Telegram Group Search
Євросоюз допомагає Україні кредитами, США – переважно грантами - The Economist

Видання The Economist проаналізувало звіт Кільського інституту економіки щодо підтримки України за три роки війни:

🔸загальна допомога склала €267 млрд, з яких ЄС надав €132 млрд, США - €114 млрд;

🔸90% фінансової допомоги ЄС надійшло у вигляді кредитів, хоч і на вигідних умовах;

🔸60% фінансової підтримки США надійшло у вигляді грантів;

🔸лідери за рівнем допомоги до ВВП - Естонія та Данія (понад 2%);

🔸США, Німеччина та Велика Британія виділяють на підтримку України лише 0,2% свого ВВП. Це менше, ніж допомога Кувейту під час вторгнення Іраку у 1990 році;

🔸Японія надає більше фінансової допомоги Україні, ніж Франція, Італія та Іспанія разом, як в абсолютному значенні, так і у відсотках ВВП.

@nationalinterests
Як Європейським країнам НАТО заповнити прогалини у сфері оборони

Європейські чиновники починають усвідомлювати реальність, про яку Дональд Трамп попереджав їх уже давно: США більше не мають наміру служити верховним гарантом безпеки — ні для України, ні для решти континенту.
Це є викликом для безпеки європейського континенту, бо останні 80 років його армії будувалися та навчалися, виходячи з неодмінної підтримки США, а перебудова вимагатиме часу і мільярдів євро.

Список першочергових справ Європи є широким: збільшити витрати на оборону, налагодити логістику та модернізувати допоміжне обладнання, яке зараз надають американські військові, а також підвищити готовність власних військ та підтримувати ефективний ядерний потенціал стримування.
До пріоритетних проектів відноситься, в першу чергу, загальноєвропейський щит протиповітряної оборони, який має об'єднати розрізнені системи, а також логістика, включаючи важкі транспортні літаки та літаки для дозаправки в повітрі, які нині мають лише США.

За словами офіційних осіб НАТО, Європі також критично не вистачає боєприпасів великої дальності та потужних платформ тилового забезпечення.
Якщо Європа створить ці стратегічні активи, це стане «найбільшим переломним моментом», оскільки вона зможе виконувати майже весь спектр військових завдань самостійно, без допомоги США, вважає Каміль Гран, колишній високопосадовець НАТО, а нині фахівець Європейської ради з міжнародних відносин.
«Їх [американців] непросто називають незамінними союзниками, – пояснив один європейський міністр закордонних справ. — Без них ми не зможемо провести жодної складної військової операції чи виконати навіть найпростіші завдання».
Характерний приклад - французька операція в Малі у 2013 році. Перекидання військової техніки здійснювалося за участю США, а американські літаки-дозаправники постійно злітали з баз в Іспанії для підтримки французьких винищувачів у повітрі.

Мабуть, найважливіша стратегічна проблема, що нависла над Європою, — це майбутнє ядерної парасольки США, особливо тактичної компоненти, якої європейські країни не мають.
Франція та Великобританія, дві ядерні держави континенту, мають у сукупності близько 515 ядерних боєголовок. Але це головним чином стратегічна зброя — верхні рівні ядерного стримування. Якщо США офіційно підтвердять, що не захищатимуть Європу, європейські держави НАТО втратять доступ до американської тактичної ядерної зброї. Тобто у європейських членів НАТО існує прогалина в засобах стримування: або крилаті ракети або відразу повномасштабна ядерна війна, і цю прогалину їм належить заповнити.

«Європа має змінити сам підхід, — сказав колишній президент Фінляндії Саулі Ніїністе. - Слабкість - поганий засіб уникнути війни».

@nationalinterests
Коли не важливий результат - будь-яка задача по плечу

Трамп ще з часів виборчої кампанії натурально вистрибував зі штанів, щоб продемонструвати свої миротворчі зусилля.
Про таку можливість він заявив у своєму акаунті у соціальній мережі Truth Social. «Навіть зараз, якби я був президентом [США], то зміг би домовитися про кінець цієї жахливої ​​війни протягом 24 годин», — писав він.

Один дедлайн – «стану президентом, зупиню війну за добу» – він уже зірвав. Команда Трампа вже скоригувала очікування щодо мирного врегулювання до 100 днів і навіть більше.

Тому, зараз Трампу необхідно показати, що з його боку зроблено все можливе, і знайти ворогів, які заважають досягненню його шляхетної мети у визначений ним термін.

Один - що влаштовує й путіна і, схоже, й самого Трампа - вже знайдено. Це наш президент Володимир Зеленський. Цим пояснюється брехня Трампа і про низький рейтинг, і про половину американської допомоги, яка кудись зникла. Інші можуть виникнути у процесі. У будь-якому разі, зазначено, що без президентських виборів в Україні миру не буде. А вибори – це довго та непередбачувано. Зручно пояснювати всім, чому мир в Україні відкладається незважаючи на його надзусилля.

За цією логікою Трампу вкрай важливо провести зустріч із президентом росії у якомога стисліші терміни. Трампу потрібна картинка як доказ успіху. Він не перший день у шоу-бізнесі.

@nationalinterests
Криза довіри у світі: що показав Edelman Trust Barometer 2025

Edelman Trust Barometer — щорічне глобальне дослідження, яке аналізує рівень довіри до урядів, бізнесу, медіа та громадських організацій у 28 країнах світу.

У 2025 році довіра до інституцій продовжує падати. Згідно з дослідженням лише 36% респондентів вірять, що для наступного покоління життя буде кращим. У розвинених країнах лише кожен п’ятий бачить більш оптимістичне майбутнє.

Найцікавіше в дослідженні - разючий контраст у рівнях довіри до різних інституцій. Бізнес користується довірою 63% респондентів, тоді як урядам довіряють лише 50%, а медіа — катастрофічні 42%. Це не просто цифри — це індикатор фундаментального зсуву в суспільній свідомості.
Медіа і уряди зазнають найбільшої недовіри: 76% опитаних вважають, що новини більше роз’єднують суспільство, ніж інформують.

Можливо, найтривожніший показник дослідження — 58% респондентів зізнаються, що не можуть відрізнити правду від фейків у медіапросторі. Це не просто криза довіри до медіа — це криза здатності суспільства формувати спільне розуміння реальності. Показово, що 62% опитаних вважають медіа необ'єктивними. Але парадокс у тому, що ця недовіра до професійних медіа не призводить до кращої поінформованості – навпаки, вона штовхає людей у бульбашки однодумців, де факти часто поступаються емоціям.

Дослідження Edelman Trust Barometer 2025 фіксує не просто кризу довіри – воно документує народження нового суспільного устрою. У світі, де традиційні інституції втрачають авторитет, а інформаційний простір стає все більш фрагментованим, формуються нові механізми соціальної взаємодії та прийняття рішень. Стара модель централізованої довіри відмирає. На зміну їй приходить складна мережева система, де довіра будується через безпосередню взаємодію, реальні справи та автентичну комунікацію. І це змінює все – від того, як ми споживаємо інформацію, до того, як приймаємо рішення і будуємо відносини.

Що далі?

Усі інституції мають об’єднати зусилля, щоб стати активними лідерами змін.
Уряди повинні зосередитися на реальних потребах людей, а не лише на політичних цілях.
Медіа зобов’язані ставити на перше місце факти, а не гонитву за аудиторією.

@nationalinterests
Чим путін може «підкупити» Трампа

Один із головних чинників, який визначить перемогу у протистоянні між США та Китаєм, є конкуренція за найважливіші корисні копалини. Трамп хоче забезпечити доступ до величезних запасів цих корисних копалин в Україні, навіть якщо це означає розрив із традиційними союзниками США в Європейському союзі.

Чому корисні копалини України такі цінні?

За деякими даними, Україна має родовища 22 з 34 корисних копалин, визначених ЄС як критично важливі.
Наразі Китай домінує у світових ланцюжках поставок цих мінералів — він є найбільшим джерелом імпорту до США 26 із 50 мінералів, класифікованих Геологічною службою США як критично важливі. Саме необхідністю зменшити критичну залежність від Китаю пояснюється пропозиція Трампа надати США 50% рідкісноземельних мінералів України, як компенсацію за мільярди доларів у вигляді зброї та підтримки, яку вони надали Києву з початку війни.
Проблема, однак, полягає в тому, що від 40% до 70% (точної оцінки не має) знаходяться на територіях на сході країни в Донецькій і Луганській областях, які окуповані росією.

Оскільки росія наразі контролює великі ділянки багатих корисними копалинами східних районів України, не виключається, що путін, готовий запропонувати Трампу ексклюзивну угоду з наданням найважливіших українських корисних копалин в обмін на офіційне зобов’язання США не відновлювати кордонів України, які існували до 2014 року, і не пускати країну в НАТО. Не виключається і шантаж з боку путіна з погрозою надати доступ до цих копалин Китаю, що означатиме програш США у конкуренції за критичні копалини.

Тим часом, Україна, можливо, прагне укласти власну угоду але вже з європейськими країнами щодо видобутку корисних копалин в обмін на їхню подальшу підтримку у війні проти росії.

@nationalinterests
Шантаж Starlinkʼом від США

Критично важливі корисні копалини України дуже турбують американських переговорників, котрі підбивають Київ на доступ до них, погрожуючи доступом до Інтернету Starlink країні, - Reuters.

Все більше виникає підозра, що питання доступу до Starlink стало частиною великої гри, де наша країна виглядає як фігура на шахівниці. Після того, як Зеленський відхилив первісну пропозицію міністра фінансів США Скотта Бессента, це питання було піднято знову, і з кожним разом ситуація виглядає все більш напруженою. США не просто обговорюють умови доступу до супутникового Інтернету, вони використовують цей канал як важіль для досягнення своїх цілей — примусити Україну підписати угоду, яка дасть американцям контроль над її природними ресурсами.

На закритій зустрічі Кіта Келлога з Зеленським було прямо заявлено: без домовленості щодо корисних копалин, доступ до Starlink може бути припинено. Це не просто торгівля, це маніпуляція за допомогою стратегічних інструментів, в якій кожен крок нашої влади ретельно контролюється.

Така ситуація свідчить про те, що від нас вимагають більше, ніж просто співпраця — її фактично змушують підписати договір, який кардинально змінить баланс сил у регіоні.

@nationalinterests
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Діда просто пре

Отак пританцьовуючи вночі, він повідомив, що має найвищі показники опитувань, які коли-небудь мав і які будь-який республіканський президент коли-небудь мав.

«І тепер наш рейтинг схвалення є найвищим за всю історію серед усіх демографічних груп.
Rasmussen Reports щойно вийшов на 56%, InsiderAdvantage — 56%, RMG Research — 57%, і ми маємо багато опитувань в середині 60%.
Одне на 71%. Це нам подобається, 71».

Хоча жодне опитування відомих компаній, що займаються соціологією, не фіксують у Трампа 71% підтримки.

Донні трошки прибрехав.

@nationalinterests
Як примусити військові інновації працювати на технічний прогрес, на прикладі США

США стали першою у світі країною, яка реалізувала мегаефективну спіраль виробництва інновацій, відкриту ними під час розробки перших комерційних ЕОМ. Їм вдалося отримати максимальну віддачу від інвестицій у військову сферу, цей механізм працює наступним чином:

На першому етапі виділяються з бюджету величезні суми у якесь надвідкриття, яке потрібне військовим. Тут варто відзначити дві обов'язкові умови:

🔸перша - має бути справжня нова та проривна розробка
🔸друга - гроші виділяються незалежним корпораціям без приставки "держ".

Військові отримують у свої руки технологію (наприклад, транзистор), але паралельно вона відразу віддається у комерціалізацію всім охочим. Держава потрібна лише на етапі першого надпрориву і лише тому, що ніхто більше не може виділити стільки грошей на дослідження. Природно, йдеться не про тривіальні речі на зразок танків, а про надзвичайно корисні для цивільного застосування технології, що закривають потребу споживчого ринку: нейлон для одягу (спочатку для парашутів), транзистор для радіо і телевізорів (спочатку для радарів), теплоізолюючі тканини нового покоління (Thinsulate) спочатку для NASA.

Бізнес починає внутрішньовидову конкуренцію, і через десяток років переможці випускають широкий спектр першокласної продукції на основі нової технології і, завдяки цьому, вже військові мають можливість отримати безліч продуктів, навіть таких, на які вони спочатку не розраховували.

У галузі мікроелектроніки таких прикладів багато, наведемо один, останній. У 1978 року в Пентагоні замислилися над ідеєю радикального прориву в галузі мікропроцесорів. Метою було створення чіпа, здатного робити складні обчислення в режимі реального часу: наприклад, обробляти інформацію з радарів чи потрібного для модної тоді концепції віртуальних шоломів пілотів. Так було дано старт двом програмам: Very Large Scale Integration Project (VLSIP) – мікросхема надвисокої інтеграції, що з складалась з небаченого раніше числа транзисторів (понад 100 тис.) в 1978 р., і Very High Speed ​​Integrated Circuit (VHSIC) – надшвидка. У програми було влито більше 3 млрд (ще «тих» доларів) але в результаті Пентагон вирішив, що проекти не вдалися, оскільки самі військові підрядники в особі Hughes Microelectronic та Westinghouse так і не змогли зробити жодного суто військового процесора. Проте компанія Intel, яка теж брала участь у процесі, за 5 років завдяки цьому вивела розробку та виробництво мікросхем на недосяжний рівень: з убогого 8086 (який ще могли копіювати в СРСР) до потужного 80486 (який вже не подужали, провалившись ще на 80186).

Ця програма дала світу практично весь сучасний цикл розробки мікропроцесорів, починаючи від апаратної мови VHDL і закінчуючи принципами проектування надвеликих схем, зрештою перевершивши найсміливіші очікування Пентагону. Замість того, щоб придбати один конкретний спеціалізований чіп, військові, несподівано для себе, побічно створили всю сучасну індустрію розробки та виробництва мікропроцесорів, звідки і до сьогодні черпають спочатку цивільні CPU різних архітектур від x86 до PowerPC і MIPS.

Іронія полягає в тому, що «надтехнології», які були розроблені самими військовими всередині збройних сил для себе і не мали жодного цивільного застосування, у результаті зазвичай провальні й у основному військовому застосуванні. Вони поглинають жахливі кошти на розробку і не мають тямущої віддачі. І, до речі, настільки обожнювані багатьма зараз безпілотні літальні апарати - від і до продукт суто цивільного ринку. Проте не забуваємо, що найперші безпілотники - тоді ще просто цілі для відпрацювання ППО, - з'явилися на замовлення військових.

@nationalinterests
Небезпечне підґрунтя авторитаризму

Тема посилення авторитарних тенденцій в Україні на фоні війни виринає не вперше. Але раніше в якості надійних запобіжників від узурпації влади називались негативна реакція Заходу та неприйнятність такого сценарію для громадянського суспільства України.

Зараз нова американська адміністрація мало стурбована просуванням демократії за межами країни — вибори в Україні цікавлять її лише з погляду якнайшвидшого укладання миру, для підписання якого потрібна стабільна влада.

Гучні заяви Трампа про низький рейтинг Зеленського змушують офіс президента нервувати і гостро реагувати на будь-які прояви політичної активності всередині країни. Наприклад, широкий резонанс набула історія з розформуванням одеського вишу після того, як Сергій Ківалов (колишній соратник Віктора Януковича), який очолює його, тепло поспілкувався з екс-главкомом ЗСУ Валерієм Залужним, ще одним потенційним конкурентом Зеленського. Також обговорюється, що Порошенко — не останній серед тих, проти кого Зеленський запровадив санкції. Та сама доля може незабаром чекати на власника впливових медіа («Українська правда», «НВ») Томаша Фіалу та мера Києва Віталія Кличка, чия конфронтація з президентом набирає обертів.

Українська внутрішня політика вже кілька років залишається в умовах надзвичайної, яка розпочалася ще до повномасштабної війни, з переходом влади до активного використання внутрішніх санкцій у 2021 році. І перспективи її нормалізації, як і раніше, не проглядається.

Примушуючи Зеленського до миру, Трамп одночасно розв'язує йому руки всередині країни, дозволяючи зміцнювати свою владу без огляду на Захід. І тут перед спокусою авторитаризмом опиняється не лише нинішній президент, а й саме українське суспільство, яке раніше було неймовірно нетерпиме до будь-яких ознак диктатури.

@nationalinterests
На третю річницю російсько-української війни ЄС погодив 16-й пакет санкцій проти рф

Країни-члени Євросоюзу погодилися запровадити наступні санкції:

🔸введені обмеження щодо 48 фізосіб та 35 організацій, відповідальних за дії, що підривають або загрожують територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України;

🔸до списку суден, на які поширюється заборона доступу до портів і заборона на надання широкого спектру послуг, були додані 74 нових суден, що причетні до обходу механізму обмеження цін на нафту, підтримки енергетичного сектору рф, відповідають за транспортування військової техніки для росії або вкраденого українського зерна;

🔸загальна кількість суден, що потрапили під дію санкцій ЄС, досягла 153;

🔸вперше введена заборона на транзакції з кредитними та фінансовими установами, заснованими за межами росії, які використовують «Систему передачі фінансових повідомлень» (СПФС) центрального банку рф;

🔸13 російським регіональним банкам заборонено надавати спеціалізовані послугт з передачі фінансових повідомлень;

🔸додано 53 нові компанії до списку тих, хто безпосередньо підтримує впк росії. На них поширюватимуться більш жорсткі експортні обмеження щодо товарів і технологій подвійного призначення, а також товарів і технологій, які можуть сприяти технологічному вдосконаленню російського сектору оборони та безпеки;

🔸приблизно третина цих підприємств є російськими, також під санкції потрапили компанії з Китаю, Індії, Казахстану, Сінгапуру, Об’єднаних Арабських Еміратів та Узбекистану;

🔸запроваджені подальші обмеження на експорт товарів, які сприяють зміцненню російського промислового потенціалу (хімікати, деякі види пластмас і каучуку) та їхній транзит через росію, а також подальші обмеження на імпорт первинного алюмінію, який приносить росії значні прибутки;

🔸призупинена дія ліцензій на мовлення в ЄС восьми російських ЗМІ: EADaily / Eurasia Daily, Fondsk, Lenta, NewsFront, RuBaltic, SouthFront, стратегічний фонд культури та «красная звезда»/тvzvezda;

🔸запроваджена заборона будь-яких транзакцій з певними портами, доками та аеропортами в росії, які використовуються для передачі БпЛА, ракет і пов’язаних з ними технологій та компонентів до рф, або для обходу обмеження цін на нафту чи інших обмежувальних заходів суднами, які практикують нерегулярні та ризиковані морські перевезення;

🔸накладені додаткові обмеження на експорт товарів і технологій, зокрема програмного забезпечення, пов'язаного з розвідкою нафти і газу, з метою подальшого обмеження російських потужностей з розвідки і видобутку;

🔸запроваджена заборона надання послуг з тимчасового зберігання російської нафти і нафтопродуктів на території ЄС, незалежно від закупівельної ціни нафти і кінцевого пункту призначення цих продуктів.

@nationalinterests
Новий уряд Німеччини формуватимуть ХДС/ХСС і СДПН

«Союз Сари Вагенкнехт» не пройшов до Бундестагу - це відкриває шлях до двопартійної коаліції ХДС/ХСС і СДПН. Про це повідомляє німецький BILD. Фрідріх Мерц і його партія ХДС/ХСС здобули переконливу перемогу на виборах, набравши 28,6% голосів. Однак формування коаліції залишалося під питанням до глибокої ночі.

Доленосними виявилися 14 тисяч голосів, які не дозволили партії «Союз Сари Вагенкнехт» подолати п’ятивідсотковий бар’єр. Це відкрило шлях для двопартійної коаліції з СДПН без союзу із «Зеленими», чого в ХДС хотіли уникнути. «Тепер усе ясно, право на формування уряду за нами», - заявив Мерц.

Для СДПН вибори стали катастрофою: з 16,4% голосів партія показала найгірший результат у своїй історії. Олаф Шольц визнав поразку, назвавши її «гіркою», але про свою відставку не оголосив.

Усередині партії почалася криза - і її лідер Ларс Клінгбайль уже готує перезапуск СДПН, заявивши про необхідність відновити її як «народну партію лівого центру». Тим часом міністр оборони Борис Пісторіус, який також представляє СДПН, може отримати посаду в уряді Мерца.

Вільні демократи (ВДП) повністю провалили вибори, набравши лише 4,3% і втративши місця в Бундестазі. Після цього лідер партії Крістіан Лінднер заявив про завершення своєї політичної кар'єри.

Іншими переможцями виборів стали «Альтернатива для Німеччини» (20,8%) і Ліва партія (8,8%), які тепер можуть заблокувати деякі рішення парламенту, які потребують двох третин голосів. А ось «Зелені» погіршили свій результат порівняно з виборами 2021 року і йдуть в опозицію, що стало сильним ударом для їхнього лідера Роберта Хабека.

@nationalinterests
Три роки новітнього геноциду ― відплати не уникнути

За три роки повномасштабної війни Україна завдала росії значних втрат серед особового складу та військової техніки, і кремлівські воєнні злочинці, які називали себе "другою армією" світу, стали в позу прохачів в інших тоталітарних режимів. З Білорусі вигребли всі радянські запаси. Іран дав безпілотні технології. Північна Корея відправила близько 12 тисяч своїх солдатів для війни проти України, 4 з яких уже вбиті або важкопоранені. Також Пхеньян постачає росіянам мільйони боєприпасів, артилерію, РСЗВ і ракети.

У росії ще є здатність продовжувати війну, але втрати й проблеми змушують її повертатись до гібридних спроб прорвати ізоляцію, використати спроби нової американської адміністрації "зупинити російсько-українську війну" для того, щоб уникнути покарання за численні воєнні злочини проти українського народу, зібрати нові сили, аби продовжувати жахливу злочинну політику, яка загрожує Україні, Європі та всьому цивілізованому світу.

https://blogs.pravda.com.ua/authors/yusov/67bc517756906/

@nationalinterests
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
«Ніхто тут і ніколи не забуде цей звук. Це був момент, коли все змінилося, коли війна прийшла на поріг кожного українця»

Американський історик та письменник Тімоті Девід Снайдер підтримує Україну, записавши послання світу з Києва.

Також у виступі на запрошення Київського Безпекового Форуму Снайдер, поділившись думками, яке значення ця війна та перемога України в ній має для всього світу, коментував: «Очевидно, всі притомні люди хочуть, аби ця війна закінчилася. І, я переконаний, перемога України – єдиний шлях, як ця війна може закінчитися».

@nationalinerests
«Тіньовий флот» для перевезення вуглеводнів під санкціями, росія вирішила піти іншим шляхом

Російський диктатор схвалив ідею вивозити газ із росії на атомних підводних човнах. Про це він заявив під час пленарного засідання форуму майбутніх технологій, що випливає з опублікованої Кремлем стенограми його виступу.

путін вважає перспективною ідею створення атомних підводних човнів для перевезення зрідженого природного газу (ЗПГ). Він повідомив на Форумі майбутніх технологій, що вперше почув про цю ідею від президента «Курчатівського інституту» Михайла Ковальчука «пару років тому» і не повірив, що це можливо, але потім змінив свою думку.

«Я сказав: "Ну, гаразд, не говори, на підводних човнах газ возитимемо що?" Нічого подібного. "Газпром" і "Новатек" вважають, що це цілком можливо і рентабельно буде, і ефективно. Це майбутнє, звичайно. І цілком реалізоване», — зазначив путін.

Проектуванням атомного підводного газовозу для транспортування зрідженого природного газу із російських арктичних проектів займається конструкторське бюро «Малахіт», яке спеціалізується на розробці підводних човнів.

Дійсно, з точки зору спрощення обходу санкцій схвалена путіним ідея виглядає привабливою, під водою ж транспондери не працюють. Проте російські реалії у сфері будівництва підводних човнів свідчать, що якщо це й майбутнє, то дуже віддалене.

Візьмемо для прикладу найпередовіший атомний ракетний підводний човен росії класу "Борей", будівництво якого стикається з серйозними проблемами. Цей підводний човен з балістичними ракетами було розроблено для заміни старіючих човнів класів "Дельта III" і "Тайфун" часів Холодної війни. Однак розробка йшла повільно, оскільки пострадянські економічні труднощі затримували виробництво. Крім того, неодноразово зазнавала невдач і розроблена для цих субмарин ракета "Булава", що також перешкоджало повній експлуатаційній готовності човнів.

Експерт із зовнішніх військових справ у Фонді Казимира Пуласького, колишній консультант Пентагону Рубен Ф. Джонсон сумнівається, що в підсумку російські субмарини класу "Борей" зможуть по-справжньому конкурувати з підводними човнами класу "Огайо" і тим більше майбутніми підводними човнами класу "Колумбія" ВМС США. За весь час було збудовано лише три російських підводних човна цього класу, останній ввели в експлуатацію в грудні 2014 року.

Якщо такими темпами будуть вироблятись підводні човни для транспортування ЗПГ, – споживачі можуть не дочекатись російського газу, тому росіянам краще відразу проектувати космічні кораблі, щоб стати лідерами зі швидкості газотранспортувань. Тим більше вони можуть зацікавити цією ідеєю Ілона Маска.

@nationalinerests
Методи Служби зовнішньої розвідки росії у порівнянні з радянською розвідкою деградували – британський історик (частина 1)

Цікаве з інтерв‘ю професора прінстонської Школи історичних досліджень Джонатана Хеслама, автора книги «Близькі й далекі сусіди. Нова історія радянської розвідки». Книга написана на основі розсекречених архівних матеріалів, у ній розповідається про роботу радянської розвідки, починаючи з 1917 року і до закінчення Холодної війни.

Радянська розвідка була створена в 1920 році у вигляді іноземного відділу ВЧК – «Всероссийской чрезвычайной комиссии по борьбе с контрреволюцией и саботажем».
Чи була вона утворена більшовиками на порожньому місці, або ж досвід царської розвідки був при цьому все ж використаний?

В інтерв'ю Радіо Свобода професор Джонатан Хеслам пояснює:
– Досвід царської розвідки був важливий головним чином для контррозвідки перших років радянської влади. Емігрантам успішно навіювалося, що в Радянській Росії нібито існує розгалужена контрреволюційна організація, яка потребує поповнення та інформації з-за кордону. Тоді очільнику радянської контррозвідки Артуру Артузову дуже знадобився досвід царської «охранки». Що стосується зовнішньої розвідки, то тут більшовики починали практично з нуля, особливо це стосувалося шифрувальної справи, криптографії, оскільки ніхто з царських експертів у цій галузі не перейшов на бік більшовицького режиму.

У книзі розповідається про діяльність голови контррозвідки ВЧК, а потім начальника іноземного відділу ОГПУ Артура Артузова і його команди в якості доказу, що в міжвоєнний період найобдарованіші радянські розвідники спершу служили саме в контррозвідці. Зовнішня розвідка дуже відставала від контррозвідки. Успіхи до неї прийшли тоді, коли Артузов і дві тисячі його співробітників за безпосереднім наказом Сталіна перейшли на роботу до зовнішньої розвідки, яка потерпала у той час від серйозних невдач. Зокрема, з цим Хеслам пов'язує і успіхи з вербуванням «Кембриджської п'ятірки» в 30-і роки – Філбі, Берджесса й інших. Радянська зовнішня розвідка своїми успіхами в довоєнні та повоєнні роки багато в чому зобов'язана колишнім співробітникам контррозвідки.

@nationalinterests
«Договір із росією не вартий того паперу, на якому написаний» німецький канцлер Отто фон Бісмарк, ХІХ століття

Російський диктатор володимир путін підтримав ідею Дональда Трампа щодо скорочення військових витрат Росії, Китаю і США на 50%. Відповідну заяву путін зробив в інтерв’ю пропагандисту, яке він дав одразу після зустрічі американського лідера з президентом Франції Еммануелем Макроном.

Звісно, чому ж не підтримати таку чудову ідею, коли потенційні противники будуть скорочувати оборонні витрати, а ти будеш їх приховувати за будь-яким іншими статтями витрат бюджету, тим більше коли ці статті й так засекречені.
Далеко ходити не будемо, візьмемо приклад чергового порушення росією договірних зобов‘язань із сучасної історії. Як росія «дотримувалась» Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності.
Учасники договору США та РФ взяли зобов'язання не виробляти, не випробовувати та не розгортати балістичні та крилаті ракети наземного базування середньої (1000—5500 км) і малої (500—1000 км) дальності.

З ілюстрації видно, що зона ураження балістичними ракетами добре нам відомого комплексу «Іскандер» складає (700 км, червона) та крилатими ракетами (2500 км, зелена) розгорнутих в Калінінградській області та окупованому Криму.

Кремль довгий час дурив американців, декларуючи, що ракети від «Іскандера» летять не далі, ніж на 500 км.
Як відомо адміністрація Президента США Барака Обами вперше поінформувала комітет із закордонних справ сенату про порушення росією угоди 27 листопада 2012 року. Офіційно жодної інформації про порушення оприлюднено не було, згадаємо, що Обама займався перезавантаженням відносин з росією і не міг визнати таке фіаско у цьому процесі.

Аж у лютому 2017 ( після інавгурації Трампа) року газета New York Times написала, що спроби адміністрації Барака Обами переконати російське керівництво відмовитись від подальших робіт над новою системою в порушення угоди не дали бажаного результату. Було підтверджено розгортання росією двох батальйонів озброєних новою системою крилатих ракет наземного базування SSC-8 — кодове ім'я МО США для крилатих ракет 9М729, що були створені для російських комплексів «Іскандер-М» на основі крилатих ракет морського базування «Калібр» (при цьому підкреслено, що відсутність літери «X» в коді означає бойову готовність системи).
Оскільки пускові установки для балістичних ракет надзвичайно схожі з пусковими установками для крилатих ракет (які порушують угоду), це ускладнює відстеження пускових установок з крилатими ракетами, а за умовами угоди — всі пускові установки «Іскандер-М» слід вважати такими, що порушують угоду. Російська сторона, як зазвичай відкидала будь-які звинувачення в порушенні угоди. 8 березня 2017 року на слуханнях в Конгресі заступник голови Об'єднаного комітету начальників штабів США генерал Пол Селва підтвердив, що росія створила модифікацію ОТРК «Іскандер» з крилатими ракетами наземного базування чим порушила «дух та призначення» Угоди. Це стало першим публічним офіційним підтвердженням порушення росією договору].
Питання також викликає і штатна балістична ракета комплексу «Іскандер»: попри офіційно названу максимальну дальність 500 км, за експертними оцінками справжня максимальна дальність балістичних ракет з ядерними бойовими головками або полегшеними звичайними сягає трохи більше ніж 700 км, тим самим підпадаючи під обмеження договору (як ракета малої дальності).

У жовтні 2016 року під легендою військових навчань росія перекинула цивільним вантажним судном комплекси «Іскандер» до Калінінграда.
І хоча саме Трамп, за першого свого президентства у зв‘язку з невиконанням рф умов договору вийшов з нього, схоже він планує наступити на граблі, нормалізуючи відносини з путіним та пропонуючи тому зменшення витрат на оборону. Мабуть ну дуже кортить Трампу отримати нобелівську премію миру.

@nationalinerests
Методи Служби зовнішньої розвідки росії у порівнянні з радянською розвідкою деградували – британський історик (частина 2)

Як ми писали вище, професор прінстонської Школи історичних досліджень Джонатан Хеслам дав інтервʼю до написаної книги «Близькі й далекі сусіди. Нова історія радянської розвідки» :

А чим Ви пояснюєте, що радянська розвідка настільки успішно вербувала агентів на Заході, особливо в 30-50-і роки? Причому набагато успішніше, ніж західні розвідки в СРСР.
– Цей успіх був зумовлений двома чинниками.

Перший – блискуча пропагандистська машина, яка була в Радянського Союзу. У 60-і і 70-і роки вона вже не працювала настільки успішно, оскільки до того часу світ вже знав про Великий терор і ГУЛАГ. Але в 30-і роки ця машина дуже успішно себе проявила, і дуже багато хто на Заході став жертвами радянської пропаганди.
До того ж, у той час на Заході вирувала економічна криза – Велика депресія, масове безробіття, здавалося, що капіталізм не працює, і світ в глухому куті. І все це відбувалося на тлі швидкої і потужної індустріалізації Радянського Союзу. У ті роки люди на Заході замислювалися над вирішенням проблем, які пропонувалися комуністами і соціалістами.

Це підводить нас до другого фактору – талановитих співробітників радянської розвідки, які служили в 20-і і 30-і роки під командою Артузова. Це були прекрасні освічені ідеалісти-фанатики, які знали іноземні мови, чарівні, але абсолютно безжальні. Майже всі вони загинули під час Великого терору, і надалі у радянської розвідки вже не було кадрів такого рівня. До речі, серед них було дуже багато людей неросійського походження; наприклад, Артузов був італійцем, він народився в Швейцарії, його справжнє прізвище Фраучі. І коли Філбі і його соратники по «Кембриджській п'ятірці» тікали в Радянський Союз, познайомилися з реальним соціалізмом і розчарувалися в ньому, було надто пізно. Все дуже просто: вони ошукались і були ошукані.

Важливість вербування «Кембриджської п'ятірки» визнав сам Сталін, коли назвав цих агентів «справжніми друзями». Ці люди не були агентами в загальноприйнятому сенсі – вони не отримували винагороди і працювали безкоштовно. Це були «солдати революції», як їм самим подобалося себе називати.

Звичайно, «п'ятірка» була найбільшим досягненням радянської розвідки за всю її історію. Вони постачали надсекретну інформацію про роботу британської та американської розвідок, про збройні сили Британії та США, про діяльність європейської дипломатії 30-40-х років. Порівнюючи їх з людьми їхнього покоління, можна сказати, що вони виділялися не тільки розумом і освіченістю, але й непохитною відданістю сталінському режиму. Вони були мотивовані лише ідейними міркуваннями. Вражаюче, що завдяки цій п'ятірці агентів державні секрети, невідомі британській та американській публіці, були відкритою книгою для Сталіна і Кремля.

Такого рівня секретну інформацію, яку добували Філбі, Берджесс, Маклін, Блант і Кернкросс, росіянам згодом вже не доводилося отримувати ніколи.

@nationalinerests
Росія досі бачить себе імперією - Буданов

У російському розумінні для існування імперії потрібні три держави - сама росія, Білорусь і Україна. Про це заявив начальник ГУР МО генерал-лейтенант Кирило Буданов під час дискусії на конференції «Ялтинська європейська стратегія».

«Не вистачає України - без цього існування російської імперії неможливе. Тому вона не зупиниться», - наголосив Буданов. За його словами, на росії розуміють, що швидко досягти стратегічної мети воєнним шляхом нереально.

«Я не казатиму якихось незрозумілих речей про те, що росії нічого не вдається, що все в них погано - це не так. Вони рухаються вперед. Цей рух не такий вже й значний, недостатній для швидкого досягнення стратегічної мети. Тому їм потрібна пауза. Їм потрібно відновити свої сили, зробити «роботу над помилками», спробувати дестабілізувати до кінця ситуацію тут всередині, і тоді в них з’являється нове вікно спроможностей для того, щоб досягти своєї стратегічної мети», - пояснив начальник ГУР МО. Він також звернув увагу на кризу міжнародного права, яке не змогло запобігти воєнним злочинам у центрі Європи.

«В географічному центрі Європи відбуваються страшні речі. Вимушено переселені. Люди, які живуть в окупації. Їх мільйони. Сотні тисяч людей страждають від війни. Поранені, вбиті, закатовані. Концтабори існують. Все це є. Так, вони [росіяни] не називають це «концтаборами» - це просто в’язниці, але в яких відбувається те саме. Скільки людей загинуло в полоні. Це величезні кількості. Кожного дня ракетні й дронові удари вбивають простих людей. Військових там невеликий відсоток. Подивіться на об’єкти, куди вони прилітають - які можуть бути військові цілі в дитсадку чи в торговельному центрі? Це все відбувається в центрі Європи. Три роки всі бачать повномасштабний процес, 11 років всі бачать, що це відбувається. То де міжнародне право? Воно спить? Чи можливо його й не існувало?», - заявив Кирило Буданов.

@nationalinerests
Європі знадобиться 250 млрд євро на рік і 300 тис солдатів, щоб захистити себе без допомоги США

До такого висновку прийшли експерти брюссельського аналітичного центру Bruegel. Зазначається, що замістити постачання американських озброєнь Україні буде не дуже складно - на це Євросоюзу потрібно додатково лише 0,12% ВВП. Набагато більшою проблемою може стати розрив співпраці з розвідкою США, а також втрата деяких видів американських озброєнь.

Експерти наголошують, що після укладення миру в Україні Європі доведеться протистояти росії, яка перестане втрачати озброєння на полі бою і почне їх нарощувати. За оцінкою Bruegel, для заміни американських військ і запобігання російській агресії Європі знадобиться 300 тис солдатів і збільшення оборонних витрат не менше ніж на 250 млрд євро на рік.

На разі у Європі розквартировано 100 тис військовослужбовців США, ще 200 тис, згідно з планами НАТО, мають швидко прибути в разі російської агресії. Причому це готові до бою і забезпечені технікою підрозділи під єдиним керівництвом. Для їхньої заміни Європі знадобиться щонайменше 1400 танків, 2000 БМП і 700 артилерійських знарядь.

На думку експертів, це більше бойової потужності, ніж наразі є в сухопутних військах Франції, Німеччини, Італії та Великої Британії разом узятих. Ситуація ускладнюється тим, що європейське командування і війська різних країн не уніфіковані. Європейські уряди почали аналізувати різні способи фінансування таких витрат.

За підрахунками Bruegel, збільшення європейських вкладень в оборону з нинішніх 2% до 3,5% ВВП на рік обійдеться приблизно в 250 млрд євро. Британський прем’єр Кір Стармер у вівторок оприлюднив план з нарощування витрат з 2,3% до 2,5% до 2027 року. Але навіть до 3% вони можуть зрости тільки за наступного парламенту, тобто після 2029 року (таку мету поставив британський прем’єр). Швидке нарощування такої військової потужності вимагає надзвичайних зусиль, хоча досвід показує, що країни з ринковою економікою можуть це зробити.

@nationalinerests
Чи може Європа захистити себе без допомоги США

«Архітектура безпеки, на яку Європа спиралася протягом багатьох поколінь, зникла і не повернеться, пише Андерс Фог Расмуссен, колишній генеральний секретар НАТО, в есе для The Economist. — Європа має змиритися з тим, що ми не лише екзистенційно вразливі, а й, зважаючи на все, самотні».
Допоки Європа стане достатньо обороноздатною, щоб бути в змозі захистити себе самою без американської допомоги, можуть минути десятиліття.

Для розуміння європейських труднощів варто розпочати обговорення ситуації в Україні. Наразі європейські країни обговорюють перспективу військової присутності в Україні для забезпечення виконання будь-якої майбутньої мирної угоди. Переговори, які ведуть Франція та Великобританія, передбачають відправку щодо скромних сил, можливо, лише кілька десятків тисяч військовослужбовців.
В Україні налічується близько 230 російських та українських бригад, хоча більшість із них недостатньо укомплектована: у свою чергу багатьом європейським країнам буде важко створити хоч по одній боєздатній бригаді на кожну країну.

Насамперед європейці визнають, що будь-яке розгортання вимагатиме значної американської підтримки, наприклад, у засобах розвідки та ППО.
Виконання існуючих військових планів НАТО за участю Америки вимагатиме від Європи витрат на оборону у розмірі 3% від ВВП, що набагато перевищує встановлені рівні у більшості країн. Британія зробила крок у цьому напрямку 25 лютого, оголосивши про план витратити 2,5% ВВП до 2027 року, але навіть цього може виявитися недостатньо. Повідомляється, що генеральний секретар НАТО Марк Рютте має на меті 3,7%, але для того, щоб замінити Америку, потрібно більше 4%; можливо, і набагато більше.

Європі потрібно буде сформувати 50 нових бригад, підрахував брюссельський аналітичний центр Bruegel, багато з яких будуть важкими підрозділами з бронетехнікою, що заміщатимуть 300 тисяч американських військовослужбовців, які, за його оцінками, мають бути розгорнуті на континенті у разі війни.
Вимоги щодо кількості особового складу стануть позамежними, з урахуванням того, що європейські армії важко набирають достатню кількість людей навіть за їхніх нинішніх розмірів.

Якщо європейці і будуть здатні створити власні збройні сили та командувати ними, то наступне питання полягає в тому, чи можливо забезпечити їх боєприпасами. За останні три роки виробництво артилерії в Європі різко зросло, хоча росія, якій допомагає Північна Корея, як і раніше, лідирує.

«Насправді, - як нещодавно заявив лідер ХДС/ХСС Фрідріх Мерц, - на годиннику Судного дня для Європи залишилося без п'яти хвилин опівночі».

@nationalinerests
2025/02/27 18:02:23
Back to Top
HTML Embed Code: