🏳️🌈ЛҐБТК+ в Україні та цивільні партнерства: продовження боротьби
...і чому зараз потрібно більше активістів та активісток в кожному регіоні?
Законопроєкт про цивільні партнерства для одностатевих пар загальмувався у Верховній Раді та може бути і зовсім не ухвалений...
Чекайте, а тепер з самого початку і по порядку. Огляд новин та різної інформації, що зараз по цивільним партнерствам, за ухвалення яких ЛҐБТК+ в Україні боряться вже дуже довго.
Насправді, уже не перше десятиліття гомосексуальні (і не тільки) люди в Україні потребують від держави можливості юридичного визнання своїх стосунків. Тоді, коли «звичайні» пари укладають шлюб і навіть не задумуються над тим, що це право у них є, але його немає у людей, що кохають особу своєї статі, — ЛҐБТІК+, по-суті, вже десятиліття безуспішно «довбають скелю» та тільки і стежать за новинами про заяви європейських та українських політиків, які поки що нічим не закінчилися.
Одностатевим парам в Україні потрібне право на шлюб. Проте, реалії військового стану змінили вимоги, і зараз боротьба іде за цивільні партнерства*.
*Для запровадження одностатевих шлюбів в Україні потрібно вносити зміни в Конституцію, що є неможливим під час військового стану. Натомість, інститут цивільних партнерств може бути впроваджений шляхом лише ухвалення окремого закону.
Законопроєкт 9103 про цивільні партнерства був поданий народною депутаткою Інною Совсун 13 березня 2023 року. Тоді над розробкою документу працювали разом з військовими та активістами з числа ЛҐБТІК+. От уже більше року він лежить у Верховній Раді не проголосований, і наразі невідомо, чи потрапить на розгляд взагалі колись.
Перш ніж потрапити на голосування у Верховній Раді, законопроєкт має пройти шлях у комітетах. Так, є з десяток різних другорядних комітетів, які можуть його як підтримати, так і не підтримати, але це не визначатиме його долю. І є основний комітет — в даному випадку комітет правової політики — від рішення якого залежить, чи буде за нього голосувати весь парламент. Наразі основний комітет не підтримав законопроєкт про цивільні партнерства. Інна Совсун каже, що там бракує голосів на його підтримку.
9103 можуть не прийняти?
Так, наразі великий ризик, що цивільні партнерства можуть не бути ухвалені, а запит ЛҐБТІК+ на потрібні їм права — знову проігнорований. По-перше, якщо комітет правової політики не підтримає законопроєкт, то він ніколи навіть не вийде на голосування у Верховній Раді. По-друге, саме голосування парламенту може закінчитися як підтримкою, так і відхиленням проєкту закону.
І наразі в цій ситуації є лише одне, що можна зробити.
Поки ініціатори законопроєкту роблять свою щоденну роботу над пошуком його підтримки, простим людям не варто просто сидіти склавши руки.
Хочете, аби цивільні партнерства були ухвалені?
Треба тиснути на депутатів, бо ми — їхні виборці. Наразі у Верховній Раді 186 депутатів від мажоритарних виборчих округів, і кожна людина може звернутися до свого.
У статті «Депутати-мажоритарщики Верховної Ради України по округах» на порталі «Слово і Діло» можна знайти інформацію про свій виборчий округ та депутата у Верховній Раді, який представляє інтереси вашого району.
Якщо ви маєте прописку або зареєстровані як ВПО на території цього району, ви маєте право звертатися до свого депутата, спілкуватися з ним та просити підтримати ті чи інші законопроєкти. Бо ви — його виборець.
Так, наразі цивільні партнерства можуть бути не ухвалені без активізму ЛҐБТІК+ у своїх виборчих округах. Варіантів дій багато: знайти свого депутата-мажоритарника та написати напряму у соціальних мережах, особисто чи колективно (можливо, краще колективно) потрапити на прийом у його офіс (приймальню), говорити з помічниками депутатів, якщо зв'язок із самим депутатом наразі неможливий...
Дійте! Донесіть своєму депутату, що цивільні партнерства важливі для вас!
#ікрапка_лґбт #ікрапка_активізм
@IKRAPKA_MEDIA
...і чому зараз потрібно більше активістів та активісток в кожному регіоні?
Законопроєкт про цивільні партнерства для одностатевих пар загальмувався у Верховній Раді та може бути і зовсім не ухвалений...
Чекайте, а тепер з самого початку і по порядку. Огляд новин та різної інформації, що зараз по цивільним партнерствам, за ухвалення яких ЛҐБТК+ в Україні боряться вже дуже довго.
Насправді, уже не перше десятиліття гомосексуальні (і не тільки) люди в Україні потребують від держави можливості юридичного визнання своїх стосунків. Тоді, коли «звичайні» пари укладають шлюб і навіть не задумуються над тим, що це право у них є, але його немає у людей, що кохають особу своєї статі, — ЛҐБТІК+, по-суті, вже десятиліття безуспішно «довбають скелю» та тільки і стежать за новинами про заяви європейських та українських політиків, які поки що нічим не закінчилися.
Одностатевим парам в Україні потрібне право на шлюб. Проте, реалії військового стану змінили вимоги, і зараз боротьба іде за цивільні партнерства*.
*Для запровадження одностатевих шлюбів в Україні потрібно вносити зміни в Конституцію, що є неможливим під час військового стану. Натомість, інститут цивільних партнерств може бути впроваджений шляхом лише ухвалення окремого закону.
Законопроєкт 9103 про цивільні партнерства був поданий народною депутаткою Інною Совсун 13 березня 2023 року. Тоді над розробкою документу працювали разом з військовими та активістами з числа ЛҐБТІК+. От уже більше року він лежить у Верховній Раді не проголосований, і наразі невідомо, чи потрапить на розгляд взагалі колись.
Перш ніж потрапити на голосування у Верховній Раді, законопроєкт має пройти шлях у комітетах. Так, є з десяток різних другорядних комітетів, які можуть його як підтримати, так і не підтримати, але це не визначатиме його долю. І є основний комітет — в даному випадку комітет правової політики — від рішення якого залежить, чи буде за нього голосувати весь парламент. Наразі основний комітет не підтримав законопроєкт про цивільні партнерства. Інна Совсун каже, що там бракує голосів на його підтримку.
9103 можуть не прийняти?
Так, наразі великий ризик, що цивільні партнерства можуть не бути ухвалені, а запит ЛҐБТІК+ на потрібні їм права — знову проігнорований. По-перше, якщо комітет правової політики не підтримає законопроєкт, то він ніколи навіть не вийде на голосування у Верховній Раді. По-друге, саме голосування парламенту може закінчитися як підтримкою, так і відхиленням проєкту закону.
І наразі в цій ситуації є лише одне, що можна зробити.
Поки ініціатори законопроєкту роблять свою щоденну роботу над пошуком його підтримки, простим людям не варто просто сидіти склавши руки.
Хочете, аби цивільні партнерства були ухвалені?
Треба тиснути на депутатів, бо ми — їхні виборці. Наразі у Верховній Раді 186 депутатів від мажоритарних виборчих округів, і кожна людина може звернутися до свого.
У статті «Депутати-мажоритарщики Верховної Ради України по округах» на порталі «Слово і Діло» можна знайти інформацію про свій виборчий округ та депутата у Верховній Раді, який представляє інтереси вашого району.
Якщо ви маєте прописку або зареєстровані як ВПО на території цього району, ви маєте право звертатися до свого депутата, спілкуватися з ним та просити підтримати ті чи інші законопроєкти. Бо ви — його виборець.
Так, наразі цивільні партнерства можуть бути не ухвалені без активізму ЛҐБТІК+ у своїх виборчих округах. Варіантів дій багато: знайти свого депутата-мажоритарника та написати напряму у соціальних мережах, особисто чи колективно (можливо, краще колективно) потрапити на прийом у його офіс (приймальню), говорити з помічниками депутатів, якщо зв'язок із самим депутатом наразі неможливий...
Дійте! Донесіть своєму депутату, що цивільні партнерства важливі для вас!
#ікрапка_лґбт #ікрапка_активізм
@IKRAPKA_MEDIA
Анонс тем публікацій i.krapka.media на вересень 🫣
• Привілеї чи дискримінація: тонка межа трактувань
Обов'язкова мобілізація для чоловіків, якої немає для інших — це привілей для жінок, чи їхня дискримінація? І, власне, що таке привілеї, чим є дискримінація, і як трактують ці поняття? Треба тут також покопатися у словниках...
• Українське під забороною: як переслідували за синьо-жовтий прапор
Не так давно ми відзначили 33тю річницю з Дня відновлення незалежності України, а перед цим - день національного прапора. А яка була його історія в періоди окупації, і що передбачалося законами наших поневолювачів за його використання?
• Правозахист чи правоборотьба? У чому філософія активізму?
Часто активістів називають правозахисниками. А що робити, якщо ніяких прав у законах ще немає?
P.s. Також ті дві теми серпня, які ще не опубліковані, будуть зроблені у першій половині вересня.
Стеж за @IKRAPKA_MEDIA
Читай
Коментуй
Поширюй
• Привілеї чи дискримінація: тонка межа трактувань
Обов'язкова мобілізація для чоловіків, якої немає для інших — це привілей для жінок, чи їхня дискримінація? І, власне, що таке привілеї, чим є дискримінація, і як трактують ці поняття? Треба тут також покопатися у словниках...
• Українське під забороною: як переслідували за синьо-жовтий прапор
Не так давно ми відзначили 33тю річницю з Дня відновлення незалежності України, а перед цим - день національного прапора. А яка була його історія в періоди окупації, і що передбачалося законами наших поневолювачів за його використання?
• Правозахист чи правоборотьба? У чому філософія активізму?
Часто активістів називають правозахисниками. А що робити, якщо ніяких прав у законах ще немає?
P.s. Також ті дві теми серпня, які ще не опубліковані, будуть зроблені у першій половині вересня.
Стеж за @IKRAPKA_MEDIA
Читай
Коментуй
Поширюй
Підтримайте розвиток І КРАПКА МЕДІА — станьте патронами та патронесами проєкту!
Відтепер замість Buy me a coffee ми маємо сторінку на mono Base.
Станьте серійними донатерами на підтримку створення постів та текстів, нового контенту на @ikrapka_media та інших ідей!
Це — не просто текст, а звернення до кожного з вас: підтримайте.
Тут варіанти підписок на будь-які ваші фінансові спроможності: від 10 гривень на місяць і до великих щомісячних донатів.
Дякуємо вам, що стежите та читаєте. Але будемо ще більше вдячні за вашу щомісячну підписку 👇🏽👇🏽👇🏽
https://base.monobank.ua/ACnGAGRArTZvkq#subscriptions
Відтепер замість Buy me a coffee ми маємо сторінку на mono Base.
Станьте серійними донатерами на підтримку створення постів та текстів, нового контенту на @ikrapka_media та інших ідей!
Це — не просто текст, а звернення до кожного з вас: підтримайте.
Тут варіанти підписок на будь-які ваші фінансові спроможності: від 10 гривень на місяць і до великих щомісячних донатів.
Дякуємо вам, що стежите та читаєте. Але будемо ще більше вдячні за вашу щомісячну підписку 👇🏽👇🏽👇🏽
https://base.monobank.ua/ACnGAGRArTZvkq#subscriptions
i.KRAPKA.media pinned «Підтримайте розвиток І КРАПКА МЕДІА — станьте патронами та патронесами проєкту! Відтепер замість Buy me a coffee ми маємо сторінку на mono Base. Станьте серійними донатерами на підтримку створення постів та текстів, нового контенту на @ikrapka_media та інших…»
Особисте життя ЛҐБТІК+ у Придністров'ї (продовження статті)
Пошукавши, можна знайти невеликі телеґрам чати, які використовують ґеї для пошуку знайомств. Також тут з цією ціллю користується популярністю російська Вконтактє. Гомосексуальні люди шукають статевих партнерів, але практично не мають змоги в таких умовах будувати тривалі стосунки. Навіть групи знайомств дуже нечисельні, їхня внутрішня культура дуже зав'язана на анонімності. Нечасті спроби різних людей організувати сходки для знайомств закінчувалися нічим через питання (не)безпеки.
ЛҐБТІК+ у Придністров'ї живуть «у підпіллі». Закони т.з. «ПМР» не надають ніякого захисту чи прав людям різних сексуальних та ґендерних ідентичностей, але ситуація рухається у бік збільшення заборон для ЛҐБТІК+, наслідуючи російську практику. Водночас у регіоні є активний тиск та переслідування ЛҐБТІК+ з боку російських спецслужб. Фізичне насильство чи булінг через сексуальну орієнтацію є поширеними проблемами, але такі випадки мало коли стають відомими публічно. Разом з тим, у людей з Придністров'я є можливість їздити у вільну частину Молдови, де є деякі антидискримінаційні закони, правозахисні організації та щорічний прайд. Проте, відкритій Л/Ґ/Б/Т/І/К+ людині може бути небезпечно повертатися назад.
#ікрапка_лґбт
Стеж за @IKRAPKA_MEDIA
Читай
Коментуй
Поширюй
Пошукавши, можна знайти невеликі телеґрам чати, які використовують ґеї для пошуку знайомств. Також тут з цією ціллю користується популярністю російська Вконтактє. Гомосексуальні люди шукають статевих партнерів, але практично не мають змоги в таких умовах будувати тривалі стосунки. Навіть групи знайомств дуже нечисельні, їхня внутрішня культура дуже зав'язана на анонімності. Нечасті спроби різних людей організувати сходки для знайомств закінчувалися нічим через питання (не)безпеки.
ЛҐБТІК+ у Придністров'ї живуть «у підпіллі». Закони т.з. «ПМР» не надають ніякого захисту чи прав людям різних сексуальних та ґендерних ідентичностей, але ситуація рухається у бік збільшення заборон для ЛҐБТІК+, наслідуючи російську практику. Водночас у регіоні є активний тиск та переслідування ЛҐБТІК+ з боку російських спецслужб. Фізичне насильство чи булінг через сексуальну орієнтацію є поширеними проблемами, але такі випадки мало коли стають відомими публічно. Разом з тим, у людей з Придністров'я є можливість їздити у вільну частину Молдови, де є деякі антидискримінаційні закони, правозахисні організації та щорічний прайд. Проте, відкритій Л/Ґ/Б/Т/І/К+ людині може бути небезпечно повертатися назад.
#ікрапка_лґбт
Стеж за @IKRAPKA_MEDIA
Читай
Коментуй
Поширюй
🍁 Анонс на жовтень
Нові теми на @ikrapka_media
«В Україні жінки вперше...»
Перша жінка, яка стала машиністкою у метрополітені... Перша жінка, яка почала працювати у шахті... а сталося це зовсім нещодавно. Говоримо про такі історії в Україні за часи незалежності. Але згадаємо також і про жінок у «нежіночих» професіях у ранішні часи...
Кримська Народна Республіка: історія, боротьба за незалежність, та ґендерна рівність
Ми більше знаємо про історію Української Народної Республіки, що постала у 1917 році, але що ми знаємо про кримськотатарську республіку, яку цей народ заснував у той же час на півострові? А цікавих фактів там багато...
Бої за Луганський аеропорт: історії нашої війни
Луганськ — менше за Донецьк місто українського Донбасу, що через це завжди відігравало дещо другорядне значення у регіоні. Так, мабуть, і з сучасною війною: історія захисту Луганського аеропорту мало відома. Але ж ми маємо і про неї знати?
Стеж за @IKRAPKA_MEDIA
Читай
Коментуй
Поширюй
Нові теми на @ikrapka_media
«В Україні жінки вперше...»
Перша жінка, яка стала машиністкою у метрополітені... Перша жінка, яка почала працювати у шахті... а сталося це зовсім нещодавно. Говоримо про такі історії в Україні за часи незалежності. Але згадаємо також і про жінок у «нежіночих» професіях у ранішні часи...
Кримська Народна Республіка: історія, боротьба за незалежність, та ґендерна рівність
Ми більше знаємо про історію Української Народної Республіки, що постала у 1917 році, але що ми знаємо про кримськотатарську республіку, яку цей народ заснував у той же час на півострові? А цікавих фактів там багато...
Бої за Луганський аеропорт: історії нашої війни
Луганськ — менше за Донецьк місто українського Донбасу, що через це завжди відігравало дещо другорядне значення у регіоні. Так, мабуть, і з сучасною війною: історія захисту Луганського аеропорту мало відома. Але ж ми маємо і про неї знати?
Стеж за @IKRAPKA_MEDIA
Читай
Коментуй
Поширюй
Українське під забороною: як переслідували за синьо-жовтий прапор?
Як переслідували за український прапор у Російській імперії, СРСР, Австро-Угорщині, Третьому Рейху? І чому, на жаль, ця історія не залишилася в минулому?
🇺🇦 Наш прапор — здавна український символ
Синьо-жовтий двоколор був прапором Руського Королівства (Галицько-Волинського князівства) ще у 13 столітті. Ще з тих часів його почали асоціювати із русинами (тобто, українцями). У 1848 році Головна Руська Рада, перша українська політична організація в Галичині, проголошує синьо-жовтий стяг як прапор українців на західних землях.
До відновлення своєї незалежности Україна тривалий час перебувала під окупаціями різних держав та режимів, і кожна окупаційна влада займалася придушуванням української ідентичності на захоплених землях, асиміляцією населення та боротьбою з визвольними рухами.
Як переслідували за жовто-синій прапор різні окупаційні режими? 👇🏽👇🏽👇🏽
Український прапор у Російській імперії
До кінця XIX ст. у Російській імперії жовто-синій прапор активно не використовувався як символ українського національного руху, тому не було чітких законів, які би засуджували за його використання. Проте, наприкінці 1800-хх українці активізовуються, а імперія реагує більшими переслідуваннями.
Емський указ імператора Олександра II від 1876 року вводить тотальну заборону на українське: насамперед переслідуються мова та її друк, народні пісні та мистецтво. З початку революції 1905р. влада Російської імперії почала розглядати синьо-жовтий прапор як знак сепаратизму та бунту. Царський уряд ввів заборону на використання української символіки.
У 1900хх у Російській імперії за наш національний прапор можна було отримати штраф у кращому випадку. Якщо символіка використовувалася на політичних акціях, людей чекав арешт чи ув'язнення, в особливо тяжких випадках — заслання. Крім того, для активістів національного руху існували списки жандармерії та поліції, вони перебували під постійним наглядом.
Український прапор в СРСР
Після приходу на українські землі радянської окупації жовто-синій прапор, який асоціювався з УНР та боротьбою за незалежність, став символом «буржуазного націоналізму». У СРСР передбачалося суворе покарання за «антирадянську пропаганду і агітацію». Покарання могло становити 5–10 років виправно-трудових таборів. Під час масових репресій у 1930-х роках за участь у націоналістичних організаціях та використання символіки УНР можна було отримати смертний вирок.
Український прапор в Австро-Угорській імперії
До Першої світової Австро-Угорщина, на відміну від Російської імперії, мала більш ліберальну політику щодо культурних і мовних прав національних меншин. Українці на Галичині мали можливість створювати товариства і культурні установи. Жовто-синя символіка асоціювалася з українським національним рухом, зокрема з організаціями на кшталт «Просвіти». Політична ситуація була неоднозначною, але здебільшого використання українського прапора без прямих закликів до сепаратизму не переслідувалося.
Під час Першої світової війни політика Австро-Угорщини до українців різко змінюється. В основному через підозри їх у проросійських симпатіях багато українців, які використовували національну символіку або виявляли політичну активність, зазнавали репресій. Синьо-жовтий прапор та інші символи української ідентичності призводили до арештів. Чимало українців були заслані у спецтабори для політично неблагонадійних, як от Телергоф.
Український прапор у Польській Республіці (1919-1939)
Між двома світовими війнами західні землі України опинилися під польською окупацією. Уряд проводив політику «пацифікації», спрямовану на утиски українського населення, закриття українських установ і заборону публічних проявів національної ідентичності. Наш національний рух в той період був особливо активним та створював проблеми для польської влади. Чимало людей, що використовували національну символіку та чинили цивільний опір Польщі, були затримані та ув'язнені.
Шукайте продовження нижче 👇🏽
Як переслідували за український прапор у Російській імперії, СРСР, Австро-Угорщині, Третьому Рейху? І чому, на жаль, ця історія не залишилася в минулому?
🇺🇦 Наш прапор — здавна український символ
Синьо-жовтий двоколор був прапором Руського Королівства (Галицько-Волинського князівства) ще у 13 столітті. Ще з тих часів його почали асоціювати із русинами (тобто, українцями). У 1848 році Головна Руська Рада, перша українська політична організація в Галичині, проголошує синьо-жовтий стяг як прапор українців на західних землях.
До відновлення своєї незалежности Україна тривалий час перебувала під окупаціями різних держав та режимів, і кожна окупаційна влада займалася придушуванням української ідентичності на захоплених землях, асиміляцією населення та боротьбою з визвольними рухами.
Як переслідували за жовто-синій прапор різні окупаційні режими? 👇🏽👇🏽👇🏽
Український прапор у Російській імперії
До кінця XIX ст. у Російській імперії жовто-синій прапор активно не використовувався як символ українського національного руху, тому не було чітких законів, які би засуджували за його використання. Проте, наприкінці 1800-хх українці активізовуються, а імперія реагує більшими переслідуваннями.
Емський указ імператора Олександра II від 1876 року вводить тотальну заборону на українське: насамперед переслідуються мова та її друк, народні пісні та мистецтво. З початку революції 1905р. влада Російської імперії почала розглядати синьо-жовтий прапор як знак сепаратизму та бунту. Царський уряд ввів заборону на використання української символіки.
У 1900хх у Російській імперії за наш національний прапор можна було отримати штраф у кращому випадку. Якщо символіка використовувалася на політичних акціях, людей чекав арешт чи ув'язнення, в особливо тяжких випадках — заслання. Крім того, для активістів національного руху існували списки жандармерії та поліції, вони перебували під постійним наглядом.
Український прапор в СРСР
Після приходу на українські землі радянської окупації жовто-синій прапор, який асоціювався з УНР та боротьбою за незалежність, став символом «буржуазного націоналізму». У СРСР передбачалося суворе покарання за «антирадянську пропаганду і агітацію». Покарання могло становити 5–10 років виправно-трудових таборів. Під час масових репресій у 1930-х роках за участь у націоналістичних організаціях та використання символіки УНР можна було отримати смертний вирок.
Український прапор в Австро-Угорській імперії
До Першої світової Австро-Угорщина, на відміну від Російської імперії, мала більш ліберальну політику щодо культурних і мовних прав національних меншин. Українці на Галичині мали можливість створювати товариства і культурні установи. Жовто-синя символіка асоціювалася з українським національним рухом, зокрема з організаціями на кшталт «Просвіти». Політична ситуація була неоднозначною, але здебільшого використання українського прапора без прямих закликів до сепаратизму не переслідувалося.
Під час Першої світової війни політика Австро-Угорщини до українців різко змінюється. В основному через підозри їх у проросійських симпатіях багато українців, які використовували національну символіку або виявляли політичну активність, зазнавали репресій. Синьо-жовтий прапор та інші символи української ідентичності призводили до арештів. Чимало українців були заслані у спецтабори для політично неблагонадійних, як от Телергоф.
Український прапор у Польській Республіці (1919-1939)
Між двома світовими війнами західні землі України опинилися під польською окупацією. Уряд проводив політику «пацифікації», спрямовану на утиски українського населення, закриття українських установ і заборону публічних проявів національної ідентичності. Наш національний рух в той період був особливо активним та створював проблеми для польської влади. Чимало людей, що використовували національну символіку та чинили цивільний опір Польщі, були затримані та ув'язнені.
Шукайте продовження нижче 👇🏽
«В Україні жінки вперше...»
Коли перша жінка в Україні стала машиністкою у метрополітені? А коли перша жінка стала працювати глибоко в шахті... Безліч маленьких проривів, які сталися вже за час новітньої української незалежності...
Перша жінка-машиністка у метро
У 2024 році в харківському метрополітені почала працювати жінка-машиністка — Анастасія Мазуркова. Це перша жінка на такій посаді в українському метрополітені. Також цьогоріч ще кілька жінок лише проходять навчання на роботу машиністками у метро Києва.
Перша українська пілотка вертольоту
Тетяна Конарєва-Шиляєва — жінка, перша пілотка вертольота Мі-8 в Україні. Навчалась в Харківському інституті військово-повітряних сил, який закінчила в 2003 році. Має більше 20 років військової служби в авіації.
Перша водолазка в українській армії
У 2020 році тоді ще дев'ятнадцятирічна Катерина Нікітенко стала першою жінкою в українському війську, яка пройшла підготовку та здобула кваліфікацію водолазки. В її обов'язки входить розчищення акваторії моря та перевірка суден на наявність вибухівки.
Перша жінка-генералка в ЗСУ
Тетяна Остащенко в 2021 році стала першою жінкою-командувачкою окремого роду сил в історії Збройних сил України, а також першою жінкою — бригадною генералкою.
Перша саперка-кінологиня
У 2023 році кінологиня-саперка Ніка стала першою жінкою в ДСНС, яка опанувала цю професію. На жаль, у відомстві не зазначили прізвище дівчини.
Перша капітанка корабля незалежної України
Тетяна Олійник — перша в Україні жінка-капітанка далекого плавання, і, судячи з відкритої інформації, єдина. Тетяна на посаді з 2001 року, і для цього пройшла дууууже довгий шлях, ідучи до своєї цілі ще з 1980-х років, але здійснивши її уже після 2000го.
Перша дівчина-штурманка бойового корабля
Євгенія Бакай — перша дівчина-штурмака українського національного флоту. Тільки у березні 2022 вона закінчила навчання у коледжі морського транспорту Національного університету «Одеська морська академія», а вже у травні того ж року стала незамінною частиною екіпажу бойового судна.
Жінки у шахтах
Вже після початку повномасштабної війни росії проти України чимало жінок стали працювати в шахтах, на глибині. Жінки в Україні працювали на вугільновидобувних підприємствах і раніше, але тривалий час закон обмежував для них саме роботу під землею. Наразі велика кількість чоловіків, що працювали у шахтах, мобілізовані, і їх замінили жінки. Насправді така ситуація в Україні вже не вперше, бо так само вже було за часів СРСР під час другої світової війни.
--------------------------------
#ікрапка_жінки
>>>>> @IKRAPKA_MEDIA
Коли перша жінка в Україні стала машиністкою у метрополітені? А коли перша жінка стала працювати глибоко в шахті... Безліч маленьких проривів, які сталися вже за час новітньої української незалежності...
Перша жінка-машиністка у метро
У 2024 році в харківському метрополітені почала працювати жінка-машиністка — Анастасія Мазуркова. Це перша жінка на такій посаді в українському метрополітені. Також цьогоріч ще кілька жінок лише проходять навчання на роботу машиністками у метро Києва.
Перша українська пілотка вертольоту
Тетяна Конарєва-Шиляєва — жінка, перша пілотка вертольота Мі-8 в Україні. Навчалась в Харківському інституті військово-повітряних сил, який закінчила в 2003 році. Має більше 20 років військової служби в авіації.
Перша водолазка в українській армії
У 2020 році тоді ще дев'ятнадцятирічна Катерина Нікітенко стала першою жінкою в українському війську, яка пройшла підготовку та здобула кваліфікацію водолазки. В її обов'язки входить розчищення акваторії моря та перевірка суден на наявність вибухівки.
Перша жінка-генералка в ЗСУ
Тетяна Остащенко в 2021 році стала першою жінкою-командувачкою окремого роду сил в історії Збройних сил України, а також першою жінкою — бригадною генералкою.
Перша саперка-кінологиня
У 2023 році кінологиня-саперка Ніка стала першою жінкою в ДСНС, яка опанувала цю професію. На жаль, у відомстві не зазначили прізвище дівчини.
Перша капітанка корабля незалежної України
Тетяна Олійник — перша в Україні жінка-капітанка далекого плавання, і, судячи з відкритої інформації, єдина. Тетяна на посаді з 2001 року, і для цього пройшла дууууже довгий шлях, ідучи до своєї цілі ще з 1980-х років, але здійснивши її уже після 2000го.
Перша дівчина-штурманка бойового корабля
Євгенія Бакай — перша дівчина-штурмака українського національного флоту. Тільки у березні 2022 вона закінчила навчання у коледжі морського транспорту Національного університету «Одеська морська академія», а вже у травні того ж року стала незамінною частиною екіпажу бойового судна.
Жінки у шахтах
Вже після початку повномасштабної війни росії проти України чимало жінок стали працювати в шахтах, на глибині. Жінки в Україні працювали на вугільновидобувних підприємствах і раніше, але тривалий час закон обмежував для них саме роботу під землею. Наразі велика кількість чоловіків, що працювали у шахтах, мобілізовані, і їх замінили жінки. Насправді така ситуація в Україні вже не вперше, бо так само вже було за часів СРСР під час другої світової війни.
--------------------------------
#ікрапка_жінки
>>>>> @IKRAPKA_MEDIA
🏳️🌈🇺🇦 Президент України підтримує партнерства для одностатевих пар
16 листопада на зустрічі зі студентами Президент України відповів на питання одного з учасників Микити Гаврилюка: «Чи підпишете ви законопроєкт про цивільні партнерства»?
Зеленський відповів «Так!»
Відео з відповіддю Микита оприлюднив у себе у соціальних мережах.
Нагадаємо, що більше 70% людей в Україні підтримують рівні права для ЛҐБТІК+. Про це свідчить опитування КМІС у 2024 році.
Коментатори у мережі спитали, чи справді президент зрозумів, про що питання. Микита відповідає, що так, адже спочатку спитав розгорнутіше, а на відео вдалося зняти друге питання, яке в більш короткій формі.
#ікрапка_лґбт
@IKRAPKA_MEDIA
16 листопада на зустрічі зі студентами Президент України відповів на питання одного з учасників Микити Гаврилюка: «Чи підпишете ви законопроєкт про цивільні партнерства»?
Зеленський відповів «Так!»
Відео з відповіддю Микита оприлюднив у себе у соціальних мережах.
Нагадаємо, що більше 70% людей в Україні підтримують рівні права для ЛҐБТІК+. Про це свідчить опитування КМІС у 2024 році.
Коментатори у мережі спитали, чи справді президент зрозумів, про що питання. Микита відповідає, що так, адже спочатку спитав розгорнутіше, а на відео вдалося зняти друге питання, яке в більш короткій формі.
#ікрапка_лґбт
@IKRAPKA_MEDIA
Telegram
comments
i.KRAPKA.media
🏳️🌈🇺🇦 Президент України підтримує партнерства для одностатевих пар 16 листопада на зустрічі зі студентами Президент України відповів на питання одного з учасників Микити Гаврилюка: «Чи підпишете ви законопроєкт про цивільні партнерства»? Зеленський відповів…
Конституція України, яка є найвищим законом для всіх українців, говорить, що Україна — це світська держава. Релігійні вподобання людей можуть бути якими завгодно, але це виключно їхня приватна справа, яка не має впливати на права інших громадян в країні
Але, звісно, ми всеодно раді репостам 🥰🥰🥰
Підписуйтесь на наш інстаґрам
@IKRAPKA_MEDIA
Медіа, де поважають права людини
Але, звісно, ми всеодно раді репостам 🥰🥰🥰
Підписуйтесь на наш інстаґрам
@IKRAPKA_MEDIA
Медіа, де поважають права людини
Легендарні Крути:
як зупиняли більшовиків у 1918, росіян у 2022, і як зараз живе меморіал на місці битви
Крути — відома назва для всіх, хто добре вчив історію України, або просто цікавиться нею, аби знати наше українське минуле. Тут у 1918 році стався один з визначних боїв українсько-радянської війни.
Бій під Крутами 1918 — це історія протистояння кількох сотень українських студентів-добровольців (деяким хлопцям було по 15 років) наступу близько трьох тисяч росіян. Попри втрати, зокрема майже 30 захисників потрапили в оточення і полон, де були розстріляні росіянами, оборонці змогли втримати Крути на кілька днів, і це дало цінний час України. За цей час УНР підписала Берестейський мирний договір з Німеччиною та Австро-Угорщиною, за яким ці держави визнали українську незалежність та в обмін на цінне та важливе продовольство мали допомогти вигнати більшовиків з території України.
У лютому-березні 2022 року поблизу станції Крути знову відбулися бої між українськими захисниками та російськими окупантами. Частина села Пам'ятне встигла на певний час потрапити під окупацію, але за кілька днів росіяни були змушені відступити, оскільки головну їхню техніку вдалося знищити. Щодо меморіалу Крутам-1918 — працівниця музею розповіла нам, що російські війська приїхали колоною до нього, побачили українські прапори, гармату, яка є музейним експонатом, та швидко поїхали геть. Імовірно, вони сприйняли цю гармату як робочу зроблю та втекли. Найзапекліші бої відбувалися у сусідньому на схід селі Хороше Озеро з однойменною залізничною станцією. Після останнього бою 1 березня 2022 росіяни відступили.
Про Крути у 1918 та 2022, як українські захисники обороняли станцію, що веде на Київ, від російських окупантів століття тому та в сучасній війні, як на місці бою 1918 року облаштували меморіал та музей, про що розповідала @ikrapka_media його працівниця — читайте більше у повній версії статті в нотатках Telegraph
#ікрапка_історія #ікрапка_культура #ікрапка_українство
Стеж за @IKRAPKA_MEDIA
як зупиняли більшовиків у 1918, росіян у 2022, і як зараз живе меморіал на місці битви
Крути — відома назва для всіх, хто добре вчив історію України, або просто цікавиться нею, аби знати наше українське минуле. Тут у 1918 році стався один з визначних боїв українсько-радянської війни.
Бій під Крутами 1918 — це історія протистояння кількох сотень українських студентів-добровольців (деяким хлопцям було по 15 років) наступу близько трьох тисяч росіян. Попри втрати, зокрема майже 30 захисників потрапили в оточення і полон, де були розстріляні росіянами, оборонці змогли втримати Крути на кілька днів, і це дало цінний час України. За цей час УНР підписала Берестейський мирний договір з Німеччиною та Австро-Угорщиною, за яким ці держави визнали українську незалежність та в обмін на цінне та важливе продовольство мали допомогти вигнати більшовиків з території України.
У лютому-березні 2022 року поблизу станції Крути знову відбулися бої між українськими захисниками та російськими окупантами. Частина села Пам'ятне встигла на певний час потрапити під окупацію, але за кілька днів росіяни були змушені відступити, оскільки головну їхню техніку вдалося знищити. Щодо меморіалу Крутам-1918 — працівниця музею розповіла нам, що російські війська приїхали колоною до нього, побачили українські прапори, гармату, яка є музейним експонатом, та швидко поїхали геть. Імовірно, вони сприйняли цю гармату як робочу зроблю та втекли. Найзапекліші бої відбувалися у сусідньому на схід селі Хороше Озеро з однойменною залізничною станцією. Після останнього бою 1 березня 2022 росіяни відступили.
Про Крути у 1918 та 2022, як українські захисники обороняли станцію, що веде на Київ, від російських окупантів століття тому та в сучасній війні, як на місці бою 1918 року облаштували меморіал та музей, про що розповідала @ikrapka_media його працівниця — читайте більше у повній версії статті в нотатках Telegraph
#ікрапка_історія #ікрапка_культура #ікрапка_українство
Стеж за @IKRAPKA_MEDIA
