Пане Дуда, ви кажете, що щиро не розумієте, як вас можуть обіймати українці, у яких на одязі червоно-чорні символи ОУН і УПА. Що ж, дозвольте пояснити.
Ви — президент суверенної держави, союзника України. Але коли ви згадуєте Шухевича, Бандеру і «людобуйства», не спромігшись згадати про звірства Польщі в Галичині, про пацифікацію 1930-х, про ув’язнення, розстріли, придушення української ідентичності — ви не говорите правду. Ви її уникаєте. А без правди — не буде ні взаємної поваги, ні справжнього союзу.
Ви згадуєте Волинь. Але не згадуєте Пілсудського. Не згадуєте Тадеуша Голувка, який закликав «приборкати українського дикуна» і виселити його до Сибіру. Не згадуєте Березу-Картузьку — концтабір для українців. Не згадуєте розстріляних у Сяноку, Перемишлі, на Лемківщині. Не згадуєте ані акцію «Вісла», ані вбитих дітей.
Ви називаєте вбивцями тих, хто дав відсіч тим, хто прийшов на їхню землю з хрестами й нагайками. Ви не хочете визнати, що якби Польща поважала українське право на землю і гідність — можливо, ніхто б і не взяв до рук зброю.
Ви кажете: «не прийму Шухевича». А ким він був, на вашу думку? Солдатом, який дав бій одразу трьом імперіям — польській, нацистській і більшовицькій. Вас дивує, що він герой для українців? А для кого тоді бути героєм? Для того, хто здався? Хто мовчав, коли палили села й церкви? Ні. Ми пам’ятаємо тих, хто боровся. І так — боровся жорстко. Бо мир із карателями не будується.
Ви ж не відмовляєтеся від пам’яті про Пілсудського? Хоча саме він у 1919 році вторгся в Україну, саме польське військо придушувало ЗУНР, саме поляки катували українців у львівських тюрмах. А коли українці наважилися відповісти — ви кажете «варварство»?
Насильство породжує насильство, пане Дуда. Не навпаки.
І якщо ви не розумієте, чому вас обіймають українці у вишиванках із червоно-чорними стрічками — то тому, що ці люди вашу націю пробачили. Але своїх не зрадили. Пробачили за кров, за сльози, за приниження. Бо вони хочуть майбутнього. А не повернення в колоніальну травму.
Українці довели, що вміють бути друзями. А ваші військові — ні. Жодна ракета, що влітала з РФ у небо України, не була збита Польщею. Жодна. І в цей час ви вказуєте нам, яких героїв можна шанувати, а яких — ні? Це що, не цинізм?
Нехай вас не лякає червоно-чорний прапор. Це не прапор війни. Це прапор пам’яті й боротьби. І якщо ви не готові це зрозуміти — отже, ви так і не збагнули, звідки береться свобода. Не з наказу. А з готовності вмирати за своє.
Тож якщо ви справді хочете бути з Україною, а не лише говорити про це — почніть із поваги. Не до символів, а до вибору народу. І тоді, можливо, ці обійми стануть щирими й для вас.
Пане Дуда, ви кажете, що щиро не розумієте, як вас можуть обіймати українці, у яких на одязі червоно-чорні символи ОУН і УПА. Що ж, дозвольте пояснити.
Ви — президент суверенної держави, союзника України. Але коли ви згадуєте Шухевича, Бандеру і «людобуйства», не спромігшись згадати про звірства Польщі в Галичині, про пацифікацію 1930-х, про ув’язнення, розстріли, придушення української ідентичності — ви не говорите правду. Ви її уникаєте. А без правди — не буде ні взаємної поваги, ні справжнього союзу.
Ви згадуєте Волинь. Але не згадуєте Пілсудського. Не згадуєте Тадеуша Голувка, який закликав «приборкати українського дикуна» і виселити його до Сибіру. Не згадуєте Березу-Картузьку — концтабір для українців. Не згадуєте розстріляних у Сяноку, Перемишлі, на Лемківщині. Не згадуєте ані акцію «Вісла», ані вбитих дітей.
Ви називаєте вбивцями тих, хто дав відсіч тим, хто прийшов на їхню землю з хрестами й нагайками. Ви не хочете визнати, що якби Польща поважала українське право на землю і гідність — можливо, ніхто б і не взяв до рук зброю.
Ви кажете: «не прийму Шухевича». А ким він був, на вашу думку? Солдатом, який дав бій одразу трьом імперіям — польській, нацистській і більшовицькій. Вас дивує, що він герой для українців? А для кого тоді бути героєм? Для того, хто здався? Хто мовчав, коли палили села й церкви? Ні. Ми пам’ятаємо тих, хто боровся. І так — боровся жорстко. Бо мир із карателями не будується.
Ви ж не відмовляєтеся від пам’яті про Пілсудського? Хоча саме він у 1919 році вторгся в Україну, саме польське військо придушувало ЗУНР, саме поляки катували українців у львівських тюрмах. А коли українці наважилися відповісти — ви кажете «варварство»?
Насильство породжує насильство, пане Дуда. Не навпаки.
І якщо ви не розумієте, чому вас обіймають українці у вишиванках із червоно-чорними стрічками — то тому, що ці люди вашу націю пробачили. Але своїх не зрадили. Пробачили за кров, за сльози, за приниження. Бо вони хочуть майбутнього. А не повернення в колоніальну травму.
Українці довели, що вміють бути друзями. А ваші військові — ні. Жодна ракета, що влітала з РФ у небо України, не була збита Польщею. Жодна. І в цей час ви вказуєте нам, яких героїв можна шанувати, а яких — ні? Це що, не цинізм?
Нехай вас не лякає червоно-чорний прапор. Це не прапор війни. Це прапор пам’яті й боротьби. І якщо ви не готові це зрозуміти — отже, ви так і не збагнули, звідки береться свобода. Не з наказу. А з готовності вмирати за своє.
Тож якщо ви справді хочете бути з Україною, а не лише говорити про це — почніть із поваги. Не до символів, а до вибору народу. І тоді, можливо, ці обійми стануть щирими й для вас.
In the United States, Telegram's lower public profile has helped it mostly avoid high level scrutiny from Congress, but it has not gone unnoticed. WhatsApp, a rival messaging platform, introduced some measures to counter disinformation when Covid-19 was first sweeping the world. The original Telegram channel has expanded into a web of accounts for different locations, including specific pages made for individual Russian cities. There's also an English-language website, which states it is owned by the people who run the Telegram channels. Telegram boasts 500 million users, who share information individually and in groups in relative security. But Telegram's use as a one-way broadcast channel — which followers can join but not reply to — means content from inauthentic accounts can easily reach large, captive and eager audiences. The regulator said it has been undertaking several campaigns to educate the investors to be vigilant while taking investment decisions based on stock tips.
from us
