацію замість отримання зарплати

в цілому вже надоїло, виключайте

#якділа
саме час пограти в гру про корабель, загублений в темних арктичних льдах

все так
(вкрадено в пташиному чаті)

щойно в автобусі з Подолу абсолютно чарівна височенна пані з довгим світлим волоссям попросила мене оплатити їй проїзд, і за це дала три гілочки верби

чи маю я питання? жодних питань не маю, маю три гілочки верби

додатковий лор: перед передачею вона мене ними три раза стукнула, а потім сказала, що буде садити дерева, і мені теж варто

все ж маю питання - це з якого сетінгу івент?

«how your email finds me»

загадка - то коли мені таки доїхав тепленький вовняний плед, замовлений півтори тижні тому? no prizes for guessing, як то кажуть.

the horrors

‘tis the season
*обмазується*

випадати з поїзда о шостій ранку має свої переваги - наприклад, світанкові квіти сливи груші (ідентифікація на світанку не одразу працює)

такий посунутий стан голови після цієї ночі, що «ще грама чотири грибів, і можна виходити на новий рівень свідомості» (с) Тенгро

уява малює всраті реклами ретрітів для шукачів просвітлення, тур по нічним обстрілам міст, розширення кордонів розуму, заглиблення в танатос, досвідчені сітери

третя ніч недосипу і нервяка, весняне сонечко красиво пробивається крізь витончені стіночки реальності і молоде зелене листя

"bus factor в нашому бізнесі - коли двох аналітиків, що їдуть одним мотом на роботу, підрізає внізапна маршрутка"

(шановні колеги: все харашо, ми з нею розминулись, поки виробничої кризи нема, це прикол)
#якділа

обскурні рольові досягнення моїх кубів - кидала інсайт на Локі, щоб зрозуміти, чи він не бреше, і раптом прокинула

шоб я так в бою кріти кидала

займалась сьогодні важливим: переводила жаб через дорогу, подерла руки об ожину, каталась з обрива в йолки

після цього в мене трапилось шось пять робочих мітів в голову навиліт, і ось я знову прозорий зомбі, через якого видно гори
але треба писати собі записки, що так не завжди