Повторю текстом те, про що часто кажу в інтервʼю.
Проблеми Міністерства оборони носять системний, стратегічний характер. Ці проблеми не вирішуються тактичними і навіть оперативними рішеннями. Такі рішення можуть лише зробити трохи краще (або гірше), але не виправити ситуацію повністю.
Міністерство оборони – це величезний пост-радянський бюрократичний монстр. Він старий, він неймовірно роздутий, він неповороткий і він не здатен швидко реагувати на зміни і подразники. А швидка реакція – це sine qua non, обов’язкова умова на цій війні.
Міністерство має – після відповідного функціонального аудиту, бажано із залученням іноземних спеціалістів – відмовитись від всіх зайвих і непотрібних функцій, зосередившись на:
1. створенні політик і правил гри у сфері закупівель;
2. математиці війни (де ми вражаємо, чим ми вражаємо, від чого ми несемо втрати, скільки це коштує, на чому засередитись);
3. контролі якості і відповідності нормам забезпечення бійців і правилам оборонних закупівель;
4. розвитку і інвестиціям в іновації для війни майбутнього;
5. дипломатії і отриманні зброї від закодонних партнерів.
Всі інші функції має бути безжально відкинуто на створені (і ще не створені) агенції з незалежними наглядовими (не громадськими) радами з залученням іноземних представників, які мають довіру за кордоном.
Всі те зайве, що десятиріччями, у мирний час, вважалося головним «скарбом» Міноборони і з чого годувалися покоління корупціонерів – землі, нерухомість, будівництво житла, лісгоспи – вивести на аудит, зайве продати на прозорому аукціоні, решту вивести на окремі агенції.
Задубльовані функції, непотрібні посади «для своїх» – функціональний аудит, скорочення, звільнення.
Міністерство має згадати, що по закону воно здійснює цивільно-демократичний контроль над Збройними силами України, а не просто безініціативно спостерігає (як є зараз) чи бʼється з Генштабом за корупційні потоки, як це було при Тарані і Хомчаку.
Корупцію не можна пояснити тим, що вона зʼявилася сама. Системна корупція зростає там, де є системні проблеми. Для корупції потрібні управлінський хаос, слабкий менеджмент, розмитий функціонал керівників і низький рівень відповідальності персоналу. Це саме те, що я спостерігаю в Міністерстві оборони на власні очі. І це те, що я планую в міру власних сил виправляти.
P.S. Одного разу наприкінці минулої осені я зайшов у будівлю міністерства у пʼятницю. У будівлі, де як правило у робочий час треба чекати декілька черг перед ліфтами, бо людей забагато на цю кількість ліфтів, не було майже нікого. Тільки в декількох кабінетах світилося світло. Абсолютно порожні коридори. Повна тиша. Була пʼятниця, 16:00. Війна чекала до понеділка.
Проблеми Міністерства оборони носять системний, стратегічний характер. Ці проблеми не вирішуються тактичними і навіть оперативними рішеннями. Такі рішення можуть лише зробити трохи краще (або гірше), але не виправити ситуацію повністю.
Міністерство оборони – це величезний пост-радянський бюрократичний монстр. Він старий, він неймовірно роздутий, він неповороткий і він не здатен швидко реагувати на зміни і подразники. А швидка реакція – це sine qua non, обов’язкова умова на цій війні.
Міністерство має – після відповідного функціонального аудиту, бажано із залученням іноземних спеціалістів – відмовитись від всіх зайвих і непотрібних функцій, зосередившись на:
1. створенні політик і правил гри у сфері закупівель;
2. математиці війни (де ми вражаємо, чим ми вражаємо, від чого ми несемо втрати, скільки це коштує, на чому засередитись);
3. контролі якості і відповідності нормам забезпечення бійців і правилам оборонних закупівель;
4. розвитку і інвестиціям в іновації для війни майбутнього;
5. дипломатії і отриманні зброї від закодонних партнерів.
Всі інші функції має бути безжально відкинуто на створені (і ще не створені) агенції з незалежними наглядовими (не громадськими) радами з залученням іноземних представників, які мають довіру за кордоном.
Всі те зайве, що десятиріччями, у мирний час, вважалося головним «скарбом» Міноборони і з чого годувалися покоління корупціонерів – землі, нерухомість, будівництво житла, лісгоспи – вивести на аудит, зайве продати на прозорому аукціоні, решту вивести на окремі агенції.
Задубльовані функції, непотрібні посади «для своїх» – функціональний аудит, скорочення, звільнення.
Міністерство має згадати, що по закону воно здійснює цивільно-демократичний контроль над Збройними силами України, а не просто безініціативно спостерігає (як є зараз) чи бʼється з Генштабом за корупційні потоки, як це було при Тарані і Хомчаку.
Корупцію не можна пояснити тим, що вона зʼявилася сама. Системна корупція зростає там, де є системні проблеми. Для корупції потрібні управлінський хаос, слабкий менеджмент, розмитий функціонал керівників і низький рівень відповідальності персоналу. Це саме те, що я спостерігаю в Міністерстві оборони на власні очі. І це те, що я планую в міру власних сил виправляти.
P.S. Одного разу наприкінці минулої осені я зайшов у будівлю міністерства у пʼятницю. У будівлі, де як правило у робочий час треба чекати декілька черг перед ліфтами, бо людей забагато на цю кількість ліфтів, не було майже нікого. Тільки в декількох кабінетах світилося світло. Абсолютно порожні коридори. Повна тиша. Була пʼятниця, 16:00. Війна чекала до понеділка.
Військових не можуть судити цивільні.
Війна – це окремий світ. Окрема психологія. Окремі закони і окрема відповідальність.
У нас мають бути військові суди, військові поліція і слідство, військовий суд.
Військових можуть судити тільки військові. Крапка.
Війна – це окремий світ. Окрема психологія. Окремі закони і окрема відповідальність.
У нас мають бути військові суди, військові поліція і слідство, військовий суд.
Військових можуть судити тільки військові. Крапка.
Відбулося установче засідання Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони України.
1. Секретарем Ради обрано ветерана війни Олега Чернова.
2. Заступником голови Ради обрано журналістку Тетяну Ніколаєнко.
3. Головою Ради обрано мене.
Дякую колегам за довіру, розумію всю відповідальність.
Ініціювали зустрічі у найкоротші строки із керівниками Агенції оборонних закупівель і Державного оператора тилу, а також з Міністром оборони України. Маємо багато питань.
1. Секретарем Ради обрано ветерана війни Олега Чернова.
2. Заступником голови Ради обрано журналістку Тетяну Ніколаєнко.
3. Головою Ради обрано мене.
Дякую колегам за довіру, розумію всю відповідальність.
Ініціювали зустрічі у найкоротші строки із керівниками Агенції оборонних закупівель і Державного оператора тилу, а також з Міністром оборони України. Маємо багато питань.
Як голова Громадської антикорупційної ради при МОУ, наполегливо і поки що по-доброму прошу засоби масової інформації не маніпулювати заявою ГАР МО щодо конфлікту навколо АОЗ.
Також повідомляю, що Марина Безрукова запропонувала ГАР МО зустрітися у найближчі дні. Зустріч членів ГАР МО з представниками Міністерства оборони України відбудеться у понеділок, 27 січня.
Ми, як і всі громадяни України, зацікавлені у стабільних інституціях і абсолютній законності. Але найбільше ми зацікавлені у безперебійних і системних поставках на фронт зброї і боєприпасів. Конфлікт навколо АОЗ загрожує зривами поставок і може мати трагічні наслідки. Ми робимо все для того, аби цього не допустити.
Також повідомляю, що Марина Безрукова запропонувала ГАР МО зустрітися у найближчі дні. Зустріч членів ГАР МО з представниками Міністерства оборони України відбудеться у понеділок, 27 січня.
Ми, як і всі громадяни України, зацікавлені у стабільних інституціях і абсолютній законності. Але найбільше ми зацікавлені у безперебійних і системних поставках на фронт зброї і боєприпасів. Конфлікт навколо АОЗ загрожує зривами поставок і може мати трагічні наслідки. Ми робимо все для того, аби цього не допустити.
З початку відкритої кризи навколо Агенції оборонних закупівель представники ГАР МО провели низку закритих зустрічей з представниками всіх сторін для чим швидшого і безболісного для української армії рішення ситуації.
На зустрічах представники сторін озвучили числені звинувачення на адресу інших учасників конфлікту. Всі ці звинувачення будуть ретельно перевірені членами ГАР МО і буде надано відповідну оцінку з можливістю подальшого звернення до правоохоронних органів.
На основі отриманої інформації ми констатуємо, що:
1. Конфліктна ситуація навколо АОЗ сталася за вини обох сторін конфлікту. Як наслідок, маємо репутаційну шкоду перед міжнародними партнерами і імовірні втрати у постачаннях на фронт, а отже – втрати у людях і території країни.
2. Процедуру зміни керівництва АОЗ було здійснено МО із значними порушеннями принципів корпоративного управління державними підприємствами. Це стосується як внесення змін до Статуту АОЗ, так і всіх наступних дій.
3. Частина претензій МО до керівництва АОЗ виглядає як обґрунтована, але ці претензії не були публічно озвучені МО. При тому, що серед основних претензій є речі, які не містять державної таємниці і розголошення яких не завдало б шкоди обороноздатності.
4. І АОЗ, і МОУ не впоралися із кризовою комунікацією – як публічною, так і непублічною. Це додало нерозуміння та заплутаності загальній ситуації.
ГАР МО наполягає на наступному:
1. Керівництво АОЗ має максимально швидко відреагувати на сигнали від армії і постачальників, і у найкоротший термін поновити стабільне підписання контрактів і довіру постачальників і виробників до АОЗ, аби усі потреби Сил оборони України в озброєнні і боєприпасах задовольнялися в оптимальні строки.
2. АОЗ і ДОТ мають зберегти свою відокремленість. Ринки, на яких ДОТ і АОЗ мають контрактуватись, занадто різні і специфічні, аби обʼєднувати їх під одним керівництвом в будь-якій формі.
3. Необхідно привести статути державних підприємств, змінених у грудні 2024 року, у відповідність до українського законодавства. Сама система управління агенціями має відповідати принципам ефективності, прозорості і управлінської логіки.
4. Міністерство оборони України має запропонувати та подати на затвердження Кабінету Міністрів України пропозиції щодо кандидатур-представників від держави до Наглядової ради Агенції оборонних закупівель.
5. Наглядова рада АОЗ має здійснити заходи щодо організації належної роботи та проведення аудиту діяльності Агенції за весь період її існування. Призначення керівника має відбутись за результатами відповідного конкурсу.
6. В МОУ мають чимшвидше призначити профільного заступника міністра по закупівлям, а також провести ефективне внутрішнє розслідування. Потрібно зрозуміти і всередині структури і для загалу, які помилки були допущені, щоб не допустити їх в майбутньому.
Громадська антикорупційна рада переконана, що ця ситуація не має повторитися, а дії всіх сторін мають отримати прозору оцінку, включно із несенням політичної і юридичної відповідальності.
Ми оцінюємо рівень репутаційних збитків від цього конфлікту для нашої країни за кордоном як високий. Однак якнайбільше нас хвилює постачання озброєння і боєприпасів на фронт. Ми робили, робимо і будемо робити все можливе, аби Сили оборони України мали все необхідне для опору силам зла на нашій землі.
На зустрічах представники сторін озвучили числені звинувачення на адресу інших учасників конфлікту. Всі ці звинувачення будуть ретельно перевірені членами ГАР МО і буде надано відповідну оцінку з можливістю подальшого звернення до правоохоронних органів.
На основі отриманої інформації ми констатуємо, що:
1. Конфліктна ситуація навколо АОЗ сталася за вини обох сторін конфлікту. Як наслідок, маємо репутаційну шкоду перед міжнародними партнерами і імовірні втрати у постачаннях на фронт, а отже – втрати у людях і території країни.
2. Процедуру зміни керівництва АОЗ було здійснено МО із значними порушеннями принципів корпоративного управління державними підприємствами. Це стосується як внесення змін до Статуту АОЗ, так і всіх наступних дій.
3. Частина претензій МО до керівництва АОЗ виглядає як обґрунтована, але ці претензії не були публічно озвучені МО. При тому, що серед основних претензій є речі, які не містять державної таємниці і розголошення яких не завдало б шкоди обороноздатності.
4. І АОЗ, і МОУ не впоралися із кризовою комунікацією – як публічною, так і непублічною. Це додало нерозуміння та заплутаності загальній ситуації.
ГАР МО наполягає на наступному:
1. Керівництво АОЗ має максимально швидко відреагувати на сигнали від армії і постачальників, і у найкоротший термін поновити стабільне підписання контрактів і довіру постачальників і виробників до АОЗ, аби усі потреби Сил оборони України в озброєнні і боєприпасах задовольнялися в оптимальні строки.
2. АОЗ і ДОТ мають зберегти свою відокремленість. Ринки, на яких ДОТ і АОЗ мають контрактуватись, занадто різні і специфічні, аби обʼєднувати їх під одним керівництвом в будь-якій формі.
3. Необхідно привести статути державних підприємств, змінених у грудні 2024 року, у відповідність до українського законодавства. Сама система управління агенціями має відповідати принципам ефективності, прозорості і управлінської логіки.
4. Міністерство оборони України має запропонувати та подати на затвердження Кабінету Міністрів України пропозиції щодо кандидатур-представників від держави до Наглядової ради Агенції оборонних закупівель.
5. Наглядова рада АОЗ має здійснити заходи щодо організації належної роботи та проведення аудиту діяльності Агенції за весь період її існування. Призначення керівника має відбутись за результатами відповідного конкурсу.
6. В МОУ мають чимшвидше призначити профільного заступника міністра по закупівлям, а також провести ефективне внутрішнє розслідування. Потрібно зрозуміти і всередині структури і для загалу, які помилки були допущені, щоб не допустити їх в майбутньому.
Громадська антикорупційна рада переконана, що ця ситуація не має повторитися, а дії всіх сторін мають отримати прозору оцінку, включно із несенням політичної і юридичної відповідальності.
Ми оцінюємо рівень репутаційних збитків від цього конфлікту для нашої країни за кордоном як високий. Однак якнайбільше нас хвилює постачання озброєння і боєприпасів на фронт. Ми робили, робимо і будемо робити все можливе, аби Сили оборони України мали все необхідне для опору силам зла на нашій землі.
Якщо вам є що сказати про корупцію в Міноборони, ДОТ або АОЗ – не мовчіть.
Ось дві пошти ГАР МО для запитів і інформації:
[email protected]
[email protected]
Все будемо читати, переглядати та, наскільки зможемо оперативно — відповідати і діяти.
Просимо з повагою ставитися до інформації, яку надсилаєте – деякі документи можуть мати особливий статус і не можуть пересилатися у відкритих засобах звʼязку.
Ось дві пошти ГАР МО для запитів і інформації:
[email protected]
[email protected]
Все будемо читати, переглядати та, наскільки зможемо оперативно — відповідати і діяти.
Просимо з повагою ставитися до інформації, яку надсилаєте – деякі документи можуть мати особливий статус і не можуть пересилатися у відкритих засобах звʼязку.
Forwarded from D7 NEWS | Демократична Сокира
Були часи, коли гроші знецінювалися швидше, ніж їх встигали витратити.
У 1992 році за 1000 купонів можна було купити нормальні речі. 1993 — це вже було менш як 1/4 долара, а у 1996 — цього не вистачило б навіть на батон хліба.
Часто набагато кращий варіант був отримати зарплату мішком розеток чи кількома суліями якоїсь настоянки з місцевої харчофабрики, ніж цими швидкоплинними грошима.
Ми вже якось рахували скільки треба гладити кота, щоб зарядити батарею FPV статичною електрикою, а також робили купюру в 3 гривні на РЕБи. Тепер черга реабілітувати карбованці!
1000 дроновців — це не просто папір, це — шлях до закриття збору на 25 Mavic (і зменшення кількості ворога, якщо ви розумієте, про що ми).
І зараз нам потрібно всього 1990 таких купюр.
Обмінний курс:
1000 дроновців = 1000 гривень = 1 крок ближче до фінішу.
🏦 Банка — https://send.monobank.ua/jar/9HBS8PKmM2
💳 Номер банки — 5375411218134117
🏦 Гривня, валюта і крипта — https://bit.ly/2Pvj6y2
💳 Карта — 5169 3351 0047 5223
🌐 PayPal — [email protected]
(Обирайте в «Payment type» опцію «For friends and family»)
🪓 Підписатися на регулярний донат — https://bit.ly/33x63od
У 1992 році за 1000 купонів можна було купити нормальні речі. 1993 — це вже було менш як 1/4 долара, а у 1996 — цього не вистачило б навіть на батон хліба.
Часто набагато кращий варіант був отримати зарплату мішком розеток чи кількома суліями якоїсь настоянки з місцевої харчофабрики, ніж цими швидкоплинними грошима.
Ми вже якось рахували скільки треба гладити кота, щоб зарядити батарею FPV статичною електрикою, а також робили купюру в 3 гривні на РЕБи. Тепер черга реабілітувати карбованці!
1000 дроновців — це не просто папір, це — шлях до закриття збору на 25 Mavic (і зменшення кількості ворога, якщо ви розумієте, про що ми).
І зараз нам потрібно всього 1990 таких купюр.
Обмінний курс:
1000 дроновців = 1000 гривень = 1 крок ближче до фінішу.
💳 Номер банки — 5375411218134117
💳 Карта — 5169 3351 0047 5223
(Обирайте в «Payment type» опцію «For friends and family»)
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Кину сюди картинками, а не текстом, бо трохи задовге. Якщо коротко, то із закупівлями РЕБ і комплектуючих військовими частинами є проблема, яку треба вирішити.
Наскільки ж вони нічого не розуміють про нас.
Ані росіяни, ані інші сусіди, ані наші союзники, партнери, ті, хто далеко за океаном і ті, хто майже поряд на мапі.
Все ж на поверхні. Все відкрито. Але вони дивляться і не бачать.
Ми є та нація, яка з деревʼяними палками і тоненькими щитами вийшла проти снайперів на Майдані і перемогла.
Ми є ті, хто зупинив навалу у лютому 2022. Ту саму, яку ми за всіма розрахунками і друзів, і ворогів зупинити не могли.
Ми є ті, чиї діди і прадіди билися з комуністами в лісах і горах, розуміючі, що перемогти неможливо. І потім вони ж, кинуті у тюрми, підіймали повстання, аби просто дотягнутися до горлянки ворога – і піти у засвіти з честю і зброєю в руках.
Ми є ті, хто бився завжди. І цього ніхто не зрозумів. Ані Путін. Ані Трамп. Ані інші.
Ми є щит Європи. Щит може здаватись незручним. Може – задорогим. Щит може натирати руку до крові. Але без щита тобі кінець.
Якщо ви лицарі – вам потрібен щит. Якщо ви жертви – вам потрібен ошійник раба.
Ми є щит, що приймає на себе удар. На наших душах безліч зазубрин, щербин, наші серця в крові, бо всі ми втратили когось і втратили щось.
Але ми тут тисячу років. Ми були тут вчора. Ми стоїмо тут сьогодні. І ми будемо стояти тут завтра. Біля могил наших друзів.
Ми сьогодні дивились з сином документальний фільм про Майдан. Цей фільм дивилися тисячі людей в усьому світі. Можливо, мільйони. І я впевнений, що вони дивилися – і не бачили. Слухали – і не чули.
Людей, які вірять у правду більше, ніж у смерть, перемогти неможливо.
Лютий – це місяць, який завжди показував світу, хто ми є. А світ дивився і не бачив.
Ми переможемо. Я вірив в це тоді, вірив у 2022-му, вірю зараз, бо знаю наших людей.
Весь Всесвіт може бути проти нас. Але це тільки розпалює нашу лють.
Лютий – наш місяць. Ви дійсно мали б це зрозуміти.
Ані росіяни, ані інші сусіди, ані наші союзники, партнери, ті, хто далеко за океаном і ті, хто майже поряд на мапі.
Все ж на поверхні. Все відкрито. Але вони дивляться і не бачать.
Ми є та нація, яка з деревʼяними палками і тоненькими щитами вийшла проти снайперів на Майдані і перемогла.
Ми є ті, хто зупинив навалу у лютому 2022. Ту саму, яку ми за всіма розрахунками і друзів, і ворогів зупинити не могли.
Ми є ті, чиї діди і прадіди билися з комуністами в лісах і горах, розуміючі, що перемогти неможливо. І потім вони ж, кинуті у тюрми, підіймали повстання, аби просто дотягнутися до горлянки ворога – і піти у засвіти з честю і зброєю в руках.
Ми є ті, хто бився завжди. І цього ніхто не зрозумів. Ані Путін. Ані Трамп. Ані інші.
Ми є щит Європи. Щит може здаватись незручним. Може – задорогим. Щит може натирати руку до крові. Але без щита тобі кінець.
Якщо ви лицарі – вам потрібен щит. Якщо ви жертви – вам потрібен ошійник раба.
Ми є щит, що приймає на себе удар. На наших душах безліч зазубрин, щербин, наші серця в крові, бо всі ми втратили когось і втратили щось.
Але ми тут тисячу років. Ми були тут вчора. Ми стоїмо тут сьогодні. І ми будемо стояти тут завтра. Біля могил наших друзів.
Ми сьогодні дивились з сином документальний фільм про Майдан. Цей фільм дивилися тисячі людей в усьому світі. Можливо, мільйони. І я впевнений, що вони дивилися – і не бачили. Слухали – і не чули.
Людей, які вірять у правду більше, ніж у смерть, перемогти неможливо.
Лютий – це місяць, який завжди показував світу, хто ми є. А світ дивився і не бачив.
Ми переможемо. Я вірив в це тоді, вірив у 2022-му, вірю зараз, бо знаю наших людей.
Весь Всесвіт може бути проти нас. Але це тільки розпалює нашу лють.
Лютий – наш місяць. Ви дійсно мали б це зрозуміти.
Коли ми на Майдані скандували «Україна це Європа», ми мали на увазі не тільки те, що місце України у Євросоюзі, але і те, що Україна – це частина європейської цивілізації, тої самої, яка вигадала демократію, вільні вибори, свободу слова і парламент – зрозумілі нам цінності свободи. На противагу умовній деспотичній Азії, яку уособлювали для нас Росія, Путін і Янукович.
Але коли зараз я говорю «Україна це Європа», я думаю про інше.
Я думаю про те, що Україна зараз і є Європа, і окрім України, Європи не залишилось. Не в географічному сенсі, звичайно, ні – в сенсовому, історичному.
Якщо згадувати історію Європи не тільки у ХХ сторіччі, а раніше, з усіма її Генріхами і Людовіками, звичаєвим правом і внутрішніми розбірками, то легко побачити, що той дух повністю співпадає з духом нинішньої України. Величезний творчій запал, колоссальне натхнення, готовність до бійки у будь-яку секунду, тяга до всього нового з корінням і залишками усього старого – це ми і є.
Нам, мабуть, не дуже зрозумілі всі до однієї сучасні європейські цінності, які є дивною сумішшю багатовікової історії, двох світових війн і соціал-демократичної традиції минулого століття. Але нам точно зрозумілі цінності тої Європи, що була до цього – трохи дикої, трохи брудної, дуже хаотичної, дуже мозаїчної, постійно конфліктної, але обʼєднаної не мапою, а духом і ідеями.
Тої Європі дістало сил і натхнення опанувати спочатку себе, а потім майже весь світ, народити в муках американську культуру, розповсюдити вогнем, мечем, а якщо не виходило – то добрим словом свої ідеї, релігії і мови. Ми ж зараз розповсюдили по всьому світі «Slava Ukraini», розповсюдили ідею свободи і переваги меншого світла над великою темрявою. Ми надихаємо маленьких, але вільних по всьому світу боротися до кінця проти великого зла – і цей факт неможливо не помітити. І якщо ми впадемо в безодню, то вони упадуть на коліна.
Нам допомагає наша внутрішня сила, нам допомагає такий звичний нам хаос, який ми звикли називати самоорганізацією, горизонтальними звʼязками – або ж Майданом чи Січчю, в залежності від історичної епохи. І це, на мою думку, і є дух Європи. Він зараз, здається, живе в нас і тільки в нас.
Буде цікаво, якщо саме ми повернемо Європі її сутність. Поки все йде саме до цього.
Але коли зараз я говорю «Україна це Європа», я думаю про інше.
Я думаю про те, що Україна зараз і є Європа, і окрім України, Європи не залишилось. Не в географічному сенсі, звичайно, ні – в сенсовому, історичному.
Якщо згадувати історію Європи не тільки у ХХ сторіччі, а раніше, з усіма її Генріхами і Людовіками, звичаєвим правом і внутрішніми розбірками, то легко побачити, що той дух повністю співпадає з духом нинішньої України. Величезний творчій запал, колоссальне натхнення, готовність до бійки у будь-яку секунду, тяга до всього нового з корінням і залишками усього старого – це ми і є.
Нам, мабуть, не дуже зрозумілі всі до однієї сучасні європейські цінності, які є дивною сумішшю багатовікової історії, двох світових війн і соціал-демократичної традиції минулого століття. Але нам точно зрозумілі цінності тої Європи, що була до цього – трохи дикої, трохи брудної, дуже хаотичної, дуже мозаїчної, постійно конфліктної, але обʼєднаної не мапою, а духом і ідеями.
Тої Європі дістало сил і натхнення опанувати спочатку себе, а потім майже весь світ, народити в муках американську культуру, розповсюдити вогнем, мечем, а якщо не виходило – то добрим словом свої ідеї, релігії і мови. Ми ж зараз розповсюдили по всьому світі «Slava Ukraini», розповсюдили ідею свободи і переваги меншого світла над великою темрявою. Ми надихаємо маленьких, але вільних по всьому світу боротися до кінця проти великого зла – і цей факт неможливо не помітити. І якщо ми впадемо в безодню, то вони упадуть на коліна.
Нам допомагає наша внутрішня сила, нам допомагає такий звичний нам хаос, який ми звикли називати самоорганізацією, горизонтальними звʼязками – або ж Майданом чи Січчю, в залежності від історичної епохи. І це, на мою думку, і є дух Європи. Він зараз, здається, живе в нас і тільки в нас.
Буде цікаво, якщо саме ми повернемо Європі її сутність. Поки все йде саме до цього.
Forwarded from Розвідка Ноєм