Основні інсайти та висновки: ▪ Станом на серпень 2024 року фактична чисельність внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в Україні складає 3,67 млн. осіб. Повернулися до свого звичного місця проживання 4,39 млн. осіб. ▪ Порівняно із квітнем 2024 року чисельність ВПО дещо збільшилась (120 тис. осіб), проте у річному вимірі (вересень 2023) не змінилась. ▪ МОМ оцінює частку ВПО від населення України у 11,4%. ▪ Найбільше ВПО приймають Харківська (13%), Дніпропетровська (12%), Київська (8%), Запорізька області (6%) та м. Київ (10%). У ці регіони перемістилась майже половина всіх ВПО. ▪ Більшість ВПО походять із Донецької (24%), Харківської (20%), Запорізької, Херсонської (по 12%), Луганської (7%) областей. Дві третини ВПО (67%) походять зі східного макрорегіону, 17% - з південного макрорегіону. ▪ 28% ВПО змінили місце проживання в межах рідної області, решта – виїхали за її межі. Найвищі показники переміщень у межах області демонструють Донецька, Харківська, Запорізька області. Бажання залишатись у межах області закономірно збільшується із віком хоча б одного члена сім’ї ВПО. ▪ Станом на серпень 2024 року 10% домогосподарств ВПО є неповними сім’ями (лише одна особа старша за 18 років, решта — у віці 0–17 років). ▪ Більшість (69%) фактичних ВПО висловили намір залишатися у поточному місці перебування довше ніж упродовж наступних трьох місяців, тоді як 14% обмірковують можливість повернутися до свого місця походження. Серед тих, хто обмірковує можливість повернення, більшість (63%) повідомили, що готові на це тільки після закінчення війни. ▪ Починаючи з лютого 2022 року, 9% ВПО принаймні 14 днів провели за кордоном внаслідок повномасштабного вторгнення. Приблизно 82% ВПО прожили поза звичним місцем проживання понад рік: у середньому 750 днів серед усіх ВПО. ▪ До найпоширеніших потреб, названих ВПО, незалежно від їхньої пріоритетності, належать павербанки й генератори (59%), медикаменти (40%), житло й можливості для заробітку (по 34%), продовольство (33%).
💁♂️Отже, чисельність ВПО залишається значною. Понад половина ВПО (53%) покинула свої домівки два роки тому і більше. Хоча більшість все ще планує повернутися після закінчення війни, зростає частка тих, хто планує залишитися жити на новому місці. Безпекова ситуація, можливість бути ближче до сімї, а також забезпечити себе засобами для існування залишаються основними причинами, що спонукають до переїзду у межах України. Порівняно із попереднім опитуванням у квітні, серед нагальних потреб ВПО збільшився запит на павербанки та генератори, утім за великим рахунком ці потреби залишаються сталими – послуги охорони здоров’я/ ліки, житло, працевлаштування. З врахуванням обмеженості бюджетних ресурсів, вважаю, головні напрямки, в які має вкладатись уряд та місцева влада з метою вирішення нагальних проблем ВПО, це розвиток ринку соціального житла і доступного житла для оренди, а також про-активна політика зайнятості з акцентом на програми перекваліфікації та перенавчання ВПО, трохи більше половини з яких є людьми у працездатному віці. Рівний доступ до базових соціальних послуг, такі як муніципальні садочки, школи, медична допомога також залишається важливим питанням підтримки ВПО.
Основні інсайти та висновки: ▪ Станом на серпень 2024 року фактична чисельність внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в Україні складає 3,67 млн. осіб. Повернулися до свого звичного місця проживання 4,39 млн. осіб. ▪ Порівняно із квітнем 2024 року чисельність ВПО дещо збільшилась (120 тис. осіб), проте у річному вимірі (вересень 2023) не змінилась. ▪ МОМ оцінює частку ВПО від населення України у 11,4%. ▪ Найбільше ВПО приймають Харківська (13%), Дніпропетровська (12%), Київська (8%), Запорізька області (6%) та м. Київ (10%). У ці регіони перемістилась майже половина всіх ВПО. ▪ Більшість ВПО походять із Донецької (24%), Харківської (20%), Запорізької, Херсонської (по 12%), Луганської (7%) областей. Дві третини ВПО (67%) походять зі східного макрорегіону, 17% - з південного макрорегіону. ▪ 28% ВПО змінили місце проживання в межах рідної області, решта – виїхали за її межі. Найвищі показники переміщень у межах області демонструють Донецька, Харківська, Запорізька області. Бажання залишатись у межах області закономірно збільшується із віком хоча б одного члена сім’ї ВПО. ▪ Станом на серпень 2024 року 10% домогосподарств ВПО є неповними сім’ями (лише одна особа старша за 18 років, решта — у віці 0–17 років). ▪ Більшість (69%) фактичних ВПО висловили намір залишатися у поточному місці перебування довше ніж упродовж наступних трьох місяців, тоді як 14% обмірковують можливість повернутися до свого місця походження. Серед тих, хто обмірковує можливість повернення, більшість (63%) повідомили, що готові на це тільки після закінчення війни. ▪ Починаючи з лютого 2022 року, 9% ВПО принаймні 14 днів провели за кордоном внаслідок повномасштабного вторгнення. Приблизно 82% ВПО прожили поза звичним місцем проживання понад рік: у середньому 750 днів серед усіх ВПО. ▪ До найпоширеніших потреб, названих ВПО, незалежно від їхньої пріоритетності, належать павербанки й генератори (59%), медикаменти (40%), житло й можливості для заробітку (по 34%), продовольство (33%).
💁♂️Отже, чисельність ВПО залишається значною. Понад половина ВПО (53%) покинула свої домівки два роки тому і більше. Хоча більшість все ще планує повернутися після закінчення війни, зростає частка тих, хто планує залишитися жити на новому місці. Безпекова ситуація, можливість бути ближче до сімї, а також забезпечити себе засобами для існування залишаються основними причинами, що спонукають до переїзду у межах України. Порівняно із попереднім опитуванням у квітні, серед нагальних потреб ВПО збільшився запит на павербанки та генератори, утім за великим рахунком ці потреби залишаються сталими – послуги охорони здоров’я/ ліки, житло, працевлаштування. З врахуванням обмеженості бюджетних ресурсів, вважаю, головні напрямки, в які має вкладатись уряд та місцева влада з метою вирішення нагальних проблем ВПО, це розвиток ринку соціального житла і доступного житла для оренди, а також про-активна політика зайнятості з акцентом на програми перекваліфікації та перенавчання ВПО, трохи більше половини з яких є людьми у працездатному віці. Рівний доступ до базових соціальних послуг, такі як муніципальні садочки, школи, медична допомога також залишається важливим питанням підтримки ВПО.
BY Данило Гетманцев
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
Messages are not fully encrypted by default. That means the company could, in theory, access the content of the messages, or be forced to hand over the data at the request of a government. What distinguishes the app from competitors is its use of what's known as channels: Public or private feeds of photos and videos that can be set up by one person or an organization. The channels have become popular with on-the-ground journalists, aid workers and Ukrainian President Volodymyr Zelenskyy, who broadcasts on a Telegram channel. The channels can be followed by an unlimited number of people. Unlike Facebook, Twitter and other popular social networks, there is no advertising on Telegram and the flow of information is not driven by an algorithm. Channels are not fully encrypted, end-to-end. All communications on a Telegram channel can be seen by anyone on the channel and are also visible to Telegram. Telegram may be asked by a government to hand over the communications from a channel. Telegram has a history of standing up to Russian government requests for data, but how comfortable you are relying on that history to predict future behavior is up to you. Because Telegram has this data, it may also be stolen by hackers or leaked by an internal employee. In 2014, Pavel Durov fled the country after allies of the Kremlin took control of the social networking site most know just as VK. Russia's intelligence agency had asked Durov to turn over the data of anti-Kremlin protesters. Durov refused to do so. "Markets were cheering this economic recovery and return to strong economic growth, but the cheers will turn to tears if the inflation outbreak pushes businesses and consumers to the brink of recession," he added.
from us
