Відбулася дивна прокачка.

Я збирала якісь ресурси. Цих ресурсів в мене було скількитось.
Інших ресурсів в мене б до пшик. Потрібних, взагалі-то. Ресурси за потрібністю в грі добре збалансовані, приймні з першого прогону в мене до того питань нема.
Так от. Один недохєра і інших ніхуя.
Наступає момент коли або ми платім за скасування піздеца або він наступає моментом в море всім.
І ще кілька разів були такі ж моменти, але трошки менші.
І знаєте шо? Та знаєте, хоча може не вгадаєте.
Кілька років тому я би з говнами себе з'їла, шо я не продумала і не зібрала всьо шо надо.
А сьогодні шо? Так похуй!!! Я зробила тупо все, шо могла. Цього недостатньо? Осінь жаль, ми все умрьом, зато я умру з чистою совістю.

Мені в інсті трапляються відоси, де люди стовпи стоять на завмерших ескалаторах і чекають на диво господнє, не інакше.

Вони лохи, які вірять в казки про хижі ескалатори?
Чи то просто наші українські ескалатори нормальні, а їх західні ублюдучні?

Прийшла вам нагадати, що завтра можна буде зібратися на повністю благодійний колажувальний воркшоп у книгарні-кав'ярні Space books (особливо прошу звернути увагу всіх хейтерів Лівого берега на те, що можна не їхать для цього у майстерню).

Будемо створювати щось нове з чогось старого. Та ще й з відчутним самотерапевтичним ефектом, бо колаж допомагає дістати те, що ховається всередині.

Я двулічне гамно, якщо шо.

Я розумію, шо майже неможливо відмовитись від усіх товарів, виробники яких мають виробництво чи продажі в росії.

І не дорікаю за то людям, бо і сама грішна.

Але я щиро вважаю, шо рекламувати таких виробників на публіку за гроші чи від любові – дно.

Тредс показився, показує мені колаби юджісі і гарн'єра так, ніби то єдині виробники шампуню в світі, піздец.

Самий голодний кіт на світі.
В нього не стоять миска з вологим кормом і дві з сухим, нєнєнє. Котика голодом морять.

Така злива чудова пройшла 🌧️🌧️🌧️ трохи раніше не то шо іншого берега видно не було, а й сусідніх будинків не дуже.
І голову попустило звідучора

О.
Я забула на календар глянути.
Зі святом нас 💪 💛💙

Сьогодні день, коли країна сказала собі: я є. Я існую. І я не зламна.

28 червня — День Конституції. День, коли ми не просто ухвалили закон. Ми закріпили свою незалежність — у словах, які мають вагу. У цінностях, за які сьогодні воюють. У принципах, які не можна продати за газовий контракт чи знижку на кредит.

Ми — не буферна зона. Не сіре прикордоння. І точно не «помилка історії». Ми — держава. Зі своїм вибором. Зі своїм народом. З правом жити, говорити, любити, оборонятися.

І саме за це право сьогодні триває війна. Бо Москва бʼється не лише за територію — а за можливість знищити саму ідею нашої Конституції. І ті, хто блокує наш шлях до Європи, грають на її боці — хай навіть прикривають це «опитуваннями» чи вигаданими аргументами.

Але ми не здаємось. Бо для нас Конституція — це не просто текст. Це клятва.

Бути гідними. Бути вільними. Бути вдома.

З Днем Конституції, Україно. Тримай стрій. І тримай серце — воно у тебе справжнє.

Вироби Технарів | єППО | Флюгер | Підтримати | Підписатися