На берегах Одещини - тисячі медуз, ймовірно забруднених мазутом.
Окрім ділянки, про яку повідомлялося раніше, в межах нацпарку виявлено ще одну ділянку біля рекреаційного комплексу Лебедівка.
Викинутих на суходіл морських тварин знайшли у нацпарку "Тузлівські лимани", повідомив начальник науково-дослідного відділу нацпарку Іван Русєв.
Ділянку узбережжя у два кілометри вкрили медузи виду аурелія вухата (Aurelia aurita) розмірами від 2 до 10 см. Тільки на піску, на межі з водою, концентрація становила 2-3 медузи на на кожен метр пляжу, загалом же медуз нарахували більше 5000. У воді на мілководному шельфі було їх ще більше, але порахувати їх було неможливо.
Таке явище вперше спостерігається взимку, тому екологи припускають, що це - ознака серйозних змін в екосистемі Чорного моря через нещодавню аварію російських танкерів.
Відомо, що медузи є видами-біоіндикаторами для виявлення забруднень, таких як нейротоксичні сполуки, важкі метали, забруднення пластиком та інше.
Aurelia aurita має слиз, у якому містяться бактерії, що споживають вуглеводні, зокрема споживають і сиру нафту. Крім того, слиз медуз може агрегувати краплі різних нафтопродуктів з товщі води. Є гіпотеза про те, що більша кількість живих медуз призводить до швидшого та більш повного споживання нафтопродуктів через поживні речовини, що містять азот і фосфор у їх слизу, що підтримує ріст специфічних бактерій. Відомо, що медузи хижаки, що харчуються переважно дрібними планктонними тваринами. Їжу вони захоплюють ротом, через який безперервно видаляються рештки їжі. Імовірно з планктоном медузи вживали і нанофракцвї нафтопродуктів.
Медузи - це безхребетні водні тварини, що мають желеподібне тіло, яке на 98% складається з води. Їх зарахували до тваринного світу лише через наявність травної системи та м'язових волокон. Травна система медуз складається з великого кишечника, шлунка та ротової порожнини, яка, як не дивно, і поглинає їжу, і видаляє відходи. Відтворення медуз відбувається доволі швидко, вони здатні розмножуватися статевим і нестатевим способом.
Аурелія вухата — найчисленніший вид медуз наряду з медузою корнерот. Медуза аурелія вухата рожево-фіолетового кольору. На краях купола є тонкі щупальця з жалячими клітинами. Цей вид медуз зазвичай концентрується в глибоководній частині моря, і лише поодинокі представники наближаються до узбережжя.
Окрім ділянки, про яку повідомлялося раніше, в межах нацпарку виявлено ще одну ділянку біля рекреаційного комплексу Лебедівка.
Викинутих на суходіл морських тварин знайшли у нацпарку "Тузлівські лимани", повідомив начальник науково-дослідного відділу нацпарку Іван Русєв.
Ділянку узбережжя у два кілометри вкрили медузи виду аурелія вухата (Aurelia aurita) розмірами від 2 до 10 см. Тільки на піску, на межі з водою, концентрація становила 2-3 медузи на на кожен метр пляжу, загалом же медуз нарахували більше 5000. У воді на мілководному шельфі було їх ще більше, але порахувати їх було неможливо.
Таке явище вперше спостерігається взимку, тому екологи припускають, що це - ознака серйозних змін в екосистемі Чорного моря через нещодавню аварію російських танкерів.
Відомо, що медузи є видами-біоіндикаторами для виявлення забруднень, таких як нейротоксичні сполуки, важкі метали, забруднення пластиком та інше.
Aurelia aurita має слиз, у якому містяться бактерії, що споживають вуглеводні, зокрема споживають і сиру нафту. Крім того, слиз медуз може агрегувати краплі різних нафтопродуктів з товщі води. Є гіпотеза про те, що більша кількість живих медуз призводить до швидшого та більш повного споживання нафтопродуктів через поживні речовини, що містять азот і фосфор у їх слизу, що підтримує ріст специфічних бактерій. Відомо, що медузи хижаки, що харчуються переважно дрібними планктонними тваринами. Їжу вони захоплюють ротом, через який безперервно видаляються рештки їжі. Імовірно з планктоном медузи вживали і нанофракцвї нафтопродуктів.
Медузи - це безхребетні водні тварини, що мають желеподібне тіло, яке на 98% складається з води. Їх зарахували до тваринного світу лише через наявність травної системи та м'язових волокон. Травна система медуз складається з великого кишечника, шлунка та ротової порожнини, яка, як не дивно, і поглинає їжу, і видаляє відходи. Відтворення медуз відбувається доволі швидко, вони здатні розмножуватися статевим і нестатевим способом.
Аурелія вухата — найчисленніший вид медуз наряду з медузою корнерот. Медуза аурелія вухата рожево-фіолетового кольору. На краях купола є тонкі щупальця з жалячими клітинами. Цей вид медуз зазвичай концентрується в глибоководній частині моря, і лише поодинокі представники наближаються до узбережжя.
Грибок, який вражає печерних павуків, контролюючи їх поведінку і перетворює їх на «зомбі», був виявлений в Північній Ірландії під час зйомок документального серіалу.
Пухнастий грибок білого кольору, подібний до відомого гриба кордіцепса, який заражає мурах, ймовірно, також використовує хімічні сигнали, щоб направляти заражених печерних павуків з їхніх лігвищ на відкрите повітря.
Згідно з новим дослідженням, грибок вбиває павуків і використовує їхні трупи для вивільнення своїх спор.
Грибок вперше виявили у 2021 учасники документального телесеріалу ВВС про природу «Winterwatch» у закинутому пороховому складі вікторіанських часів на території заповідника Castle Espie.
Вчені проаналізували грибок і виявили, що він новий для науки. Цей вид, названий Gibellula attenboroughii на честь сера Девіда Аттенборо, був описаний у дослідженні, опублікованому в 24 січня в журналі Fungal Systematics and Evolution.
Знайдений грибок був на мертвому печерному павуку-колопряду (родина павуків, до якої належить і наш павук-хрестовик) Metellina merianae. Павуки цього виду зазвичай живуть у печерах, але також мешкають у темних місцях, створених людиною, таких як підвали та старі комори.
Згідно з дослідженням, після випадкового відкриття в 2021 році співавтор дослідження Тім Фогг, фахівець зі спелеології, знайшов ще більше екземплярів гриба в печерних системах Північної Ірландії та Республіки Ірландія, включно з іншим видом печерних павуків Meta menardi.
Зазвичай печерні павуки ховаються в лігвищах або павутині, але всі заражені особини знаходились на дахах і стінах печер, а знайдений першим павук з порохового складу був на його стелі.
Дослідники припустили, що грибок змінив поведінку павуків, відправляючи їх на відкриту місцевість, де повітряні потоки розсіюють його спори.
Провідний автор дослідження Гаррі Еванс сказав, що процес зараження грибком є складним, і G. attenboroughii міг еволюціонувати разом з печерними павуками.
Еванс пояснив, що спори G. attenboroughii проникають у павука й інфікують його гемоцель — порожнину, яка містить еквівалент крові у безхребетних. Після того як павук покидає своє лігво, G. attenboroughii виробляє токсин, щоб убити свого хазяїна, а потім використовує антибіотики — антимікробні речовини, які вбивають бактерії — щоб зберегти труп і муміфікувати його. Гриб поглинає всі поживні речовини павука, і за сприятливих умов, наприклад високої вологості в печері, G. attenboroughii вирощує довгі структури на павуку, щоб розсіяти його спори.
Незважаючи на те, що зв’язок між грибком і павуками цікавий, Еванс зазначив, що кінцевою точкою цього дослідження потенційно стануть ліки, які можуть бути отримані з речовин, які виробляє гриб.
«Це скриня з лікарськими скарбами», — сказав він.
Еванс і його колеги отримали ДНК з гриба, щоб підтвердити, що це раніше невідомий вид. Наразі його виявили лише в Ірландії, але дослідники також підозрюють, що G. attenboroughii заражає і печерних павуків-кругопрядів в Уельсі, на основі фотографій того самого гриба.
Дослідження підкреслило, що на Британських островах існує приховане різноманіття паразитичних грибів і, ймовірно, буде відкрито ще багато видів.
«Є ще багато грибів, які можна знайти», — сказав Еванс. «Царство грибів може складатися з 10, 20 мільйонів видів, що робить його найбільшим царством на сьогоднішній день, але описано лише 1%».
G. attenboroughii спочатку мав називатися G. bangbangus — «bangbangus» означає пороховий склад, де був знайдений гриб. Однак автори дослідження змінили назву виду на честь Аттенборо.
На світлині: печери White Fathers’ Caves у Ірландії та заражені павуки, яких там було знайдено.
Пухнастий грибок білого кольору, подібний до відомого гриба кордіцепса, який заражає мурах, ймовірно, також використовує хімічні сигнали, щоб направляти заражених печерних павуків з їхніх лігвищ на відкрите повітря.
Згідно з новим дослідженням, грибок вбиває павуків і використовує їхні трупи для вивільнення своїх спор.
Грибок вперше виявили у 2021 учасники документального телесеріалу ВВС про природу «Winterwatch» у закинутому пороховому складі вікторіанських часів на території заповідника Castle Espie.
Вчені проаналізували грибок і виявили, що він новий для науки. Цей вид, названий Gibellula attenboroughii на честь сера Девіда Аттенборо, був описаний у дослідженні, опублікованому в 24 січня в журналі Fungal Systematics and Evolution.
Знайдений грибок був на мертвому печерному павуку-колопряду (родина павуків, до якої належить і наш павук-хрестовик) Metellina merianae. Павуки цього виду зазвичай живуть у печерах, але також мешкають у темних місцях, створених людиною, таких як підвали та старі комори.
Згідно з дослідженням, після випадкового відкриття в 2021 році співавтор дослідження Тім Фогг, фахівець зі спелеології, знайшов ще більше екземплярів гриба в печерних системах Північної Ірландії та Республіки Ірландія, включно з іншим видом печерних павуків Meta menardi.
Зазвичай печерні павуки ховаються в лігвищах або павутині, але всі заражені особини знаходились на дахах і стінах печер, а знайдений першим павук з порохового складу був на його стелі.
Дослідники припустили, що грибок змінив поведінку павуків, відправляючи їх на відкриту місцевість, де повітряні потоки розсіюють його спори.
Провідний автор дослідження Гаррі Еванс сказав, що процес зараження грибком є складним, і G. attenboroughii міг еволюціонувати разом з печерними павуками.
Еванс пояснив, що спори G. attenboroughii проникають у павука й інфікують його гемоцель — порожнину, яка містить еквівалент крові у безхребетних. Після того як павук покидає своє лігво, G. attenboroughii виробляє токсин, щоб убити свого хазяїна, а потім використовує антибіотики — антимікробні речовини, які вбивають бактерії — щоб зберегти труп і муміфікувати його. Гриб поглинає всі поживні речовини павука, і за сприятливих умов, наприклад високої вологості в печері, G. attenboroughii вирощує довгі структури на павуку, щоб розсіяти його спори.
Незважаючи на те, що зв’язок між грибком і павуками цікавий, Еванс зазначив, що кінцевою точкою цього дослідження потенційно стануть ліки, які можуть бути отримані з речовин, які виробляє гриб.
«Це скриня з лікарськими скарбами», — сказав він.
Еванс і його колеги отримали ДНК з гриба, щоб підтвердити, що це раніше невідомий вид. Наразі його виявили лише в Ірландії, але дослідники також підозрюють, що G. attenboroughii заражає і печерних павуків-кругопрядів в Уельсі, на основі фотографій того самого гриба.
Дослідження підкреслило, що на Британських островах існує приховане різноманіття паразитичних грибів і, ймовірно, буде відкрито ще багато видів.
«Є ще багато грибів, які можна знайти», — сказав Еванс. «Царство грибів може складатися з 10, 20 мільйонів видів, що робить його найбільшим царством на сьогоднішній день, але описано лише 1%».
G. attenboroughii спочатку мав називатися G. bangbangus — «bangbangus» означає пороховий склад, де був знайдений гриб. Однак автори дослідження змінили назву виду на честь Аттенборо.
На світлині: печери White Fathers’ Caves у Ірландії та заражені павуки, яких там було знайдено.
Сьогодні Верховна Рада схвалила законопроєкт про закупівлю обладнання на два недобудовані енергоблоки Хмельницької АЕС.
Які є шанси їх добудувати?
В Болгарії лежать запчастини на реактори ВВЕР серії В-466,
на ХАЕС за планом мали бути ВВЕР серії В-320,
різниця між ними досить суттєва (детальна специфікація в коментарях).
Для будівництва одного енергоблоку з реактором ВВЕР необхідно:
корпус реактора 1 шт
головний циркуляційний насос -4 шт
парогенератор - 4 шт
бак-барботер - 1 шт
компенатор тиску - 1 шт
ємності системи аварійного охолодження реактора - 4 шт
і багато, багато трубопроводів, турбіна і генератор.
В Болгарії лежать:
корпус реактора - 2 шт
парогенератор - 4 шт
головний циркуляційний насос - 2 шт
і все.
Тобто, болгарських запчастин не вистачить навіть на один енергоблок.
Решта обладнання доведеться виготовляти самостійно або ж "десь" замовляти - і це не те обладнання, яке лежить на складі в очікуванні покупця.
Теоретично, реалістичніше було б збудувати V та VI блоки, вже за проектом Westinghouse AP1000 - такий проект точно має більше шансів зацікавити поточне керівництво США.
Але, враховуючи, що атомний енергоблок будується мінімум 10 років, і це в країнах, що не воюють - шанси на втілення хоч якогось об'єкту "атомного будівництва" в Україні, під щоденними обстрілами - мізерні.
Які є шанси їх добудувати?
В Болгарії лежать запчастини на реактори ВВЕР серії В-466,
на ХАЕС за планом мали бути ВВЕР серії В-320,
різниця між ними досить суттєва (детальна специфікація в коментарях).
Для будівництва одного енергоблоку з реактором ВВЕР необхідно:
корпус реактора 1 шт
головний циркуляційний насос -4 шт
парогенератор - 4 шт
бак-барботер - 1 шт
компенатор тиску - 1 шт
ємності системи аварійного охолодження реактора - 4 шт
і багато, багато трубопроводів, турбіна і генератор.
В Болгарії лежать:
корпус реактора - 2 шт
парогенератор - 4 шт
головний циркуляційний насос - 2 шт
і все.
Тобто, болгарських запчастин не вистачить навіть на один енергоблок.
Решта обладнання доведеться виготовляти самостійно або ж "десь" замовляти - і це не те обладнання, яке лежить на складі в очікуванні покупця.
Теоретично, реалістичніше було б збудувати V та VI блоки, вже за проектом Westinghouse AP1000 - такий проект точно має більше шансів зацікавити поточне керівництво США.
Але, враховуючи, що атомний енергоблок будується мінімум 10 років, і це в країнах, що не воюють - шанси на втілення хоч якогось об'єкту "атомного будівництва" в Україні, під щоденними обстрілами - мізерні.
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Марсоходу Curiosity вдалося зняти приголомшливі надвечірні хмари на Марсі.
Вони з’являються лише в деяких місцях на Червоній планеті, поблизу екватора.
На Землі у середніх і високих широтах, в ранні вечірні години у верхніх шарах атмосфери іноді теж можна спостерігати такі тонкі хмари.
Хмари складаються з кристалів льоду та знаходяться дуже високо, майже на краю космосу, на висоті 75-85 км. Після заходу Сонця, коли на землі вже глибокі сутінки, ці хмари все ще освітлені сонцем. Метеорологи називають їх сріблясті хмари. Надто слабкі, щоб їх було видно при денному світлі, сріблясті хмари можна побачити лише тоді, коли вони знаходяться особливо високо й настав вечір.
Немає причин, чому ці хмари не могли б існувати і на Марсі, який має тонку атмосферу. Близько 20 років тому орбітальний апарат Європейського космічного агентства Mars Express спостерігав сріблясті хмари на Марсі та продовжив систематичне їх дослідження.
Дивитися вгору є одним з багатьох завдань, які марсохід NASA Curiosity виконує на поверхні Марса після посадки в 2012 році.
Кілька тижнів тому інструмент Mastcam марсохода зафіксував справді приголомшливе зображення сріблястих хмар у небі. Хмари здебільшого білі, але на покадровій зйомці, яка складається з 16 хвилин спостережень, ми бачимо і також інтригуючий відтінок червоного.
Виявилося, що Curiosity спостерігав за цими хмарами протягом кількох років, і тепер вчені можуть передбачити їх утворення достатньо, щоб точно визначити час спостереження. Звідси цей чудовий вид.
«Я пам’ятаю, коли вперше побачив ці райдужні хмари, і спочатку був упевнений, що це якийсь кольоровий артефакт», — сказав Марк Леммон, атмосферолог з Інституту космічних наук у Боулдері, штат Колорадо. «Тепер це стало настільки передбачуваним, що ми можемо планувати свої знімки заздалегідь; хмари з’являються точно в ту саму пору року».
Примітно, що незважаючи на те, що Curiosity спостерігав ці хмари в кратері Гейл, на південь від марсіанського екватора, інші марсоходи NASA на Марсі їх, як правило, не бачили.
Це одна з багатьох наукових таємниць, які Curiosity продовжить досліджувати.
Вони з’являються лише в деяких місцях на Червоній планеті, поблизу екватора.
На Землі у середніх і високих широтах, в ранні вечірні години у верхніх шарах атмосфери іноді теж можна спостерігати такі тонкі хмари.
Хмари складаються з кристалів льоду та знаходяться дуже високо, майже на краю космосу, на висоті 75-85 км. Після заходу Сонця, коли на землі вже глибокі сутінки, ці хмари все ще освітлені сонцем. Метеорологи називають їх сріблясті хмари. Надто слабкі, щоб їх було видно при денному світлі, сріблясті хмари можна побачити лише тоді, коли вони знаходяться особливо високо й настав вечір.
Немає причин, чому ці хмари не могли б існувати і на Марсі, який має тонку атмосферу. Близько 20 років тому орбітальний апарат Європейського космічного агентства Mars Express спостерігав сріблясті хмари на Марсі та продовжив систематичне їх дослідження.
Дивитися вгору є одним з багатьох завдань, які марсохід NASA Curiosity виконує на поверхні Марса після посадки в 2012 році.
Кілька тижнів тому інструмент Mastcam марсохода зафіксував справді приголомшливе зображення сріблястих хмар у небі. Хмари здебільшого білі, але на покадровій зйомці, яка складається з 16 хвилин спостережень, ми бачимо і також інтригуючий відтінок червоного.
Виявилося, що Curiosity спостерігав за цими хмарами протягом кількох років, і тепер вчені можуть передбачити їх утворення достатньо, щоб точно визначити час спостереження. Звідси цей чудовий вид.
«Я пам’ятаю, коли вперше побачив ці райдужні хмари, і спочатку був упевнений, що це якийсь кольоровий артефакт», — сказав Марк Леммон, атмосферолог з Інституту космічних наук у Боулдері, штат Колорадо. «Тепер це стало настільки передбачуваним, що ми можемо планувати свої знімки заздалегідь; хмари з’являються точно в ту саму пору року».
Примітно, що незважаючи на те, що Curiosity спостерігав ці хмари в кратері Гейл, на південь від марсіанського екватора, інші марсоходи NASA на Марсі їх, як правило, не бачили.
Це одна з багатьох наукових таємниць, які Curiosity продовжить досліджувати.
Олексій Парновський про гіпотетичне майбутнє (в авторській орфографії):
А тепер давайте на хвилинку виліземо з помиральної ями і візьмемо в руки калькулятор і порахуємо найгірший можливий сценарій.
Російська армія налічує 220 бригад з планами збільшення до 250.
Українська армія налічує 110 бригад.
В Європі разом з військами США в Європі 82 бригади. Востаннє вони серйозно воювали у ДСВ, тобто досвід великої війни відсутній. Дронів, РЕБ - немає. ППО фактично немає (пам'ятаєте warunki atmosferyczni і непомічені прольоти Стрижів через 3 країни НАТО?).
Тобто, за умови якщо Україна припиняє спротив, росія має над Європою трьохкратну чисельну перевагу, не кажучи про технологічну і бойовий досвід. Європа це вже розуміє (здебільшого), тому вони зараз з криками Scheisse, merde тощо кинулись надавати нам додаткові пакети допомоги, бо справа для них пахне пісюнами.
Збройні сили США налічують 96 бригад. Востаннє вони воювали проти серйозного суперника під час В'єтнаму, і у них досі срака болить через те. Над їхніми військовими базами літають рої китайських дронів, з якими вони не можуть нічого зробити. Уся їхня надія покладена на пілотовану авіацію, яка заточена працювати проти ворога, що не має сильного ППО і власної авіації. Далекобійної арти немає. РЕБів на техніці немає. ФПВ-дронів немає. Дронів типу мавіків теж немає. За словами СЕО Андуріл, у випадку повномасштабної війни з кнр, США вистачить БК на цілих 8 днів.
Якщо Україна припиняє спротив, рашка в одне рило доїдає Європку, і США наступні. По-перше, між рашкою і США 70 км морем. По-друге, ще є КНР і КНДР, а також купа їхніх сателітів, наприклад Венесуела, Нікарагуа, Куба - це якщо дивитися поблизу США.
Відбуватиметься це не одномоментно. Поки рашка доїдає Європку, КНР доїсть Африку і Азію, при цьому Тайвань вона може навіть не чипати. КНДР, отримавши бойовий досвід і дрони, розбирається з Південною Кореєю, і разом вони стримують Японію. Більше серйозних гравців в тому регіоні немає. І після цього будуть власне розбірки з США.
Згідно звіту комітету зі стратегічної політики США при Конгресі, десь половина ядерних об'єктів в США знаходиться у стані, непридатному для використання. Нова МБР Sentinel затягується, і за найоптимістичнішими оцінками її постановка на бойове чергування може відбутися не раніше 2035 року. Тобто, спільну атаку рф, кнр і кндр США зустрінуть маючи на озброєнні біля 200-250 МБР Мінітмен 3 з моноблочною ГЧ на 340 кт, неповним комплектом атомних підводних човнів з балістичними ракетами, крилаті ракети, які, як показує наш досвід, перехоплюються з доволі високою імовірністю звичайними засобами ППО, і купою атомних бомб, які х.з. як застосувати в реальному житті, бо до цілі треба ще якось долетіти. При цьому у тієї ж КНДР вже є МБР з дальністю ~20 тис. км., які дозволяють просто облетіти протиракетну оборону США по іншій траєкторії. Тобто реальний баланс по ядерній зброї дуже сильно не на користь США.
В цій ситуації, відмова від союзу з Україною, яка може якщо не перемогти, то принаймні надовго зв'язати одного з найнебезпечніших противників - рф, набагато більш фатальна для США, ніж власне для України, яка теоретично може відступити до Дніпра і тримати оборону на правобережжі необмежено довго.
В цій ситуації я бачу нашу головну задачу в тому, щоби донести цю просту арифметику до якнайбільшої кількості осіб, що приймають рішення в США. І я маю на увазі не Трампа і не Маска.
А тепер давайте на хвилинку виліземо з помиральної ями і візьмемо в руки калькулятор і порахуємо найгірший можливий сценарій.
Російська армія налічує 220 бригад з планами збільшення до 250.
Українська армія налічує 110 бригад.
В Європі разом з військами США в Європі 82 бригади. Востаннє вони серйозно воювали у ДСВ, тобто досвід великої війни відсутній. Дронів, РЕБ - немає. ППО фактично немає (пам'ятаєте warunki atmosferyczni і непомічені прольоти Стрижів через 3 країни НАТО?).
Тобто, за умови якщо Україна припиняє спротив, росія має над Європою трьохкратну чисельну перевагу, не кажучи про технологічну і бойовий досвід. Європа це вже розуміє (здебільшого), тому вони зараз з криками Scheisse, merde тощо кинулись надавати нам додаткові пакети допомоги, бо справа для них пахне пісюнами.
Збройні сили США налічують 96 бригад. Востаннє вони воювали проти серйозного суперника під час В'єтнаму, і у них досі срака болить через те. Над їхніми військовими базами літають рої китайських дронів, з якими вони не можуть нічого зробити. Уся їхня надія покладена на пілотовану авіацію, яка заточена працювати проти ворога, що не має сильного ППО і власної авіації. Далекобійної арти немає. РЕБів на техніці немає. ФПВ-дронів немає. Дронів типу мавіків теж немає. За словами СЕО Андуріл, у випадку повномасштабної війни з кнр, США вистачить БК на цілих 8 днів.
Якщо Україна припиняє спротив, рашка в одне рило доїдає Європку, і США наступні. По-перше, між рашкою і США 70 км морем. По-друге, ще є КНР і КНДР, а також купа їхніх сателітів, наприклад Венесуела, Нікарагуа, Куба - це якщо дивитися поблизу США.
Відбуватиметься це не одномоментно. Поки рашка доїдає Європку, КНР доїсть Африку і Азію, при цьому Тайвань вона може навіть не чипати. КНДР, отримавши бойовий досвід і дрони, розбирається з Південною Кореєю, і разом вони стримують Японію. Більше серйозних гравців в тому регіоні немає. І після цього будуть власне розбірки з США.
Згідно звіту комітету зі стратегічної політики США при Конгресі, десь половина ядерних об'єктів в США знаходиться у стані, непридатному для використання. Нова МБР Sentinel затягується, і за найоптимістичнішими оцінками її постановка на бойове чергування може відбутися не раніше 2035 року. Тобто, спільну атаку рф, кнр і кндр США зустрінуть маючи на озброєнні біля 200-250 МБР Мінітмен 3 з моноблочною ГЧ на 340 кт, неповним комплектом атомних підводних човнів з балістичними ракетами, крилаті ракети, які, як показує наш досвід, перехоплюються з доволі високою імовірністю звичайними засобами ППО, і купою атомних бомб, які х.з. як застосувати в реальному житті, бо до цілі треба ще якось долетіти. При цьому у тієї ж КНДР вже є МБР з дальністю ~20 тис. км., які дозволяють просто облетіти протиракетну оборону США по іншій траєкторії. Тобто реальний баланс по ядерній зброї дуже сильно не на користь США.
В цій ситуації, відмова від союзу з Україною, яка може якщо не перемогти, то принаймні надовго зв'язати одного з найнебезпечніших противників - рф, набагато більш фатальна для США, ніж власне для України, яка теоретично може відступити до Дніпра і тримати оборону на правобережжі необмежено довго.
В цій ситуації я бачу нашу головну задачу в тому, щоби донести цю просту арифметику до якнайбільшої кількості осіб, що приймають рішення в США. І я маю на увазі не Трампа і не Маска.
Вранці ворог атакував ударним дроном із фугасною бойовою частиною Арку нового безпечного конфайнменту над об"єктом “Укриття” зруйнованого IV енергоблоку Чорнобильської АЕС. Внаслідок атаки арка зазнала значних пошкоджень.
Будівництво Арки над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС було завершено у 2016 році. Для цього свої зусилля разом з Україною об'єднали 45 країн, які зібрали більше 1,6 мільярда євро.
До роботи над проєктом було залучено 10 тисяч працівників із 40 країн світу.
Ця унікальна, небачена досі споруда мала захистити навколишнє середовище від радіоактивного пилу і опромінення при розбиранні конструкцій старого саркофагу.
Ймовірно, тепер, до ремонту Арки та перевірок її на безпечність про перетворення Укриття на радіаційно безпечний об'єкт помна забути.
Як зазначив Олександр Купний, влучання дрона було у північний гараж, який оббитий свинцем, тобто у найбільш захищене місце під Аркою.
Будівництво Арки над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС було завершено у 2016 році. Для цього свої зусилля разом з Україною об'єднали 45 країн, які зібрали більше 1,6 мільярда євро.
До роботи над проєктом було залучено 10 тисяч працівників із 40 країн світу.
Ця унікальна, небачена досі споруда мала захистити навколишнє середовище від радіоактивного пилу і опромінення при розбиранні конструкцій старого саркофагу.
Ймовірно, тепер, до ремонту Арки та перевірок її на безпечність про перетворення Укриття на радіаційно безпечний об'єкт помна забути.
Як зазначив Олександр Купний, влучання дрона було у північний гараж, який оббитий свинцем, тобто у найбільш захищене місце під Аркою.
Forwarded from D7 NEWS | Демократична Сокира
Були часи, коли гроші знецінювалися швидше, ніж їх встигали витратити.
У 1992 році за 1000 купонів можна було купити нормальні речі. 1993 — це вже було менш як 1/4 долара, а у 1996 — цього не вистачило б навіть на батон хліба.
Часто набагато кращий варіант був отримати зарплату мішком розеток чи кількома суліями якоїсь настоянки з місцевої харчофабрики, ніж цими швидкоплинними грошима.
Ми вже якось рахували скільки треба гладити кота, щоб зарядити батарею FPV статичною електрикою, а також робили купюру в 3 гривні на РЕБи. Тепер черга реабілітувати карбованці!
1000 дроновців — це не просто папір, це — шлях до закриття збору на 25 Mavic (і зменшення кількості ворога, якщо ви розумієте, про що ми).
І зараз нам потрібно всього 1990 таких купюр.
Обмінний курс:
1000 дроновців = 1000 гривень = 1 крок ближче до фінішу.
🏦 Банка — https://send.monobank.ua/jar/9HBS8PKmM2
💳 Номер банки — 5375411218134117
🏦 Гривня, валюта і крипта — https://bit.ly/2Pvj6y2
💳 Карта — 5169 3351 0047 5223
🌐 PayPal — [email protected]
(Обирайте в «Payment type» опцію «For friends and family»)
🪓 Підписатися на регулярний донат — https://bit.ly/33x63od
У 1992 році за 1000 купонів можна було купити нормальні речі. 1993 — це вже було менш як 1/4 долара, а у 1996 — цього не вистачило б навіть на батон хліба.
Часто набагато кращий варіант був отримати зарплату мішком розеток чи кількома суліями якоїсь настоянки з місцевої харчофабрики, ніж цими швидкоплинними грошима.
Ми вже якось рахували скільки треба гладити кота, щоб зарядити батарею FPV статичною електрикою, а також робили купюру в 3 гривні на РЕБи. Тепер черга реабілітувати карбованці!
1000 дроновців — це не просто папір, це — шлях до закриття збору на 25 Mavic (і зменшення кількості ворога, якщо ви розумієте, про що ми).
І зараз нам потрібно всього 1990 таких купюр.
Обмінний курс:
1000 дроновців = 1000 гривень = 1 крок ближче до фінішу.
💳 Номер банки — 5375411218134117
💳 Карта — 5169 3351 0047 5223
(Обирайте в «Payment type» опцію «For friends and family»)
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Притулку для диких тварин у м.Омаха, штат Небраска, довелося прийняти віргінського опосума, який, за словами заявника, "з'їв цілий шоколадний торт Costco".
У примітці клініки сказано, що самиця опосума «багато дихала, хоча була рухливою і настороженою».
На щастя, через деякий час у реабілітаційному центрі та переналагодженні дієти тварина має стабілізуватися достатньо, щоб повернутися в дику природу, повідомили в організації.
Шоколад є шкідливою їжею для опосумів, як і для багатьох інших диких та домашніх тварин.
«Поки що вона, безумовно, трохи вередлива через нашу сувору політику «нуль шоколаду»!» - повідомили у притулку.
У примітці клініки сказано, що самиця опосума «багато дихала, хоча була рухливою і настороженою».
На щастя, через деякий час у реабілітаційному центрі та переналагодженні дієти тварина має стабілізуватися достатньо, щоб повернутися в дику природу, повідомили в організації.
Шоколад є шкідливою їжею для опосумів, як і для багатьох інших диких та домашніх тварин.
«Поки що вона, безумовно, трохи вередлива через нашу сувору політику «нуль шоколаду»!» - повідомили у притулку.
До побудови Арки на обʼєкті "Укриття" найбільш потенційно небезпечним інцидентом могло бути здіймання радіоактивного пилу, наприклад внаслідок падіння важкого предмету з висоти.
Також радіонукліди могли розноситися дощем та вітром.
Зведення Арки конфайнменту вирішило ці проблеми, а також суттєво знизило дозу випромінювання навколо станції.
Усі стики Арки з будівельними конструкціями, до яких вона прилягає, були щільно закриті спеціальними мембранами з дуже товстого еластичного поліуретану (фото 4).
А тепер в Арці маємо чотириметрову діру.
Також радіонукліди могли розноситися дощем та вітром.
Зведення Арки конфайнменту вирішило ці проблеми, а також суттєво знизило дозу випромінювання навколо станції.
Усі стики Арки з будівельними конструкціями, до яких вона прилягає, були щільно закриті спеціальними мембранами з дуже товстого еластичного поліуретану (фото 4).
А тепер в Арці маємо чотириметрову діру.
Астрофізики зареєстрували найбільш потужне нейтрино
Частинка була виявлена телескопом Cubic Kilometre Neutrino Telescope, розташованим на дні Середземного моря. Телескоп складається з ланцюжків чутливих світлодетекторів, встановлених на глибині 3500 м.
Датчики спіймали світло від мюона, який утворився під час зіткнення нейтрино з поверхнею Землі.
Енергію нейтрино оцінили в 120 ПеВ. Частинка рухалась горизонтально відносно поверхні Земли по напрямку на схід.
На основі отриманих даних дослідники дійшли висновку, що енергія цього нейтрино в 20 разів перевищує енергію будь-якого, спостережуваного раніше.
Частинка була виявлена телескопом Cubic Kilometre Neutrino Telescope, розташованим на дні Середземного моря. Телескоп складається з ланцюжків чутливих світлодетекторів, встановлених на глибині 3500 м.
Датчики спіймали світло від мюона, який утворився під час зіткнення нейтрино з поверхнею Землі.
Енергію нейтрино оцінили в 120 ПеВ. Частинка рухалась горизонтально відносно поверхні Земли по напрямку на схід.
На основі отриманих даних дослідники дійшли висновку, що енергія цього нейтрино в 20 разів перевищує енергію будь-якого, спостережуваного раніше.
Nature
Observation of an ultra-high-energy cosmic neutrino with KM3NeT
Nature - A very high-energy muon observed by the KM3NeT experiment in the Mediterranean Sea is evidence for the interaction of an exceptionally high-energy neutrino of cosmic origin.