Машинний викладач ∆ | #УкрТґ
Коли дивишся через інста-вікна знайомих на місто, яке донедавна називав домом, нічого окрім байдужости ти не відчуваєш. Ти насправді ніколи не хотів асоціювати себе з ним, у тебе просто не було вибору. І брання телефонних контрактів на два роки замість одного…
Зважаючи на те, де я себе знайшов наприкінці року, песимістичність цього посту виявилася цілком і повністю невиправданою
2024 tell, don’t show
Якщо ви досі читаєте цей канал, то у вас є предиспозиція до читання підсумків року. Принаймні моїх. Тож brace urself.
Першу половину року я жив у скруті, а другу торжествував, бо без першої не буває другого. В Амстердамі я був безробітний, сам у киртирі, з розрадами у вигляді подорожей до людей і людей, які подорожуваливід до мене. У Лондоні я був працевлаштований, з соціальною складовою багатшою ніж за все моє життя деінде, і відсутністю бажання подорожувати за межі острова. І коли хтось скаже, що я не знаю справжньої скрути, то він може сказати мені що і справжнього торжества я не знаю. І піти до біса відповідно. В обох містах я фехтував, що певно було єдиною спільною рисою між ними. І нещодавно отримавши нові шпаги, я готовий продовжити цей шлях поряд з новими суперниками та новим рівнем.
У Лондоні я остаточно став тим, ким хотів бути. І став я цією людиною сам, обравши, ба навіть наосліп, середовище, яке мені в цьому шалено посприяло. Середовище і людей, яких я продовжую обирати на користь людей і середовища за межами острова. Життя поточне тут цілком і повністю витіснило життя попереднє, яке покривало ЄС. Життя очне здолало життя цифрове, і я цьому щиро радий і вдячний. Висланцями послуговуюсь переважно лише аби влаштувати зустріч; спілкування тепер або голосом, або ніяк.
Я став жити у світі виявлених вподобань, у світі дійсному, і припинив користатися виправданнями, хоч і навряд повністю. Я дізнався, що виконанню і втіленню заважають не причини, описані у виправданнях, а свідомо чи не дуже розставлені пріоритети. У всіх однаково часу, ні в кого «нема часу», лише пріоритети різні. Виправдання це лише спосіб скинути із себе відповідальність за власні дії, мрії, і обставини, яка нікуди від цього не дівається. Коли я бачу, що відкладаю виконання якоїсь дії, то більше не брешу і кажу собі, що ніколи цього не зроблю. Як не як, слова нічого не варті без дій всеодно, тому сказати «ніколи не зроблю» не нашкодить виконанню. А у найкращому випадку всього лише буде нездійсненим передбаченням, як і слова «думаю пізніше, колись».
Я роблю помилки швидко, хоч і не швидко на них вчусь. Я припинив шукати правди і настанов щодо життєвого шляху серед інших людей, натомість обрав торувати свій і робити свої помилки, з власної автономії і відповідно відповідальності за них. Я усвідомив, що ціль стати конкретною людиною можна досягти лише слідуючи власному шляху, а не шляху тієї людини. Як не як, a man on a mission is the man omniscient, і ніхто не знає краще за тебе і не зможе допомогти тобі. В тому числі непроханими порадами. Остерігайтесь людей які дають поради. Вони не намагаються вам домогти, хай би що вони чи їхній синдром рятівника не казав вам.
І не давайте самі, бо непрохані поради є тупими за визначенням, і даються лише щоб потішити власне его. Нехай краще допоможуть тричі собі. У світі нема досконалости, тому ваше життя має таке ж право на існування, як і життя інших. І ніхто це право у вас не відбере.
Зрештою, лічильник на календарі може нагадує, що нам відміряно по різному, але у кожного є рівно одне життя, не більше й не менше. Час на нашому боці, а отже й поряд мають бути лише достойні люди. Головне щоб не виявилось як тут.
А що у майбутньому 2025? Ніхто не знає. Лишається лише втілювати.
Якщо ви досі читаєте цей канал, то у вас є предиспозиція до читання підсумків року. Принаймні моїх. Тож brace urself.
Першу половину року я жив у скруті, а другу торжествував, бо без першої не буває другого. В Амстердамі я був безробітний, сам у киртирі, з розрадами у вигляді подорожей до людей і людей, які подорожували
У Лондоні я остаточно став тим, ким хотів бути. І став я цією людиною сам, обравши, ба навіть наосліп, середовище, яке мені в цьому шалено посприяло. Середовище і людей, яких я продовжую обирати на користь людей і середовища за межами острова. Життя поточне тут цілком і повністю витіснило життя попереднє, яке покривало ЄС. Життя очне здолало життя цифрове, і я цьому щиро радий і вдячний. Висланцями послуговуюсь переважно лише аби влаштувати зустріч; спілкування тепер або голосом, або ніяк.
Я став жити у світі виявлених вподобань, у світі дійсному, і припинив користатися виправданнями, хоч і навряд повністю. Я дізнався, що виконанню і втіленню заважають не причини, описані у виправданнях, а свідомо чи не дуже розставлені пріоритети. У всіх однаково часу, ні в кого «нема часу», лише пріоритети різні. Виправдання це лише спосіб скинути із себе відповідальність за власні дії, мрії, і обставини, яка нікуди від цього не дівається. Коли я бачу, що відкладаю виконання якоїсь дії, то більше не брешу і кажу собі, що ніколи цього не зроблю. Як не як, слова нічого не варті без дій всеодно, тому сказати «ніколи не зроблю» не нашкодить виконанню. А у найкращому випадку всього лише буде нездійсненим передбаченням, як і слова «думаю пізніше, колись».
Я роблю помилки швидко, хоч і не швидко на них вчусь. Я припинив шукати правди і настанов щодо життєвого шляху серед інших людей, натомість обрав торувати свій і робити свої помилки, з власної автономії і відповідно відповідальності за них. Я усвідомив, що ціль стати конкретною людиною можна досягти лише слідуючи власному шляху, а не шляху тієї людини. Як не як, a man on a mission is the man omniscient, і ніхто не знає краще за тебе і не зможе допомогти тобі. В тому числі непроханими порадами. Остерігайтесь людей які дають поради. Вони не намагаються вам домогти, хай би що вони чи їхній синдром рятівника не казав вам.
І не давайте самі, бо непрохані поради є тупими за визначенням, і даються лише щоб потішити власне его. Нехай краще допоможуть тричі собі. У світі нема досконалости, тому ваше життя має таке ж право на існування, як і життя інших. І ніхто це право у вас не відбере.
Зрештою, лічильник на календарі може нагадує, що нам відміряно по різному, але у кожного є рівно одне життя, не більше й не менше. Час на нашому боці, а отже й поряд мають бути лише достойні люди. Головне щоб не виявилось як тут.
А що у майбутньому 2025? Ніхто не знає. Лишається лише втілювати.
Telegram
Машинний викладач ∆ | #УкрТґ
As you find your place in the world, know that it won't always be easy. Sometimes life hits you with everything it's got.
When you find yourself in the shadow of adversity, do not be afraid. For without adversity, there can be no triumph. Without testing…
When you find yourself in the shadow of adversity, do not be afraid. For without adversity, there can be no triumph. Without testing…
Мабуть цього року треба навчитись бути добрішим, як от не дивуватись, що тебе вітають з новим роком і ще й пишуть побажання через 2.5 роки відсутності спілкування, і не постити це на канал з підтекстом «яка мотивація у цих людей?».
— В Амстердамі можна придбати адвент календар для мікродозингу
— Що юзав?)))
— Це тема для другого побачення
— Що юзав?)))
— Це тема для другого побачення
Forwarded from Old School ✙ (Роман Романчук)
Після важкої перемоги союзницьких військ на Нактонгському виступі, однієї з перших локальних перемог над наступаючими військами КНДР в перші місяці Корейської війни, на звільнених територіях американці почали знаходити все більше і більше страчених американських полонених.
Тисячі вбитих жителів Південної Кореї вже нікого не дивували, але жорстоке поводження з американцями побачили вперше. Деякі трупи знаходили кастрованими ще до смерті, деякі були зі страшними опіками, комусь обматували обличчя та рот колючим дротом. Все це потім буде зафіксовано в книзі Т. Р. Ференбаха "This kind of war".
В США, Корею називають "забутою війною". І дійсно, про неї майже не згадують, про неї зняли не так багато кінострічок, і важко знайти навіть шутер з сюжеткою в Кореї. Нажаль, американці і зараз не хочуть про це згадувати, і просто дивляться, як вже україні воюють з тими ж самими військами КНДР. Навіть не запропонувавши додатковий транш зброї та зняття обмежень з далекобійної зброї - весь світ побачив, шо США здатні проковтнути і не таке.
Натомість, Армія США випустила ролик на ютубі про те, як вони стійко стоять в... Південній Кореї, де немає жодних бойових дій, та погрожують пальчиком Кімові. Цей ролик виглядає як якийсь пранк.
Тисячі вбитих жителів Південної Кореї вже нікого не дивували, але жорстоке поводження з американцями побачили вперше. Деякі трупи знаходили кастрованими ще до смерті, деякі були зі страшними опіками, комусь обматували обличчя та рот колючим дротом. Все це потім буде зафіксовано в книзі Т. Р. Ференбаха "This kind of war".
В США, Корею називають "забутою війною". І дійсно, про неї майже не згадують, про неї зняли не так багато кінострічок, і важко знайти навіть шутер з сюжеткою в Кореї. Нажаль, американці і зараз не хочуть про це згадувати, і просто дивляться, як вже україні воюють з тими ж самими військами КНДР. Навіть не запропонувавши додатковий транш зброї та зняття обмежень з далекобійної зброї - весь світ побачив, шо США здатні проковтнути і не таке.
Натомість, Армія США випустила ролик на ютубі про те, як вони стійко стоять в... Південній Кореї, де немає жодних бойових дій, та погрожують пальчиком Кімові. Цей ролик виглядає як якийсь пранк.
Forwarded from Stodnevka
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Український БМП в якого закінчився БК давить по полю російську піхоту.
Ахуй.
Ахуй.
Машинний викладач ∆ | #УкрТґ via @DeezerMusicBot
ХАЙДАУТ – Обрій
Хто це і коли наступний бенґер?