Ніхто й не згадує, що націоналіста Олександра Музичка вбила уже після "успіху" Майдану нова майданівська влада, яку на своїй крові привели самі націоналісти.

І чим помайданівська влада принципово відрізняється від домайданівської?

За що націоналісти стояли на Майдані?

Ми точно тоді у 14-ому перемогли? Нас точно ніхто не обманув?

Держава вкотре показала гоям, хто тут еліта, а хто бидло.

Депутатам офіційно за законом заборонено виїжджати закордон.

Проте Дмитрук і Одарченко, не дивлячись на розшук, спокійно без жодних неприємностей уникли покарання, перетнули кордон і виїхали відпочивати. Держава їх відпустила.

Простого Миколу, що пройшов повз озброєні патрулі, БПЛА та блокпости у Карпатах, розстріляли прикордонники. Держава його вбила.

Як гадаєте, чи винні ухилянти у тому, що більшість чоловіків не хоче воювати за цю державу?

Зараз на Нью-Йорку гинуть найкращі сини України, багатьох із яких я знав особисто чи опосередковано. Таких людей більше не буде. Банально казати, що найкращі уходять, але слушне питання в тому, хто прийде після них та хто їх замінить, адже вони не безкінечні.

У кінці серпня фронт на Нью-Йоркському напрямку по суті почав розвалюватися. Підрозділи 53 бригади потрапили в оточення. Тоді з метою стабілізації фронту та їх деблокади у місто почали направляти підрозділи 12 бригади НГУ Азов. Спочатку невеличку БТГр, а потім сили більшою чисельністю.

До появи Азову 53 бригада була практично небоєздатною. Вкрай демотивовані зесики майже не чинили спротиву ворогу та не бажали воювати, аргументуючи це сумнозвісним "якщо ми щось зробимо, по нам почне прилітати". Ворог спокійно просочувався поміж підрозділами ЗСУ, проводив оточення та брав "зесиків" у полон. Командири на місцях не контролювали особовий склад та були нездатні налагодити зв'язок. Фактично кожен підрозділ вів свою окрему війну.

Звідси великі втрати людей та територій.

Звісно, азовці, зайшовши у місто, виконали свою задачу. Взяті штурмом позиції, знищенні окупанти, деблокада оточених "зесманів". Їм навіть вдалося тимчасово стабілізувати фронт. Далося це все, звісно, через кров та важкі втрати. Але попри всі жертви, через посилення натиску переважаючого ворога, приблизно 23 вересня Нью-Йорк усе одно довелося полишити та відійти до Нелеповки.

Давайте подумаємо, чи можна було уникнути цих втрат та поразок?

Низька боєздатність обумовлена головним чином низькою мотивацією ОС. Найбільшою причиною цього є неефективність наявної бусифікації мобілізації. Мобілізація повинна бути соціально-справедливою, щоб призовник не почував себе обманутим, щоб він не дивився на країну, у якій еліта відпочиває, а "бидло" заганяють на фарш. Інша причина — втома ОС через тривалі бойові розпорядження. Так, 53 Бр не була на ротації приблизно півтори роки (!), постійно виконуючи БЗ на різних напрямках, н.п. в Авдієвці. Цю проблему можна було б вирішити по-перше введенням дивізійної та корпусної ланки замість безтолкових ОСУВ, а по-друге зведенням незаповнених обезкровлених бригад докупи замість постійного формування нових бригад з неповним складом, забитим з бусиків. Така організація не тільки дозволила би частіші ротації, злагодження та відновлення підрозділів, а й дозволила би ефективніше використовувати обмежені наявні вогневі засоби. Відсутність зв'язку і взаємодії та нереальні задачі, що ставляться начальниками, зумовлені низькою якістю командирського складу, адже посади зазвичай роздаються за принципом наявності вишки чи академії. Відмова від цього принципу, просування бойових командирів, введення дивізійної структури налагодили би взаємодію між окремими бригадами й батальйонами, чим вирішили би одну із головних проблем ЗСУ.

Звісно, це лише невелика частина життєво необхідних рішень. Неефективність армії це проблема об'ємна, системна і комплексна. Одне невирішене питання поглиблює усі інші. А усе це веде до неминучої поразки у війні.

Але військово-політичне керівництво замість негайних системних і комплексних рішень предпочитає стратегію тупого закривання дірок у фронті ефективнішими підрозділами.

За рідкими виключеннями, держава не здатна самостійно створити такий підрозділ, як Азов. Тому вона надалі буде заповнювати безкінечні окремі бригади низьковмотивованим м'ясом, а всі поразки закривати залишками нормальних підрозділів.

Нині ж еліта війська й нації нині гине через бездарність, наплювательство та зраду керівництва держави. Зрозуміло, що станеться, коли ці люди просто закінчаться.

Вітаємо, читачі!

Підтримуємо збір нашого близького соратника від Azov One на РЕБи та РЕРи для 12-ої бригади спеціального призначення НГУ Азов!

Саме РЕБи рятують наших захисників від скидів, ударних та розвідувальних дронів. РЕБ — це безпечний виїзд на позицію. Це вищий рівень безпеки при переміщеннях та закріпленні на позиціях. Це відносна невидимість для супротивника. Це засіб, що дійсно суттєво зменшує втрати при виконанні будь-яких бойових задач.

Жертвуємо, розповсюджуємо! Допоможемо зберегти життя, здоров'я і боєздатність азовців.

Наша ціль: 10 000 грн.

Пост в інстаграмі.
Монобанка: https://send.monobank.ua/jar/7PG4Yc9ZWn
Номер карти головного збору: 5375411221636363

Кротевич добився у суду рішення забов'язати ДБР розпочати розслідування проти Содоля.

Звісно, генерала не посадили. Це навіть не підозра. У держави є ще десятки способів відмазати м'ясника.

Розслідування може прийти до висновку про відсутність складу злочину. Содоль може отримати підозру, а потім перемогти у суді. Суд можуть затягувати на довгі місяці й роки. Генерал може заплатити заставу й виїхати відпочивати закордон. У найкращому випадку йому присудять сміхотворне покарання, не співвідносне з його злочинами.

Більше того, теоретичне затриманні 1 злочинця не змінить системних проблем ЗСУ.

Але так чи інакше, я радий, що Азов не здається у цьому питанні.

Справжній День Захисників відмічається лише 14 жовтня — на Покрову Богородиці, але аж ніяк не 1-ого жовтня.

Стаття річної давнини на цю тему. Написана досить сумбурно, але по суті вірно.

В дискорде можно очень удобно вести десятки трансляций с БПЛА, при чём как со своих, так и с перехваченных противника. Одновременно. В реальном времени.

Такое решение позволяет штабу беспрерывно осматривать поле боя с разных ракурсов и в реальном времени получать визуальные данные о перемещениях и действиях противника, а следовательно оперативно на них реагировать при помощи корректировки огня артиллерии или банального предупреждения своих подразделений на позициях для исключения момента неожиданности, а также обнаруживать и быстро накрывать точки взлёта вражеских БПЛА.

Отрадно, когда РФ стреляет себе в ноги. Также заметны приоритеты Кремля. Zетники, как же так вашему мудрому руководству подавление малейшего инакомыслия, личная власть и паранойя Путина важнее военной эффективности и жизней русгоев?

Теперь у Сил Обороны Украины появилось временное преимущественно, пока ВСРФ не найдут новое решение.

Собаці собача смерть.

Вікторію Рощину — велику захисницю ЛГБТ, що на гроші Сороса поливала брудом і брехнею українських націоналістів на Хробацькому, вбили окупанти в полоні.

Тих самих націоналістів, що першими взяли зброю до рук із початком Великої війни.

У цьому світлі її смерть від рук кацапів вельми іронічна.

Однак, новини кажуть, що вона була в списках по обміну й вже мала вирушати в Україну.

Тут виникає питання, а чому ця політична проститутка опинилася в списках вище за багатьох куди достойніших людей? Вона що, йшла в однім ряду разом з колаборантами з 2 позаминулих обмінів? По якому ж принципу ця держава формує пріоритетність обмінів?

1. Благаю будь ласочка прошу будь-ласка-будь-ласка-будь-ласка візьміть мене у НАТО!

2. Дай дай дай!

3. Дай дай дай!

4. Ми розпродамо за копійки трильйонні запаси природніх ресурсів України.

5. Після перемоги, під веселкою бігатимуть рожеві поні.

З таким величним лідером і потужним планом перемоги побіда у війні гарантована. Головне нічого не міняти в країні і продовжувати нинішню політичну і військову стратегію.