Занадто.

Тільки прокинулась, вже від нервів нудить.

Домовились з лікаркою, що якщо кіт краще або стабільний, то вона набере по готовності паку аналізів, це вже вдень.
Поодинці аналізи можна дивитись в особистому кабінеті, я не діагност, але приблизно там картину скласти можна вміючи просто читати: все в кота важко, можливі в будь-який момент ускладнення, але ще норм відносно ситуації, спостерігаємо.
Кукуха тим часом: бляааа, вони не дзвонять, а шо там кіттт,а паніка, хуяніка, треба дізнатись аааа
Та всядься ти, боже.


Вчора випадково напилась в гавніну. Думала, чоловік мені кухоль пива темного житнього дав, а то так ром зі швепсом цікаво поєднались. Розгон з нуля до в тоталь за півстакана, на стресі-то. Вечір пройшов традиційно не без хуйні, але переважно будуючи Ostriv – там як раз чергова пачка апдейтів назбиралась, шо це цікаво знову.


Тим часом.
святу воду, мені можна дарувати святу воду, різних конфесій, блять, я вже всерйоз дивлюсь, шоб яйця не з'їсть а викатать ними, бо тільки якийсь невеликий відсоток єбаніни в нас від власної недалекоглядності і тупості, інше просто трапляється, бо ми мабуть шумно дихаємо.


Шо ви?

Взвізгнула.

Контекст:
Робота в геймблінгу традиційно в Україні лєфу. Бо в нас законодавство ну такоє блять, хоча геймблінг здорової людини існує. Але в межах України прям сложна тєма, про яку говорять переважно в тоні або "а шо ви мені зробите" або "не робіть мені будь ласка нічого я був молодий мені треба було гроші"

Лектор перелічує домени, в яких працював: я в геймблінгу працював, але то було тестування АРІ, я не крутив слоти!!!

В кота стан стабілізується.

Я не розумію поки, як ми будемо жити ні перші дні ні решту життя, бо зір поки на рівні світлотіні, як я зрозуміла, і ще й пизда хитається при спробах ходити і поки неясно чи то через зір чи ще шось в мозку порушено, шо мало б відповідати за координацію.

Двічі сам поїв, це дуже важливо.
Живе без катетерів, ще й крапельницю сьогодні вже мали б зняти на зараз.

Пневмонія є, ентерит є.

Все ще недобре, але могло бути значно, значно гірше.

Якщо не буде відката по стану, то завтра ввечері можна буде починати планувати виписку.

В мене продовжується паніка. Деякі батьків і дітей власних збувають з рук (маю на увазі коли зовсім кидають, а не коли оплачують послуги ззовні) аби не панькатися, а ми вв'язуємось в потенційно багаторічну історію із котом інвалідом. Своїх не кидають. Але менш страшно від того не стає, бо рівень цієї інлайв гри стає ще вищим. Будь ласка, хай моє життя платформер буде, а не дарксоулз.

В кімнаті 27 градусів.
На вулиці кажуть 22.
В квартирі 27. Відкриті всі вікна і двері. Хіба вхідні відкрити лишились.
Влітку зваримось у власному соку.

Кота плавно починають виганяти 😅
Якщо прогрес збережеться на завтра, то ввечері нам його хочуть вже віддати, шоб і "і ваші кошти не витрачати намарне" і "кіт в рідних запахах має швидше піти на поправку".
Я в ужасі і помірно готова. Тобто та, ще за добу зоолюкса платити ой не хочеться, але я в паніці, чи не повернемо ми його так назад в інтенсивну.

Поки житиме на карантині в спальні. Все інше вирішувати якось потім, занадто багато невідомих.

70" Рікіті
Без звуку, бо я мікрофон вперла в ліжко

єППО напоготову

Гугл каже, шо сьогодні день підтвердження новорічних обіцянок.

Хто шо згадає що обіцяв і як прогрес?

Я обіцяла не кинути зал, піти на сертифікацію і вижити. So far so good.
Не йобнутись не обіцяла, це я прям молодець.

Новина про Іран і уран чомусь викликає бажання почати вирощувати горох на мікро зелень.

Це прекрасно :)

Весільний збір!

29 травня на одну українську родину стане більше! Ми з моїм коханим Янчиком одружуємось❤️

А позаяк такий привід зібрати грошів на армію пропускати не можна – збору бути!

На що: плати ініціації для ударних БПЛА
Для кого: 13 окремий десантно-штурмовий батальйон 95-ої ОДШБр, рубпак "Спліт"
На коли: до 1 червня
Скільки: 60 000 грн (але краще 120 000, подивимось як піде)

Банка: https://send.monobank.ua/jar/2sxwCHyR1s

Допоможіть нам почати сімейне життя з користі для українського війська❤️

Лайк і репост вітаються. І пам'ятайте: кожний донат важливий.

Рефлексія 22 #тиждень2025

За кота з новин поки тільки свіжі аналізи, неідеальні, але трошки кращі. І черговий чек. Глобально на зараз нарахувала сплачених 44к гривень.

Історія з котом перекреслила всі здобутки просто. А там трошки було: я силяла, працювала (мене навіть похвалили словами через рот на роботі!), вчилась. Потім пішло все по пизді, бо вже перестало вистачати оперативки.

Істерика за гроші, які треба віддавати, бо зараз отримала з одного з позичальників те, шо я сприймаю ніібатьця істерикою. Не те шо я не розумію причин – там довга і печальна історія. Але мені прямо зараз це дуже демотивуюче.

Треба якось намалювати дохрєна грошей – віддати і ще сертифікацію оплатити. Взагалі був план як. Але додаткова тисяча і соціальні танці навколо на момент прямо зараз дещо переїбали менталку. Я розберусь. Я не одна.

Але.

Прямо зараз хочеться звернутись калачиком і здохнути. Не доходячи до паркану.

Під ранок почнуть сипатись в канал відкладені за рік меседжі собі на день народження. Вже думала видалити к хуям, бо там багато хороших слів на які я за відчуттями зараз не заслуговую. Але вони саме тому і є, я саме тому їх і робила, що знала, що к моменту х буду так чи інакше розбита вщент.

Треба зібрати себе з друзок і продовжити шось робити.
Виник на тижні образ метафоричний себе: скляне анатомічне серце. Неідеальне, десь скло мало ще від початку розтектись. Розбите повністю, вся поверхня це тріщини, які тримаються десь на клей-моменті, десь на пва, десь на чесному слові і магії фізики. Всередині серця крізь тріщини видно якісь фігурки-цінності, фотографії важливих людей, розірвані колажі візуалізації мрій. Дуже сумно, дуже драматично. Але серце все ще стоїть. Бо нема слова 'хочу", є слово "мусиш".

Так, вдох-видох, витираю сльози, треба на поштомат за книжкою, і сідати вчитись. Я не маю другого шансу на сертифікацію, вона чотириста бачей.



ПС.
Мене питали вчора, дописую: картку дам завтра. Я буду вдячна грошовим подарункам на день народження, але це в третю чергу після донатів на армію і донатів тим, кому треба прямо зараз.

Поки ридала, то всі прибігли мене втішати. Зараз роблять вигляд, шо в них перемир'я.


Червоне на лапі то розлизаний жировик, який не можна видаляти.

Підлозі кабзда, її колись поміняємо, вона в безкінечному списку "треба" разом із зломаним диваном.

Намордник як символ цензури куся і диктатори віником по сраці в цьому домі. Ділять поглядом шматок плінтуса.

Кота сьогодні ще не віддають.

Заряна і Пеппер сьогодні влаштували флоротерапію мені ❤️ ❤️❤️❤️

Кіт падла не жре. Мабуть бо не крадене.
Тому поточна зміна його віддавати б і завтра не віддавала.
Суто спостереження: мужики ветеринари більш налаштовані на різкіші рухи, одночасно з тим прям без еківоков жостко в лоба кажучи, якщо ніт, клієнте, ми лікуємо пацієнта, а не твоє его. Тобто от мужики більш схильні віддати додому кота без апетита, давши вдогонку пачку ліків. Жінки менше ризикують, но готові запропонувати компроміси.

Тому попередньо переносимо забор кота на завтра на пробне перебування вдома.
Як проміжні етапи: посилював апетиту, асистоване харчування ака фаршируванн, кота через рота, езофагостома ака харчування кота через трубку за ще майже п'ять тисяч.

Тримаємо пальці кулаками, кулаки пальцями і за здоров'я кота і за наш гаманець. План наче є, запасні рішення є, але я просто в ахуях. Наразі кіт переплюнув про вартості вже не менше половини хірургічного лікування людей нашої родини. Дорожче було здається тільки бабі коліно міняти і чоловікові суглоба.

На майбутнє мрію про робособаку.
Погрожую Шрайку вивезти в ліс і прив'язати до сосни. Робити того ясно шо не буду, але помріяти зараз приємно.