This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Про цікавий технічний момент.
У "Щасті.." помітив "dolly zoom", чого раніше ніколи не бачив в українському кіно радянського періоду. Вікіпедія з посиланням на різні російські джерела пише, що вперше цей прийом у радянському кіно застосував Вадим Юсов у фільмі "Чорний монах" 1988 року. Тобто виходить, що за 5 років до "першості" Юсова це вже робив наш Віталій Зимовець.
З іншого боку тема явно слабко досліджена, тому якщо ви пригадуєте інші випадки "доллі зумів", пишіть.
У "Щасті.." помітив "dolly zoom", чого раніше ніколи не бачив в українському кіно радянського періоду. Вікіпедія з посиланням на різні російські джерела пише, що вперше цей прийом у радянському кіно застосував Вадим Юсов у фільмі "Чорний монах" 1988 року. Тобто виходить, що за 5 років до "першості" Юсова це вже робив наш Віталій Зимовець.
З іншого боку тема явно слабко досліджена, тому якщо ви пригадуєте інші випадки "доллі зумів", пишіть.
І останнє. Щодо "Щастя..." і Голодомору.
У фільмі білоруський селянин приїздить на Донбас у пошуках кращої долі у 1932 році. Власне коли на початку якийсь партійний промовець на вокзалі озвучує цю дату, на екрані з'являється череп з написом "ПОМНИ О КОЛЕСАХ". Згодом разом з героєм ми вперше потрапляємо під землю, де нас зустрічає вже конкретна дата 18 вересня 1932 року (через місяць після закону "про п’ять колосків") з тим самим черепом-плакатом поряд. У кінці фільму 1932 рік паралелиться з 1941 роком. Про голод у фільмі не згадується. Проте партія тут погрожує розправою селянам, називає їх сараною і дезертирами.
Навряд чи режисер, який у 1968 році міг говорити про голод і мати підтримку керівництва Кіностудії, відчував таку ж напівсвободу у 1983, але чи міг він обійти цю тему?
У фільмі білоруський селянин приїздить на Донбас у пошуках кращої долі у 1932 році. Власне коли на початку якийсь партійний промовець на вокзалі озвучує цю дату, на екрані з'являється череп з написом "ПОМНИ О КОЛЕСАХ". Згодом разом з героєм ми вперше потрапляємо під землю, де нас зустрічає вже конкретна дата 18 вересня 1932 року (через місяць після закону "про п’ять колосків") з тим самим черепом-плакатом поряд. У кінці фільму 1932 рік паралелиться з 1941 роком. Про голод у фільмі не згадується. Проте партія тут погрожує розправою селянам, називає їх сараною і дезертирами.
Навряд чи режисер, який у 1968 році міг говорити про голод і мати підтримку керівництва Кіностудії, відчував таку ж напівсвободу у 1983, але чи міг він обійти цю тему?
Forwarded from 🌻Довженко-Центр : Dovzhenko Centre🌻
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Друзі!
Потрібна допомога у зборі на ремонтну майстерню (мобільне СТО на колесах) на передову для батальйону ФОРПОСТ бригади БУРЕВІЙ НГУ, де проходить службу наш колега.
Деталі в інстаграмі батальйону.
🔗Посилання на банку
💳Номер картки банки
4441 1111 2167 4190
Потрібна допомога у зборі на ремонтну майстерню (мобільне СТО на колесах) на передову для батальйону ФОРПОСТ бригади БУРЕВІЙ НГУ, де проходить службу наш колега.
Деталі в інстаграмі батальйону.
🔗Посилання на банку
💳Номер картки банки
4441 1111 2167 4190
У пошуках українських «доллі зумів».
Класне спостереження колеги і нагадування про великого Миколу Топчія.
Класне спостереження колеги і нагадування про великого Миколу Топчія.
Forwarded from субстанція кловська | югтг
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
нещодавно колега писав про ось такий цікавий момент з української/совєтської кіноісторії.
тепер маю чим продовжити тему.
за відсутністю (принаймні в нас) даних, які б заперечували це, «щастя никифора бубнова» (1983) справді можемо вважати першим осмисленим використанням доллі зуму в українському чи навіть совкіно.
але ось такий візуально інтересний кадр можна побачити в «дорогою ціною» (1957) марка донського, зафільмований одним із головних новаторів, та й просто кінооператорів української школи миколою топчієм.
психологічно-обгрунтованим прийомом це назвати складно, але технічно — це цілком і повноцінно доллі зум. його потреба тут зумовлена бажанням мати конкретне специфічне кадрування на початку і в кінці, будуючи при цьому все суто на внутрішньокадровому монтажі.
це було неможливим без зміни фокусної відстані. так у й без того насиченому видатними знахідками «дорогою ціною» народився, можливо таки перший доллі зум у союзі.
цікаво, що «вертіго» альфреда гічкока з'явився вже за рік по тому — саме з нього цей операторський прийом став культовим і увійшов до кінематографічного арсеналу митців світу.
щоправда, в таких, як у топчія-донського формі, він виникав і раніше — хоча б у «ребецці» (1944) того ж таки гічкока
тепер маю чим продовжити тему.
за відсутністю (принаймні в нас) даних, які б заперечували це, «щастя никифора бубнова» (1983) справді можемо вважати першим осмисленим використанням доллі зуму в українському чи навіть совкіно.
але ось такий візуально інтересний кадр можна побачити в «дорогою ціною» (1957) марка донського, зафільмований одним із головних новаторів, та й просто кінооператорів української школи миколою топчієм.
психологічно-обгрунтованим прийомом це назвати складно, але технічно — це цілком і повноцінно доллі зум. його потреба тут зумовлена бажанням мати конкретне специфічне кадрування на початку і в кінці, будуючи при цьому все суто на внутрішньокадровому монтажі.
це було неможливим без зміни фокусної відстані. так у й без того насиченому видатними знахідками «дорогою ціною» народився, можливо таки перший доллі зум у союзі.
цікаво, що «вертіго» альфреда гічкока з'явився вже за рік по тому — саме з нього цей операторський прийом став культовим і увійшов до кінематографічного арсеналу митців світу.
щоправда, в таких, як у топчія-донського формі, він виникав і раніше — хоча б у «ребецці» (1944) того ж таки гічкока
Forwarded from 🌻Довженко-Центр : Dovzhenko Centre🌻
ПОВЕРНЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ АНІМАЦІЇ
Довженко-Центр продовжує віднаходити та повертати українську кіноспадщину.
Нарешті знайдено український варіант анімаційного фільму «Сказання про Ігорів похід» 1972 року.
Згідно з архівними документами кіностудії «Київнаукфільм» існує три варіанти фільму: давньоруський, український і російський. Довгий час доступною була лише російська версія, фільмокопій якої очевидно виготовлено найбільше.
Український варіант знайшов і передав Довженко-Центру дослідник кіно Олег Оліфер.
«Сказання про Ігорів похід» — 25-хвилинний (що є рідкістю для української анімації того часу) фільм за мотивами «Слова о полку Ігоревім», однієї з найвідоміших пам’яток давньоруської літератури.
Режисерка фільму Ніна Василенко — авторка низки знакових анімаційних робіт, серед яких «Веснянка» (1960), «Микита Кожум’яка» (1965), «Маруся Богуславка» (1966), «Музичні картинки» (1968) та інші. Саме вона у 1960-тих поряд з Іриною Гурвич і Іполитом Лазарчуком відроджувала українську художню анімацію на кіностудії «Київнаукфільм» і закладала фундамент її школи.
За художнє оформлення «Сказання…» відповідав 29-річний Едуард Кирич. Він одним із перших на «Київнаукфільмі» почав використовувати в анімації українські народні мотиви («Чому у півня короткі штанці»). Едуард Кирич працював із Ніною Василенко над першою екранізацією «Енеїди» «Пригодами козака Енея» (1969), і разом із Володимиром Дахном створив «Як козаки у футбол грали» (1970).
Музику для фільму написав композитор Володимир Губа, а текст читав актор Костянтин Степанков.
З «Висновку сценарно-редакційної колегії Держкіно УРСР 1972 року на художній кольоровий мультиплікаційний фільм “Сказання про Ігорів похід” від 4 серпня 1972 року»:
«...головні поетичні монологи “Слова…”, що стали “хрестоматійними” (похід, зустріч братів, битва, плач Ярославни, “золоте слово” князя Святослава) знаходять яскраві образні втілення як у поліфонічному малюнку художника Е. Кирича, який походить від традиції книжкової мініатюри, фрескового та іконного живопису древньої Русі, так і у звучанні тексту, майстерно прочитаного К. Степанковим. Цікавими є окремі музичні теми (композитор В. Губа)».
Фільм буде оцифровано і згодом оприлюднено на нашому анімаційному ютуб-каналі.
Очікуючи оцифрування, ви можете переглянути інші роботи Ніни Василенко та Едуарда Кирича, відскановані у 2022-2023 роках
Довженко-Центр продовжує віднаходити та повертати українську кіноспадщину.
Нарешті знайдено український варіант анімаційного фільму «Сказання про Ігорів похід» 1972 року.
Згідно з архівними документами кіностудії «Київнаукфільм» існує три варіанти фільму: давньоруський, український і російський. Довгий час доступною була лише російська версія, фільмокопій якої очевидно виготовлено найбільше.
Український варіант знайшов і передав Довженко-Центру дослідник кіно Олег Оліфер.
«Сказання про Ігорів похід» — 25-хвилинний (що є рідкістю для української анімації того часу) фільм за мотивами «Слова о полку Ігоревім», однієї з найвідоміших пам’яток давньоруської літератури.
Режисерка фільму Ніна Василенко — авторка низки знакових анімаційних робіт, серед яких «Веснянка» (1960), «Микита Кожум’яка» (1965), «Маруся Богуславка» (1966), «Музичні картинки» (1968) та інші. Саме вона у 1960-тих поряд з Іриною Гурвич і Іполитом Лазарчуком відроджувала українську художню анімацію на кіностудії «Київнаукфільм» і закладала фундамент її школи.
За художнє оформлення «Сказання…» відповідав 29-річний Едуард Кирич. Він одним із перших на «Київнаукфільмі» почав використовувати в анімації українські народні мотиви («Чому у півня короткі штанці»). Едуард Кирич працював із Ніною Василенко над першою екранізацією «Енеїди» «Пригодами козака Енея» (1969), і разом із Володимиром Дахном створив «Як козаки у футбол грали» (1970).
Музику для фільму написав композитор Володимир Губа, а текст читав актор Костянтин Степанков.
З «Висновку сценарно-редакційної колегії Держкіно УРСР 1972 року на художній кольоровий мультиплікаційний фільм “Сказання про Ігорів похід” від 4 серпня 1972 року»:
«...головні поетичні монологи “Слова…”, що стали “хрестоматійними” (похід, зустріч братів, битва, плач Ярославни, “золоте слово” князя Святослава) знаходять яскраві образні втілення як у поліфонічному малюнку художника Е. Кирича, який походить від традиції книжкової мініатюри, фрескового та іконного живопису древньої Русі, так і у звучанні тексту, майстерно прочитаного К. Степанковим. Цікавими є окремі музичні теми (композитор В. Губа)».
Фільм буде оцифровано і згодом оприлюднено на нашому анімаційному ютуб-каналі.
Очікуючи оцифрування, ви можете переглянути інші роботи Ніни Василенко та Едуарда Кирича, відскановані у 2022-2023 роках