А ще ми змонтували для вас невеличкий тизер із матеріалів, доступних у цьому архіві. "Зараз я покажу, що маю на увазі"

На Роттердамському кінофестивалі пройде повна ретроспектива Сергія Маслобойщикова. Покажуть усі його ігрові та неігрові картини. До речі, тридцять років тому його «Співачка Жозефіна та мишачий народ» була першою українською картиною в головному конкурсі Роттердама

https://iffr.com/en/blog-iffr-2025-focus-programmes-revealed

Кількість українських видань, які написали про ретроспективу Сергія Маслобойщикова на Роттердамському кінофестивалі: 0

Кількість українських видань, які написали про показ сербського фільму про росіян на фестивалі в Таллінні: практично всі без винятку

А ви впевнені, що "деколонізація" мала виглядати саме так?

Я тут рідко пишу про фільми в прокаті, але - як людина, якій випало в кінці 90-х відвідувати старшу школу - не можу не закликати всіх піти в кіно на "Назавжди-назавжди"

Щодо зображення української школи в недавніх картинах було справедливе нарікання - яка ж українська школа без булінґу. Так от, тепер нарешті маємо реалістичну картину

І, звісно, треба відзначити, що однією з продюсерок "Назавжди-назавжди" є учасниця групи Кінотрон Люба Кнорозок

Цьому каналу виповнилося 5 років. Він починався як засіб ділитися з моїми друзями посиланнями на фільми, які мені здавалися цікавими. Згодом виявилося, що такі фільми цікавлять значно більшу кількість людей, ніж заведено думати. Крім того вийшло так, що "кінотрон" - це тепер назва не лише цього каналу, але й творчого колективу, а також однойменного товариства з обмеженою відповідальністю, за допомогою якого ми виробляємо наші фільми. В зв'язку з цим я вирішив деанонімізувати назву каналу й тим підкреслити, що відповідальність за всі дурацькі думки, інсинуації та припущення, які висловлюються в цьому каналі, лежить на мені

Київрада дозволила Алієву й далі плюндрувати «Літаючу
тарілку»… 😕

Я давно знаю, що Дніпро - це найпрогресивніше місто в Україні. Та все одно дивлюсь на програму кінотеатру в Центрі сучасної культури в Дніпрі на грудень і не можу повірити своїм очам. Заздрість

Є думка, що короткометражний фільм - це самостійна та повноцінна форма кіномистецтва. Не "перший крок початківців до повного метру" й не вимушена малобюджетна вправа в умовах обмежених ресурсів. При цьому, програм підтримки короткометражних фільмів практично немає, але є винятки

Від сьогодні можна подати заявку на участь у конкурсі на створення короткометражних фільмів "Повний Короткий", який співзаснували компанія Романа Копполи Decentralized Pictures, ініціатива RIBBON та продюсерка Люба Кнорозок (група Кінотрон). Деталі за посиланням, більше інформації згодом

Дуже радує, що пішли меми про конкурс "Повний Короткий", ось наприклад такий від каналу Moviegram

Але це поки найкраще - від Рубрики Кубрика

Кіновечір у Sense Hub: показ документального фільму "Там, де закінчується Росія" та зустріч із творчою командою 🎬

Запрошуємо на показ документального фільму та зустріч з режисером Олексієм Радинським і продюсеркою Любою Кнорозок.

Наприкінці 1980-х років група кінематографістів з України здійснила кілька експедицій до віддалених регіонів Сибіру. Їхні втрачені кіноматеріали були віднайдені у Києві 2022-го року. 

Це – відправна точка для кіноесе, що досліджує російський імперіалізм, нищення навколишнього середовища, та пригноблення корінних людей у російських колоніях.

Олексій Радинський — лауреат премій "Кіноколо", "Золота Дзиґа" та премії Фелікса Соболєва. Його роботи отримували нагороди на фестивалях в Обергаузені, Docudays UA та Ризькому МКФ 🏆

Люба Кнорозок — кіно- та медіапродюсерка, працює над документуванням воєнних злочинів Росії в Україні в межах проєкту The Reckoning Project: Ukraine Testifies. Серед її недавніх робіт - фільми «Назавжди-назавжди», «Нескінченність за Флоріаном» та «Чорнобиль 22».

📅 11 грудня, 18:00 
📍 Sense Hub Київ, вул. Ярославів Вал, 7  
🎟️ Вхід вільний. Реєструйся за посиланням

Це звучить як задача з арифметики, але: три наші фільми увійшли до переліку 26 головних українських фільмів року за версію "Віледжа", при тому що цього року зроблений лише один із них. (Значно складнішою задачею виявилося правильне написання мого імені, і "Віледж" з нею не впорався - та я вже давно не вимагаю від українських медій володіння цією навичкою. АПД: цю складну задачу нарешті вирішено)

З сьогоднішнього дня, тільки на території України, на Takflix доступний фільм "Там, де закінчується Росія"

На Роттердамському кінофестивалі покажуть фільм "Параджанов. Відкладена прем'єра" режисера Юрія Репіка (1995, кіностудія Київнаукфільм / Національна кінематека України). Цей фільм заснований на матеріалах до незнятої картини Параджанова "Київські фрески", які вважалися втраченими і були віднайдені на початку 90-х

Невдовзі після цього долю цих матеріалів повторила й картина Репіка. Майже три десятиліття після її створення вона пролежала на горищі "Київнаукфільму". Це перший фільм із віднайдених нами на горищі цієї студії, що повертається до кінематографічного обігу

Ми довго намагалися вийти на зв'язок із режисером Юрієм Репіком, але жодних відомостей про його життя після створення цього фільму не було. На жаль, нещодавно ми дізналися, що Юрій Репік пішов із життя кілька років тому

Також на Роттердамському кінофестивалі буде показаний наш фільм "Там, де закінчується Росія"

Це буде невеличким нагадуванням про те, що Російська Федерація є нелегітимним утворенням, заснованим на насильстві білих поселенців, а усі такі утворення рано чи пізно розпадаються - незалежно від того, чи їхні колонії знаходяться в південно-східній Азії, чи в північно-східній Євразії, чи деінде

Крім того у програмі Роттердамського фестивалю Short & Mid-Length - новий фільм В'ячеслава Туряниці, заснований на есеї Вірджинії Вулф

(Звісно, сайт цього фестивалю працює не надто добре, та все ж таки: шановні українські кінокритики, які сьогодні поспішили повідомити нам, що в програмі Роттердама немає жодного українського фільму! Як би це вам сказати... Агов, чи шо)

Разом із Любою Кнорозок розповіли Сергію Ксаверову про нашу роботу в кіноархіві студії "Київнаукфільм" та про шлях знайдених там фільмів на Роттердамський МКФ. Я також нарешті ділюся ексклюзивними подробицями про роль, яку відіграли у цьому процесі легендарний кіноархівіст Микола Попелуха та бар "Вернісаж на Подолі"

Скільки українських фільмів на Роттердамському фестивалі — завдання рівня OSINT. Ось, здається, тепер увесь список:

👁‍🗨Буде фільм Олексія Радинського «Там, де закінчується Росія». Його можна подивитись на Takflix, але тільки з території України. За ймовірними показами слідкуйте у @kinotron_group

👁‍🗨Повна ретроспектива Сергія Маслобойщикова. Покажуть усі його ігрові та неігрові картини. Тридцять років тому його «Співачка Жозефіна та мишачий народ» була першою українською картиною в головному конкурсі Роттердама

👁‍🗨Фільм режисера Юрія Репіка «С. Параджанов. Відкладена прем'єра» 1995 року. Назва стрічки повторює її історію — цей фільм не існував у культурному просторі країни навіть зі статусом «втрачено». Його повернення з лімба ненароджених фільмів почалося 2020 року, коли група активістів на чолі з Олексієм Радинським і Любою Кнорозок спромоглася потрапити в архів студії «Національна кінематека України», котрого юридично не існувало.

👁‍🗨У програмі Short & Mid-Length — новий фільм В'ячеслава Туряниці, заснований на есеї Вірджинії Вулф.

👁‍🗨Поза конкурсом в секції іммерсівних медіа є україно-нідерладський шорт Софії Булгакової Otherworlds.

У виданні The Philosophical Salon вийшов есей Дениса Султангалієва про три українські фільми, що вийшли під час війни: "Нескінченність за Флоріаном", "Ла Палісіада" і "Під знаком якоря". Чекаємо, про який із цих фільмів тепер напише Славой Жижек, бо він останнім часом полюбляє цитувати Султангалієва. (Я думаю, він напише про "Під знаком якоря", бо це фільм про, в буквальному смислі, плаваючий означник)