Лабораторна миша

Зазвичай я не роблю селфі із незнайомими людьми, але тут - на фото - я уявлення не маю, як звати цього хлопця.
Тим не менш, із задоволенням про нього напишу, бо хороший сервіс має підсвічуватись.
А тут ще й ситуація нестандартна і ризикувала перерости в розпач.
Тож читайте і сприймайте цей пост як безкоштовну щиру рекламу.

Отже.
Телефон - це мій робочий інструмент. Його значення в моєму шаленому вихорі щоденних подій важко переоцінити.
Важливішими є тільки джинси і ліхтарик в правій кишені куртці, яким я роздивляюсь іржаві рами корчів.

Почала помирати на моєму iPhone SE батарея. В принципі, епловоди всі в курсі, що у айфонів лиш два недоліки - це мала батарея і придуркуватий порт зарядки лайтнінг, який, слава європейським директивам, віднині заміняють на людський тайп-сі.
На попередніх моделях акумулятори я міняв сам. Мав інструмент, час, натхнення, але на нинішній серії SE там ще треба чіп перепаювати.

Приперся я у вересні на радіоринок на Караваєвих дачах в оцей сервісний центр, попросив поміняти, забрав телефон, розплатився і пішов.

- Шо тут такого?- спитаєте Ви. - Поміняли за гроші і в чім дивина?

В тім, що вчора цю батарею роздуло і ємність акумулятора падала просто на очах.

Сьогодні я з важким серцем і готовністю до скандалу зайшов до хлопців та реально очікував набору стандартних фраз:
- чим заряджали?
- електрика була сертифікована?
- а шнур сертифікований?
- а в розетці 220 вольт було чи більше?
- а, так ви ще й телефоном користувалися? - це вже точно не гарантійний випадок.

Але ні.
Пан на фото щиро здивувався проблемі, мовчки забрав телефон і відніс у майстерню.
Без жодного слова і коментаря.

За певний час я тримав у руках свій повністю справний апарат і лиш спитав:
- Що я винен?
- Нічого. Вибачте. Брак трапляється.

Я, якщо чесно, онімів.

Загалом, сервісний центр Твій гаджет, відразу навпроти ларка поліції на Радіоринку.
Раджу.

Майте тиху ніч.

www.group-telegram.com/us/mouselab.com/7331

1.3K viewsDec 18 at 21:21

Зазвичай я не роблю селфі із незнайомими людьми, але тут - на фото - я уявлення не маю, як звати цього хлопця.
Тим не менш, із задоволенням про нього напишу, бо хороший сервіс має підсвічуватись.
А тут ще й ситуація нестандартна і ризикувала перерости в розпач.
Тож читайте і сприймайте цей пост як безкоштовну щиру рекламу.

Отже.
Телефон - це мій робочий інструмент. Його значення в моєму шаленому вихорі щоденних подій важко переоцінити.
Важливішими є тільки джинси і ліхтарик в правій кишені куртці, яким я роздивляюсь іржаві рами корчів.

Почала помирати на моєму iPhone SE батарея. В принципі, епловоди всі в курсі, що у айфонів лиш два недоліки - це мала батарея і придуркуватий порт зарядки лайтнінг, який, слава європейським директивам, віднині заміняють на людський тайп-сі.
На попередніх моделях акумулятори я міняв сам. Мав інструмент, час, натхнення, але на нинішній серії SE там ще треба чіп перепаювати.

Приперся я у вересні на радіоринок на Караваєвих дачах в оцей сервісний центр, попросив поміняти, забрав телефон, розплатився і пішов.

- Шо тут такого?- спитаєте Ви. - Поміняли за гроші і в чім дивина?

В тім, що вчора цю батарею роздуло і ємність акумулятора падала просто на очах.

Сьогодні я з важким серцем і готовністю до скандалу зайшов до хлопців та реально очікував набору стандартних фраз:
- чим заряджали?
- електрика була сертифікована?
- а шнур сертифікований?
- а в розетці 220 вольт було чи більше?
- а, так ви ще й телефоном користувалися? - це вже точно не гарантійний випадок.

Але ні.
Пан на фото щиро здивувався проблемі, мовчки забрав телефон і відніс у майстерню.
Без жодного слова і коментаря.

За певний час я тримав у руках свій повністю справний апарат і лиш спитав:
- Що я винен?
- Нічого. Вибачте. Брак трапляється.

Я, якщо чесно, онімів.

Загалом, сервісний центр Твій гаджет, відразу навпроти ларка поліції на Радіоринку.
Раджу.

Майте тиху ніч.

BY Лабораторна миша