Forwarded from Обранці духів ✙
Псалтир Луттрелла, Англія 🏴 (Лінкольншир), бл. 1320–1340; @britishlibrary Add MS 42130, f. 176v.
Опис зображення: Ілюстрація з середньовічного манускрипту — трав’янистий пагорб, із якого собаки виганяють кроликів із нір. На вершині пагорба двоє кролів стоять один навпроти одного з витягнутими передніми лапками. Наче перед тим як почати битися.
Опис зображення: Ілюстрація з середньовічного манускрипту — трав’янистий пагорб, із якого собаки виганяють кроликів із нір. На вершині пагорба двоє кролів стоять один навпроти одного з витягнутими передніми лапками. Наче перед тим як почати битися.
Це - середньовічна пральна машина. Окрім ефектного вигляду, вона має цілу купу переваг перед сучасними аналогами.
Наші пралки - це справжній ворог екології. На їхнє виготовлення йде безліч пластику та шкідливих металів, які згодом залишаються в ґрунті. Протягом усього життя така машина жере купу електрики, що, звісно, має наслідки у вигляді отруйних газів, які потрапляють в атмосферу з електростанцій.
Сучасні пральні машини - це один із головних постачальників мікропластику у води планети. Вони вибивають його з поліестрового одягу під час прання, а потім пластик разом зі стічними водами потрапляє в річки та океани. До речі, разом із різноманітною хімією у вигляді пральних засобів.
Як ви розумієте, машина родом із «темних віків» таких проблем не створювала. Вона була вдалим компромісом між технікою та природою.
Нашу ситуацію погіршує ще й те, що ця шкідлива штука стоїть майже в кожній квартирі. Це збільшує її негативний вплив у геометричній прогресії. Тоді як одним середньовічним агрегатом могло користуватися ціле село.
Пральна машина на тязі струмка давала справжню незалежність. Побудував один раз - і більше не треба платити ні за електрику, ні за обслуговування. І служитиме вона, без перебільшення, сотню років - на відміну від сучасної одноразової техніки. Їх досі використовують у деяких сільських громадах. На відео, наприклад, машина з румунського села. Це каже про виключну ефективність цього пристрою, який використовують вже 1000 років.
Хто шукає незалежності, общинного колективізму та природності - може звернутися до цього прикладу мудрості предків
#середньовіччя #техніка
Ліс на Руїнах
Наші пралки - це справжній ворог екології. На їхнє виготовлення йде безліч пластику та шкідливих металів, які згодом залишаються в ґрунті. Протягом усього життя така машина жере купу електрики, що, звісно, має наслідки у вигляді отруйних газів, які потрапляють в атмосферу з електростанцій.
Сучасні пральні машини - це один із головних постачальників мікропластику у води планети. Вони вибивають його з поліестрового одягу під час прання, а потім пластик разом зі стічними водами потрапляє в річки та океани. До речі, разом із різноманітною хімією у вигляді пральних засобів.
Як ви розумієте, машина родом із «темних віків» таких проблем не створювала. Вона була вдалим компромісом між технікою та природою.
Нашу ситуацію погіршує ще й те, що ця шкідлива штука стоїть майже в кожній квартирі. Це збільшує її негативний вплив у геометричній прогресії. Тоді як одним середньовічним агрегатом могло користуватися ціле село.
Пральна машина на тязі струмка давала справжню незалежність. Побудував один раз - і більше не треба платити ні за електрику, ні за обслуговування. І служитиме вона, без перебільшення, сотню років - на відміну від сучасної одноразової техніки. Їх досі використовують у деяких сільських громадах. На відео, наприклад, машина з румунського села. Це каже про виключну ефективність цього пристрою, який використовують вже 1000 років.
Хто шукає незалежності, общинного колективізму та природності - може звернутися до цього прикладу мудрості предків
#середньовіччя #техніка
Ліс на Руїнах
Це - архангел Михаїл. Сцена зображує вірш 12:7 з Книги Одкровення: «І відбулася в небі війна: Михаїл та його Ангели воювали проти дракона, а дракон і його ангели воювали [проти них]».
Ілюстрацію замовила місіонерська організація в Японії у художника Даніеля Мітсуї
Ілюстрацію замовила місіонерська організація в Японії у художника Даніеля Мітсуї
Я зафіксував у чата GPT серйозний протуп. Спитав у нього, чому, коли я сверлю дошку, то вона горить та димиться. Він почав затирати мені, що то сверло тупе чи високий тиск, чи високі обороти. Виявляється я просто обороти включив не на себе, а від себе. О це хтось його про електрику наслухається, полізе в щиток, так і припиздить там же
Дивлюсь летсплей старого Сталкера і не розумію: як у світі, де всі озброєні, можуть існувати бандити, які спеціалізовано займаються грабунком сталкерів? Якби вони були якимось спецназом - тоді ще куди не йшло. Але ж озброєння та підготовка в них такі самі, як у звичайних сталкерів. Що заважає просто зібратись і винищити цих бандитів, замість того щоб мовчки дивитись, як їх по одному грабують і вбивають?
Насильство та грабунок, звісно, можуть бути в такому суспільстві, але не як спеціалізована діяльність. Наприклад, коли якийсь сталкер, що зазвичай збирає артефакти, вирішує підхалтурити злочинними діями проти свого побратима. Але коли це переростає у структуру, яку всі знають і яка становить загрозу кожному, - для неї це вже смертельний вирок.
Взагалі бандитизм може існувати лише за наявності одного або кількох з таких чинників:
а) у людей немає зброї;
б) зброя є, але в бандитів перевага в підготовці, кількості чи якості валин;
в) і головне - існує держава з її законами, які фактично захищають злочинців. Бо забороняють адекватним особам зробити так, щоб братішка "маслину впіймав".
Сподіваюся в скорому постапокаліпсісі всіх цих чинників не буде
#апокаліпсис
Ліс на Руїнах
Насильство та грабунок, звісно, можуть бути в такому суспільстві, але не як спеціалізована діяльність. Наприклад, коли якийсь сталкер, що зазвичай збирає артефакти, вирішує підхалтурити злочинними діями проти свого побратима. Але коли це переростає у структуру, яку всі знають і яка становить загрозу кожному, - для неї це вже смертельний вирок.
Взагалі бандитизм може існувати лише за наявності одного або кількох з таких чинників:
а) у людей немає зброї;
б) зброя є, але в бандитів перевага в підготовці, кількості чи якості валин;
в) і головне - існує держава з її законами, які фактично захищають злочинців. Бо забороняють адекватним особам зробити так, щоб братішка "маслину впіймав".
Сподіваюся в скорому постапокаліпсісі всіх цих чинників не буде
#апокаліпсис
Ліс на Руїнах
Forwarded from 12-та бригада «Азов»
Адаптація природи до війни.
Птахи першими за людей використали кілометри використаного оптоволокна під власні потреби.
Одне з покинутих гнізд знайшли бійці батальйону сил підтримки 12-ої бригади «Азов» на Торецькому напрямку. Птахи змішали природний і штучний матеріали.
Це лише один з десятків проявів того, як природа виживає у полум'ї війни. Між сотнями дронів, штурмів, обстрілів і кілометрів випаленої землі.
Заповнити анкету | Фінансова підтримка | Telegram | Instagram
Птахи першими за людей використали кілометри використаного оптоволокна під власні потреби.
Одне з покинутих гнізд знайшли бійці батальйону сил підтримки 12-ої бригади «Азов» на Торецькому напрямку. Птахи змішали природний і штучний матеріали.
Це лише один з десятків проявів того, як природа виживає у полум'ї війни. Між сотнями дронів, штурмів, обстрілів і кілометрів випаленої землі.
Заповнити анкету | Фінансова підтримка | Telegram | Instagram
Як не дивно, у простих людей не завжди було прізвище. Це була прерогатива знаті (і то, теж не в усі часи). У селян та міщан було ім’я, дане церквою, та прізвисько, яке чіплялося природним чином упродовж життя. Прізвисько могли дати за будь-якою логікою - як зараз у школах чи зонах: за зовнішністю, професією, іменем батька, характером тощо.
У пізньому середньовіччі ці прізвиська почали передаватися у спадок. Але вони ще не були фіксованими. Наприклад, син Тараса Непийпива міг називатися Непийпивенко, а його син - уже просто Пивенко. Це тривало аж до часу становлення централізованих держав і розвитку бюрократії. Наприклад, у Франції фіксовані прізвища стали обов’язковими лише за часів Наполеона. Відтоді написання прізвища мало бути однаковим для всієї родини й зафіксованим у державних документах.
Усе це було зроблено з прагматичних міркувань. Людей стало легше оподатковувати, стягувати борги, заганяти до війська. Ти вже не міг сказати: «Ви шукаєте Тараса Непийпиву, а я - Тарас Перебийкопито, ось мої односельці підтвердять». Прізвище стало своєрідним ідентифікатором - як відбиток пальця, який ви зараз віддаєте державі, коли оформлюєте закордонний паспорт.
Тому мені смішно, коли хтось надмірно переживає або, навпаки, дуже пишається тим, як звучить його прізвище. Коли шукають у ньому якусь етимологію чи давню історію. Це все одно, що приділяти надмірну увагу випадковим цифрам свого ідентифікаційного коду. І те, і те - по суті просто державна мітка. Це і є їхнє основне значення
Ліс на Руїнах
#середньовіччя #модерн
У пізньому середньовіччі ці прізвиська почали передаватися у спадок. Але вони ще не були фіксованими. Наприклад, син Тараса Непийпива міг називатися Непийпивенко, а його син - уже просто Пивенко. Це тривало аж до часу становлення централізованих держав і розвитку бюрократії. Наприклад, у Франції фіксовані прізвища стали обов’язковими лише за часів Наполеона. Відтоді написання прізвища мало бути однаковим для всієї родини й зафіксованим у державних документах.
Усе це було зроблено з прагматичних міркувань. Людей стало легше оподатковувати, стягувати борги, заганяти до війська. Ти вже не міг сказати: «Ви шукаєте Тараса Непийпиву, а я - Тарас Перебийкопито, ось мої односельці підтвердять». Прізвище стало своєрідним ідентифікатором - як відбиток пальця, який ви зараз віддаєте державі, коли оформлюєте закордонний паспорт.
Тому мені смішно, коли хтось надмірно переживає або, навпаки, дуже пишається тим, як звучить його прізвище. Коли шукають у ньому якусь етимологію чи давню історію. Це все одно, що приділяти надмірну увагу випадковим цифрам свого ідентифікаційного коду. І те, і те - по суті просто державна мітка. Це і є їхнє основне значення
Ліс на Руїнах
#середньовіччя #модерн
Ви тільки подивіться на ці милі реконструкції середньовічних скриньок. Який же ж стіль
Продовжую тему походження сучасних прізвищ.
В англійських документах кінця XIII - початку XIV століття можна зустріти безліч прізвиськ, які дозволяли встановити особу ще до того, як почали використовуватися прізвища в нашому розумінні. У документи потрапляли лише прізвиська тих осіб, які мали рухоме майно певної вартості - тобто це були найзаможніші селяни. До тотального занесення фіксованих прізвищ усіх громадян до державних реєстрів було ще дуже далеко.
Серед цих прізвиськ одразу дивує те, скільки з них мають сексуальний підтекст. І при цьому їх без проблем визнавали офіційно - настільки, що використовували в документах, а не лише в побутовій мові. Наводжу кілька прикладів таких прізвиськ: Баллок («яєчко»), Добедам («спокусник жінок»), Левелонс («піднімаючий спис»), Грантамур («велике кохання»), Койледор («золоті яйця»), Кольтепінтель («пеніс жеребця»), Вітепінтель («білий пеніс»), Ассболлок («ослячі яйця»), Плаккероз («зриваючий троянду»), Прикетайл («проникай у лоно»), Светтабеде («солодкий у ліжку»), Лувеледі («люби дам»), Стрекелеведі («той, що пестить даму»).
Оце я розумію колорит. А тепер згадайте сучасні безпонтові англійські прізвища: Сміт, Джонс, Вільямс, Браун. І така ситуація - по всьому європейському регіону.
Деякими прізвиськами чоловіка могли нагородити жартома і згодом вони прилипали. Але так було не в усіх випадках - багато з них явно відображають захоплення чоловіком. Це свідчить про те, що миряни, на відміну від церкви, ставилися до чоловічої сексуальності досить спокійно. Навіть спокійніше, ніж ставляться зараз
#середньовіччя #модерн
Ліс на Руїнах
В англійських документах кінця XIII - початку XIV століття можна зустріти безліч прізвиськ, які дозволяли встановити особу ще до того, як почали використовуватися прізвища в нашому розумінні. У документи потрапляли лише прізвиська тих осіб, які мали рухоме майно певної вартості - тобто це були найзаможніші селяни. До тотального занесення фіксованих прізвищ усіх громадян до державних реєстрів було ще дуже далеко.
Серед цих прізвиськ одразу дивує те, скільки з них мають сексуальний підтекст. І при цьому їх без проблем визнавали офіційно - настільки, що використовували в документах, а не лише в побутовій мові. Наводжу кілька прикладів таких прізвиськ: Баллок («яєчко»), Добедам («спокусник жінок»), Левелонс («піднімаючий спис»), Грантамур («велике кохання»), Койледор («золоті яйця»), Кольтепінтель («пеніс жеребця»), Вітепінтель («білий пеніс»), Ассболлок («ослячі яйця»), Плаккероз («зриваючий троянду»), Прикетайл («проникай у лоно»), Светтабеде («солодкий у ліжку»), Лувеледі («люби дам»), Стрекелеведі («той, що пестить даму»).
Оце я розумію колорит. А тепер згадайте сучасні безпонтові англійські прізвища: Сміт, Джонс, Вільямс, Браун. І така ситуація - по всьому європейському регіону.
Деякими прізвиськами чоловіка могли нагородити жартома і згодом вони прилипали. Але так було не в усіх випадках - багато з них явно відображають захоплення чоловіком. Це свідчить про те, що миряни, на відміну від церкви, ставилися до чоловічої сексуальності досить спокійно. Навіть спокійніше, ніж ставляться зараз
#середньовіччя #модерн
Ліс на Руїнах